Нові політичні реалії на єменській арені

Однак Хаді розформував його і зірвав їх плани. Також місяць тому він зробив перестановки у міністерствах, зокрема військових та правоохоронних структурах, у межах так званих урядових реформ. Америка здійснила вплив на призначення проамериканських міністрів та усунення деяких військових високопосадових осіб старого складу, сформованого у період правління Саліха, навіть дітей та родичів. Це вказує на сильний вплив Америки на прийняття рішень. Також помітним була м’яка позиція Хаді, прийнята ним у відношенні послідовників аль-Хусі, особливо коли вони окупували Імран 09.07.2014 та вбили бригадного генерала. Не кажучи вже про атаки, здійснені проти міністерства оборони, а також чутки про те, що це переворот проти Хаді, що за цими діями стоїть Салех. Тобто що Хаді і Саліх є смертельними ворогами, а аж ніяк не близькими друзями. Як це розуміти? Тим паче що Хаді був заступником Саліха. Якщо б Хаді не був таким, як він – про англійським, навряд чи його призначив би своїм заступником. Як він може ворогувати з ним? Ситуація незрозуміла для мене, чи не могли б ви роз’яснити це питання: Хаді є проанглійською або проамериканською людиною? І чи можна назвати нападки на Міністерство оборони спробою перевороту?

Відповідь:

Перше: Політична реальність Хаді і його лояльність до Англії або Америки

Для ясного розуміння відповіді на це питання необхідно повернутися трохи назад, а потім підійти до сьогоднішніх подій:

1 – З шістдесятих років минулого сторіччя триває боротьба за Ємен між Америкою та Англією, старим колонізатором його. Тобто з часів вересневої революції 1962 року в Ємені – військового перевороту, здійсненого групою офіцерів на чолі з полковником Абдаллою ас-Салялем, за якими стояла Америка. Зрештою армійські частини здійснили військовий переворот, усунули теократичну монархію та проголосили Єменську Арабську Республіку. Британцям вдалося тоді зберегти свій вплив тільки на півдні країни (Ємену), де у 1967 році вони заснували республіку і вивели свій військовий контингент. Проамериканський єгипетський режим під командуванням Абдель Насер вів війну за свій рахунок у Північному Ємені до поразки єгипетської армії у війні 1967 року з наступним виводом військ. Вслід за цим у цьому ж році Британія влаштовує переворот проти американського агента Абдалли ас-Саляля і приводить до влади своїх агентів у північній частині країни. Таким чином, північ і південь опинилися під владою Британії. Однак боротьба не стихала між двома, старою і новою, колонізаторськими державами шляхом переворотів, поки Британія не привела до влади свого агента Абдела Салеха на півночі у 1978 році. Тоді на чолі режиму на півдні країни знаходився Салем аль-Байд. Для того щоб зберегти свій вплив і протистояти Америці Британія вирішила об’єднати обидві частини Ємену під керівництвом свого агента Алі Абдалла Салеха, що і сталося у 1990 році. І коли у 1993 році відбулися вибори у Ємені з перемогою партії Алі Салех, для алі Салем аль-Байд це стало рівноцінне вбивству його впливу. Америка скористувалася цією ситуацією і змогла схилити Салема аль-Байда на свій бік і запропонувати йому бути її агентом через відновлення його на посаді президента південної частини Ємену після відділення півдню від півночі. Так і почало відбуватися. Аль-Байд проголосив відділення півдню, влаштувавши явний заколот. Однак Британія за допомогою режиму Алі Салеха та інших її агентів у даному регіоні змогла провалити цей заколот. Британський вплив і далі продовжив своє існування у Ємені. При цьому Америка не зупинила свою роботу і продовжувала здійснювати різноманітні маневри за участі своїх агентів у рядах опозиціонерів на півдні та інших регіонах країни. На додаток до старих проблем, вона за допомогою Ірану та інших своїх агентів з числа послідовників аль-Хусі, які розгорнули озброєний заколот у 2004 році. Таким чином, Америка досі продовжує діяти за допомогою своїх агентів у рядах опозиціонерів на півдні каїни і за допомогою Ірану та своїх агентів з числа послідовників аль-Хусі.

2 – Коли почалися народні протести у Ємені і люди повстали з вимогою усунення режиму, Америка вирішила скористуватися цим, щоб усунути проанглійського агента Алі Абдуллаха Салеха, потім відхилити повстання від цілей народних протестів і встановити підконтрольний ній (проамериканський) режим для просування свого впливу по всій країні. Америка доклала усі свої сили і задіяла усіх своїх агентів, як казали раніше. Вона наполягала на відстороненні Алі Салеха з посту президента, адже він був відданим агентом Англії і запекло виступав проти Америки. Британія відчула серйозний підхід Америки до того, що відбувається і прийняла свою традиційну тактику, першою висувати таке рішення, яке захистить її вплив, йдучи в ногу з Америкою і догоджаючи їй через віддання деякої допустимої ролі, яка не позбавить Британію її впливу в Ємені. Так у рух прийшли її агенти в країнах Перської затоки, і на початку квітня 2011 року була запущена Халіджевська ініціатива, яка передбачала відсторонення Алі Абдуллаха Салеха і надання гарантій того, що його не будуть піддавати судовим переслідуванням. Також його повноваження повинні були бути передані його заступнику Абд Раббо Мансур аль-Хаді, який був відомий своєю лояльністю до Англії, і на протязі двох місяців необхідно було провести вибори, а далі розробити нову конституцію. Америка погодилася з цією ініціативою, як проміжний крок для відсторонення Алі Абдуллаха Салеха. Вона вважала його більш впливовим англійським агентом у Ємені, ніж Хаді, якого вона вважала лояльним та поступливим для ведення співпраці на користь її інтересів. Інформаційне агентство «Райтерз» у Ємені за 14.08.2013 повідомило інформацію, яка вказує на це. Агентство відзначило: «Вашингтон бачить в обличчі Хаді партнера більш поступливого у співпраці, аніж Салех». Також Америка розраховувала, що з уходом вагомого проанглійського агента Алі Абдуллаха Салеха їй вдасться послабити вплив Британії у Ємені. Тому Америка розцінила халіджевську ініціативу як проміжний крок. Зокрема вона стояла за відправленням спеціального представника ООН у Ємені, Джамал ібн Омар, для реалізації даної ініціативи, ведення діалогу та розробки конституції.

Відомо, що Британія є затятим політичним лисом. Після того, як ослабнула і уступила місце провідної держави, опинившись нездатною напряму протистояти Америці вона взялася проводити політику супроводження Америки та догоджання Вашингтону замість прямого опору, щоб зберегти вплив англійців. Навіть якщо доведеться відмовитися від якоїсь частини свого впливу на певний невеликий термін, щоб потім повернути його в довгостроковій або середньостроковій перспективі. Наприклад, коли Америка почала прижимати еміра Катару, шейха Хамада і його міністра закордонних справ у тій мірі, що викликало в англійців побоювання за свій вплив у Катарі. Для того щоб вгамувати Америку, Британія відсторонила еміра Катару і його міністра закордонних справ, і призначила на місце шейха Хамада його сина шейха Таміма.  Америка задовольнилася цим і зменшила свої ворожі дії проти Катару у надії на те, що новий емір буде «поступливим» у відношенні її політики. Таким чином, ситуація трохи розрядилася. Однак пізніше, розклад справ вилаштувався за прокресленим англійцями сценарієм для нового еміра. Британія знову стала непокоїти американську політику, як це простежується сьогодні. Аналогічне сталося з Хаді. Спочатку Британія погодилася відсторонити Алі Салеха з посади президента і призначила на його місце його заступника Хаді, що задовольнило Америку. Потім сталося те,що ми спостерігаємо.

3 – Хаді є однією з проанглійських персон. Він виріс у затінку британського правління на півдні, і був першим, хто захоплювався «замполітом» у тодішньому британському правлінні, тобто генералом, який відповідає за безпеку у регіоні. Абд Раббо Мансур Хаді працював особистим охоронцем цього генерала, який у подальшому став послом Сполученого Королівства (Британії) у чималій кількості столиць арабських країн. Тісні відносини Абд Раббо Мансура з англійцями дозволили йому отримати квоту у Королівській військовій академії у Сандхерсті, яку він закінчив у 1968 році і повернувся до своєї країни, щоб служити в рядах національної. І це незадовго до того, як Британія надала «незалежність» Південному Ємену. Потім працював у Демократичній Народній Республіці на півдні Ємену. Після розколу у 1986 році у правлячому режимі на півдні він працював у збройних силах Арабської Республіки Ємен разом з Салехом і зіграв важливу роль у приєднанні тисячі військовослужбовців з півдню країни, які втекли внаслідок громадянської війни у 1986 році, до збройних сил Єменської Арабської Республіки. Хаді допоміг у 1994 році північній армії у притисненні спроби відділення півдню країни. Потім був призначений міністром оборони, а трохи пізніше отримав портфель віце-президента країни і залишався на цій посаді до 2012 року. Не дивлячись на те, що він займав посаду віце-президента країни, він не мав реальної сили поряд із Салехом, який одноосібно призначав головних відповідальних осіб, яким він довіряв важливі стратегічні посади, як військова розвідка та секретні спецслужби.

Хаді відомий як спокійна людина, яка стала відомою у період правління Салеха. За своїм характером він нерішучий у прийнятті складних рішень. Після сходження його на посаду президента він продовжив залишатися англійським агентом. Йому навіть удостоїлося отримати похвалу від британського посла Джейни Марріотта, яка сказала: «Я думаю що президент Хаді - гарна людина, він намагається зробити неймовірну роботу у дуже важкий час…нам варто покластися на реформістів і президента Хаді» (Див. агентство «Ахбар аль-Халідж» за 21/03/2014).

Отже, він грає важливу роль для Британії з точки зору захисту її впливу перед скаженою американською кампанією. Він робить вигляд наче проти Алі Салеха, хоча на справі він знаходиться під управлінням Салеха у партії і не може відректися від цього. Між ними дуже теплі і тісні відносини. Розбіжність має місце тільки у незначних питаннях, як це звичайно відбувається між друзями. Радник президента Хаді зі стратегічних досліджень Фаріс  ас-Сакаф прокоментував інформацію про те,  що Саудівська Аравія у справжній час є посередником між Салехом та Хаді через розбіжності між ними, наступним словами: «Відносини між Салехом та Хаді мають свої невеликі особливості, у які не втручається Саудівська Аравія» (Див. газета «аль-Умана» за 22/07/2014). Таким чином, Хаді тісно зв’язаний з Салехом та партією «аль-Мутамар» (Всезагальний Народний Конгрес). Як відомо, саме партія «аль-Мутамар» висунула кандидатуру Мансура Хаді на президентські вбори, які відбулися 21 лютого 2012 року. Причому був єдиним кандидатом на посаду президента. Також він  дотримується британської політики та діє суворо згідно з відведеною йому роллю, яка не передбачає пряме протистояння американському впливу, а скоріше супроводження Америці за методом Британії.

4 – Згідно з цією політикою дії за своєю зовнішньою характеристикою повинні вживатися проти Салеха та його людей і бути лояльними до Америки та її прибічників. Це пояснюється тим, що Британія відчула жорстку атаку Америки на Ємен шляхом підкупу агентів, проникнення в армію і ведення діалогу за допомогою посланця Організації Об’єднаних Націй. Як звичайно, Британія вдалася до своєї давньої манери йти у ногу з Америкою і догоджати частково її бажанню скоротити британський вплив. Тому вона дала розпорядження Хаді вжити такі заходи, які задовольнять Америку, але при цьому не здійснять негативного впливу на британський вплив. Отже, він прийняв наступні заходи:

а) Узявся за перевлаштування армії, а саме звільнення, призначення і так далі. Він відсторонив високопосадових військовослужбовців, які були вірні Салеху, його синів, племінників та інших близьких до нього людей, а на їх місце призначив інших командувачів. Британія була впевнена у тому, що усі чи більша частина новопризначених людей будуть з числа лояльних їй людей. Тому що Алі Салех очистив армію від американських агентів на протязі тридцяти років свого правління. Такими були нові перестановки, які не вийшли за межі контролю проанглійських персон, за виключенням деяких низьких постів, які не у змозі здійснити будь-який істотний вплив. Таким чином, ці зміни задовольнили Америку і не піддали загрозі вплив Британії. Більше того, те, що відбувається показує Хаді в образі сильного президента. До цього вважали, що він є слабким президентом, що є сили, які здатні переступити його. Однак останні зміни представили його перед людьми в образі сильного політика, здатного відсторонити від займаної посади впливових фігур старого режиму правління.

б) Вніс поправки до роботи міністерств в уряді Мухаммада Салема Басіндва 11.06.2014. Вніс двох міністрів, лояльних Америці. Перший – міністр закордонних справ Джамал Абдуллах ас-Салял, син полковника Абдуллаха Ях’ї ас-Салял, який очолив військовий переворот і проголосив республіку у 1962 році, а також мав тісні зв’язки з американцями. Проамериканський Джамал ас-Салял є випускником університету Джонса Хопкінса в Америці. Працював у минулому послом своєї  країни в Ірані, був делегатом своєї країни в ООН, утримався від голосування за резолюцією Ради Безпеки, що засуджує злочини режиму Башара Асада проти сирійського народу у серпні 2012 році. Другий – міністр фінансів Мухаммед Мансур, який також виріс і отримав освіту в американських університетах і продемонстрував свою проамериканську політичну орієнтацію. У період між 1996-1998 рр. був призначений директором проекту освіти та охорони оточуючого середовища у міністерстві сільського господарства США у Нью-Мексико.

в) Виказав прихильність у відношенні послідовників аль-Хусі, які лояльні до Ірану і Америки, яка стоїть за ним, коли вони окупували Імран. Хаді разом зі своєю армією більше прийняли нейтральну позицію, аніж відбиття, щоб догодити Америці, яка похвалила його за це. Прес-секретар зовнішньополітичного відомства США Джейн Псакі заявила: «Ми вітаємо та підтримуємо зусилля єменського уряду, спрямовані на припинення озброєного конфлікту і проведення переговорів у цілях досягнення мирного урегулювання між усіма сторонами» (агентство «Саба» за 10/07/2014).

г) Одним з резолюції конференції діалогу, який проходив під управлінням Джамала Ібн Омара (Спеціального представника ООН), було перевлаштування Ємену у федерацію, що складається з шести територіальних суб’єктів, а саме: Азар, Саба, Джунад, Тахама, Аден та Хадрамаут. Сана матиме особливий статус і не буде частиною регіону. Аналогічне положення буде займати Аден. Регіони Азар, Саба, Джунад та Тахама складуть північні області країни, а Хадрамаут та решта регіонів складуть північні області. Дане компромісне рішення прийняте на догоду Америці. Британія вважає важливим для себе те, щоб північні області країни залишалися за північчю країни, щоб британський вплив продовжував бути в усьому Ємені. Між тим, Америка вважає за необхідне для себе відділення півдню, оскільки вона має сильний вплив у північних областях. Також вона бажає прокласти шлях  для послідовників аль-Хусі в Саада і навколо нього. Таким чином, федерація (федеративний союз) став компромісним рішенням, який тимчасово задовольняє Америку. Але, ймовірніше за все, даний регіон стане площадкою для майбутньої схватки цих двох держав. Тому що Британія знає, що більша частина політичної еліти на півночі країни робить ставку на продовження впливу у цьому союзі, навіть якщо не може знищити його і повернути минуле положення. Що стосується Америки, то її вплив має присутність серед південних повстанців та послідовників аль-Хусі. Всередині ж традиційної політичної еліти її вплив майже не існує.

Таким чином, Хаді вжив кроки, які йдуть у ногу з Америкою і частково відповідають її інтересам, у протилежність тому, що проводив Саліх.

д) Він намагався приховати свої відносини з Британією іншими цілями, і це йому вдалося. Коли він хотів відвідати Британію в кінці вересня 2012 року, він вніс цей візит у межі свого турне по західних країнах, як Німеччина, Франція, Америка тощо. Коли він відвідав Вашингтон у серпні 2013 року, він зупинився в Саудівській Аравії, щоб зустрітися з її проанглійським королем, щоб надати свій звіт про те, що сталося між ним та американцями, перш ніж повернутися до своєї країни.

5 – Скоріш за все Америка розуміє усе це і розуміє, що Хаді досі є проанглійською людиною. Його різноманітні заяви із засудженням торкаються проамериканських фігур, як Іран, південні повстанці та послідовники аль-Хусі, навіть якщо це часом відбувається у нежорсткій формі. Як наприклад, він натякає на послідовників аль-Хусі, не згадуючи їх за ім’ям. Саудівська газета «аш-Шарк» за 01/04/2014 пише: «Президент Хаді обвинувачує Іран у нагнітанні становища всередині Ємену і зажадав від іранців переглянути свою особисту політику у відношенні Ємену. Також він підкреслив, що іранці підтримують сепаратистські рухи на півдні країни і релігійні угрупування на півночі, вказуючи на послідовників аль-Хусі». Найяскравішим підтвердженням його лояльного ставлення до Британії слугує той факт, що проанглійський саудівський король Абдуллах опікує як Салеха, так і Хаді. Він постійно на зв’язку з ними, причому відбувається усе це відкрито без усілякого приховування. Арабська газета «аль-Кудс аль-Арабій» за 18.07.2014 оприлюднила: «Джерело, наближене до президентства Ємену, повідомило, що Саудівський принц Абдуллах бен Абдель Азіз спрямував кілька днів тому свого особистого помічника у єменську столицю Сана. У ході даного візиту до Сани радник зустрівся з Алі Абдаллахом Салехом, президентом Абд Раббо Мансур Хаді і генерал-майором Алі Мухсін аль-Ахмар». Також газета відзначає, що газета «аль-Місак» повідомила зі слів прес-секретаря партії «Всезагального Народного Конгресу», яку очолює Салех, що раніше на цьому тижні єменську столицю відвідав спеціальний посланець Саудівського короля, який провів зустріч із президентом Хаді та екс-президентом Алі Салехом. При цьому деталі зустрічі не розголошуються».

Після цього відбулася дружня зустріч на святі, де, як кажуть «розтанув сніг і показалося усе, що було під ним». ЗМІ, зокрема BBC TV-Arabic, повідомили у перший день свята «Ід аль-Фітр», що нинішній президент Ємену Абд Раббо Мансур хаді та екс-президент Алі Абдуллах Салех разом встали на святкову молитву, пліч опліч.

Тому, скоріш за все Америка розуміє, що Алі Салех та Хаді відштовхуються з одного джерела. Однак вона вважає Хаді більш прийнятним для себе, ніж Салех. Тому вона тримає його під пильним контролем з моменту приходу його  до влади. З ним постійно зустрічається американський посол. Ці інтенсивні зустрічі та телефонні дзвінки більше нагадують контроль над Хаді, особливо за видання будь-яких указів. Окрім цього Америка від імені ООН доручила своєму представнику Джамалу  бен Омару керувати процесом діалогу і виробки конституції, а також комітетів, щоб прийняті рішення були у межах допустимого (прийнятного) нею.

Однак, такий «контроль» за Хаді не означає, що Америці вдасться з легкістю відрегулювати ситуацію в своїх інтересах. Оскільки Алі Салех на протязі тридцяти років свого правління очистив впливове політичне коло та військове коло країни від проамериканських людей. Він усунув фізично і звільнив усіх командирів, які не були проанглійськими людьми. Варто відзначити, що партія «аль-Мутамар» (Всезагальний Народний Конгрес), яку очолює Алі Салех, продовжує вести свою діяльність і по сьогоднішній день, будучи проанглійською політичною силою в країні. Однак Америка думає, що відсторонення Алі Салеха від посади президента є великим кроком на шляху впровадження свого іще більшого впливу у Ємен. За її думкою працювати з Хаді набагато легше, аніж із Салехом. Вона розраховує, що динаміка її трьох основних напрямів посилиться і зросте за період правління Хаді. Цими трьома основними напрямами є: 1) Підтримка послідовників аль-Хусі через Іран, 2) Підтримка повстанців на півдні країни, 3) Військове втручання під приводом боротьби з аль-Каїдою. Однак результати цього очікування є неоднозначними з тієї причини, що Британія, Алі Салех та  партія «аль-Мутамар» (Всезагальний народний Конгрес) щільно оточують і спрямовують Хаді у потрібне для них русло.

Кажучи коротко, виходячи з вище переліченого можна сказали, що Хаді продовжує бути проанглійською людиною, при цьому діє у відповідності з роллю, прокресленою йому з боку Британії, а саме не виступає вкрай агресивно проти американських інтересів, навпаки, йде у ногу з ними, не завдаючи істотних збитків по британському впливу у Ємені.

Друге: Атаки, здійснені проти міністерства оборони

Найяскравішими атаками були наступні дві події:

1 - Події 14 серпня 2012 року

Інформаційні агентства повідомили, що війська елітної Республіканської влаштували штурм будівлі міністерства оборони у столиці Сані. В організації цього штурму були обвинувачені Алі Абдуллах Салех і його син Ахмед, який є командувачем військами республіканської гвардії. Того дня прездент Ємену Хаді був у Саудівській Аравії і брав у часть у саміті Організації Ісламської Конференції. В інформаційних агентствах повідомили, що війська Республіканської гвардії, солдати та офіцери, влаштували бунт у відповідь на закон нового президента (Абд Раббо Мансур Хаді) про переформування армійських підрозділів, за допомогою якого він підкорював собі деякі армійські підрозділи. Згідно з джерелами, наближеними до протестувальників-військовослужбовців, останні вимагали фінансові звіти, які фінансова комісія пообіцяла оприлюднити в обмін на утримання від таких протестів, які мали місце минулого тижня. Місцеві ЗМІ повідомили про протестувальників-військовослужбовців, що вони здивувалися указу міністерства оборони про конфіскацію їх заробітної платні під приводом того, що вони дисиденти. Однак незабаром міністерство оборони пообіцяло їм виплатити їх заробітні платні. Ймовірніше за все, що так звана ЗМІ спроба державного перевороту з метою усунення існуючого уряду – ніщо інше як інсценування спектаклю, щоб звільнення деяких військовослужбовців у Республіканській гвардії, а також нові призначення, виглядали правдоподібними та серйозним змінами перед Америкою. Скоріш за все, так воно і є. Республіканська гвардія є одним з найпотужніших військових формувань у Ємені, якщо не найсильнішим, і вплив Алі Салеха та його сина у ньому вельми значний. За бажання вони могли б із легкістю здійснити переворот. Усе ж вони не зробили цього. Навпаки, коли командувач цієї гвардії Ахмад Салех був відсторонений від командування і призначений послом, він не заперечив цьому рішенню і не влаштував військовий бунт, як писали раніше. Так проти кого бажають влаштувати переворот Салех зі своїм сином? Адже Салех та Хаді виліплені з одного бруду! Тому,  скоріш за все, дана спроба є інсценуванням спектаклю для того, щоб виглядали правдоподібними та серйозними проведені Хаді зміни. Що стосується інциденту із заробітними платнями військовослужбовців, то це було підтасуванням карт з метою посилення ажіотажу.

2 – Події 05 грудня 2013 року:

Будівля Міністерства оборони знову піддалася нападу. Тоді було об’явлено, що президент Ємену провів зустріч у цій будівлі через годину після нападу. Ймовірніше за все, він знаходився вже у цій будівлі, але у іншому секторі будівлі міністерства. Прес-секретар президента Ємену Ях’я аль-Арасі в інтерв’ю американському радіо віщанню «Сава» 07.12.2013 заявив: «Мішенню даного украй вразливого нападу на будівлю міністерства був президент Абд Раббо Мансур Хаді». В організації цього теракту було звинувачено аль-Каїду, яка на інтернет-сайтах взяла на себе відповідальність за ці напади. Газета «аш-Шарк аль-Авсат» за 07/12/2013 з посиланням на єменські джерела повідомили, що заяви аль-Каїди викликають великі сумніви і є всього лише спробою приховати факти». Газета оприлюднила окремі витримки початкового звіту комісії з розслідування: «Більшість матеріалів, використаних у теракті, ідентичні матеріалам, конфіскованим у збройних судах Ірану, які присікли прикордонні зони і намагалися причалити до берегів Ємену на протязі останніх кількох місяців, але були затримані єменськими прикордонниками». Англія за допомогою газети «The Guardian» за 22/11/2013, тобто до спливання даного інциденту, викрила зв'язок Бандара бен Султана, який був тоді головою розвідки Саудівської Аравії, з групою аль-Хусі. Вона повідомила про те, що Салех аль-Хабра, один з командувачів цим угрупуванням і керівників її політвідділу, відвідав таємно Саудівську Аравію через Лондон і зустрівся з Бандар бен Султаном, а також прийняв від останнього велику суму грошей після зустрічі. Одне з саудівських джерел заявило, що послідовники аль-Хусі отримують фінансову та військову підтримку з боку Саудівської Аравії, а також отримують щомісячну зарплатню з Ер-Ріяду. Відомо, що Бандар бен Султан є проамериканською людиною і працює над реалізацією її планів. Очевидно, даний інцидент є погрожуючим посланням на адресу президенту Хаді, що якщо він послідує прикладу Салеха, то його можуть із легкістю ліквідувати. Стало бути, Америка пригрозила йому через свого агента Бандара і послідовників аль-Хасі, які управляються з боку американських агентів в Ірані. Варто відзначити, що король Саудівської Аравії Абдуллах, який є проанглійським агентом, відсторонив Бандара бен Султана з посади голови розвідки після цього. Король активно призначає проанглійських агентів на низку важливих посад у королівстві у благо англійцям у Ємені та інших країнах у даному регіоні.

Третє: До якого часу мусульманські країни будуть плацдармом геополітичного зіткнення безбожних імперіалістичних наддержав

Як довго буде конфлікт між Англією та Америкою за вплив у Ємені? Як довго вони боротимуться одне з одним, використовуючи місцевих та регіональних суб’єктів; Саудівська Аравія, бедуїнські племена, партію Салеха, фігуру Хаді з одного боку та Іран, послідовників аль-Хусі та південних повстанців з іншого боку? Як довго віруючі та мудрі володарі розуму будуть спостерігати за поточною геополітичною боротьбою, наче ця країна не їх країною? Хіба не настав час, щоб вони прийшли в істинний рух і щиро повстали проти цього свавілля? Хіба не настав час тому, щоб вони долучилися до тих, хто працює над встановленням ісламської держави – Праведний Халіфат? Адже лише та можна добитися торжества істини та знищення брехні, а також повернення цих безбожних імперіалістичних наддержав на свої території, якщо тоді залишаться вони? Як довго? Як довго?

06 Шавваль 1435 рік
02/08/2014