Питання: 06.01.2018 Іран звинуватив Іракський Курдистан у тому, що він стоїть позаду протестних мітингів в Ірані. Наступного дня Іракський Курдистан виступив зі спростуванням цієї заяви.
До цього у Курдистані пройшли масові демонстрації, які особливо проявили себе у провінції Сулейманія 19.12.2017. Тоді місцева влада звинувачувала Іран у підбурюванні мітингуючих. Відповідно, чи можна сказати, що Курдистан був замішаний у мітингах, які прокотилися по Ірану, починаючи з 28.12.2017? Іншими словами:
1. Те, що сталося та відбувається в Ірані, чи є відповідною реакціє Іракського Курдистану?
2. Іран та Курдистан самостійно ведуть підбурювання один проти одного або ж ними рухають у цьому сили ззовні?
3. Якщо ззовні, то хто? Чи переслідується цими мітингами зміна режимів у Курдистані або в Ірані?
Нехай Аллах воздасть Вам благом.
Відповідь:
Ці дві події не пов’язані з протидією на певні дії, а звинувачення, що лунають із Ірану на адресу Ербіля, відбуваються усього лише з причини політичної плутанини, яка сталася через ці події. Сьогодні Ербіль зайнятий своєю внутрішньою кризою, яка загрожує просто знищити саме політичне утворення «Іракський Курдистан». Зараз у Ербіля немає сил приводити до руху іранські вулиці! Очевидно, що Іран впав у плутанину, тому що у своїх проблемах почав винуватити найрізноманітніші сторони. Спочатку іранські чиновники звинуватили у розпалюванні безладів іноземних агентів і Ірані. Так, наприклад, представник Ірану в ООН Гулам Алі Хоршо у п’ятницю заявив: «У Тегерана є вагомі докази, що «протестуючі» отримують вказівки з-за кордону»... («BBC Arabic», 07.01.2018).
Тому звинувачення, які потрапили на аверсу Ербіля, стали лише наслідком плутанини Ірану. «Секретар іранської «ради по визначенню політичної доцільності» Мухсін Рідаі заявив учора, 06.01.2018, про те,що деталі розвитку подій в Ірані були розроблені в Ербілі на півночі Іраку...» («RT», 07.01.2018). Курдистан відкинув ці звинувачення вустами Сафіна Дезі, офіційного представника уряду Іракського Курдистану. Тому тут питання не у дії та протидії. У кожної із цих подій були свої обставини та цілі... Обидві події почались незалежно одна від одної, а потім були приборкані закордонними силами заради досягнення ними своїх цілей у Курдистані або Ірані. Це пояснюється наступними обставинами:
Перше — події у Курдистані:
1. Місцеві інформаційні агентства передали новину про те, що 19.12.2017 вчителя та держслужбовці у м. Сулейманія вийшли на вулиці з протестами, вимагаючи оплати праці, яка затримується вже місяцями. Після цього мітинги поширились у багатьох інших районах однойменної провінції, а далі перекинулись і на провінцію Ербіль. Велика швидкість поширення мітингів вказує на ступінь утискання, у якій опинились люди через економічні проблеми,що спіткали Курдистан, коли урядові війська із Багдада заволоділи нафтовими родовищами у Кіркуку. Також Багдад обмежив функціонування міжнародних аеропортів у Сулейманії та Ербілі, заблокувавши їх можливість приймати та відправляти міжнародні рейси так, що тепер усілякий бажаючий покинути або прибути у Курдистан повітряним шляхом вимушений вдатися до міжнародного аеропорту у Багдаді.
Іще більше звинувачень посипалось на адресу окремих чиновників уряду Курдистану з причини корупції та незаконного привласнення ними багатств області. Мітинги спалахнули немов пожежа,особливо у тих районах, де мають силу курдські партії, опозиційні Масуду Барзані та його «Демократичній партії Курдистану». Також зростанню невдоволення мас послугував приток біженців-курдів із Киркука та інших населених пунктів області... усе це вказує на те,що дані народні рухи почались самі собою.
2. Протестні мітинги були скеровані Мітинги саме проти уряду в Ербілі, сформованого «Демократичною партією Курдистану», тобто партію Масуда Барзані, стоячого за своїм племінником Нечірваном Барзані, що розуміється із наступних аспектів:
Мітинги почались у провінції Сулейманія, а у ній головуюча роль належить рухам та партіям, опозиційним британському агенту Масуду Барзані. Так, рух «Реформа» родом із Сулейманії; крило Талібані, маючий сильний вплив у складі партії «Національна єдність», так само походить із Сулейманії. Ці партії здатні спричинити вплив на мітингуючих та організувати їх, нехай навіть вони і не здатні повністю керувати ними.
Із заяви Нечірвана Барзані розуміється, що мітинги звернені проти його уряду. «Президент уряду Курдистану Нечірван Барзані попередив про наявність «великої змови» проти області і заявив,що ніхто цю змову не може ігнорувати. Нечірван вказав на присутність певних сторін, які бажають посіяти безлади в області та розпалити насильство, використовуючи мітинги. Далі він додав: «Є приховані руки,які бажають створити безлади у Курдистані, але ми не зможемо їх стримати». Цим самим він вказав на сторони, які не назвав поіменно, але сказав,що хоч вони і «підтримують безлади, тим не менш, служба безпеки зможе вистояти перед цими загрозами», вказуючи, що «ми стоїмо перед новою загрозою і найбільшою змовою, так що ніхто не зможе від неї відмахнутись, а те, що сталося у провінції Сулейманія — це лише спроба підірвати стабільність та безпеку», закликавши до необхідності об’єднати ряди та працювати разом, щоб здолати цю змову» («Basnews», 21.12.2017).
Цим самим він вказав на курдські партії у Сулейманії, які виступають проти проведення референдуму, а також на їх зв’язок з американцями і підкорення наказам із Багдаду та Тегерану. До числу партій, що стимулювали мітинги та протести проти уряду Барзані, відноситься і рух «Реформа», який утворився після її відокремлення від партії «Національної Єдності» — другої політичної сили згідно підсумкам виборів, які відбулись у Курдистані у 2009 р. На знак свого протесту проти рішень уряду рух «Реформа» на чолі з Гораном (а також разом з «Ісламським Джамаатом») вийшов із уряду в Ербілі. Керівник «Ісламського Джамаату» Ясін Хасан в інтерв’ю каналу «Аль-Джазіра» заявив: «Після того, як по мітингуючим відкрили вогонь, «Ісламський Джамаат» та рух «Реформа» прийняли рішення про повний вихід зі складу уряду. Ми вимагаємо від уряду, щоб він негайно подав у відставку і щоб був створений новий уряд національного порятунку» (Aljazeera.net, 21.12.2017)...
Також і канал «BBC» заявив про відставку з посту голови парламенту Іракського Курдистану Юсуфа Мухаммада (по сумісництву — одного із лідерів руху «Реформа»), що послабило позиції уряду в Ербілі на очах протестуючих. «Голова парламенту іракської області Курдистан заявив про відставку на знак протесту проти того, що він описав як «панування кліки людей та певних організацій над законодавчою владою». Юсуф Мухаммад піддав різкій критиці «монополію цієї кліки над політикою, економікою, землею, багатствами та іншими сферами життя замість справедливого розподілу усього цього серед усіх жителів області». Юсуф Мухаммад заявив, що позиція США проти проведення референдуму, виражена у листі представника Рекса Тіллерсона, була золотою історичною можливістю, упущеною урядом області... («BBC», 26.12.2017). Це вказує на те, за ким слідує ця людина та увесь рух «Реформа».
3. Таким чином, старт мітингів у провінції Сулейманія, якими опікуються партії, опозиційні «Демократичній партії Курдистану» під головуванням Барзані: участь лідерів цих партій на мітингах, арешт силами безпеки деяких із цих лідерів, послідуючий вихід даних партій із складу уряду в Ербілі з метою послабити його, заклик до уряду здійснити саморозпуск, відставка голови парламенту за декілька місяців до запланованої дати виборів, погрози уряду Абаді у Багдаді про вторгнення у Курдистан — усе це вказує на те, що початок мітингів якщо і був довільним, то у подальшому при впливі зовнішніх сил вони були взяті під контроль і скеровані для реалізації певних цілей, зв’язаних з регіоном...
Те, що мітинги перестали бути довільними і стали контрольованими, є результатом тиску місцевих організацій Курдистану, опозиційних впливу Барзані, а також результатом тиску Багдада, який бажає скинення режиму Барзані в Ербілі... До цього варто також додати заяви Туреччини, Ірану та Багдаду, які висловились за те, щоб покарати відповідальних за проведення референдуму по відокремленню Курдистану. Усі ці партії та режими лояльні Америці. Адміністрація Трампа як і раніше проводить політику згідно гаслу «Америка перш за усе», а тому Америка не заспокоїться, доки у регіонах, де є її вплив, будуть присутніми агенти Англії.
Вона буде прагнути досягти своїх інтересів у цих регіонах, або не беручи до уваги агентів Англії, або покінчивши з ними у принципі, як це сталося під час кампанії по боротьбі з корупцією у КСА або як це відбувається сьогодні з лідерами «Народного конгресу » у Сані після вбивства Алі Салеха. Таким чином, Америка штовхає своїх агентів місцевого та регіонального значення до підсилення тиску на уряд Барзані, щоб скинути його та покінчити з гегемонією Англії над урядом Курдистану в Ербілі. Якщо ж Америка не зможе добитись бажаного у найближчому майбутньому, то тоді вона спричинить на уряд в Ерблі довгостроковий, послідовний тиск.
Такою є думка про те, щ відбувалось та відбувається у Курдистані.
Друге — події в Ірані:
1. Демонстрації, які спалахнули 28.12.2017, виникли на знак протесту проти економічної ситуації та поганих умов життя людей, високого рівня безробіття та відсотку бідності,а також високих цін. Доповіді про обстановку у країні говорять про край високий рівень безробіття в Ірані. Міністр внутрішніх справ Ірану Абдул Рідха Рахмані Фадхлі на прес-конференції 01.10.2017 заявив, що «рівень безробіття на сьогоднішній день перевищує 12%, у той час як у деяких містах Ірану цей відсоток значно вище і досяг 60% в (арабському) Ахвазе, (курдському) Керманшахе та Белуджистані (також населеному не персами, а белуджами – ред.). Відсоток безробіття серед володарів дипломів з вищою освітою та випускників також дуже високий»... («Аль-Арабія», 02.10.2017).
У доповіді говориться, що 21% випускників університетів є безробітними, а 15 млн. іранців живуть за межею бідності. Це означає, що підсумки роботи капіталістичної системи спричинили негативні наслідки на суспільство у країні, принаймні, як це обстоїть із усіма іншими країнами, де втілюється західна система. Оскільки в Ірані застосовується по факту саме капіталістична система, це автоматично означає нерівний розподіл багатств серед населення, тобто накопичення ресурсів у руках багатіїв в обхід решти частини населення. Отож, проблема бідності не вирішується, це означає, що по країні діють банки, що працюють на відсоткових ставках (риба)...
Також це говорить про те, що у країні застосовується несправедлива система податкообкладання, пов’язана з політикою та рекомендаціями МВФ. Так, незадовго до початку вищевказаних подій, делегація представників МВФ відвідала Тегеран 18.12.2017 — а вже традиційно прийнято, що кожен рік делегація МВФ прибуває в Іран для консультацій з урядом, — і голова делегації Катерина Перфіл після зустрічі з іранськими чиновниками заявила: «На тлі нинішньої невизначеності та підвищеного ризику загрози для фінансової системи уряд повинен прискорити реструктуризацію та капіталізацію банків та кредитних закладів».
Далі вона додала: «Необхідно почати якомога швидше роботу над покращенням якості активів та оцінки кредитів, пов’язаних з планами дій з урахуванням їх строків, щоб повернути капітал у банки і погасити першочергові борги». Також вона додала: «Можна покрити витрати на рекапіталізацію банків за допомогою випуску довгострокових державних облігацій» (газета «Офіційний іранський світ», 19.12.2017). Те, що уряд Ірану виконував вимоги МВФ, потягло за собою підвищення цін, рівня безробіття та бідності... Потім люди природним чином опиняються у скрутних умовах життя та повстають проти режиму, виражаючи свої страждання усіма шляхами...
2. У такій обстановці і почались протести в Ірані, перший із яких виник у м. Мешхед на сході Ірану, де протестуючі вигукували гасло «Ні високим цінам!», після чого протести стрімко перекинулись на інші міста по усій країні загальною чисельністю у 80 великих та дрібних міст. У мітингах взяли участь тисячі молодих людей та представників робочого класу, розгніваних корупцією серед чиновників, рівнем безробіття та зростаючим проваллям між багатими та бідними.
Голова управління «TransparencyInternational» по моніторингу прозорості та справедливості в Ірані Ахмад Туклі 30.12.2017 заявив агентству «FarsNews»: «Протести виникли у результаті трьох причин: перша — жорстка економічна політика, яка ведеться згідно з вимогами МВФ; друга — слабкість уряду та чиновників перед обличчям економічних проблем; третя — відсутність прозорості та підзвітності в урядових наказах. Якщо додати до усього цього витрати Ірану у зовнішній політиці на найманців та лояльні до нього організації у Лівані, Сирії та Ємені... то ми побачимо, щ це також додає економічних проблем, які лягли тягарем на шиї іранців і штовхають їх на протести, більше того — на звинувачення режиму про зрадництво народу. Багато іранців вважають,що допомога, яка надається їх урядовому руху «ХАМАС» у Газі, «Хізбаллі» і Лівані, режиму Асада у Сирії та хоусітам в Ємені нікому в Ірані не цікава і є зрадництвом» («Аль-Арабі 21», 01.01.2018).
3. Як відомо, якщо запізнитись з правильним рішенням економічних проблем, а тим більше відповісти на них силовим варіантом, то після протестів на економічному підґрунті незабаром почнуться протести і на політичному. Саме так і трапилось в Ірані, тому що до економічних гасел примкнули і політичні гасла проти режиму та правителів, проти відповідальних за військове вторгнення Ірану у регіональні війни і за витрати мільйонів доларів на це... Також складається враження, що за демонстраціями протесту приховуються до того ж і політичні амбіції іранської опозиції, яка нападає на владу режиму та його лідерів. З цієї миті Америка та Європа почали використовувати інциденти в Ірані у своїх цілях...
Так, європейські ЗМІ одразу заговорили про ці події, особливо британські теле - та радіостанції. Також, зі свого боку, французький президент Макрон, відповідаючи на питання, задане газетою «Аль-Хаят» про події в Ірані (номер був виданий 04.01.2018) заявив: «Мітинги відображають відкритість громадянського суспільства Ірану, і це спонукало мене зателефонувати президенту Рухані, щоб нагадати йому про необхідність відмовитись від насильства та залишити свободи самовираження для громадян. Ми будемо чекати поки в Ірані не з’являться елементи відкритості, що вимагають відповіді на вимоги протестуючих, щоб ми змогли справитись з подальшими обставинами та підготувати візит міністра законних справ Франції Лаудріана в Іран, а потім і мій візит у цю країну з закликом до початку потайних відносин з Тегераном»... Тим не менш, втручання Європи, яка намагається використовувати ці події, не заслуговує особливого розгляду, тому що воно може і не мати ніякого впливу...
4. Але що дійсно заслуговує на увагу, так це втручання Америки. Американський президент Трамп почав «щебетати» на своїй сторінці у Твіттері та 01.01.2018 заявив: «Великий народ Ірну подавляється вже довгі роки, і він жадає їжі та свободи. Багатства Ірану розграбовані, так само обстоїть справа і з правами людини. Настав час змін. Іран зазнав поразки скрізь, навіть незважаючи на жахливу угоду, підписану з ним адміністрацією Обами».
Секретар Білого дому заявив: «Адміністрація Трампа відчуває занепокоєння у зв’язку з новинами, які надходять про те, що іранський режим заарештував тисячі людей, які брали участь у мирних демонстраціях». Далі він додав: «Ми не станемо мовчати, коли іранська диктатура глумиться над правами людини, над її землею,і ми покладемо відповідальність на іранське керівництво за подібні порушення» («Iraqnewspaper.net», 10.01.2018). Таким чином, крупні американські політики на чолі з президентом Трампом гучно заявили про необхідність надати допомогу протестуючим в Ірані проти уряду з перших же днів ...
«Постійний представник Америки в ООН Ніккі Хейлі, виступаючи перед Радою Безпеки у п’ятницю, заявила, що Вашингтон встає на бік мітингуючи в Ірані. Вона заявила, що іранці «вимагають свободи для себе та своїх родин, а також гідності для своєї нації». Заява Вашингтона розгнівала деяких інших присутніх на засіданні Ради Безпеки, у т.ч. і представників Росії, які заявили представнику США, що мітинги в Ірані є його «внутрішніми справами» («BBC», 07.01.2018). Заклик Вашингтону, який пролунав на Раді Безпеки ООН, є доказом тому, що Америка хоче приборкати хвилю протестів. Швидка заява представника США здивувала засідаючих у Раді Безпеки. «Члени Ради Безпеки здивувались заклику Ніккі Хейлі про необхідність терміново зібратись та обговорити питання про протести в Ірані. На представників Росії був спричинений тиск, тому що вони відмовлялись брати у цьому участь, як про це заявила кореспондент «BBC» Барбара Блітт. Представник США у Раді заявила, що Вашингтон «без вагання встав на бік іранців, які прагнуть до свободи та процвітання, а також до гідності своєї країни» («BBC Arabic», 06.01.2018).
5. У зв’язку з цим виникає питання: чи прагне Америка згорнути правлячий режим в Ірані, надаючи підтримку протестуючим? Для того, щоб дати відповідь, треба обговорити наступне:
Сказати про те, що підтримка Америкою даних протестних рухів скерована на змінення правлячого режиму, буде оманою,особливо якщо врахувати, що американські дипломати озвучили свою підтримку лише на словах. Заступник США по справам Іраку та Ірану Ендрю Бек в інтерв’ю газеті «Аль-Хаят», опублікованому 04.01.2018, заявив: «Ми говоримо лише про захист мітингуючих та про повагу їх прав, адже,врешті решт, хочемо побачити, як режим Ірану змінює свою поведінку по багатьом питанням, особливо у відношенні з протестуючими». Далі він підкреслив, що «адміністрація (Трампа) хоче змінень у поведінці (іранського) режиму, а не його скинення». Відомо, який статус займає Америка у відношенні іранського режиму, про що ми вже згадували у відповіді на питання за 21.08.2013, сказавши: «Роль Америки в іранській революції була ясна з самого початку... Усі політичні дії у регіоні, що проводяться Іраном, були узгоджені з американськими проектами».
Також ми говорили у відповіді на питання 23.02.2017: «Роль Ірану у регіоні повністю відповідає американській політиці. Ця роль розширяється та скорочується відповідно з політичними вимогами Америки згідно обставинам». Таким чином, проголошена підтримка мітингуючих та протестуючих не скерована на змінення нинішнього режиму.
6. Тоді чому Америка вирішила очолити хвилю протестів, нібито свою власну проблему? Тому є дві причини:
Увести погляди громадськості від Палестини та заяв Трампа про Єрусалим, зайнявши увагу регіону положенням в Ірані. Тобто Америка хоче представити Іран як найпершого ворога для усього регіону, після чого зосередити погляд людей на Ірані та знизити їх претензії до єврейського утворення, що захопило Палестину...
Знайти виправдання агентам Америки у регіоні, створити для них аргумент, мовляв, вони зайняті протистоянням Ірану та потребують Америки для цього. До цього Трамп заявив, що Єрусалим— це столиця євреїв, тобто столиця тих, хто найбільш ворожий до мусульман. Як ми вже раніше говорили у нашій прокламації 07.12.2017, заява Трампа вдарила по американським агентам... Єрусалим живе у серцях та розумах мусульман, а мовчання цих агентів відносно заяви Трампа та їх подальша служба в інтересах Америки є їх скандальною ганьбою в очах мусульман. Заяви Трампа проти Ірану стали пилом, який ці агенти підхопили і почали кидати її у вічі мусульман, щоб виправдати свою пораженську позицію перед Трампом, навіть незважаючи на його висловлювання про Єрусалим... Вони виправдовуються тим, що Трамп виступив проти Ірану, проти гіршого ворога! Таке виправдання іще гірше, аніж відкритий гріх.
قَاتَلَهُمُاللَّهُ ۖأَنَّىٰيُؤْفَكُونَ
«Нехай погубить їх Аллах! До чого ж вони відвернуті від істини» (63:4).
Такою є думка щодо того, що відбуло та відбувається в Ірані, про протести у ньому та про закордонні заяви, зокрема — Америки.
7. На завершення я хочу сказати, що маніпуляції невірних колонізаторських держав судьбами мусульманських країн ведуться лише з причини наших нікчемних правителів, що керуються наказами з-за кордону, і через їх лояльність до ворогів Ісламу та мусульман, адже ці агенти-правителі схиляються на їх бік, від чого застерігав Посланець Аллаха ﷺ. Вивів Імам Ахмад у своєму «Муснаді» від Абу Харайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّهَاسَتَأْتِيعَلَىالنَّاسِسِنُونَخَدَّاعَةٌيُصَدَّقُفِيهَاالْكَاذِبُوَيُكَذَّبُفِيهَاالصَّادِقُوَيُؤْتَمَنُفِيهَاالْخَائِنُوَيُخَوَّنُفِيهَاالْأَمِينُوَيَنْطِقُفِيهَاالرُّوَيْبِضَةُقِيلَوَمَاالرُّوَيْبِضَةُقَالَالسَّفِيهُيَتَكَلَّمُفِيأَمْرِالْعَامَّةِ
«Прийдуть для людей такі роки обману, коли брехуна почнуть виправдовувати, а правдивого — звинувачувати у брехні, будуть вірити зраднику і зраджувати вірного, а говорити стане рувейбіда (нікчемний)». Його спитали: «Хто такий рувейбида?». Він сказав: «Дурень,який говорить про загальні справи».
Також цей хадіс вивів Хакім у своєму «Мустадраку» і сказав, що цей хадіс сахіх у його існаді.
Лихо Ісламської Умми — у її правителях... Тим не менш, це — краща Умма, виведена для людей, і вони ніколи не замовкне, з дозволу Аллаха, на тривали час про подібне тиранічне правління рувейбида. Посланець Аллаха ﷺ оповістив нас про те, що прийде час Праведного Халіфату після періоду тиранії, як про це говориться у «Муснаді» Імама Ахмада та Таяльсі від Хузейфи ібн Ямана:
ثُمَّتَكُونُمُلْكًاجَبْرِيَّةً،فَتَكُونُمَاشَاءَاللَّهُأَنْتَكُونَ،ثُمَّيَرْفَعُهَاإِذَاشَاءَأَنْيَرْفَعَهَا،ثُمَّتَكُونُخِلَافَةٌعَلَىمِنْهَاجِنُبُوَّةٍ
«Потом наступить правління тиранії, і вони триватиме стільки, скільки захоче Аллах, потом Аллах убере його. Потім наступить Халіфат за методом пророцтва».
وَيَقُولُونَمَتَىهُوَقُلْعَسَىأَنْيَكُونَقَرِيبًا
«Але вони похитають головами і скажуть: «Коли ж це станеться?». Скажи: «Може бути, це станеться дуже скоро!» (17:51).
24 Рабі ус-сані 1439 р.х.
11.01.2018 р.
