Туреччина та її стосунки з сусідами

Турецька газета «Заман-Араб» (www.zamanarabic.com) від 13.07.2016 оприлюднила наступне: «Прем’єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим заявив, що Туреччина поверне стосунки з Сиріє у нормальне русло»… Що ж підштовхнуло Туреччину до цього раптового змінення у своїй політиці крайнощів у відношенні Сирії? Чи є це сирійсько-турецьким примиренням? Чи це – політика США, які впливають на турецьку політику? Нехай винагородить Вас Аллах добром!

Відповідь: Для того, щоб відповідь на дане питання була ясною та зрозумілою, нижче ми розглянемо наступні речі:

По-перше: розмова про примирення між Росією та Туреччиною почався після виступу Біналі Йилдирима на пост прем’єр-міністра і після відставки Давутоглу. Як повідомив сайт www.turkey-post.net від 04.06.2016, тобто приблизно через десять днів після присвоєння президентом Ердоганом Йилдириму крісла прем’єра 22.05.2016, Біналі Йилдирим заявив, що «новий уряд буде продовжувати роботу по нормалізації стосунків з Росією, як і буде активізувати свою співпрацю з Іраном». Як вказано у тексті його програми, «Туреччина буде продовжувати працювати у напрямі нормалізації стосунків з Росією шляхом діалогу». Потім почастішали зв’язки між країнами протягом червня 2016 р., після чого події почали розгортатись дивно бурно, з примітною швидкістю, супроводжуюсь неясними заявами! Нижче необхідно відзначити наступне:

1. Що стосується примітної швидкості, то позиції Туреччини змінювались від крайності до крайності, як було згадано у Вашому питанні, зовсім відкрито:

1 – Після того, як Туреччина заявила, що російський літак проник у її повітряний простір, а наслідки цього не заслуговують вибачень, 27.06.2016 вона принесла свої вибачення: «Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков сказав, що «президент Туреччини виразив співчуття та глибокий жаль родині руського пілота, який був вбитий, як і приніс свої співчуття його родині», додавши, що Ердоган заявив, що «зробить усе можливе, щоб відновити традиційно дружні стосунки між Туреччиною та Росією»», – передає «Аль-Арабія»www.alarabiya.netот 27.06.2016.

2 – Після того, як Путін був ворогом, який бомбардує небайдужих Туреччині сирійських туркоманів, і зокрема – Джабаль Туркман, діалог Ердогана почав вибудовуватись з ним у дружній атмосфері. Ердоган зателефонував Путіну 29.06.2016, і, «за даними джерел у президентському апараті Туреччині, розмова відбулась у дуже дружній атмосфері», – повідомив сайт www.alaraby.co.uk від 29.06.2016.

3 – І після того, як Туреччина суперечила з Росією у класифікації озброєних рухів у Сирії, зараз обидві країни почали іти шляхом згоди та гармонії. «На зустрічі Лаврова, міністра закордонних справ Росії, з міністром закордонних справ Туреччини 01.07.2016 у Сочі сирійське питання було найбільш важливою темою для примирення між двома країнами . Обидві держави згодні з боротьбою проти тероризму. Так, «міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заперечив існування розбіжностей між Москвою та Анкарою з приводу класифікації терористів у Сирії, підкресливши відновлення двобічної співпраці у боротьбі з тероризмом»», – «Росія сьогодні» russian.rt.com от 01.07.2016.

Згода двох країн відносно класифікації «терористичних угрупувань» у Сирії – тема примітна, оскільки на тлі заявлених протягом багатьох років позицій Туреччини про підтримку сирійської опозиції дане питання є новим та відмінним від того, що було до того.

4 – Потім – квапливість у проведенні зустрічі між російським президентом Путіним та турецьким президентом Ердоганом, запланованої у ході саміту «G20», який відбудеться у Китаї у вересні 2016 року. Потім – заява голови МЗС Туреччини про дострокову зустріч між президентами, яка, можливо, відбудеться у серпні, – повідомляє агентство «Інтерфакс» з посиланням на заяву турецького МЗС про те, що президент Росії Володимир Путін та президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, можливо, зустрінуться протягом серпня у Сочі. Зі свого боку, міністр закордонних справ Росії сказав:«Ми сподіваємось встановити зв’язки між російськими та турецькими військами по Сирії», –www.alarabiya.net від 02.07.2016.

5 – «Услід за телефонною розмовою президента Росії Володимира Путіна зі своїм турецьким колегою президент Росії розпорядився про зняття санкцій у відношенні Туреччини у сфері туризму, як і розпорядився щодо нормалізації торгових відносин між двома країнами. Путін звернувся до прем’єр-міністру Дмитру Медведєву з проханням підготувати пропозиції відносно необхідних законодавчих поправок, які будуть формувати основу нормалізації стосунків», – «Росія сьогодні» russian.rt.comот 11.07.2016.

2. Безладність у заявах:

1 – Заява міністра закордонних справ Туреччини від 04.07.2016 про те, що його країна не стане заперечувати проти використання Росією повітряної бази Інджірлік в Адані для бомбардування «терористів у Сирії». Проте після цього виникає невиразна турецька відмова, коли «відповідаючи на питання: «Чи можуть російські літаки використовувати повітряну базу Інджірлік?»,– міністр закордонних справ Туреччини сказав: «Не пам’ятую жодного коментаря, який вказував би на прибуття російських літаків на базу»», – повідомила www.aljazeera.net від 04.07.2016.

2 – «Прем’єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим заявив про готовність його країни компенсувати Росії збиток, який був спричинено знищенням російського військового літака Су-24. У той же час президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган вибачився перед своїм російським колегою Володимиром Путіним з приводу інциденту, що стався, та закликав до повернення російсько-турецьких стосунків, як це було у минулому», – газета «Завтра» www.alghad.com від 28.06.2016. Проте згодом була озвучена відмова від компенсацій: «Між тим, турецький прем’єр-міністр Біналі Йилдирим відмовився від своїх заяв по сплаті компенсації Росії за інцидент, що стався. ЗМІ повідомили з посиланням на самого Йилдирима, що «компенсація Росії не була запропонована». Це відбулось після того, як у своєму виступі по телебаченню він заявив, що Анкара готова запропонувати компенсацію за цей інцидент, який послугував погіршенню стосунків двох країн», –«BBC»(www.bbc.comarabic) от 28.06.2016. Потім відбулось дещо, що нагадувало компенсацію: «Мер турецького курорту Кемер Мустафа Гюль під час зустрічі з російським генеральним консулом у місті Анталія, яка відбулась напередодні у п’ятниці, запропонував подарувати будинок родині загиблого у Сирії пілота Су-24», – «Росія сьогодні» russian.rt.com от 01.07.2016.

По-друге: розмірковуючи про усе це, можна усвідомити мотивацію того, що трапилось … Подібна терміновість та безладність показують, що ці дії не були особистою ініціативою місцевої (турецької) влади, а інакше вони не переходили б із крайності у крайність у подібному дивному поспіху. Уся ця терміновість та безладність наштовхують на думку, що існує наказ із-за кордону, який належить до виконання в інтересах третьої сторони, що необхідно здійснити … Так хто ж ця третя сторона, і у чому полягає її інтерес? Цією третьою стороною є Америка. А інтерес, що переслідується нею,– це світське політичне рішення проблеми з сирійським режимом. І доказом цьому слугує наступне:

1 – Америка доклала великих зусиль у підтримці сирійського режиму та у примушенні повстанців до переговорів з режимом для формування спільної влади з ним на основі маріонеткової світськості. Для цього вона вдалась до допомоги від Ірану, його партії («Хізбалли») та його воєнізованих формувань, проте це план провалився … Потім вона постаралась здійснити свій план за допомогою Росії, її ракет, бомбардувальників та кораблів, проте і на цьому шляху вона зазнала поразки …Також Америка вдалася до допомоги від Саудівської Аравії для формування переговорної делегації, в яку б увійшли деякі представники озброєних угрупувань,проте ці спроби не увінчались успіхом… Тепер Америка сподівається, що Туреччині вдасться здійснити те,у чому провалились попередні засоби .

2 – Найбільш актуальним напрямом турецько-російських інтересів є Сирія, тому що обидві боки наполягають на рішенні сирійської кризи на своїх зустрічах, і при чергових дзвінках, у заяві про відсутність розбіжностей по класифікації «терористичних груп». «На зустрічі Лаврова, міністра закордонних справ Росії,з міністром закордонних справ Туреччини 01.07.2016 у Сочі сирійське питання було найбільш важливою темою примирення між двома країнами, і було заявлено, що вони згодні з боротьбою з тероризмом». Так, «міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відкинув існування розбіжностей між Москвою та Анкарою з приводу класифікації терористів у Сирії, підкресливши відновлення двобічної співпраці у боротьбі з тероризмом», – «Росія сьогодні» russian.rt.comот 01.07.2016.Також «міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров виразив сподівання на те, що діалог з Анкарою по врегулюванню сирійської кризи відбудеться більш відкрито після нормалізації російсько-турецьких стосунків». Інформаційний канал «Росія Сьогодні» процитував слова Сергія Лаврова: «Я сподіваюсь,що це допоможе нам у пошуку загальних точок зору для більш ефективного подолання сирійської кризи …». Він відзначив у своєму коментарі на нещодавній зустрічі з турецьким колегою Мевлютом Чавушоглу, що відбулась наприкінці минулого місяця, що переговори у ході цієї зустрічі несли відвертий характер, добавив: «Ми будемо проводити відкриті консультації,щоб досягти угоди про хід виконання резолюцій Ради Безпеки ООН та міжнародної спільноти на підтримку Сирії», – повідомила газета www.arabnews.comот 12.07.2016.

3 – У примітних заявах, що розкривають глибину падіння турецької влади , Туреччина проголосила, що вона буде розширяти коло своїх друзів, у число яких увійде і сирійський режим: «Прем’єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим заявив, що рішення сирійської кризи можливе, проте кожен повинен принести необхідні у цьому зв’язку жертви. Йилдирим сказав, що «нашим стратегічним партнерам, а також нашим партнерам по міжнародній коаліції необхідно працювати, щоб залікувати рани Сирії». Він розкрив, що Туреччина буде працювати по розширенню та зміцненню сфери безпеки навколо Сирії, а також по розширенню кола друзів, відмічаючи у цьому зв’язку зусилля, які докладаються для розвитку стосунків Туреччини з усіма, у тому числі – з Росією, Іраком, Сирією, Єгиптом, «Ізраїлем», США та Європейським Союзом», – повідомив канал www.aljazeera.net від 05.07.2016. І за цими загальними заявами 13.07.2016 відбулись заяви, які ясно розкривають нормалізацію стосунків з сирійським режимом. Газета www.zamanarabic.com повідомила від 13.07.2016 наступну новину: «Прем’єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим заявив, Туреччина поварене стосунки з Сирією у нормальне русло». Також цю новину передали інші ЗМІ, такі як «Рейтер» та «Аль-Арабія» (www.alarabiya.net)

По-третє: Сполучені Штати бачать поточну турецьку роль у сильному тиску на сирійську опозицію, щоб вернути її до женевських та мирному врегулюванню. Даний план має на увазі примушення опозиції дотримуватись проголошене Росією та Америкою 27.02.2016 призупинення «бойових дій» у Сирії… А також турецька роль полягає у тому, щоб за допомогою проголошення турецько-російської співпраці пригрозити опозиції, що вона буде покинута у тому випадку, якщо відмовиться приєднатись до процесу переговорів: «Міністр закордонних справ Росії сказав: «Ми сподіваємось, що між російськими та турецькими військами по Сирії будуть встановлені відповідні контакти»», – www.alarabiya.net от 02.07.2016. Окрім того,Туреччина більше не виступає проти російської інтервенції у Сирії, а також сама при цьому піддається терористичним нападам , а тому сирійській опозиції необхідно брати участь у боротьбі проти «терористичних угрупувань», як того бажають т Америка, Росія та Туреччина … Подібна турецька загроза впливає на частину сирійської опозиції, яка досі сподівається на допомогу Туреччини і яка повірила у те, що Ердоган не допустить «другої Хами», і ця частина опозиції досі має сильні зв’язки з Туреччиною. Таким чином , Америка сподівається, що ці групи поквапляться до переговорів з режимом… І не виключено, що Туреччина перейде від засобів політичного тиску до військових під приводом боротьби з терористичними організаціями, які не відокремлені (і нічим не відрізняються) від решти озброєної опозиції. Іншими словами, Туреччина може увійти у Сирію з тим же приводом, який використовувала Росія, коли бомбардувала опозицію! А заява міністра закордонних спав Росії про зв’язки між російськими та турецькими військами підтверджує цю можливість...

По-четверте: Обама діє так само, як діяв його попередник - демократ Клінтон, який в останні роки свого правління доклав максимум зусиль для об’єднання Організації звільнення Палестини (ООП) з євреями у вирішальному переговорному процесі по палестинському питанню. І хоча йому не вдалось зробити цього, проте він зміг зібрати на переговори Абу Аммара (Ясіра Арафата) та Ехуда Барака… Тепер Обама докладає усіх зусиль для об’єднання сирійської опозиції та режиму у переговорному процесі, щоб про нього пам’ятали те, що наприкінці свого правління йому вдалось зробити свою значущу справу. Проте різниця між спробами Клінтона та Обами полягає у тому, що зусилля першого були видно його маріонетками, у той час як Обама діє руками своїх маріонеток та приховуючись за ними! Сполучені Штати у його епоху демонструють більшу залежність від маріонеток. Так, після Ірану та його угрупувань, на тіл чергових неприємностей Америки у Сирії, Сполучені Штати доручили Ердогану примиритися з Росією для того, щоб заохочувати її та сприяти бомбардуванням повстанців у Сирії для підсилення тиску на них, щоб примусити їх піти на переговори з режимом.

По-п’яте: таким чином, прорив Туреччини для примирення з Росією та її стрімкий поворот у сирійському питанні, а також відкритість для проведення переговорів з режимом Асада, – усе це робиться лише для виконання негайної вимоги американської політики по відношенню до ситуації у Сирії. І після того, як іранські та російські інтервенції у Сирії потрапили у скрутний стан, Америка поквапилась втягти Туреччину, поруч з Іраном та Росією, для підтримання американського впливу у Сирії, а також для усунення ісламського фактору у сирійській революції… Таке оголення турецького режиму і те, що він почав співпрацювати з Росією, яка не припиняє бомбардувати Алеппо та його околиці, як і інші місцевості у Сирії, – ця справжня дійсність турецького режиму повинна розкрити очі тим заблудлим та обманутим Ердоганом та його режимом, спонукати їх зректися від нього та триматись подалі від змов невірних американців та їх маріонеток із числа правителів Туреччини. Дуже оголилась брехливість їх оманливих заяв про підтримку революції та про допомогу Хамі та Алеппо, а також про ворожість до агресії Росії та інших країн… Потім усе це звелось до нуля, після чого заявник і зовсім відмовився від своїх заяв! І відбулося не лише це. Ердоган почав зближуватись з євреями, які окупували благословенну аль-Аксу та її околиці. Передає інформаційне агентство «Рейтер» (ara.reuters.com): «Туреччина та «Ізраїль» у вівторок підписали угоду по відновленню стосунків після перерви, що тривала шість років… Стосунки між країнами були обірвані після того, як турецьке судно з активістами, які намагались прорвати блокаду сектору Газа у травні 2010 р., наразилось атаці «ізраїльських» ВМС, внаслідок чого загинуло десять активістів… Згідно з угодою, морська блокада сектора Газа триватиме – незважаючи на вимоги Туреччини про її скасування, – забезпечуючи при цьому продовження передачі гуманітарної допомоги у сектор Газа через «ізраїльські» порти».

««Ізраїль», який вже вибачився за напад на корабель «Маві Мармара» у 2010 році, погодився виплатити $ 20 млн. постраждалим та родинам загиблих. Також угода має на увазі прийняття турецьким парламентом закону, що звільнює о «ізраїльських» солдатів, які брали участь у нападі, від покарання», – повідомляє «Рейтер» від 28.06.2016. Таким чином, примиренні відбулось на умовах євреїв, і блокада Гази не припинилась, як того вимагала Туреччина. Туреччина погодилась скерувати партію допомоги у Газу, пускаючи пил в очі палестинцям, яка була здійснена через порт Ашдода, тобто під повним контролем євреїв, а потім скерувалась у Газу на вантажівках через Керем-Шалом!

Ось так «Ізраїль», що окупував Палестину та мечеть аль-Акса, відновив свою дружбу з Ердоганом та його режимом без зняття блокади, хоча про це і просила Туреччина. І навіть єврейські солдати, які вбили членів пасажирського судна,вимагають домовленості про те, що турецький парламент прийме закон проти звільнення їх від покарання в обмін на жалюгідні долари!

І ось так Росія, яка бомбардувала Сирію вдень та вночі, стала союзником Туреччини у «боротьбі з тероризмом у Сирії», а діалог між ними відбувається у «дружній атмосфері» так, що навіть міністр закордонних справ Росії просить про встановлення зв’язку між російськими та турецькими військами з питання Сирії!

І, нарешті, ми говоримо про це не тому, що ми вважаємо, що маріонетка стримається від скоєння гріхів, або що хтось із агентів,маріонеток або послідовників Сходу чи заходу звільнить Палестину або Сирію. Навпаки, ми говоримо:

Ми говоримо це, щоб розкрити очі та нагадати:

«Ті, у кого є серце, хто прислухується і присутній при цьому» (50:37).

І це неодмінно здійсниться, з волі Аллаха:

وَلَتَعْلَمُنَّ نَبَأَهُ بَعْدَ حِينٍ ٨٨

9 Шавваля 1437 х.
14.07.2016 р.