Мотиви та аспекти заяви рухом ХАМАС нової декларації

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання:

Рух ХАМАС заявив із Дохі 01.05.2017 про згоду прийняти проект палестинської держави у межах кордонів 1967 г., розцінивши його як «формулу національного, спільного компромісу», видаливши слова про «знищення «Ізраїлю» та об’явивши про незалежність палестинської держави від організації «Брати-мусульмани»... У зв’язку з цим у мене два питання:

1. Чи дозолить нова американська адміністрація втілити декларацію ХАМАС у життя?

2. Або ж цей «переворот» у цілях ХАМАС є лише наслідком впливу Європи , яка зробила окремий від Америки політичний хід?

Відповідь:

Для того, щоб зрозуміти мотиви та аспекти заяви рухом ХАМАС нової декларації, що називається «декларацією загальних принципів та політики руху ХАМАС», як і зрозуміти те, як вона пов’язана з Європою та Америкою, ми пропонуємо розглянути цю подію з наступних сторін:

1. Результати систематичних компромісів та потрапляння ХАМАС у пастку:

a) Псевдопредставниками Палестини були допущені певні компроміси, коли вони від імені ОЗП («Організації Звільнення Палестини») відмовились від 80% території країни після того, як її у 1948 р. окупували євреї, під приводом того, щоб палестинцям залишилась хоч якась маленька країна у межах кордонів 1967 р. Але замість того, щоб піти назустріч такій пропозиції та визнати урізану Палестину, євреї об’явили про визнання самої ОЗП! Більше того, євреї та Захід поквапились сприяти створенню «Палестинської автономії» на базі ОЗП згідно домовленостям в Осло. Таким чином, палестинська влада почала слугувати безпеці єврейського утворення і пішла на цілу низку поступок під приводом забезпечення миру...

Америка та Європа знають, що відмова євреїв пропонувати компроміс під приводом безпеки, яким би малим він не був, є головною перешкодою на шляху до досягнення т.з «миру» у Палестині. А тому на істотні компроміси пішла ОЗП, і вона продовжує іти на них усе більше і більше в обмін на визнання євреями будь-якої заяви по врегулюванню конфліктних ситуацій з боку «палестинської держави». Навіть якщо у цієї держави нема зброї, нема реального головування на своїй території , тобто вона просто називається державою, євреї усе одно бажають з її боку усе більших поступок для себе, тому що загальновідомо, що того, хто злякався один раз, далі налякати іще легше.

b) Рух ХАМАС не припиняв у своїх гарячих заявах іти проти компромісів, на які погодилась ОЗП, і не бажав вдовольнитись маленькою державою у кордонах 1967 р. Позиція ХАМАС ставила палестинську автономію у слабке положення на переговорах, після яких відбулося підписання угоди в Осло. Тоді по огидному плану ХАМАС був запрошений до співпраці з ОЗП, потім він повинен був прийти до правління разом з нею у затишку єврейської окупації над ними усіма, після чого спільно з ОЗП скеруватись на переговори з євреями про створення маленької держави у межах кордонів 1967 г., що, у свою чергу, автоматично означає визнання єврейського утворення. Оскільки ОЗП стала організацією, яка допомагає Заходу на чолі з Америкою схилити палестинців до визнання єврейського утворення , вона брала участь в усіх західних конференціях, скерованих на притягнення ХАМАС до правління піж єврейською окупацією ...

ОЗП приховано та явно робила свій внесок до притягнення ХАМАС, тому що розуміла, що якщо ХАМАС погодиться , то прийде до такого ж рішення , до якого раніше прийшли ФАТХ та ОЗП. У 2006 г. ХАМАС переміг на парламентських виборах та відхилив пропозицію решти усіх фракцій створити з ними єдиний коаліційний національний уряд. Такий крок повинен був привести ХАМАС до правлінню під єврейською окупацією. У той же самий час Катар активізував свої контакти з ХАМАС і відкрито об’явив про свою підтримку цього руху , після чого ХАМАС взяв під свій повний контроль сектор Газа...

Коли ж сектор Газа перейшов під його одноосібний контроль, пастка над ХАМАС захлопнулась, тому що після цього єврейське утворення тут же заявило про своє повне припинення співпраці з ним у питаннях обслуговування двох мільйонів людей — жителів сектору, — об’явивши ХАМАС терористичною організацією. У свою чергу, Єгипет підсилив блокаду сектора Газа, особливо після приходу до влади Абдуль-Фаттаха Сісі. Після цього сектор Газа та правління руху ХАМАС у ньому опинились нібито у тисках між режимом Сісі та єврейським утворенням, а адміністрація м. Рамалла, яка співпрацює з євреями, завершила це кільце оточення. Після цього ХАМАС виявися нездатним забезпечити основні життєві потреби населення, яке опинилось під його правлінням...

Як результат ХАМАС, який штовхнув себе сам до правлінню у Газі у затишку єврейської окупації по намовлянню Катара, опинився перед двома виборами, один гірше іншого: або дочекатись своєї агонії та падіння з наступним приходом до влади у секторі Газа Махмуда Аббаса, чого ХАМАС не допускає, або відповісти позитивно на своїх іноземних спонсорів, особливо Катара — пом’якшити своє відношення до єврейського утворення , побудувати з ним новий вид взаємозв’язків та погодитись на врегулювання конфлікту , у т.ч. — і на маленьку державу у межах кордонів 1967 р. Будь-яка свідома людина розуміє, що приход до правління під затишком окупації неминуче приводить до співпраці з окупантом, до згоди вести з ним переговори та вдовольнитись дрібними цілями по створенню держави у межах 1967 г., яких би поступок це не коштувало. Звичайно ж. незнання у даному випадку не може бути виправданням.

c) Усі заяви лідерів ХАМАС вказують на те, що мета їх декларації полягає у тому, щоб покращити відношення до себе міжнародної спільноти та зберегти владу у секторі Газа, а також утвердитись у якості неодмінного елементу у процесі врегулювання палестинського питання, тобто відмовитись від усього,що вказувало на протидію ХАМАС палестинським переговорам в Осло. До числу таких заяв відносяться:

Халед Машаль заявив про те, що «політична декларація підтверджує реформи, а також відображає дії, ідеї та погляди руху ХАМАС. Рішення про підготовку політичної декларації було прийнято 4 роки назад, а процес розробки почався 2 роки назад» («N. Post», 01.05.2017).

Машаль заявив, що «ХАМАС обрав новий метод, яким є поступовий розвиток та гнучкість без порушень основних принципів та прав...» («Arab News», 01.05.2017). На прес-конференції він додав: «Ми домовились про підписання політичної декларації, яка відображає еволюцію думки та політичних дій ХАМАС ... і ми не прагнемо до війн , а бажаємо звільнення від окупації... Після того,як ми прийняли остаточний варіант декларації, ми провели дев’ятигодинні збори разом з видними представниками міжнародного права для прийняття їх заміток. Своєю декларацією ХАМАС показує, що є рухом, що еволюціонував, що розвиває своє мислення та політику як організація опору...» (агентство «Новини Маан», 02.05.2017).

Відповідаючи на питання стосовно необхідності цієї декларації для ХАМАС всередині його території та за її межами, прес-секретар ХАМАС Фаузі Бархум заявив: «Ця декларація дуже багато значить для нового покоління у русі ХАМАС, який знаходиться у пошуку більш гнучких, еволюційних способів та озаряючих ідей , а також бажаючих реформ. Декларація відкриває нові горизонти співпраці з міжнародною спільнотою,доносячи до нього інформацію про нас та про сутність нашого конфлікту з ворогом. Цим ми миркаємо спосіб налагодження взаємостосунків з іншими сторонами і бажаємо розкрити себе миру». Також Бархум заявив: «А тому прислухайтесь до ХАМАС, а не слухайте те, що говорять про нього його вороги, не відхиляйтесь від співпраці з ним» («N. Post», 02.05.2017).

d) Так і сам пункти декларації говорять про це:

— Стаття восьма нової декларації говорить про те, що «ХАМАС розуміє Іслам як релігію, яка зачіпає усі аспекти життя, придатну для усіх часів та місць, має серединний , поміркований дух. ХАМАС вірить,що це — релігія миру та взаємного прощення, у затишку якої спокійно та безпечно можуть жити послідовники різноманітних шаріатів та релігій . Також ХАМАС вірить ,що Палестина була і буде прикладом співіснування, взаємного прощення та культурної творчості». Співіснування та взаємне прощення між релігіями означає у даному випадку євреїв, тобто згода ХАМАС зачинити стару сторінку та відкрити нову з взаємного співіснування та прощення, що вказує на величезну ступінь пораженства даного руху . Ми бачимо, як цією декларацією ХАМАС бажає нажати Європі та Америці дещо, що покращить їх відношення до нього, щоб вони визнали ХАМАС поміркованим палестинським рухом.

— Стаття тридцять четверта декларації говорить про «ролі палестинської жінки в осі побудови справжнього та майбутнього життя, а також політичної системи...». Ця стаття не складена у контексті піднесення статусу жінки, а говорить про зближення з західними поняттями про т.з. . «правах жінки», які насправді є лише способом атаки на ісламську культуру, а зовсім не вимогою істинних прав жінки. Той же Захід не вимагає припинити вбивства жінок-мусульманок в Іраку, Сирії та Палестині . Він навіть не розцінює сам захист їх життів як їх право, а вимагає усього лише погодитись з ідеєю свободи жінки і тим самим нанести удар по ісламській культурі.

e) Цілі декларації ясно видні із її заяв. Декларація звільняє ХАМАС від ідеологічного вбрання, на яке скаржиться Захід, хоча це і насправді лише вбрання! Тепер ХАМАС може застосовувати прагматичний погляд , вільний від будь-якого ідеологічного ісламського компоненту. Вдаючись до такого рішення, ХАМАС бажає зайняти позицію дійового гравця у процесі мирного врегулювання, хоче відкрити для себе шлях до переговорних процесів та підтримати їх під іменем «формули національного, спільного компромісу»! Видання декларації ХАМАС співпало по часу з можливістю початку переговорів між палестинською адміністрацією та єврейським утворенням, а заява про її підписання 01.05.2017 співпала по часу з візитом Махмуда Аббаса у Вашингтон 02.05.2017...

Що стосується лінгвістичної софістики про Іслам та невизнання єврейського утворення , то усе це — порожні слова. Як можна погодитись на Палестину у кордонах 1967 г. і при цьому не визнавати єврейське утворення? Заява ХАМАС про згоду на державу у кордонах 1967 р., назвавши це «формулою національного, спільного компромісу», означає початок компромісів, у яких іще буде продовження. Ці події нагадують про те, що спіткало ОЗП внаслідок систематичних компромісів на користь євреїв так, що ОЗП перетворилась на їх слугу, який забезпечує їх безпеку. Навіть ззовні видно, що «влада» ХАМАС у секторі Газа з самого початку виборів у 2006 р., з наступним захопленням правління у Газі, послідовно йшли на компроміси, особливо після виступу Машаля у Дамаску 25.06.2009, який проголосив тоді про бажання створити державу у кордонах 1967 р. Про цю подію ми вже оприлюднили статтю 26.06.2009 під назвою «Влада ХАМАС слідує по шляху влади ФАТХ п’ядь за п’яддю, сажень за сажнем!!!».

У ці статті ми тоді сказали: «Коли була створена організація ФАТХ у середині шістдесятих років минулого сторіччя, вона об’явила про те, що вона буде чинити опір аж до звільнення Палестини від ріки до моря. З плином часу ФАТХ здав євреям і ріку і море і усе, що між ними! Влада ФАТХ визнала за євреями більшу частину Палестини та повела переговори про створення держави на рештках Палестини під опікою Америки... Але разом з тим влада ФАТХ по сьогодні , по спливанні довгих років переговорів, нічого не досягли ... Приблизно через два десятки років після створення ФАТХ була створена організація ХАМАС, яка повторила начальну риторику ФАТХ про намір чинити опір аж до звільнення Палестини від ріки до моря, після чого почала сперечатись з ФАТХ через те, що остання визнала єврейську державу і через те, що ФАТХ обмежилась лише вимогою держави у межах кордонів 1967 р. і бажає знайти рішення в обіймах Америки ... Минув час, і влада ХАМАС також стала вимагати державу у межах кордонів 1967 р. по сусідству з державою євреїв , яка знаходиться на більшій частині Палестини, простягаючи руки до Америки з проханням про переговори відносно реалізації цього плану!..

У своїй довгій промові у Дамаску 25.06.2009 Халед Машаль нібито говорив з набитим ротом , що «ХАМАС бажає державу у кордонах 1967 р. і простягає свою руку до переговорів з Америкою заради цієї мети!». Таким чином, компромісні кроки з боку ХАМАС тривають вже біля 8 років, тобто у два рази більше,аніж про це згадав Машаль у нинішній декларації ХАМАС, сказавши: «Рішення про підготовку політичної декларації було прийнято 4 роки назад, а процес розробки почався 2 роки назад» («N. Post», 01.05.2017).

Компроміси почались давно, але відмінність полягає у тому, що раніше Машаль говорив про один компроміс, а тепер їх ціла низка. Раніше він говорив лише про 1967 р., але офіційну риторику про знищення держави євреїв не змінював, як і не розривав свій зв’язок з «Братами-мусульманами»... Тепер же він відійшов і від цих двох принципів на шляху компромісів та поступок . Відмінність у тому, що раніше це були лише слова, повторювані із разу у раз, але тепер це — вже стверджена політична декларація!

2. Декларація ХАМАС та її зв’язок з с американським проектом вирішення кризи:

a) У зв’язку з тим, що арабський регіон розривається кризами, особливо у Сирії, а також на тлі напруженості відносин між Америкою та Північною Кореєю, палестинська проблема не є пріоритетною для американської адміністрації у нинішній. А тому Америка не дуже квапиться з вирішенням цього питання ...

Зараз Америка лише вивчає перспективи вирішення палестинської проблеми, у т.ч. — розглядає можливість початку переговорів арабами, зокрема — палестинцями, з єврейським утворенням, щоб подивитись , що із цього вийде. Це підтверджують новини, передані агентством «BBC» за 11.03.2017: «Інформаційне агентство «Reuters», цитуючи Набіля Абу Рудейна, прес-секретаря палестинського президента, передає: «Трамп сказав Махмуду Аббасу, що бажає вивчити питання щодо повернення до переговорів, підкресливши «свою прихильність до мирного процесу, що веде до реального миру». Також на спільній прес-конференції з Махмудом Аббасом у Білому Домі Трамп заявив: «Я зроблю усе, що від мене необхідно... Я б хотів виконати роль посередника, радника або судді між двома боками. Ми так і зробимо...» («RT», 04.05.2017). Тобто зараз Америка не пропонує конкретних планів по вирішенню палестинської проблеми , тому що до цього вона спочатку повинна здолати війни або перемир’я у ситуації з Сирією та Північною Кореєю .

Поки що Трамп не утвердив певного методу по поверненню до переговорів і того, в якому виді будуть вестись мирні процеси. Зараз він просто вивчає та спостерігає за тим, як ведуть себе сторони конфлікту у Палестині. Він хоче, щоб обидві сторони провели прямі зустрічі та домовились щодо рішення, яке вони бажають або яке бажає єврейське утворення. З цієї причини він і вимагає безпосередніх зустрічей між сторонами конфлікту. «Представниця США в ООН Ніккі Хейли уперше зустрілася з палестинським представником Ріядом Мансуром о вівторка. Пізніше на своїй сторінці у «Твіттері» вона заявила, що палестинці повинні зустрітись з «ізраїльтянами» для проведення прямих переговорів, не вдаючись до ООН у пошуках результатів...» («BBC», 11.03.2017).

b) Нинішня американська адміністрація підтримує єврейське утворення більше, аніж попередня адміністрація, тому що Америка бачить, як Близький Схід розривається у революціях проти існуючого порядку речей з усіх боків. І якщо сьогодні Америка іще здатна протистояти революціям руками правлячих режимів в ісламському світі, то у найближчому майбутньому такого може вже не бути з причини послаблення хватки у цих режимів при тому, що деякі із них вже знаходяться на грані падіння. І тому, як наслідок, стратегічна важливість єврейського утворення для Америки зростає, адже тепер на нього буде зроблена основна ставка по захисту американських інтересів одразу ж після послаблення арабських режимів.

Те, що на перший раз здається чудним у вчинках американської адміністрації, як, наприклад, можливість відмови від проекту двох держав та рішення створити одну, або перенесення посольства в Єрусалим, як би двозначно не пояснювала Америка цей крок, — насправді усе це говорить про майбутню небезпеку своїм інтересам, яку передчуває Америка перед обличчям революцій мусульман. Виходячи із цього, вона зосереджує зусилля на допомозі єврейському утворенню , вважаючи, що воно буде здатне захистити її інтереси, коли опори на агентурних правителів у регіоні більше не буде...

c) Через збільшення зацікавленості в єврейському утворенні президент почав вимагати від палестинців припинити антиєврейські підбурювання, а на першій зустрічі з Махмудом Аббасом о середі 3 травня Трамп закликав палестинських лідерів «виступити єдиним голосом проти підбурювань до насильства проти «ізраїльтян».

Також Трамп висуває палестинцям додаткові умови , якщо вони хочуть реалізації проекту двох держав у Палестині. Сайт «Monitor» передає від 02.05.2017: «Більше за усе викликають хвилювання серед парламентарів з палестинської сторони американські умови по відновленню мирних переговорів, висунуті американським послом Джейсоном Грінблаттом у березні на зустрічі з палестинськими та арабськими лідерами. Американські умови складаються із 9 пунктів, з урахуванням яких США погодяться на реалізацію проекту про дві держави. Серед інших умов — необхідність реформувати службу безпеки у Палестині та вести повну координацію дій з «Ізраїлем» в області безпеки, при цьому палестинцям необхідно ззовні продемонструвати те, що вони практичним чином виступають проти тероризму».

3. Відношення Європи до декларації та чи зробила вона незалежний від Америки крок?

Європейські країни досить слабкі, щоб реалізовувати у справжній час свої проекти окремо від Америки. Незважаючи на те, що Катар слідує політиці Британії та мав дійову роль у палестинському конфлікті, це, тим не менш, не означає, що Європа у змозі реалізувати вирішення палестинської проблеми незалежно від Америки... Також визнання єврейського утворення та переговори з ним є загальною західною вимогою як у Європи, так і у Америки, у чому і них досягнута одностайність...

Зокрема, Британія, після того, як стала рухатись до виходу із ЄС, як ніколи раніше готова вирішувати палестинську проблему пліч-о-пліч з Америкою і не чинити їй у цьому ніяких перешкод. У свою чергу, адміністрація Трампа визнає за Британією низку інтересів у Палестині і готова поділитись з нею деякими із майбутніх трофеїв, особливо якщо врахувати, що обидві сторони — як Америка, так і Європа — стоять перед спільною для них ісламською загрозою в очікуванні її виникнення у найближчому майбутньому на землях ісламського, арабського світу, охопленого революціями, тому що цей регіон вже стоїть на порозі звільнення з-під західного контролю.

4. Ми повторимо те, що говоримо завжди:

Визнання з боку ФАТХ та ХАМАС двох держав на території Палестини не робить легітимним по Шаріату єврейське утворення. ФАТХ і ХАМАС не є виразниками думки Ісламу та мусульман, а є нібито караваном, що збився зі шляху. Палестина — це благословенна земля Ісламу, майно Ісламської Умми, яке займає у серцях та розумах з тієї миті, як Аллах Всевишній пов’язав мечеть аль-Акса з мечеттю аль-Харам у відомій події перенесення та піднесення Пророка (с.а.с.):

سُبْحَانَ الَّذِي أَسْرَى بِعَبْدِهِ لَيْلًا مِنَ الْمَسْجِدِ الْحَرَامِ إِلَى الْمَسْجِدِ الْأَقْصَى الَّذِي بَارَكْنَا حَوْلَهُ لِنُرِيَهُ مِنْ آَيَاتِنَا إِنَّهُ هُوَ السَّمِيعُ الْبَصِيرُ

«Пречистий Той, Хто переніс вночі Свого раба, щоб показати йому деякі із Наших знамень, із Заповідної мечеті у мечеть аль-Акса, околицям якої Ми дарували благословення. Воістину, Він — Чуючий, Бачачий» (17:1).

Проблема Палестини не вирішиться рукою простягнутою Америці з бажанням переговорів про дві держави, вона не вирішується переговорами с єврейським утворенням у принципі, навіть якщо це утворення і справді покине усі території на кордонах 1967 г. Кожна п’ядь земля, окупована у 1948 р., і кожна п’ядь земля , окупована у 1967 р., однакові в очах Ісламу. Благословенна земля Палестини просякнута кров’ю солдатів ісламських армій, яку вони проливали сторіччями у часи Халіфату так, що не залишилося і п’яді землі, куди б не капнула кров шахіда або не вступив кінь муджахіда.

З миті переселення Пророка (с.а.с.) Палестина була і не перестає бути аманатом на шиях мусульман, і вільний мусульманин не може її зрадити.

Аллах Всемогутній говорить:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آَمَنُوا لَا تَخُونُوا اللَّهَ وَالرَّسُولَ وَتَخُونُوا أَمَانَاتِكُمْ وَأَنْتُمْ تَعْلَمُونَ

«О ті, які увірували! Не зраджуйте Аллаха та Посланця і не замахуйтесь на те, що ввірено вам свідомо» (8:27).

15 Шаъбана 1438 р.х.
12.05.2017 р.