Фактична політика США у відношенні Росії та Китаю

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: президент США Барак Обама проголосив 29.12.2016, за три тижні до свого уходу, про чергові санкції проти Росії.

Окрім того, із США вислали «35 російських дипломатів» і зачинили російським дипмісіям в Америці доступ до об’єктів, які використовувались ними у Меріленді та Нью-Йорку, під приводом шпигунства… Усе це загострення відбувалось на тлі американських звинувачень Росії у кібератаках проти виборчої системи США… Хіба усе це вимагає таких заходів? Або є якісь змінення російської ролі у Сирії, які вимагають цих заходів? Або є інші причини, особливо, коли Трамп заявляє про покращення відносин з Росією, у той час як Обама загострює їх? Нехай Аллах воздасть Вам благом.

Відповідь: для того, щоб відповідь була ясною, ми розглянемо реальність того, що відбулось, а потім розглянемо самі питання.

По-перше, що стосується реальності того, що відбулось, то вірно, що нинішня адміністрація США фактично загострює американсько-російські відносини. Росія зрозуміла це послання і негайно заявила вустами прес-секретаря президента РФ Пєскова: «Американські санкції є підривними, агресивними та непередбачуваними». Пєсков також сказав: «Адміністрація Обами остаточно псує і без того лежачі на дні російсько-американські відносини». Він заявив, що Москва дасть відповідну відповідь на дії Вашингтону (канал «Росія сьогодні», 29.12.2016). До загострення тих стосунків можна віднести наступні американські кроки:

1 – Президент США Барак Обама сказав 15.12.2016, що США уживуть заходів у відношенні російських хакерських атак, метою яких була спроба вплинути на американські вибори. В інтерв’ю радіостанції «NPR» він сказав: «Я думаю, нема жодних сумнівів у тому, що коли будь-який іноземний уряд намагається вплинути на цілісність наших виборів, ми повинні ужити заходи. І ми їх будемо здійснювати – тоді і там, де самі вирішимо. Деякі із них можуть бути зрозумілими та публічними, інші – ні» (сайт «France 24», 16.12.2016). І ось заходи американської адміністрації вже з’явились у санкціях, які проголосив Обама проти Росії.

2 – Обама із сарказмом розкритикував Росію і назвав її «маленькою країною». Він сказав: «Вони менше, вони слабші (нас). Їх економіка не виробляє нічого, що хто-небудь хотів ви купувати, окрім нафти, газу та зброї, і вона не розвивається» («Росія сьогодні», 17.12.2016).

3 – Міністерство фінансів США 20.12.2016 заявило про введення нових санкцій стосовно семи російських підприємців та восьми кампаній на знак протесту проти приєднання Росією Криму та конфлікту на Україні. По даним агентства новин «Рейтер», санкції скеровані проти семи людей, серед яких є багато співробітників «Банку Росії», який вважається найближчим банком для російської влади, не кажучи вже про чотири будівельних компанії та компанії вантажоперевезення, що працюють в анексованому Москвою Криму… Американська адміністрація пояснює, що цей крок підтверджує відмову Америки визнавати російську окупацію Криму («Dotmsr.com», 20.12.2016).

4 – Підняття Америкою розмови про відновлення програми «зоряних війн» як реакції на продовження Росією розробки ядерної зброї. У цьому контексті були внесені поправки в американські закони, які дозволяють мілітаризацію космосу. Варто відзначити, що Конгрес США ввів дві важливі поправки у цей законопроект ц стадії його ратифікації. Одна із них знімає обмеження на розташування Вашингтоном протиракетної оборони, а друга вимагає початку роботи по розробці нових компонентів у цій системі у якості підготовки для їх розташування у майбутньому у космосі. Газета «Лос-Анжелес таймс» передає признання Трента Франкса,члена Палати представників США від Республіканської партії, про те, що ці поправки залежать від програми «Стратегічна оборонна ініціатива», яка була розроблена президентом Рональдом Рейганом у 1983р. Вона також відома під назвою «Зоряні війни» і призначена для загострення стосунків з Росією (сайт «Дар уль-Ахбар», 24.12.2016).

5 – Палата представників США о п’ятниці 02.12.2016 прийняла законопроект, згідно якому міністерству оборони США виділяється 3,4 мільярди доларів у 2017р. для «стримування Росії». 390 членів палати підтримало цей проект, і лише 30 конгресменів відхилило його. Міністр оборони США Ештон Картер об’явив Конгресу під час презентації проекту бюджету оборони, що США «зміцнюють свої позиції в Європі заради своїх союзників у НАТО для протистояння російській агресії» (російське агентство «Супутник», 03.12.2016).

6 – Окрім того, Америка опустила ступень Росії у врегулюванні сирійської кризи та замінила двобічний формат Керрі – Лавров, яким так багато пишалась Москва, бачачи у цьому повернення величі Росії, двобічним форматом Росія – Туреччина. Америка, навіть якщо і підтримує постійно контакт і надає підтримку російсько-турецьким зусиллям у Сирії, щоб забезпечити виконання сторонами своїх проектів у ній, усе ж формат Росія – Туреччина замість Росія – Америка вважається пониженням міжнародного статусу Росії і опусканням її до рівня такої держави, як Туреччина. І це можна розглядати у контексті тиску США на Росію.

7 – Насправді, це загострення налякало Росію, і відповідаючи на американські санкції, ввідні Обамою, російський президент сказав: «залишаючи за собою право на заходи у відповідь, ми не будемо опускатися до рівня «кухонної», безвідповідальної дипломатії». Він також сказав: «Ми не будемо створювати проблеми для американських дипломатів і не будемо нікого висилати. Ми не будемо заважати членам їх родин та їх дітям відвідувати звичні місця напередодні Нового року. Окрім того, ми запрошуємо дітей американських дипломатів, які працюють у Росії, відвідати новорічну та різдвяну ялинку у Кремлі» («Росія сьогодні», 30.12.2016). Небажання Москви відповідати «дзеркально» вказує на два чинники:

а) сильне побоювання Москви цілей та наслідків даної кризи з Вашингтоном.

б) Москва розраховує на нову владу Трампа у Вашингтоні, який поверне структуру взаємостосунків між двома країнами на ту основу,яка прийнятна для Москви. Оскільки відомо, що Росія має слабку політичну усвідомленість, тому вона вважає, що наступний президент Трамп буде відрізнятись від свого попередника Обами у своїх поглядах на Росію. При цьому вони не розуміють, що широкі інститути правління в Америці керують будь-яким президентом, незважаючи на те, із якої він партії, щоб він правильно здійснював зовнішню політику країни. І усі існуючі суперечки між Обамою та Трампом часто є навмисними, вони організовуються для здійснення цілей, поставлених американською політикою.

По-друге, розгляд самих питань:

1 – Хоча адміністрація Обами і вводить жорсткі санкції проти Росії, усе ж таки Америка спокійна за російську роль у здійсненні міжнародної місії у Сирії, і вона спокійна за те, що Росія виконує свою задачу у повному обсязі. Америка настільки втягнула Росію у Сирію, що вона не зможе з легкістю вибратися із сирійської трясовини. Коли Америка упевнилась у цьому, тоді і опустила ступінь Росії, щоб маюча американську довіру Туреччина стала її партнером по Сирії, борючись за місце осново помічника Америки у регіоні… А тому загострення Америкою відносин з Росією та збільшення тиску на неї не має ніякого відношення з сирійським питанням. Росія слугує американським інтересам у Сирії, і у цьому навіть не сумнівається Америка. Більше того, російська політика у Сирії стала залежною від прибічників Америки – Ірану та його прибічників, сирійського режиму, Туреччини та лояльних до неї опозиціонерів. Вона не може проводити свою власну політику і у той же час вона не може піти та залишити Сирію напризволяще. І тому вона розміщує та розширює свої військові бази у Латакії та Тартусі. Також вона не може контролювати хід бойових дій через відсутності у Сирії своїх наземних сил. Через усі ці причини російська роль у Сирії утвердилась і стала пов’язаною з американською політикою та її діючими прибічниками у сирійській кризі… А тому це загострення відбувається не тому, що Росія відмовляється від відведеної їй Америкою ролі у Сирії, оскільки Росія іще не відмовлялась від неї.

2 – Неможна вважати, що американські санкції, проголошені Обамою, є помстою за електронні атаки, як, можливо, сприяли програшу Демократичної партії та її кандидата у президенти Хіларі Клінтон. Якщо б це було так, то адміністрація Обами поквапилась би із санкціями іще до визнання колегією виборців Трампа офіційним президентом США 19.12.2016… Проте піднімати питання після перемоги обраного президента та утвердження його конституційними інститутами сильно ставить під сумнів ті вибори та легітимність наступного президента. А це – те, чого не може допустити ніяка американська адміністрація… Якщо припустити, що певні обставини завадили ввести санкції до проголошення результатів виборів, то, згідно логіці розуміння політики провідних держав, вони якщо і вимушені були проголосити про ці результати після визнання перемоги Трампа, то повинні були б знайти інші виправдання, аніж електронні атаки, в уникнення того, щоб не ввести сумніви у перемогу наступного президента. Але оскільки санкції були проголошені після офіційного визнання перемоги Трампа під приводом втручання Росії у виборчу систему, це означ., що це не є істинною їх причиною.

3– Хтось може припустити, що розвиток Росією ядерної зброї та ракет є причиною поточного тиску з боку США у відповідь на заяви російського президента. Путін сказав у своєму виступі під час зустрічі з керівником міністерства оборони РФ у Москві: «Треба зміцнювати бойовий потенціал стратегічних ядерних сил, перш за усе – за рахунок ракетних комплексів, здатних гарантовано долати існуючі та перспективні системи протиракетної оборони. Стратегічні неядерні сили також необхідно вводити на якісно новий рівень, який дозволяє нейтралізувати будь-які військові загрози Росії» (агентство «Анадолу» 22.12.2016). Навіть якщо подібні заяви і мають місце, усе ж таки, слабка російська економіка зробить зусилля Москви у цьому напрямку несерйозними, особливо після того, як США (і Захід – у цілому) добились успіху у ліквідації російської промисловості після розвалу Радянського Союзу. Росія стала країною, яка експортує сировину, навіть якщо вона і зберегла більшу частину своєї військової промисловості. Це означає, що Росія не прагне суперничати з Америкою на міжнародному рівні . Навпаки, вона добивається від Америки визнання російської ролі у міжнародній політиці. А ці вимоги відкидаються Америкою у цілому і детально, і навіть служіння Росії Америці у Сирії не дозволило Америці визнати Росію як наддержаву та втягти її в інші міжнародні питання. Тобто Росія, яка стала спадкоємицею Радянського Союзу та успадкувала сторінки історії американсько-радянських угод, сподівалась, що співпраця з Америкою по Сирії приведе їх до повної згоди. І тому вона добивалась більш тісного співробітництва з Америкою на міжнародній арені. А це само по собі вказує на політичну короткозорість росіян. Америка розірвала угоди з Радянським Союзом, коли останній май дієвий та відчутний вплив у світі. І як Америка може зараз погодитись з цією маленькою країною – Росією, – як охарактеризував її Обама?! Росія з її нинішніми територіями не становить такої загрози для Америки, яка вимагала б цього загострення. Усе це вказує на те, що заяви Росії відносно розвитку ядерної зброї не є істинною причиною загострення Обамою стосунків з нею.

По-третє, усі вищенаведені випадки не є реальними причинами цього загострення. Навпаки, є дещо інше, зо можна зрозуміти, поміркувавши над наступними питаннями:

1– Будь-який політик може легко зрозуміти, що головною міжнародною проблемою Америки сьогодні є підйом Китаю і його здатність побудувати велетенську економіку, яка приховує в собі реальну можливість поставити під загрозу американське економічне панування у світі. Якщо до цього додати зростаючі військові витрати Китаю, які перевищують витрати таких країн як Росія, Британія та Франція разом узятих, і те, що його військові програми є секретними, то Китай стає головною проблемою американських політиків. В останній час усі заяви американських керівників були зроблені стосовно цієї теми. Міністр оборони США Ештон Картер вважає, що Китай підняв питання подальшої мілітаризації, і сказав, що Америка «адаптує свої бойові сили та засоби»…Вашингтон – «DPA»: міністр оборони США Ештон Картер сказав на оборонному форумі у штаті Каліфорнія: «Після 14 років боротьби з терористами держава починає стратегічний перехід до цілей, які дозволять правильно реагувати на загрозу безпеці країни». Картер сказав: «Китайські територіальні претензії у Південно-Китайському морі збільшують ймовірність мілітаризації регіону та скоєння помилкових дій…» («Аль-Кудс аль-Арабі» 08.11.2015). Окрім того, Обама вважає, що майбутнє Америки визначається сьогодні в Азії. Президент Барак Обама сказав, що його кампанія по відновленню американського зовнішньополітичного балансу поруч із тим, щоб приділялось більшу уваги Азії , не є «ефемерним нововведенням» його президентства… (Вьентьян – «Рейтер», 06.09.2016). Звернення ж більшої уваги Азії з боку США означає протистояння Китаю.

2– У минулому, в епоху радянського Союзу, відбувалось певне зближення між Радянським Союзом та Китаєм з метою єдності їх комуністичних партій, і оскільки Америка тоді сумлінно працювала для нанесення поразки Радянському Союзу, то вона сконцентрувала свою увагу на їх зближенні. А потім вона почала працювати для усунення цього зближення, щоб послабити Радянський Союз і нанести йому поразку и нанести. Тоді і з’явився план Кіссінджера, який полягає у тому,щоб зіпсувати стосунки між Китаєм та Радянським Союзом. І йому вдалось досягти великого успіху… Сьогодні ж реальність інша, і Америка боїться сили Китаю, бачить зближення між ним та Росією і хоче стати на заваді цьому зближенню, ізолювати Китай та послабити його, тобто вчинити так, як вона зробила у минулому, проте за протилежним методом. «Росія сьогодні» з посиланням на «Вашингтон Пост»18.12.2016 зазначає, що 45 років назад президент США Ніксон намагався змінити баланс у «трикутнику» Радянський Союз – США – Китай у бік Америки, колоди зробив ставку на прорив взаємостосунків між США та Китаєм. 04.02.1972 Ніксон провів зустріч з тодішнім радником по питаннях національної безпеки Кіссінджером для того, щоб обговорити майбутній візит Ніксона у Китай. Кіссінджер сказав президенту Ніксону під час цієї зустрічі, що «китайці небезпечні так само, як і росіяни, і вони в історичній перспективі також небезпечніше росіян». Він також сказав президенту Ніксону, що якщо через 20 років наступний президент США буде таким же мудрим, як і Ніксон, то він буде покладатись у своїй політиці на росіян проти китайців.

3– Таким чином, можна зрозуміти нещодавні санкції Америки проти Росії і навіть триваючий протягом деякого часу тиск на неї. Цей тиск буде створювати більшість членів Республіканської партії у Конгресі, тобто партія наступного президента Трампа, на додаток до Демократичної партії. Цей тиск є новою американською політикою у відношенні Росії для того, щоб втягнути її у союз з Америкою проти Китаю. І нібито Америка хоче сказати – і про це також говорять росіяни вдень та вночі, – що адміністрація Обами зруйнувала російсько-американські відносини і довела їх «до дна». Проте Росія має чудову можливість з приходом до влади Трампа налагодити стосунки з Вашингтоном. Це означає, що інститути правління в Америці навмисно використовують решту частини адміністрації Обами для прискорення загострення стосунків з Росією, що у неї не було ніяких сподівань, окрім як шукати взаєморозуміння з наступною адміністрацією Трампа. Це буде та адміністрація, яка вірить в угоди, а це означає, що відновлення стосунків з Росією можливе лише через укладання великої угоди з США у відношенні Китаю, при цьому використовуючи для цієї справи поширені чутки про повагу наступним президентом Трампом Путіна і що вони, як друзі, можуть укласти союз між собою проти Китаю.

4–Ймовірність правильності даного погляду виявляється тим, що новообраний президент Трамп став загострювати американські відносини з Китаєм іще до вступу на свою посаду. Він заявляв, що виконає свої передвиборчі обіцянки та введе велике мито на китайські товари, а також буде підтримувати американські кампанії. Це – велика комерційна загроза для Китаю. Трамп поквапився зв’язатися з президентом Тайваню, що вказує на те, що Америка буде змінювати зовнішньополітичні козирі для того, щоб тиснути на Китай. Також Америка буде загрожувати тим, що відмовиться від політики «єдиного Китаю», і це – велика політична загроза для Пекіну. Так що основним пріоритетом нової американської адміністрації є рішення проблеми підйому Китаю. «Росія сьогодні» передає з посиланням на «Вашингтон Пост» 18.12.2016, що поведінка новообраного президента США Дональда Трампа говорить про те, що він вивчає можливість перегляду американської політики у відношенні Китаю. Трамп закликає до прийняття жорсткої політики у відношенні Пекіна через свої заяви та телефонні дзвінки. Новообраний президент США вже телефонував президенту Тайваню, і це трапилось уперше за декілька десятиріч. Пізніше Трамп дав інтерв’ю американському каналу «FoxNews», де виразив свої сумніви відносно правильності дотримання Вашингтоном принципів політики «єдиний Китай», яка практикувалась Сполученими Штатами з миті історичного візиту президента Ніксона до Китаю. Окрім цього, Трамп також звинуватив Китай у здійсненні комерційних махінацій.

5–Проте, як буде укладатись договір Трампу з Росією проти Китаю ?! Америка, звичайно ж, не планує протиставити слабку російську економіку Китаю. Також вона не планує використовувати російську культуру проти Китаю, оскільки Росія не має своєї, переважаючої над китайською культури після падіння соціалізму. Погляди Америки скеровані на військовий потенціал Росії, який Америка може використати проти Китаю. Наприклад, Америка може доручити Росії чинити протидію ядерному озброєнню Північної Кореї, або нести загрозу постачанням електроенергії у Китай із Північної Кореї або із Середньої Азії, або навіть приймати участь у нав’язуванні американської морської політики пароплавства у Південно-Китайському морі або допомагати Америці вивести Китай із спірних островів у цьому ж морі…Америка може штовхнути Росію на пряму конфронтацію з Китаєм, і усі ці варіанти є для Росії самогубством на міжнародному рівні. Але Росія може опинитися втягнутою у цю американську політику в обмін на формальне збереження себе як великої наддержави. Дуже важко уявити, що Росія зможе піти від американського тиску, не вставши рядом з Америкою у протистоянні Китаю. Росія хвора на політичну короткозорість, і її хвороба стала хронічною. А тому вона не може передбачити наслідки, і, мабуть, вона байдуже до реакції у відповідь мусульман через своє звірське втручання у Сирію. Усе це – через короткозорість. Вона бачить мусульман у нинішніх королях та президентах і не бачить у них тих, хто загрожує їй. Вона не усвідомлює, що Америка відмовилась сама виконувати цю роботу у Сирії тому, що вона бачить тих, хто заходиться за межами цих королів та правителів. А тому санкції Обами і це навмисне загострення стосунків відбуваються для того, щоб загнати Росію у кут та привести її до Трампа – «її друга». І тоді буде прокладений шлях для того, щоб Трамп уклав договір з Росією та віддалив її від Китаю, і навіть щоб вона вела себе агресивно по відношенню до Китаю. Це – найбільш ймовірна причина загострення, яке було навмисним з боку Обами наприкінці його правління. І це робилось з метою підготовки підґрунтя для Трампа, який повинен здійснити мету американської політики американської політики – ту мету, яку визначають американські інститути для нової епохи… Американська політика визначається інститутами та здійснюється президентами, із яких би партій вони не були.

6– Що стосується Китаю, то він усвідомлює небезпеку, що насувається, і тому намагається спокусити Росію інвестиціями, нехай навіть і обережно. Китай проводить з нею спільні навчання і однаково голосує з нею у Раді Безпеки ООН по резолюціям стосовно Сирії. Усе це робиться для того, щоб Вашингтон не використовував Росію проти Китаю. Але вороже ставлення до Росії майже укорінилось у китайських політиків, проте інтереси, які нав’язуються зростаючою китайською економікою, а також гостра необхідність сировини та енергоресурсів – і усе це є у Росії – примушують це вороже ставлення приховуватись.

Також Китай усвідомлює агресію Америки по відношенню до нього, і не виключено, що приниження, яке спіткало Обаму під час його останнього візиту до Китаю, вказує на це. Під час його останнього візиту до Китаю у якості президента США Барак Обама був вимушений використовувати запасний вихід у хвостовій частині літака, на якому він прилетів до Ханчжоу, щоб взяти участь у саміті «Великої двадцятки». Це відбулось не через пожежу або технічну несправність, а через те, що китайська влада не надала йому спеціального трапу для виходу із передньої частини літака, всупереч протоколу. Спостерігачі вважають, що Китай навмисно образив президента США, оскільки це відображає напруженість у стосунках між двома державами, у яких є суперечки по багатьох питаннях. І одним із таких питань є проголошення Америкою та Південною Кореєю про розміщення протиракетної оборони на території останньої. Також додає масла у вогонь і позиція США у суперечці між Китаєм та Філіппінами у Південно-Китайському морі і останнє рішення Вашингтону про введення додаткового мита на імпорт китайської сталі… («Аль-Джазіра», 05.09.2016).

7–Одним із парадоксів нинішнього часу є те, що радник по національній безпеці та колишній держсекретар США Кіссінджер сьогодні сам, особисто, незважаючи на вік, піклується про примирення з Росією разом з новообраним президентом Трампом. Він особисто здійснив візит до Москви та зустрівся з Путіним , штовхаючи його у цьому напрямку – тобто у напрямку союзу з Росією проти Китаю. Росія стала аплодувати йому, вважаючи, що Кіссінджер піклується про її інтереси. Дмитро Пєсков, прес-секретар президента Росії згадав, що Москва вітає участь колишнього держсекретаря США Генрі Кіссінджера у відновленні стосунків між Росією та США. У заяві для преси о вівторка 27 грудня 2016 р. Пєсков сказав, що «Кіссінджер як і колись є одним із мудріших політиків, розумніших експертів, який у том у числі володіє найбільш глибокою експертизою у плані російських справ і у плані російсько-американських відносин». Він також зазначив, що американський політик має великий досвід , «який може бути затребуваний для нормалізації стосунків Росії та США»(сайт «Moheet.com», 27.12.2016).

Про це також свідчать деякі інформаційні джерела в Європі. «Росія сьогодні» 28.12.2016 передає наступне: «Німецька газета «Більд» пише, що Кіссінджер вважає налагодження стосунків з Росією правильним кроком на тлі підсилення Китаю. Як досвідчений парламентер та один із небагатьох американців, які часто зустрічались з президентом Росії Володимиром Путіним, він стане посередником між Москвою та Вашингтоном. Німецька газета говорить, що є дані про те, що Дональд Трамп має намір зняти санкції проти Росії «за порадою Кіссінджера». На це також вказує аналіз, зроблений за проханням спеціальних європейських органів. І цей аналіз заснований на даних, які були отримані від перехідної команди президента Трампа…».

Усе це вказує на те, що Америка веде ефективну політику на російському та китайському боці, і її головна задача – це примусили Росію слугувати її інтересам на китайській арені. Адміністрація Обами почала етап тиску на Росію та планує, що новообраний президент Трамп укладе з нею договір. Америка не показує яких-небудь сумнівів з приводу необхідності відповіді Росії на тиск з боку США та з приводу того, що Росія об’єднається з нею проти Китаю.

По-четверте, так борються наддержави та звичайні країни за здійснення своїх інтересів, і між ними у цьому питанні є відмінність згідно відмінності впливу цих країн. Загальний знаменник серед них – це страждання і зло, яке можна бачити на власні очі в усьому світі.

Сумно, що у Ісламу нема поки держави, яка взяла б ініціативу до своїх рук, повернула б світ до тями та поширила б благо в усіх куточках землі. Незважаючи на усе це,в Ісламі є чоловіки, які

صَدَقُوا مَا عَاهَدُوا اللَّهَ عَلَيْهِ فَمِنْهُمْ مَنْ قَضَى نَحْبَهُ وَمِنْهُمْ مَنْ يَنْتَظِرُ وَمَا بَدَّلُوا تَبْدِيلًا

«…вірні заповіту , який вони уклали з Аллахом. Серед них є такі, які вже виконали свої зобов’язання (або померли), і такі, які іще очікують, проте ніяк не зрадять своєму заповіту» (33:23).


7 Рабіъ ус-сані 1438 р.х.
05.01.2017 р.