Питання: По усій видимості, позиція ОАЕ схильна до деяких сумнівів та протиріч.
Існує велика різниця між позицією ОАЕ та позиціями деяких інших британських агентів,наприклад, позиція ОАЕ у відношенні Абда Раббо Мансура Хаді, зокрема — нещодавня відмова влади ОАЕ прийняти його у країні, а також незгода з його рішенням уволити начальника служби безпеки аеропорту в Адені,окрім цього — натягнуті стосунки між ОАЕ та Тунісом...
Одночасно з цим, неозброєним оком помітно, як позиції ОАЕ узгоджуються з позиціями американських агентів. ОАЕ взяли участь у військовій операції «Рішучий вихор» під управлінням американського агента Сальмана. По Лівії влада ОАЕ також стала на бік американського агента Халіфи Хафтара. В Єгипті ОАЕ надають безмежну підтримку проамериканському президенту Абдель Фаттаху ас-Сісі. Як ви прокоментуєте подібну поведінку влади ОАЕ, скеровану на зближення з американськими агентами та віддалення від британських?
Відповідь:
1 — У грудні 1971 року еміри 6 князівств (у лютому 1972 року до них приєднався емір Рас-Аль-Хайми) об’явили про створення федерації ОАЕ, обравши її президентом правителя Абу-Дабі — шейха Зайда ібн Султана Аль Нахайяна. Після його смерті у 2004 році президентом Еміратів став Шейх Халіфа ібн Заід Аль Нахайян, старший син попереднього президента. Населення ОАЕ— 9 мільйонів, із цієї кількості корінне населення складає біля 11%... Шейх Халіфа збільшив військовий потенціал Еміратів через купівлю зброї у західних держав та значного інвестування у навчання еміратських солдатів. Свій перший із 80 літаків F-16E/F Block 60 DesertFalcon Емірати придбали по угоді з США на суму $6,4 млрд. Потім Емірати придбали ударні гелікоптери ApacheLongbowBlock III, винищувачі F-16 та бронемашини,а також ряд ракет та боєприпасів. Після цього, у Еміратів з’явилась можливість виконувати не лише політичні задачі, але також і військові. Візит королеви Великобританії в ОАЕ у 2010 році говорив про закріплення цієї ролі за Еміратами. Єлизавета II прибула в ОАЕ з офіційним візитом за ініціативою Абу-Дабі, заявив посол Об’єднаного Королівства в Абу-Дабі Домінік Джеремі в інтерв’ю інформаційному агентству «AFP». Як відзначив посол, «сильна дружба пов’язує королеву с правлячими родинами Об’єднаних Арабських Еміратів». Між тим, посол ОАЕ у Лондоні Абдуррахман Ганем аль-Мутайве назвав цей візит «кульмінацією розвитку двобічних відносин у різноманітних областях, вважаючи дану зустріч дуже важливою» (див. «Аш-Шарк аль-Авсат» за 25.11.2010). Емірати відмінно справились з виконанням своєї ролі, приєднались до імперіалістичних альянсів у регіоні для реалізації британської політики, однаковим чином, чи були ці альянси по своїй суті британськими або американськими. Емірати вступали у проамериканські альянси за манерою англійців, щоб бути англійським шпигуном та бути у курсі американської політики. Отож, Емірати, незважаючи на свій проанглійський вектор політики, ведуть битву під прапором Америки і діють під її егідою або у співпраці з її агентами,як, наприклад, вступ Еміратів в арабський, а точніше, американський, військовий альянс на чолі з Саудівською Аравією, королем Сальманом, під назвою «Рішучий вихор». Емірати є другою після Саудівської Аравії силою у даному альянсі, де беруть участь 30 еміратських військових винищувачів. Посол ОАЕ у Вашингтоні, Юсуф аль-Отайба, заявив: «Емірати є сильним стриманим союзником для Америки, якого по заслузі можна назвати маленькою Спартою» (див. «WashingtonPost» за 09.11.2014). 3 січня 2017 року кореспондент видання «WashingtonPost» на військовій авіабазі «Эль-Дафра» (AlDhafraAirBase) написав наступне: «Ось вже шість тижнів американські літаки вилітають із авіабази «Эль-Дафра» з завданням скинути свої бомби на Сирію та Ірак». Коментуючи це повідомлення,, газета пише: «деякі не знають, а точніше, лише купка людей знає, що біля 3500 американських військовослужбовців зосереджені на базі «Ель-Дафра», яка є єдиною військовою базою, що володіє винищувачами типу F-22». Окрім цього, газета цитує наступні слова Ентоні Зінні, колишнього командуючого американськими військами на Близькому Сході: «Стосунки США з Еміратами можна вважати найбільш сильними стосунками порівняно з будь-якою іншою країною в арабському світі». Емірати роблять вигляд, що є сильним союзником Америки, а насправді виконують особливу роль в інтересах Британії. Емірати беруть участь в американських війнах суворо по вказівці Британії та по англійському методу, а саме — відкрито вони підтримують Америку, а за лаштунками роблять усе, щоб завадити їй!
2 — Варто відзначити, що Британія після своїх поразок на Близькому Сході (до сходу від Суеца), зокрема — у 1956 році, та тяжких втрат в Єменський війні у 1963 році, а також після рішення виводу своїх військ із Перської затоки у 1968 році, яке було здійснено у 1971 році, не могла собі дозволити залишатись там у колишньому виді. І тому Британія вважала за краще вивести свій військовий контингент та поміняти форму прямого колоніалізму на таку форму, яка збереже її політичну, економічну присутність,а також присутність у сфері безпеки. Так Британія вчинила у більшості своїх колоній . З цього часу, тобто з миті її повного виходу із регіону до сходу від Суеца, Британія опинилась не у силах відкрито протистояти Америці. У більшій частині своєї політики вона почала схилятись у бік видимої підтримки Америці та прихованого перешкоджання останній через розподіл ролей своїм агентам. Нині проанглійський агент виглядає так, нібито він підтримує Америку та її агентів, щоб бути в курсі американських планів, прокреслюваних для тих регіонів,хоча, насправді, він — цей агент — є проанглійським та грає роль у благо інтересів Британії та її агентів.
3 — Таким чинром, можна зрозуміти позиції Еміратів, які згадуються у:
а) Роль Еміраті в Ємені:
Емірати взяли участь у військовій операції «Рішучий вихор», яку почала Саудівська Аравія проти Ємену, з самого її початку, тобто з березня 2015 року. Тим не менш, незважаючи на координацію, яка здається, ситуація обстоїть інакше. Саудівська Аравія хотіла, щоб дана військова операція обмежилась тільки авіаударами. Проте участь Еміратів з великою перевагою у наземних боях вказує на те, що Емірати вирішили використати дану коаліцію, щоб ввести великий контингент озброєних сил в Ємен. Якщо звернути увагу на заперечення Саудівською Аравією наявності її сухопутних сил в Ємені (5 квітня 2015 року), на об’явлення їй завершення військової операції «Рішучий вихор» (21 квітня 2015 року), а потім — на початок операції «Відновлення надії», то можна помітити, що цей період ознаменувався загостренням стосунків між Саудівською Аравією, яка вважає, що для політичного врегулювання єменської кризи досить нанести авіаудари, і Еміратами, які хочуть скористатись цією війною з хоусітами, вигнавши останніх із єменських міст. У той час, як Саудівська Аравія прагне лише спричиняти тиск на хоусітів у виді першого кроку до політичного врегулювання, Емірати розгорнули повномасштабну війну на землі проти хоусітів, щоб остаточно вивести останніх із єменських земель.
Суперечки між Саудівською Аравією та Еміратами проявляються не тише у цьому. Аналогічне можна помітити у позиції відносно скинутого Салеха. У той час як розгорається ворожість між Саудівською Аравією та колишнім єменським президентом Салехом, засоби масової інформації повідомляють про те, що Емірати підтримують останнього, більше того, врятували його від авіаударів у ході військової операції «Рішучий вихор». Арабське інформаційне агентство «MasrAlarabia» за 04.04.2015 повідомило, що один із високопосадових єменських чиновників в інтерв’ю кореспонденту «MasrAlarabia» заявив, що між Об’єднаними Арабськими Еміратами та Саудівською Аравією стався розлад з причини того, що Абу-Дабі повідомив сину колишнього президента Алі Абдаллаху Салеху про очікувану військову операцію «Рішучий вихор» за декілька годин до бомбардування єменської столиці Сани. Також Емірати наполягають на необхідності захистити Салеха та внести його кандидатуру в усі ініціативи по врегулюванню єменської кризи. Джерела повідомили, що надання Еміратами інформації про точний час військової операції врятувало президента Салеха від смерті,тобто дозолило останньому покинути свій дім за декілька годин до авіаудару та укритись у безпечному місці у столиці Сані. Також підтримка Еміратами колишнього єменського президента Салеха підтверджується тим, що Емірати ігнорують резолюцію ООН щодо ведення санкцій у відношенні Салеха. Соціальні мережі переповнені звинуваченнями на адресу Еміратів у тому, що Абу Дабі надає фінансову та військову допомогу Алі Абдаллаху Салеху та його родині, що Емірати продовжують бути союзником. І це відбувається незважаючи на те, що Емірати приймають участь в арабській коаліції, які під командуванням Саудівської Аравії веде війну в Ємені проти хоусітів та їх союзника Салеха. Причому формальною метою цієї війни є «відновлення законності у країні» і «припинення кривавого перевороту, вчиненого хоусітами». Також цей зв’язок між Еміратами та Салехом підтверджується повідомленням «YemenPress» за 22 жовтня 2015 року про те, що син скинутого президента, бригадний генерал Ахмед Алі Салех, отримав вид на проживання в ОАЕ і знаходиться під захистом приватної охоронної кампанії, незважаючи на війну проти хоусітів та Салеха, в якій беруть участь Емірати!
Більше того, сам президент Хаді знаходиться у підвішеному стані, якщо взяти до уваги ініціативи ООН, що вимагають його відставки. Іншими словами, Британія готує сили та інші карти в Ємені на випадок, якщо інструментарії міжнародного врегулювання схиляться до відсторонення Хаді від політичної арени в Ємені, щоб ухід Хаді не привів до повного зникнення англійського впливу у країні. І оскілки британський вплив виражається у багатій кількості різноманітних карт, однією із яких є Хаді, Британія доручила Еміратам підтримати Алі Салеха. Вірно, обидва ці єменські політика є проанглійськими агентами. Проте, питання полягає у розподілі їх ролей відповідно британській хитрості. Таким чином, можна зрозуміти розлад між Еміратами та Хаді, а також теплий прийом останнього в Абу-Дабі, що відбувся надалі, і суперечка з приводу того, що Емірати не дали Хаді уволити директора служби безпеки аеропорту в Адені Салаха аль-Амірі (Абу Каттена). Одним словом, суперечка, яка здається між політикою Еміратів в Ємені та президентом Хаді, який по суті є одним із проанглійських агентів у регіоні, є наслідком спеціальної місії, яку Британія поклала на Емірати і яка вимагає від останніх вести себе так. Відмова Еміратів від підтримки Хаді, з яким раніше вони погоджувались при підписанні Халіджевської ініціативи, передбачає підтримку іншого проанглійського агента — Алі Салеха. Таким чином, Емірати грають роль у благо британських інтересів в Ємені та перетасовують карти (сплутують справи) на шкоду саудівському режиму, який діє у благо американських інтересів в Ємені.
б) Роль Еміратів у Лівії:
Відведену Еміратам роль у Лівії можна з легкістю зрозуміти, якщо враховувати спільні риси політики ОАЕ по боротьбі з ісламістами, за виконанням якої слідкує колишній прем’єр-міністр Британії Тоні Блер, а також якщо брати до уваги стосунки Еміратів з посланцем ООН у Лівії Бернардіно Леоном і те політичне коло, яке підтримується Еміратами у Лівії. Усе це зображує широкий вплив Британії з точки зору багатої кількості карт, які Лондон задіє у своїй грі аналогічно тому, як це обстоїть в Ємені. Цьому сприяв наявний в епоху Каддафі потужний вплив Британії. Надаючи свою допомогу секуляристам та старійшинам племен у боротьбі проти ісламістів, Емірати перебувають у протистоянні тим лівійським силам, які користуються підтримкою з боку Катара. Отож, Катар діє у благо британських інтересів серед ісламістів, а Емірати — серед секуляристів та старійшин племен. Про цей розподіл ролей між Катаром та Еміратами написав на своїх сторінках американський журнал «ForeignPolicy» у серпні 2014 року після авіаударів ОАЕ по Лівії. За даними журналу «ForeignPolicy», ця регіональна боротьба за вплив у Лівії почалась з 2011 року, коли спалахнуло повстання проти режиму полковника Муаммара Каддафі, де Катар підтримав повстанців з ісламістськими настроями, а Емірати підтримали племінні сили, зокрема — ті племена, які заселяють західні частини Лівії — аз-Зінтан. Американський журнал викрив еміратівських агентів у Лівії поіменно.
Емірати мали тісні стосунки зі спецпосланцем ООН у Лівії іспанцем Бернардіно Леоном, який тримав проєвропейський вектор, і разом з ним намагались забезпечити підтримку його прагненням на боці парламенту Тобрука та команди Хафтара. Провідні газети світу, такі як «TheNewYorkTimes» та інші,, опублікували його переписку з міністром закордонних справ ОАЕ по електронній пошті. Також світові видання висвітлили факт того, що даний дипломат перейшов на високооплачувану роботу в один із вузів Абу-Дабі після уходу зі своєї посади спецпосланця ООН у Лівії. Цей тісний зв’язок між Еміратами та міжнародним спецпосланцем, який дотримується проанглійського вектора, свідчить про те, що Британія згодна з роллю у Лівії, яка проявила себе після авіаударів проти ісламістських бойовиків у Тріполі у серпні 2014 року. Америка першою розкрила ці еміратські авіаудари, які співпали з переходом парламенту у Тобрук та проведенням його першого засідання 4 серпня 2014 року. Варто відзначити, що Британія стоїть за тим, що Емірати допомагають секуляристам проти «ісламістів». Інформаційне агентство «MasrAlarabia» за 31.01.2017 повідомило: «З іншого боку, британська газета «TheTelegraph» раніше опублікувала новину про укладання угоди на суму $35 млн. між консалтинговим центром «Тоні Блер» та ОАЕ в обмін на надання консультацій та порад згідно з чорновим проектом плануємої угоди між центром Блера та міністерством закордонних справ ОАЕ. Однією із найбільш яскравих характерних особливостей цих тенденцій та загальних позицій між двома сторонами є позиція відносно ісламських рухів та партій, що діють у цьому регіоні. Усе це проливає світло на той факт, що Британія розподіляє ролі своїм агентам у такому порядку, щоб зовнішня ситуація виглядала суперечливою, але врешті решт приводила до здійснення британських інтересів. Британія не ставить усіх своїх агентів на одну певну сторону у країнах, де у її розпорядженні знаходиться багата кількість агентів, як, наприклад, Лівія. Так, Катар виступає проти Хафтара на стороні проанглійського уряду Національної згоди, а Емірати роблять вигляд, що стоять на стороні Хафтару та усіма силами підтримують його!».
в) Роль Еміратів у Тунісі:
Президент Тунісу Беджі Каідес-Себсі у листопаді 2015 року заявив: «ОАЕ і надалі будуть намагатись дестабілізувати ситуацію,оскільки вони вважають себе у безпеці (нікому з них спитати за їх дії). Емірати володіють достатніми капіталами, необхідними для формування бойової потужності, не боячись нікого,і тому числі — Європа, опираються на їх капітали» (див. «MiddleEastOnline» за 30.11.2015). При уважному розгляді ворожої позиції Еміратів у відношенні Тунісу — проанглійського анклаву — і загострення відносин між ними стає ясно, що усе це — вистава. Підтвердженням тому слугує те що президент Беджі Каідес-Себсі наніс візит до ОАЕ. У самий розпал заяв про загострення відносин між Тунісом та ОАЕ еміратські мас-медіа повідомили про те, що ОАЕ профінансують Тунісу купівлю французького озброєння та військової техніки для підсилення контролю кордонів країни з Лівією та Алжиром. Під час зустрічі з президентом Тунісу эс-Себсі у Парижі на питання щодо купівлі-продажу французької зброї у Туніс президент Франції Олланд заяви: «У сфері безпеки між трьома країнами є налагоджена співпраця». Міністр закордонних справ Тунісу ат-Тайб аль-Букуш заявив, що «його країна веде переговори з Францією та ОАЕ, щоб останні допомогли їй купити зброю» (див. «ICC-UAE» за 27.04.2015). Таким чином, з одного боку, Емірати оплачують угоди по купівлі озброєння Тунісу, а з іншого боку — роблять вигляд, що відносини між ними натягнуті. Це вказує на те, що напруженість є штучною, щоб Емірати могли виконувати відведену їм проанглійську роль у Тунісі та в усіх північно-африканських країнах, зокрема — у Лівії, оскільки Туніс виступає проти Хафтара на боці лівійського уряду Національної згоди, який утворився за ініціативою та під егідою Тунісу, а потім перемістився у Тріполі. Суперечки з Тунісом, які здаються, допомагають просунути еміратський, а точніше — британський план у відношенні Хафтара.
г) Роль Еміратів у відношенні єгипетського президента ас-Сісі:
Об’єднані Арабські Емірати разом з Саудівською Аравією кинулись надавати істотну допомогу єгипетському президенту Єгипту ас-Сісі з миті військового перевороту, організованого ним проти Мурсі у середині 2013 року, для того, щоб підтримати режим ас-Сісі. Саудівська Аравія у період правління короля Абдалли дотримувалась проанглійського політичного вектора. І оскільки сама Британія іде в ногу с Америкою, отож, і її агенти по вказівці Британії ідуть в ногу з американськими агентами. Як відомо, американські агенти мають чималу присутність у регіоні, і у них — більше вплив, аніж у англійських агентів. Британія не використовує своїх агентів за раз і відкрито не виставляє їх в один ряд проти американських агентів, за винятком окремих випадків, як, наприклад, у випадку з Катаром. Так Британія дає низку заспокійливих сигналів президенту ас-Сісі та асоціює їх з ОАЕ. Інформаційний портал «alaraby» — з посиланням на британські газети за 25.06.2014 — опублікував звіт газети «FinancialTimes», в якому говориться: «Деякі дипломати, обізнані про справи, які веде Тоні Блер, проінформували «FinancialTimes» про те, що Тоні Блер доручив групі експертів написати звіт про організацію «Іхван аль-Муслімін» (рус. «Брати-мусульмани») і по звинуваченням у причетності їх до тероризму, які пред’являють їм силовики із єгипетської армії при активній підтримці з боку деяких країн Перської затоки». На додаток до цього,,газета згадала, що «Тоні Блер підтримав у своєму виступі військовий переорот в Єгипті, який скинув обраного єгипетського президента Мухаммада Мурсі з його посади». В одному із своїх виступів Тоні Блер назвав переворот «порятунком місії єгипетського народу». Газета відзначила, що «дана позиція Блера повністю співвідноситься з позицією уряду ОАЕ». Отож, дії Еміратів, скеровані на зближення з ас-Сісі, не переступають загальну лінію, прокреслену Британією, і суворо її дотримуються.
4 — Нагадування:
У відповіді на питання за 12.01.2016 ми писали наступне: «Якщо держави – послідовники та держави-сателіти дотримуються одного курсу однієї наддержави, то не варто очікувати між ними боротьби у повному сенсі цього слова,оскільки ця наддержава цілком та повністю керує їх зовнішньою політикою, яка упорядковує їх боротьбу. Це — з точки зору боротьби. Що стосується виникаючих між ними суперечок, які не доходять до рівня боротьби, то вони найбільш яскраво простежуються між державами-сателітами. В основному, вони виникають у трьох випадках:
Перший випадок: якщо це пов’язано з розподілом ролей на користь інтересів наддержави.
Другий випадок: якщо це пов’язано з внутрішніми чинниками без зовнішніх впливів, які впливають на зовнішню політику наддержави, в орбіті якої обертаються ці країни.
Третій випадок: якщо це пов’язано з питанням підтримки одного із агентів через нагнітання подій між ним та іншим агентом, а потім врегулювання (умиротворення) його після надання необхідної підтримки».
Усе це можна застосувати до Еміратів, які є проанглійською державою і займають першу позицію з точки зору розподілення ролей. Отож, Емірати виконують відведену їм британцями роль аналогічно тому, як Катар виконує іншу відведену йому британцями роль.
5 — Висновок:
Об’єднані Арабські Емірати дотримуються проанглійського вектору, а точніше — лояльні та абсолютно залежні від Британії, подібно іншим країнам Перської затоки, за винятком Саудівської Аравії, яка дотримується проамериканського політичного вектору у нинішній період правління Сальмана. Емірати виконують відведену Британією для них роль, однаковим чином, будь це в Ємені, Лівії або в Єгипті. Таким чином, протиріччя, яке здається у політиці Еміратів, є наслідком тих широких ліній, які прокреслила їм Британія, як надання допомоги секуляристам та боротьба з ісламістами. І ці широкі лінії відрізняються від тих широких ліній, які Британія прокреслила, наприклад, для Катара. Не говорячи вже про те, що Емірати на тилових лініях американських агентів в регіоні, надаючи туди свої послуги британським інтересам. Як би там не було, як Катар, так і Емірати, а також будь-яка держава у мусульманських країнах — усі вони слугують інтересам невірних колонізаторів. І це є тяжким злочином, в якому вони усі замішані, і не отримають вони нічого хорошого ані на цьому світі, ані у світі вічному. Навпаки, їх спіткає те, про що повідомив Всевишній Аллах:
سَيُصِيبُ الَّذِينَ أَجْرَمُوا صَغَارٌ عِنْدَ اللَّهِ وَعَذَابٌ شَدِيدٌ بِمَا كَانُوا يَمْكُرُونَ
«Грішників же спіткає приниження перед Аллахом і тяжкі муки за те, що вони плели підступи» (6:124).
22 Раджаба 1438рг.х.
09.04.2017 р.
