Останні зміни навколо лівійської кризи

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: 19 січня 2016 року президентська рада Лівії, розташована в Тунісі, оголосила про формування лівійського уряду відповідно до угоди, підписаної 17 грудня 2015 року в марокканському місті Схірат (поблизу Рабату), із затримкою від обумовленого терміну (протягом місяця) на два дні.

Раніше, 5 грудня 2015 року, кілька членів парламенту Тобрук і Конгресу в Тріполі провели зустріч, на якій сторони домовилися про декларацію принципів і про національну злагоду для врегулювання лівійської кризи. 13 грудня 2015 року Америка запропонувала провести в Римі конференції для обговорення лівійської кризи. Чи зможе цей новоспечений уряд проіснувати достатній час і забезпечити стабільність в Лівії? Особливо якщо враховувати, що підписана в Схіраті угода, згідно з якою було сформовано уряд, користується міжнародною силою і підтримкою? Також стало чути заклики до військового втручання в Лівію. Чи буде цей уряд перешкоджати цьому втручанню, або воно, швидше за  все, пришвидшить його? Хай винагородить Вас Аллах.

Відповідь: Для повної ясності картини розглянемо наступне:

1 - Нагадаємо деякі моменти, які ми писали у попередніх відповідях по лівійській темі, зокрема - ті, які стосуються двох питань:

Перше: не дивлячись на те, що Америка домінує над парламентом в Тобруку через Хафтара, а Європа - над Конгресом в Тріполі через старе політичне коло (істеблішмент), тим не менше, кожна з них має свої важелі всередині іншого боку, незважаючи на те, що Британія володіє левовою часткою впливу в парламенті і Конгресі, тобто має вплив набагато більше, ніж Америка (через те, що входження Америки в політичне коло Лівії було випадковим явищем після повалення Каддафі, який був сильно відданий Британії). У відповідь на питання за 11.04.2015 наводилося: «Хафтар не має хороших відносин з багатьма членами Палати представників в Тобруку, тому що деякі з них пройшли туди зі старого політичного центру ... Таким чином, Америка хоче перешкодити будь-яким підсумкам переговорів, щоб мати можливість сформувати діючий політичний центр зі своїх прихильників. Тобто важливим для неї є відтягування переговорів якомога довше». Таким чином, в парламенті Тобрук, незважаючи на домінування Хафтара, Європа має певну частку. Також не виключено, що Америка має якусь частку у владі в Тріполі. Однак частка Америки не дозволяє їй робити істотний вплив на сьогоднішню ситуацію в Лівії. У відповіді на питання за 23.09.2015 наводиться: «Учасники переговорів з боку Національного Конгресу розуміють це. Ряд інформагентств повідомили про те, що делегація від представників Національного Конгресу пішла на зустріч з американськими високопосадовцями в спробі досягти взаєморозуміння з ними. Уряд «порятунку» в Тріполі, який був сформований Національним Конгресом, пішло на випередження і організувало з'їзд у Схіраті. Прем'єр-міністр Халіфа аль-Говейль в спішному порядку зустрів американського високопосадовця гостя. З посиланням на офіційні джерела Тріполі газета «Аль-Хаят» повідомила, що аль-Говейль підписав ряд угод в ніч з неділі на понеділок з Вільямом Пломером, заступником голови американської організації з управління логістичними послугами. Також були підписані меморандуми про взаєморозуміння для «відкриття нових перспектив співробітництва в галузі оборони, охорони здоров'я та інвестицій». Офіційні джерела Тріполі назвали ці угоди «важливим кроком» у відносинах з Америкою (див. Газету «Аль-Хаят» за вівторок 22.09.2015). Отже, домінування над парламентом в Тобруке і Національним Конгресом в Тріполі не говорить про те, що кожен з них, цілком і повністю дотримується конкретного політичного курсу".

Друге: що стосується американо-британської сутички в Лівії і позиції кожної з цих країн по відношенню до політичних рішень, то у відповіді на питання за 23.09.2015 ми писали: «Що стосується Європи, то вона хоче від переговорів отримання політичного рішення якомога швидше, тому що політичне коло Лівії в переважній більшості складається з проанглійських політиків. Отже, будь-яке рішення, що висувається політичним колом Лівії, буде на її користь. Що стосується Америки, то вона погодилася на переговори через те, що не змогла добитися зеленого світла для військового втручання, а також з тієї причини, що вона не має в своєму розпорядженні власне політичне коло у Лівії. І тому Америка буде висувати такі рішення, які будуть заморожувати політичну діяльність, а якщо шляхом переговорів вдасться знайти якесь рішення, то вона спробує зіпсувати його за допомогою військових дій». І це чітко простежується в позиціях обох сторін: Європа прагнула в швидкому порядку укласти угоду в Схіраті для отримання політичного рішення, на основі і за допомогою якого вона будуватиме і зміцнюватиме свій вплив. Спеціальний посланник ООН по Лівії Бернардіно Леон, який є більш проєвропейським, дав зрозуміти, що бажає врегулювати проблему до закінчення терміну його місії при ООН.

Однак послідовники Америки займали іншу позицію. Оголошена позиція парламенту в Тобруку, над яким домінує Хафтар, була проти укладення договору у Схіраті. Сайт «Франція 24» за 20.09.2015 повідомив: «Визнаний на міжнародному рівні лівійський парламент зі штаб-квартирою в Тобруку, на сході країни, підтвердив свою незгоду з угодою, яка була розроблена в марокканському курортному місті Схірат». Проте, Леон наполіг на оголошенні остаточного тексту угоди. На сайті «Аль-Джазіри» за 22.09.2015 було опубліковано наступне: «Спецпосланець ООН по Лівії Бернардіно Леон заявив про те, що було досягнуто остаточну політичну угоду між сторонами міжлівійського діалогу в марокканському місті Схірат, вказуючи на те, що ООН дала сторонам відстрочку до початку жовтня». На прес-конференції по завершенню переговорів Леон заявив: «Тепер у нас є остаточний текст всеосяжної угоди між сторонами лівійської кризи». З слів Леона розуміється, що ця угода є завершеною версією, яка не підлягає зміні. Іншими словами, він хоче нав'язати дане рішення, незалежно від думки будь-якої опозиції, зокрема - Хафтара. На церемонії, організованій в Марокко 8 жовтня 2015 року, відбулася прес-конференція Бернардіно Леона, на якій він оголосив імена потенційних членів уряду. Однак розбіжності між різними урядами тривали. А тому було прийнято рішення вибрати 17 грудня 2015 року наступною датою для досягнення угоди про побудову уряду національної єдності. Таким чином, Леон був зацікавлений і прагнув зробити рішення, яке буде відповідати європейському баченню рішення, незважаючи на опозицію з числа проамериканських персон, зокрема - Хафтара. І тому перша угода у Схіраті, яку запропонував Леон, відповідала баченню Європи, зокрема - баченню Британії. І після цього Америка зацікавилася завершенням місії Леона, що і сталося.

2 - Що стосується нового спецпосланця ООН в Лівії Мартіна Коблера, то він є компромісною (бажаною Америці і Європі) фігурою. Незважаючи на те, що він є німцем, проте, в минулому, коли він займався справами ООН, то діяв в інтересах Америки. А тому коли він був призначений на посаду спецпосланця ООН в Лівії, то взявся за зміну угоди, досягнутої у Схіраті, до його остаточного підписання. І в результаті, не дивлячись на заяву Бернардіно Леона про те, що проект є остаточним і не передбачає внесення поправок, все ж Коблеру вдалося унести туди деякі поправки. Інформаційний сайт «arabi21» за 24.11.2015 опублікував наступне: «Спецпосланець ООН в Лівії Мартін Коблер вручив у вівторок сторонам межлівійського політичного діалогу поправки до проекту політичної угоди щодо внесення кандидатур депутатів до президії уряду національної єдності і створення ще однієї міністерської посади, а також поправки щодо механізму обрання членів кабінету міністрів. Згідно з цими поправками, до президії уряду національної єдності увійдуть два заступника (нових депутата) і з'явиться посада міністра у справах громадянського суспільства. Заступники отримають право на заперечення рішенням, які будуть прийматися радою міністрів. Згідно з новими поправками, обрання та звільнення з посади міністрів в уряді, якщо президентська рада не зможе провести голосування протягом двох зустрічей, буде проводитися за допомогою більшості голосів у раді міністрів з правом прем'єр-міністра на відхилення і схвалення колишнього міністерського складу».

Дані поправки мають безпосередній зв'язок з Хафтаром. Угода в Схіраті, яка була розроблена Леоном, передбачала видалення Хафтара і скасування його офіційного статусу в лівійській армії, оскільки восьмий пункт угоди у Схіраті свідчив: «Після підписання цієї угоди всі повноваження військових і цивільних посадових осіб, а також органів безпеки, декларовані лівійськими законами і нормами, переходять до президентської ради. Рада зобов'язана буде прийняти рішення щодо тих, хто займе ці пости, в термін, що не перевищує 20 днів. Якщо протягом цього терміну рішення не буде прийнято, то рада повинна прийняти рішення про нові призначення в термін, що не перевищує 30 днів, беручи до уваги чинне лівійське законодавство». Однак, всупереч цій статті, поправки щодо збільшення складу уряду та внесення механізму прийняття рішень дають можливість Хафтару перебувати при владі. Навіть якщо пробританські політики в Лівії захочуть позбавитися від нього, це буде не так просто, як це було до внесення поправок.

3 - Після приходу Коблера, а точніше, після внесення поправок, Британія зрозуміла, що Коблеру не вціліти від впливового американського тиску, який буде здійснюватися на нього в питанні угоди у Схіраті, і що ймовірність відсторонення осіб, які працювали в інтересах Європи, від цієї угоди дуже велика. У зв'язку з цим вона доручила своїм людям (проєвропейським політикам Лівії) в Конгресі і в парламенті зустрітися в Тунісі, що в дійсності і сталося. В результаті цієї зустрічі було досягнуто згоду про загальні принципи. В інформаційному полі активно висвітлювалися ці переговори, які називалися чисто лівійськими зустрічами, хоча насправді вони були організовані ззовні. На сайті «Middle East Online» за 06.12.2015 повідомлялося наступне: «Представники сторін лівійської кризи в неділю домовилися про загальні принципи в надії на перетворення їх у політичну угоду, яка отримає схвалення двох влад - легітимного з точки зору світової спільноти парламенту в Тобруку ( схід країни) і нелегітимного в світовому співтоваристві Конгресу в Тріполі, які до цього моменту боролися за владу, - і покладе кінець триваючому конфлікту в багатій нафтою країні. Члени Конгресу і депутати парламенту зустрілися в суботу 5 грудня 2015 року в Тунісі. В ході зустрічі вони домовилися щодо декларації загальних принципів і національної злагоди щодо врегулювання лівійської кризи». За допомогою цієї зустрічі Британія хотіла створити для себе нову зброю на той випадок, якщо Америці вдасться блокувати просування угоди, укладеної в Схіраті, щоб скористатися нею.

4 - Проте, Коблер прагнув завершити угоду в Схіраті, не звертаючи уваги на зустріч в Тунісі. Саме тому Коблер залишив зустріч в Схіраті і вирушив на зустріч з Хафтаром. У газеті «Аль-Хаят» за 17.12.2015 повідомлялося наступне: «Вчора Коблер відправився в лівійське місто Ель-Мардж, де розташована штаб-квартира командування армії, і провів переговори з Хафтаром. Згідно з іншими джерелами, він спробував переконати його в необхідності заходів безпеки, пов'язаних з угодою в Схіраті. Джерела зазначили, що Коблер передав Хафтару список членів комітету, який буде сформований з уряду національної згоди і буде займатися відновленням структури армії. Як повідомили наші джерела, Хафтар сказав: «Наша війна проти тероризму триває. Ми не втручаємося в політичні справи»». По всій видимості, Коблер намагався догодити Хафтару, підтримавши його заяву. Сайт «Аль-Хуррем» за 17.12.2015 повідомив: «Командувач армією, яка підпорядковується лівійському уряду, визнаному світовою спільнотою, Халіфа Хафтар сказав, що спецпосланець ООН по Лівії Мартін Коблер бажає допомогти лівійській армії в боротьбі з тероризмом. У своїй заяві після зустрічі з міжнародним посланцем Хафтар повідомив, що Коблер підтримує скасування ембарго на поставки зброї. Зі свого боку, Коблер підтвердив сказане і описав зустріч як «плідну». Він зазначив, що вони домовилися щодо необхідності боротьби з тероризмом і формування сильної лівійської армії. Коблер закликав лівійський бік підписати політичну угоду в четвер». Але, незважаючи на всі ці догоди, Америка хоче більшого! І тому вона відмовилася бути присутньою при підписанні угоди, хоча її інтереси залишалися недоторканими і захищеними на всі 100%. Сайт «arabi21» за 06.01.2016 повідомив наступне: «Віце-прем'єри уряду національної єдності Алі аль-Катрані і Фатхі аль-Маджбарі пригрозили вийти з угоди, якщо Хафтар буде відсторонений від командування армією».

Незважаючи на ці розколи і конфлікти, все ж 17 грудня 2015 делегати від двох конкуруючих урядів підписали мирну угоду, яка підтримується ООН, в Схіраті (Марокко). Однак тільки 80 з 188 депутатів в Тобруку і 50 з 136 членів Конгресу в Тріполі були присутні на підписанні угоди. Документ підписали Мухаммад Шуайб (віце-прем'єр уряду в Тобруку) і Салах Махзум (другий віце-прем'єр уряду в Тріполі), а це означає, що поправки обурили послідовників Європи і недостатньо задовольнили послідовників Америки. І тому сторони зберегли за собою можливість відступу і влаштували такий поділ: частина пішла на угоду, а частина залишилася в очікуванні майбутнього конфлікту, який вийде за рамки простої політичної дії на рівень спільної політичної роботи у сполученні з військовим втручанням, тому що з практичної точки зору угода є незакінченою з обох сторін, а точніше - з ним не погодився ані глава парламенту - Акиль Салех, ані глава Конгресу - Нурі Абу Сахмейн. Вони не були присутні на церемонії підписання.

5 - Британія розуміла, що політичне коло Лівії (або його велика частина) знаходиться на її боці. І тому вона була спокійна з приводу того, що будь-який тимчасовий уряд, який буде сформовано відповідно до пропозицій Леона, буде на її боці. У зв'язку з цим вона була зацікавлена в прискоренні і затвердженні угоди в Схіраті за часів Леона. Але коли прийшов Коблер і з'явилися його поправки до цієї угоди, Британія зрозуміла, що ці поправки є відображенням американського тиску на Коблера як одного з американських кроків, спрямованих на повний зрив угоди. Британія усвідомила, що Америка хоче переробити угоду відповідно до її інтересів після формування нового політичного кола в результаті військових дій під командуванням Хафтара в сполученні з політичними змовами, проведеними Америкою в регіоні. Розуміючи все це, Британія вирішила прискорити укладання угоди, поки не відбулися непідконтрольні їй явища. Навіть з наявностями поправок Коблера угода є прийнятною для неї. І тому Британія прискорила події і постаралася укласти остаточну угоду в Схіраті 17 грудня 2015. І для того, щоб зробити її легітимною і визнаною на міжнародному рівні, вона вдалася до Ради Безпеки ООН і представила проект резолюції №2259, щоб рішення остаточної угоди отримали міжнародну підтримку. Основним фактором, що штовхнув Британію до прискорення підписання угоди в Схіраті, стало те, що Америка перешкоджає цій угоді або безпосередньо, у вигляді військового втручання, до якого вона приступила під приводом боротьби з організацією «ІДІЛ», і у вигляді політичних заходів, таких як проведення конференції в Римі 13 грудня 2015 року зі тим, щоб по-новому почати переговори, ігноруючи всі досягнуті угоди, або побічно, через свого агента Хафтара, для того, щоб якомога довше відтягувати рішення, щоб Америка змогла сформувати нове, угодне їй політичне коло, а потім приступити до такого політичного рішення, більшу частину якого становитимуть проамериканські персони. На це натякнув колишній радник глави Палати представників Лівії Іса Абдулкайюм 13.12.2015 в своєму інтерв'ю на телеканалі «Аль-Гад аль-Араб»: «Заяви Держсекретаря США Керрі дали зрозуміти, що американці не горять бажанням вирішити кризу, на відміну від англійців і французів, які висловили своє бажання якомога швидше вирішити її».

У зв'язку з цим представник Британії в ООН Меттью Райкрофт представив п'ятнадцяти членам Ради Безпеки ООН резолюцію для затвердження нового уряду Лівії і сказав: «Новий уряд - це сильний спільний знак нашої прихильності захисту суверенітету Лівії, її територіальної цілісності і національної єдності. І це - тільки початок шляху назустріч процвітаючому і стабільному майбутньому для всіх лівійців. Ми закликаємо всіх тих, хто ще не підписав угоду з цього приводу, визначитися сьогодні, підтримати угоду і працювати з урядом національної єдності» (див.«Аль-Джазіра» за 24.12.2015).

Що стосується Америки, то вона була змушена погодитися з цією угодою перед громадською думкою, яке вимагає якнайшвидшого врегулювання лівійського конфлікту через угоду, хоча вона і працювала над перешкоджанням втілення даної угоди за допомогою Хафтара і проводила такі політичні дії, як конференція в Римі 13.12.2015, з метою перетасування карт. Однак на цей раз рішення було представлено на розгляд до Ради Безпеки ООН, і Америка не змогла знайти аргументів, щоб перешкодити виданню цієї резолюції, оскільки нинішня резолюція стверджувала попередні міжнародні резолюції, видані по Лівії, і поверхнево відповідала тим вимогам політичного рішення, угоди і формування уряду, які висуває Америка. І тому вона погодилася з резолюцією, а прес-секретар зовнішньополітичного відомства США Джон Кірбі заявив, що даний документ є «основою для створення «народної єдності» в Лівії». Також МЗС США заявив, що Вашингтон «підтримує політичну угоду про створення в Лівії уряду національної єдності і готовий надавати технічну, економічну і контртерористичну допомогу». Однак це не означає, що Америка задовольнилася тим, що відбувається і буде мовчати. Навпаки, вона продовжить вживати заходів і вести безпосередню або непряму боротьбу, тому що вона - колоніальна наддержава, яка завжди прагне поширити свій вплив, нав'язати свою гегемонію і прибрати вплив інших конкуруючих держав. І тому, незважаючи на остаточну угоду і рішення Ради Безпеки ООН, війська Хафтара 24 грудня 2015 року здійснили напади на деякі райони Лівії під приводом переслідування там прихильників «ІДІЛ». До сих пір його війська використовують будь-яку гарну нагоду, щоб продовжити свої напади. Америка почала свою військову інтервенцію в Лівії, не чекаючи прийняття резолюції Ради Безпеки ООН, яка дозволяла б військове втручання після того, як Британія стала на заваді її виданню. Як привід Америка висунула боротьбу з «ІДІЛ» аналогічно її втручанню в Сирію під цим же приводом без міжнародної резолюції. Таким чином, мотиви згоди кожної зі сторін - суперечливі.

6 - Найважча доля випала на долю Коблера, який змушений догоджати обом сторонам і знайти якесь порозуміння між ними. Якщо Леон діяв згідно точному європейському баченню, то Коблеру доводиться спотикатися і плутатися. Так, під час внесення поправок в угоди в Схіраті, які розробив Леон, Європа з невдоволенням відреагувала на це і показала свою незгоду. І це відбилося на членах Конгресу в Тріполі, які публічно принизили Коблера, коли він хотів провести прес-конференцію в Тріполі. Проурядове «Лівійське Інформагентство» в Тобруку повідомило, що Джамаль Зувайба, глава відділу із зовнішньополітичної інформації в уряді Тріполі, бойкотував прес-конференцію, яку проводив спецпосланець ООН в Лівії Мартін Коблер увечері 1 січня 2016 року, а також він попросив Коблера негайно залишити країну, називавши його «небажаною» персоною в Лівії. В якості аргументації Джамаль Зувайба заявив, що прес-конференція проходила без його дозволу як глави відділу зовнішньополітичної інформації. Розлютившись на те, що сталося, Коблер вийшов зі своєю свитою з конференц-залу і пішов прямо в аеропорт, сів у приватний літак і залишив країну. Також ним (Коблером) не були задоволені члени парламенту в Тобруку через його старання реалізувати угоду в обумовлений час. Вони вимагають від нього не поспішати, а добре подумати і переглянути документ угоди. Політичний радник Палати представників в Тобруку Ахмед Аббуд піддав критиці дії Коблера наступними словами: «Спроби Коблера переконати лівійські сторони в необхідності уряду національної єдності на тимчасовій основі є нереальними і нелогічними» (див. Супутниковий телеканал «Аль-Гад» за 06.01.2016). Таким чином, міжнародний посланник опинився під великим тиском замість того, щоб самому тиснути! І це відбувається тому, що Європа хоче просувати свої інтереси, знаючи про те, що велика частина політичного кола (істеблішменту) в Лівії складається з її послідовників. Тим часом, Америка хоче відстрочити будь-яке дієве рішення, поки не сформує достатнє політичне коло зі своїх послідовників, яке буде боротися з проєвропейським політичним колом, якщо не зможе усунути його. Все це, звичайно, не може не впливати на неоднозначну поведінку Коблера.

7 - Америка і Європа прекрасно розуміють це. І в зв'язку з цим кожен з них планує військову інтервенцію, щоб підвести до такого рішення, яке буде відповідати їхнім інтересам. Що стосується американської інтервенції, то це було очевидно. Інформагентство «Tunisie numérique» за 08.01.2016 повідомило наступне: «Військове командування США в Африці заявило про свій намір почати військове вторгнення до Лівії на офіційному рівні у відповідності з планом дій на п'ять років з метою переслідування терористичних угруповань в Африці, зокрема - в Лівії. Про це було сказано в ході зустрічі між генералом Девідом Родрігесом, який очолює вищезазначене командування, і генералом Джозефом Френсісом Данфорду, колишнім командувачем корпусом американських морських піхотинців, нині - головою об'єднаного комітету начальників штабів Збройних Сил США». В основі плану дій лежить стратегія, яка була прийнята в 2015 році генералом Девідом Родрігесом - командувачем «АФРИКОМ» (африканське командування ВС США). Вона передбачатиме п'ять ключових завдань, спрямованих на боротьбу з проблемами в сфері безпеки на африканському континенті. Найбільш пріоритетним завданням американської армії в Лівії офіційно була проголошена боротьба з «ІДІЛ» під приводом боротьби з тероризмом, як це зазвичай і робить Америка останнім часом, зокрема, коли вона зробила військову інтервенцію в Сирію, хоча справжньою її метою є політика колоніалізму, яка набагато ширша, ніж питання тероризму. І тому Америка прокреслює план для втручання, більш того, вона вже відправила свої війська до Лівії, як про це повідомляє «BBC арабською» за 18.12.2015: «Представник Пентагону підполковник Мішель Балданса повідомила, що в грудні 2015 року до Лівії прибула група американських військовослужбовців для зміцнення відносин і більш тісної взаємодії з відповідальними особами лівійської армії». Вона додала, що члени лівійських бойових формувань зажадали від американських військовослужбовців негайно залишити країну. І для того, щоб уникнути будь-яких сутичок, військові покинули країну без всяких пригод. Як видно, війська були відправлені за три дні до підписання угоди в Схірату 17 грудня 2015 року. Сенс всього цього полягає в тому, що Америка прагне зірвати політичний процес або перешкодити здійсненню його до тих пір, поки їй не вдасться затвердити своїх військових агентів, таких як Хафтар, і зробити їх слово головним, якщо вийде. У такому положенні уряд Фаїза Сараджа не буде працездатним, навіть якщо і сформується, і він не зможе керувати ситуацією. Це означає, що Америка продовжить проводити свої військові дії в координації з атаками Хафтара, щоб затвердити своє панування на лівійській арені і придбати якомога більше агентів з метою утворення потужного проамериканського політичного кола (істеблішменту).

Що стосується втручання Європи, то це чітко простежується в заявах європейців. Інформагентство «Аль-Вафд» за 23.12.2015 опублікувало наступне повідомлення французької газети «Le Figaro»: «Необхідність придушити «ІДІЛ» в Лівії стає першочерговим завданням. Париж готує плани втручання і намагається сформувати міжнародну коаліцію ... ». Газета повідомляє, що на тлі цих загроз Франція надала підтримку спецпосланникові ООН в Лівії Мартіну Коблеру... Посилаючись на Міноборони Франції, газета зазначила іншу гіпотезу, яку не варто виключати, а саме - що в тому випадку, якщо політичної угоди між лівійцями складно буде досягти, Франція продовжить формування військової коаліції. Газета відзначила інтенсивні дипломатичні зусилля Італії, спрямовані на просування лівійських переговорів, і її готовність направити війська і сили спеціального призначення в Лівію, не кажучи вже про дозвіл використання її військових баз для будь-яких військових дій проти «ІДІЛ». Агентство «Afrigate News» за 12.01.2016 із посиланням на сайт британської газети «Socialist Worker» повідомила, що «уряд консерваторів направив 1000 британських солдатів до Лівії для захисту нафтоносних територій, які знаходяться під загрозою просування організації «ІДІЛ», і ескадрений міноносець військово -морського флоту Британського Королівства до берегів Північної Африки, як і зажадало від ВВС підготуватися до повітряних ударів по цілях в Лівії». Британська газета «Daily Telegraph» за 12.12.2015 опублікувала доповідь, засновану на джерелах в міністерствах оборони і закордонних справ, щодо готовності Британії до співпраці з європейськими союзниками у військовій інтервенції в Лівію для боротьби зі зростаючою загрозою терористичних груп: «Можливо, військова інтервенція почнеться з відправки військової підтримки і техніки до Лівії, залишилося тільки дочекатися формування в країні загального уряду національної єдності». ЗМІ за 12.12.2015 повідомили про те, що британський посол в Лівії Пітер Міліль заявив, що «його країна готова до військової інтервенції до Лівії для боротьби з тероризмом, якщо очікуваний лівійський уряд національної єдності попросить про це», а це означає, що Європа хоче сформувати лівійський уряд, яке буде запитувати військову допомогу і просити про військову інтервенцію. У минулі місяці французькі літаки зробили кілька розвідувальних польотів над Лівією. Британія і Франція не хочуть сидіти склавши руки і здалека спостерігати за військовим втручанням Америки, бо це буде означати їх відхід з лівійської арени на користь Америки. З цієї причини ці дві держави почали діяти з метою протистояння американському втручанню. Причому все це робиться під приводом боротьби з «ІДІЛ» і тероризмом, плюс ще один привід для вторгнення, який незабаром з'явиться - у відповідь на прохання законного уряду національної єдності. І це - лише крапля в морі правди, але найбільшою правдою є те, що це - колоніальні держави, які борються між собою за нашу країну, її ресурси і багатства.

8 - Виходячи з вищенаведеного, можна сказати, що новий лівійський уряд не буде працездатним через те, що баланс сил, які стояли за угодою в Схіраті, а згодом - і за складною появою на світ цього уряду, що не вирішений на користь того чи іншого боку. А тому даний уряд буде неспокійний, і, швидше за все, воно стане певним третім урядом, яке буде однією ногою слідувати за урядом в Тобруку, а інший - за урядом в Тріполі. Навіть якщо формально ці два уряди будуть скасовані, залишаться ті, хто фактично керував ними за лаштунками. В якості найбільш правдоподібного опису даної угоди в Схіраті і уряду, що з'явився на його основі, можна привести слова Клаудії Гацціні, старшого аналітика Міжнародної Кризової Групи - організації, покликаної сприяти вирішенню цього гострого конфлікту: «На папері ця новина виглядає чудово. Однак, з практичного боку, рівень очікуваної підтримки даної лівійського угоди дуже низький, оскільки керівництва обох існуючих парламентів виступають проти цього і цілком віддалися реалізації власного плану мирного врегулювання. У реальності новий уряд матиме лише невелике панування над головними частинами країни. І тому більшість людей скептично ставиться до ефективності цього уряду» (див.«Crisisgroup.org» за 18.12.2015).

Що стосується причин провалу цих угод і провалу уряду в Лівії, то їх дві. Перша причина - це суперечливість мотивів сторін, які керують боротьбою. Кожна з них діє в свою користь. Ці сторони відомі всім розсудливим людям. З одного боку стоїть Америка, а з іншого - Європа, особливо - Британія (і в меншій мірі - Франція і Італія). Ці дві сторони, Америка і Європа, борються між собою в рамках колоніальних інтересів кожної зі сторін. Друга причина - це те, що рішенням лівійського кризи займаються не мешканці самої Лівії, а безбожні колонізатори, як це декларується в угоді в Схіраті. І це відбувається, незважаючи на те, що Іслам вимагає того, щоб мусульмани Лівії приймали рішення самостійно. В Ісламі є ясне рішення всіх проблем і криз. І це рішення розуміють свідомі і щирі мусульмани. Всевишній Аллах  говорить:

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَذِكۡرَىٰ لِمَن كَانَ لَهُۥ قَلۡبٌ أَوۡ أَلۡقَى ٱلسَّمۡعَ وَهُوَ شَهِيدٞ ٣٧

«Воістину, в цьому укладено нагадування для тих, у кого є серце, хто прислухається і присутній при цьому» (50:37).

Ці дві причини зумовлюють нездатність (неуспіх) угоди в Схіраті і уряду, що з'явився на його основі, гарантувати стабільність і безпеку в Лівії. Швидше за все, це новий уряд буде займатися більше активізацією військової інтервенції і підготовкою до неї. І коли вона почнеться, працівники цього уряду будуть каятися, але каяттям вже в той час нічим не допоможеш.

Боляче бачити, як мусульманські країни стали ареною політичних змов і військових дій, які все більше і більше проливають кров мусульман. Ще болючіше бачити, як серед мусульман знаходяться ті, хто вважає звернення за допомогою до безбожних колонізаторів рішенням криз в мусульманських країнах, забувши або ігноруючи той факт, що саме вони будують підступи і ведуть непримиренну війну проти Ісламу і мусульман:

لَا يَرۡقُبُونَ فِي مُؤۡمِنٍ إِلّٗا وَلَا ذِمَّةٗۚ وَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡمُعۡتَدُونَ ١٠

«Вони не дотримуються у відношенні до віруючих ані родинних, ані договірних зобов’язань. Вони – злочинці!» (09:10).

Незважаючи на це, ми впевнені, що благо є в жителів Лівії - країні хафізів (читців напам'ять) Благословенного Корану. Серед них завжди є віддані й щирі мужі, які, за допомогою Аллаха, провалять плани цих супротивників Ісламу і мусульман. І Всемогутній Аллах неодмінно допоможе тим, хто допомагає Його релігії:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ إِن تَنصُرُواْ ٱللَّهَ يَنصُرۡكُمۡ وَيُثَبِّتۡ أَقۡدَامَكُمۡ ٧ وَٱلَّذِينَ كَفَرُواْ فَتَعۡسٗا لَّهُمۡ وَأَضَلَّ أَعۡمَٰلَهُمۡ ٨

«О ті, які увірували! Якщо ви допоможете Аллаху, то й Він допоможе вам і утвердить ваші стопи. Загибель тим, які не увірували! Він зробить марними їх справи» (47:07,08).


9 Рабі ус-сані 1437 року
19.01.2016