Питання: «В суботу 17 грудня 2016 року в результаті підриву замінованого автомобіля біля міського автобуса в турецькому місті Кайсері загинули 13 осіб, ще 48 отримали поранення. Серед постраждалих можуть бути і цивільні особи», – йдеться в прес-релізі збройних сил Туреччини (див. «CNN-Arabic» за 17.12.2016).
Тижнем раніше в суботу загинули щонайменше 38 людей, в тому числі – 30 поліцейських, (пізніше кількість загиблих зросла до 44 осіб) в результаті подвійного теракту в Стамбулі поруч зі стадіоном «Vodafone Arena» в одному з центральних районів Стамбула Бешікташ. Відповідальність за ці два теракти взяло на себе угруповання «Яструби свободи Курдистану». Чи насправді за нинішнім терактом стоїть це угруповання? Під чиїм контролем знаходиться це угруповання? І які мотиви даних терактів? Нехай нагородить Аллах Вас благом!
Відповідь:
1 – Щодо теракту, який стався 10 грудня 2016 року, то відповідальність за них взяла на себе організація «Яструби свободи Курдистану», як це наводиться в прес-релізі організації:
«Організація «Яструби свободи Курдистану», яка походить з «Робітничої Партії Курдистану», взяла на себе відповідальність за два вибухи поряд зі стадіоном в Стамбулі, які привели до загибелі 38 і поранень 155 осіб. У своїй заяві, розміщеній на офіційному сайті «ССК», угруповання, що взяло на себе відповідальність за інші теракти минаючого року, заявило про те, що воно організувало два вибухи ввечері суботнього дня. Ці дві події викликали шок в районі, який ще не оговтався від невдалої спроби перевороту і ряду терактів, що відбулись на початку року. Суботні теракти прогриміли поряд з футбольним стадіоном «Vodafone Arena», який належить футбольній команді «Бешікташ», приблизно через дві години після закінчення футбольного матчу. Очевидно, атаки були спрямовані проти працівників поліції» (див. «Reuters-Ankara» за 11 грудня 2016 року). Потім число жертв стамбульського подвійного теракту зросло до 44 убитих згідно з офіційною заявою міністерства охорони здоров’я, опублікованій в турецьких ЗМІ. Виступаючи перед депутатами турецького парламенту в Анкарі, міністр охорони здоров’я Реджеп Акдаг заявив: «На превеликий жаль, ми втратили 36 працівників правоохоронних органів і двох цивільних осіб в кривавому теракті» (див. «Middle East Airlines» за понеділок 12.12.2016).
2 – Щодо теракту 17 грудня 2016 року, то відповідальність за них не взяла на себе жодна сторона до дати написання цієї прокламації. Незважаючи на це, турецькі перші особи заявили, що сьогоднішній теракт ідентичний з терактом, який відбувся в суботу 10.12.2016. «Під час теракту в Кайсері були використані ті ж матеріали, що і під час кривавої атаки, організованої на минулому тижні в районі Бешікташ в Стамбулі», – заявив віце-прем’єр Туреччини Нуман Куртулмуш в ефірі телеканалу «NTV». Незважаючи на те, що ніхто не взяв на себе відповідальність за теракт, який призвів до вбивства 13 і поранення 55 осіб, в свою чергу, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган поклав відповідальність за теракт на «РПК». «Ця сепаратистська терористична організація відповідальна за атаку», – сказав Ердоган в суботній заяві, вказуючи на те, що все, що сталося має пряме відношення до політичного курсу, який Туреччина проводить щодо Сирії і Іраку. Глава Туреччини часто використовує вираз «сепаратистська терористична організація», говорячи про «РПК», яка входить до переліку терористичних угруповань в Туреччині, США і Європейському Союзі (див. «Arabic.net» за 17.12.2016).
Отже, скоріш за все, що за терактом 17.12.2016 і подвійним терактом 10.12.2016 стоїть один і той же виконавець, а точніше – організація «Яструби свободи Курдистану».
3 – Що стосується закулісної сторони і реальності цієї організації, то перш ніж пояснити це, не завадило б пролити світло на основні зміни, що відбулися в «Робітничій Партії Курдистану» (РПК) після арешту її засновника Оджалана:
а) Після арешту в столиці Кенії Найробі Оджалана в 1999 році в Амстердамі був сформований комітет з шести членів для керівництва суспільно-політичною платформою «Національний Конгрес Курдистану» (НКК). Дана платформа відрізняється дуже складною конфігурацією в порівнянні з іншими курдськими партіями в інших частинах Курдистану. Практично, ця платформа складається з чотирьох крупних партій, що включають в себе десятки молодіжних, студентських, жіночих і соціальних організацій і комітетів з надання послуг і забезпечення безпеки. Цими партіями є: «Робітнича Партія Курдистану» (РПК) в Туреччині, партія «Демократичний Союз» в Сирії, «Партія Демократичного рішення для Курдистану» в Іраку і «Партія вільного життя в Курдистані» в Ірані. Кожна з цих партій має власне керівництво і організацію. Проте, врешті-решт, всі вони входять до складу системи «Національного Конгресу Курдистану», яким керує з 1999 року Мурат Кара Йілан.
б) За час головування Мурата Кара Йілана в «РПК» позиції партії щодо Туреччини стали все більше пом’якшуватися. З моменту арешту Абдулли Оджалана в 1999 році скоротилися запити «РПК», починаючи з вимагання повної незалежності Курдистану до надання культурних прав і однієї з форм самоврядування для турецьких курдів. Цьому посприяло досягнуте між турецьким урядом і Оджаланом взаєморозуміння за посередництвом Америки. Потім, в результаті досягнутої домовленості, настало затишшя між «РПК» і турецьким урядом.
в) Відношення між «РПК» і турецьким урядом під час головування Мурата Кара Йілана в «РПК» трохи пом’якшилися і угамувалися згідно з прокресленою Америкою дорожньою картою врегулювання ситуації між турецьким урядом і керівництвом курдів. Потім в хід пішли кошти перемир’я між двома сторонами, особливо за станом на кінець 2012 року:
9 грудня 2012 року в інтерв’ю державному телеканалу «TRT» Реджеп Тайіп Ердоган заявив про проведення зустрічей з Оджаланом.
16 грудня 2012 року голова турецької служби розвідування Хакан Фідан відвідав острів Імралі, де зустрівся з Абдуллою Оджаланом.
21 березня 2013 роки перед громадськістю було зачитано послання Абдулли Оджалана в зв’язку зі святкуванням Навруза, в якому він закликав відмовитися від насильства, скласти зброю і вступити в політичну боротьбу. Саме тоді Оджалан сказав свою популярну фразу: «Прийшов час скласти зброю і вивести бойовиків за межі територій Туреччини. Це не означає кінець конфлікту, навпаки, це означає початок нової форми боротьби».
Сполучені Штати схвалили звернення лідера «РПК» Абдулли Оджалана до повстанців «РПК» із закликом «скласти зброю» і назвали це «позитивним кроком». Турецький уряд також схвалив позитивний крок, незважаючи на те, що це засмутило націоналістично налаштованих турків. Офіційний представник Державного департаменту США того часу Вікторія Нуланд сказала: «Угода про припинення вогню, заявлена засновником і лідером «РПК» Абдуллою Оджаланом, могла б допомогти покласти край «більш ніж тридцятирічному трагічному насильству в Туреччині»». Нуланд додала, що Сполучені Штати також вітали «сміливі зусилля уряду Туреччини і всіх зацікавлених сторін по досягненню мирного врегулювання, які будуть просувати демократію в Туреччині» (див. «AlJazeera Net» за 22.03.2013).
4 квітня 2013 року була сформована ініціативна група, що складається з 63 осіб, які почали опитування громадян по всій Туреччині з приводу рішення курдської проблеми шляхом згоди і компромісу.
25 квітня 2013 року Мурат Кара Йілан, один з лідерів курдів в горах Кандиль, заявив перед сотнями журналістів, що організація почне процес виходу з території Туреччини з 8 травня 2013 року.
г) Перемир’я і пом’якшення тривало весь період головування Мурата Кара Йілана. Потім ситуація почала змінюватися в бік загострення з моменту приходу до керівництва Джаміля Байика після дев’ятого з’їзду «РПК» і обрання Байика наступником Мурата:
«У провінції Кандиль в Курдистані пройшов 9-й з’їзд «Курдського Національного Конгресу» за участю 162 членів, на якому були проведені зміни в керівному складі «Робітничої Партії Курдистану». Джеміль Байик зайняв місце Мурата Кара Йілана, обійшовши його на голосуванні з відривом в три голоси» (див. сайт «Демократична партія Курдистану» (ДПК) за 06.11.2013).
Зміна у керівному складі партії в очах деяких курдських і турецьких політичних кругів здалося політичним переворотом всього попереднього періоду. Адже був обраний повністю новий керівний склад з шести чоловік (троє чоловіків і три жінки) на чолі з яскравим керівником Джамілем Байиком. У зв’язку з цим, можна сказати, що зміни в керівництві партії, що відбулися на 9-му з’їзді, стали новим поворотом у стратегії партії, як на рівні обрання абсолютно нового керівництва, так і на рівні належної політики на майбутні роки. І наступні події продемонстрували цю політику:
5 липня 2013 року Джаміль Байик – один з військових командирів організації «РПК» – в горах Кандиль разом з Бесе Хозатом був обраний до керівництва «Союзу Курдських Громад» (КСК).
31 липня 2013 року Джаміль Байик дав інтерв’ю британській радіостанції «BBC», в якому він підкреслив, що організація призупинить процес виведення загонів з Туреччини в тому випадку, якщо турецький уряд не прийме конкретні дії до 1 вересня поточного (2013) року. При цьому він не обмежився цим, але все ж озвучив попередження, в якому дав зрозуміти, що раніше виведені бойові елементи знову будуть повернуті на території Туреччини.
19 серпня 2013 року Джаміль Байик повідомив, що в разі провалу процесу національного примирення ситуація в сфері безпеки в Туреччині погіршиться ще більше, ніж раніше.
9 вересня 2013 року «Союз Курдських Громад» (КСК) заявив про те, що виведення бойових елементів організації РПК з території Туреччини повністю припинено.
3 грудня 2013 року Джаміль Байик виступив з промовою про останні події в Туреччині, сказавши: «Якщо ситуація не зміниться, то це неминуче призведе до військового конфлікту в Туреччині. Ми даємо турецькому уряду можливість виконати наші вимоги до наступної весни. Якщо турецький уряд виконає ці вимоги, проблема буде вирішена шляхом примирення. Якщо наші умови не будуть прийняті, ми не зможемо дозволити туркам ставитися до нас таким чином».
20 грудня 2014 року Джаміль Байик заявив: «Скласти зброю для них рівносильно смерті».
12 червня 2015 року лідер «Демократичної партії народів» Салахуддін Демірташ заявив: «Організація «РПК» зможе скласти зброю, прислухаючись до заклику свого лідера Абдулли Оджалана». Однак «Асоціація Товариств Курдистану» у відповідь на його слова заявила: «Всі повинні усвідомити таку істину: питання відмови від збройної боротьби проти турецької держави є повністю нашою прерогативою. Жодна людина не має права висловлювати свою думку щодо цього. Всім повинно бути ясно, що «Демократична Партія Народів» не представляє наше політичне крило, а значить, лідери цієї партії не мають права вимагати від нас скласти зброю. Ми впевнені, що наш лідер Абдулла Оджалан навряд чи вимагав би від нас скласти зброю при нинішніх умовах і обставинах.
Ми також хотіли б, щоб всі розуміли, що наше рішення про відмову скласти зброю не є незгодою із закликом Оджалана. Так само ми не маємо наміру перешкоджати процесу політичної діяльності «Демократичної Партії Народів»».
12 липня 2015 року «Союз Курдських Громад» (КСК) заявив про денонсацію перемир’я, укладеного у 2012 році з урядом Туреччини, посилаючись на розміщення Туреччиною додаткових військ на сході країни. У заяві співголів виконавчої ради «Союзу Курдських Громад» йдеться: «Турецька держава порушила умови перемир’я» (див. «ARA NEWS» за 12.07.2016).
14 липня 2015 року один із співголів виконавчої ради «Союзу Курдських Громад» Бесе Хозат опублікував в прокурдській газеті «Ozgur Gundem» статтю під назвою «Наступним етапом стане війна, яку буде вести повсталий народ в Туреччині».
д) Виходячи з вищенаведеного, стає ясно, що «РПК» за часів Мурата Кара Йілана була близька більше до американського плану через виконання американської угоди про перемир’я між «РПК» і турецьким урядом і що даний період часу увінчався укладенням мирної угоди в березні 2013 року. Проте, протягом цього часу в рядах курдів з’явилися обурення, які привели до розколу і протестів. Атмосфера перемир’я за часів Мурата Кара Йілана (1999-2013) викликала гнів деяких курдів, які помітили в політиці Мурата ряд поблажливості (поступок). Саме в такій атмосфері в 2004 році організація «Яструби свободи Курдистану» (ТАК) відкололася від «Робітничої Партії Курдистану» (РПК), з якою вона була пов’язана з самого свого заснування в 1993 році. В даний час вона діє самостійно, як про це заявляють самі члени організації «ТАК», стверджуючи про те, що вони – незалежні і ні з ким не зв’язані. Вони називають себе «курдські командос» або «месники» (за своєю структурою), а своєю основною метою вважають нанесення ударів по військовій інфраструктурі турецької армії і по сектору туризму. Перший серйозний теракт за участю «ТАК» (п’ять загиблих і 20 поранених) стався 6 липня 2005 року в містечку Кушадаси, відомому туристичному центрі на узбережжі Егейського моря, коли був підірваний автобус з туристами. Наслідуючи приклад Туреччини, з 2008 року США і ЄС внесли організацію «ТАК» в список терористичних організацій.
е) Після змін у виборчому процесі, які відбулися на 9-му з’їзді, і приходу Байика до керівного складу партії в 2013 році, «Робітнича Партія Курдистану» стала більше схилятися до американського плану і націлилася на Ердогана і його уряд, використовуючи такі методи насильства, як теракти, підриви і вбивства.
Це сильно відбилося на діях «Яструбів Курдистану», особливо – в 2016 році. Створена в Туреччині обстановка сприяла тому, щоб «Яструби Курдистану» активізували свої дії проти турецьких сил безпеки, що в дійсності і сталося в цей період часу. Давайте проллємо світло на ці операції, що відбулися з кінця 2015 року і протягом 2016 року, і побачимо, як вони активізувалися:
У грудні 2015 року двоє працівників стамбульського аеропорту Сабіха Гекчен отримали поранення, а один працівник загинув в результаті вибуху, який стався в цьому аеропорту. «Яструби Курдистану» завдали ракетного удару по аеропорту Сабіха Гекчен в Стамбулі, який призвів до загибелі одного працівника.
У лютому 2016 року в Анкарі в результаті підриву набитого вибухівкою автомобіля загинуло 28 осіб, в основному – солдати.
У березні 2016 року в результаті підриву замінованого автомобіля в Анкарі загинули і постраждали десятки людей.
У червні 2016 року сильний вибух прогримів на вулиці в районі Беязіт в центрі Стамбула під час проїзду автобуса з поліцейськими. Жертвами вибуху стали 11 осіб, з них – шість поліцейських. Ще 36 людей отримали поранення.
У жовтні 2016 року в Стамбулі в районі Єні Босна (в європейській частині міста) стався потужний вибух. В результаті постраждали 10 осіб. Вибух стався поряд з відділенням поліції і військовою частиною.
У листопаді 2016 року прогримів вибух у південному турецькому місті Адана. Вибуховий пристрій спрацював поряд з канцелярією губернатора. В результаті загинули двоє мирних жителів і поранені десятки людей.
10 грудня 2016 року прогримів подвійний теракт в Стамбулі, район Бешікташ, загинули 44 людини, в основному – працівники поліції, і близько 200 осіб отримали поранення.
17 грудня 2016 року прогримів ще один теракт. Загинуло 13 солдат, а 48 людей (в т.ч. – і цивільні особи) отримали поранення в результаті підриву набитого вибухівкою автомобіля неподалік університету «Erciyes» в місті Кайсері в центральній частині Туреччини. Згідно із заявою турецьких збройних сил з посиланням на джерела безпеки, «замінований автомобіль вибухнув біля входу в університет «Erciyes» поруч з автобусом, який перевозив військовослужбовців, які їхали на вихідні на відпочинок». Поліцейські бригади і машини швидкої допомоги відразу вирушили на місце події. Всі поранені були доставлені в обласну лікарню при дотриманні інтенсивних заходів безпеки» (див. «CNN» за 17.12.2016).
ж) При вивченні вищенаведеного стає ясно, що політична закулісна сторона «Яструбів свободи Курдистану» є наступною:
Після того, як Джаміль Байик заявив 20 грудня 2014 року: «Скласти зброю для них рівносильно смерті», – «Робітнича Партія Курдистану» під керівництвом Байика почала посилювати свої позиції. Вершиною цього став день 12 червня 2015 року, а саме, коли «Союз Курдських Громад» (КСК) під керівництвом Джаміля Байика заявив про денонсацію перемир’я, укладеного в 2012 р. з урядом Туреччини. Одночасно цьому діє організація «TAK», використовуючи фізичні дії проти життєво важливих інтересів турецького уряду, зокрема – в сфері безпеки. І грудневі два теракти 10.12.2016 і 17.12.2016 – явне тому підтвердження.
Це означає, що, швидше за все, у своїй закулісній стороні «Яструби» порозумілись з нинішнім політичним курсом Байика, який є більше проєвропейським, зокрема – пробританським, проти проамериканського правління Ердогана.
з) Це підтверджує також те, що Джаміль Байик, співголова «РПК», 15 березня 2016 року в своєму інтерв’ю британській газеті «Таймс» сказав: «Ми хочемо скинути Ердогана і «Партію справедливості і Розвитку», тому що поки їх не скинути, не буде ніякої демократії в цій країні» (див. «BBC» за 15.03.2016).
Більш того, лідер «Республіканської Народної Партії» англійський агент Кемаль Киличдароглу на 72-ій конференції Генеральної Асамблеї Союзу турецьких палат і бірж (TOBB) в Анкарі заявив: «Що це за президентська система? Одна людина говорить, а вся Туреччина мовчить... Ця президентська система не може бути застосована в цій країні без кровопролиття» (www.tna24.com 13.05.2016).
і) Виходячи з вищенаведеного, стає ясно, що призвідниками останніх терактів у Стамбулі є англійці, цілі яких можна коротко викласти в наступних підпунктах:
Дестабілізація проамериканського режиму правління в Туреччині як продовження недавнього невдалого перевороту, влаштованого проанглійськими персонами в турецькій армії. Безсумнівно, вони розуміють, що нелегко змінити цей режим з тієї причини, що Ердоган заклав потужні опори для Америки в Туреччині. Проте, вони можуть вплинути на становище, викликати певні розлади і дестабілізувати ситуацію, що може послабити ці опори режиму.
Це – з одного боку, а з іншого боку – парламентська система в Туреччині була створена Британією за допомогою свого агента Мустафи Кемаля після руйнування Халіфату в 1924 році. А це означає, що Британія є духовним батьком парламентської системи в Туреччині. З цієї причини Ердоган (а за ним – Америка) хоче раз і назавжди закрити ці двері шляхом зміни парламентської системи на президентську і надання президенту більших повноважень. Що стосується Британії, то вона не хоче президентської системи. Лідер «Республіканської Народної Партії», проанглійський агент Кемаль Киличдароглу заявив, що «ця президентська система не може бути застосована в цій країні без кровопролиття». Турецька газета «Sabah» опублікувала статтю, в якій натякнула на те, що вищенаведені слова лідера «Республіканської Народної Партії» ображають турецький парламент, народ і державну політику (див. «Turkeypost» за 13.05.2016).
Загалом, Британія за допомогою актів насильства, терактів і вбивств, скоєних її агентами, в т.ч. – «Яструбами свободи Курдистану», прагне вбити двох зайців одним пострілом: дестабілізувати проамериканську систему правління в Туреччині і перешкодити всім спробам Ердогана проголосити президентську систему замість парламентської. Що ж стосується тих, хто припускає, що такі дії призведуть до курдської автономії, то це малоймовірно, принаймні, в найближчому майбутньому.
На закінчення хотілося б сказати, що дуже боляче бачити, як проливається кров мусульман не заради Ісламу і Ісламської Умми, а навпаки, заради здійснення інтересів безбожних колонізаторів. Незважаючи на це, ми впевнені в тому, що в Ісламській Уммі завжди є благо, що вона відродиться (прийде до розвитку), з дозволу Аллаха, і знову встане на ноги. Події та історія цієї великої Умми служать яскравим свідченням цьому. Хто очікував, що після Хрестових походів і навалу татаро-монголів, які зруйнували свого часу столицю Халіфату Багдад і перефарбували в кривавий колір води Тигру і Євфрату в результаті жахливих масових убивств, – хто вважав, що після всього цього Ісламська Умма знову відродиться і завоює Константинополь? Хто очікував такого розвороту подій? Воістину, в цій Уммі є віддані Аллаху мужі, які не закривають очі і не мовчать, коли відбувається несправедливість, поки все не повернеться в правильне русло. Саме вони працюють над тим, щоб повернути Халіфат на своє місце. Всевишній Аллах говорить:
مِّنَ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ رِجَالٞصَدَقُواْمَاعَٰهَدُواْ ٱللَّهَ عَلَيۡهِۖ فَمِنۡهُم مَّن قَضَىٰ نَحۡبَهُۥ وَمِنۡهُم مَّن يَنتَظِرُۖ وَمَا بَدَّلُواْ تَبۡدِيلٗا
«Серед віруючих є чоловіки, вірні завіту з Аллахом. Є серед них ті, які вже виконали свій обов’язок, а є ті, які ще чекають, але не зраджують йому» (33:23),
إِنَّ ٱللَّهَ بَٰلِغُ أَمۡرِهِۦۚ قَدۡ جَعَلَ ٱللَّهُ لِكُلِّ شَيۡءٖ قَدۡرٗا
«Аллах доводить до кінця виконання наказу Свого, і Він для кожної речі створив її міру!» (65:03)
21 Рабі’уль-авваль 1 438 р.х.
20.12.2016 р.
