Угода про перемир’я між Еритреєю та Ефіопією в Асмері

Офіційний прес-секретар міністерства закордонних справ Ефіопії Мелес підвередив, що акт перемир’я, підписаний нещодавно з Еритреєю, стався за ініціативою обох країн без втручання третьої сторони. Наскільки правдиві ці слова? Чи дійсно перемир’я сталося без міжнародного або регіонального втручання? Також варто сказати, що акт перемир’я, підписаний в Асмері, дуже схожий на подібний акт, підписаний в Алжирі 18.06.2000, нібито другий — продовження першого. Чому у такому випадку цей акт очікував свого підписання 18 років? Нехай Аллах воздасть Вам благом.

Відповідь: Заява офіційного прес-секретаря міністра закордонних справ Ефіопії про те, що ініціатива про перемир’я виходить лише від цих двох держав без втручання третьої сторони є брехнею і введенням людей в оману! Той, хто стежить за подіями та аналізує їх, знає, що Америка стоїть за усім тим, що відбувалось раніше між цими країнами і тим, що відбувається сьогодні, з метою досягнення своїх інтересів на підґрунті наявних конфліктів, щоб направити свій вплив проти дій Китаю та Європи в Африці.

По-перше, що стосується підписання акту примир’я в Асмері, то він був підписаний 09.07.2018, після чого Ефіопія та Еритрея заявили про припинення стану війни між країнами, і дана угода була названа «історичною». Підписали угоду голова уряду Ефіопії Абій Ахмед Алі та президент Еритреї Ісайяс Афеверкі у м. Асмера. Міністр ЗМІ Еритреї Ямані Джабр Міскіль заявив про «мир та дружбу, укладену між двома сторонами», про те, що «стан війни між двома країнами завершився і почалась нова епоха мир та дружби». «Обидві країни будуть працювати над зміцненням співпраці в області політики, економіки, у соціальній сфері, у сфері культури та безпеки» («AFP», 09.07.2018). Щоб прояснити, що саме стоїть за угодою, необхідно згадати примітні події, які мали місце до неї і після:

1. Про те, що відбувалось до підписання угоди:

Помічник Держсекретаря США по справам Африки Дональд Ямамото прибув в Аддіс-Абебу в четвер 26.04.2018 «з офіційним візитом, який тривав три дні і у ході якого він зустрівся з прем’єр-міністром Ефіопії Абій Ахмедом Алі та міністром закордонних справю. Візит відбувся у межах туру, який почав Ямомото 22-го числа того ж місяця, і включав до себе Еритрею та Джибуті, завершуючись в Ефіопії 27.04.2018» (https://www.aa.com.tr/ar/).

Абій Ахмед Алі також здійснив свій перший іноземний візит у Саудівську Аравію 17.05.2018 у відповідь на офіційне запрошення саудівського короля Сальмана ібн Абдуль-Азіза.

Першим, кого відвідав Абій Ахмед Алі, був наслідний принц Мухаммад ібн Сальман (07.06.2018), про що повідомило агентство новин Ефіопії, посилаючись на інформацію, отриману від голови інформаційного бюро прем’єр-міністра Абій Ахмеда Алі: «Абій Ахмед Алі похвалив розвиток відносин з Саудівською Аравією, заявивши, що при підтримці Мухаммада ібн Сальмана двобічні відносини між країнами стали іще сильніше і ближче, аніж коли-небудь раніше, що наслідний принц Саудівської Аравії пообіцяв докласти зусиль для підтримання Аддіс-Абеби на шляху до прискореного розвитку та стимуляції розвитку, а також заохочувати інвесторів із Саудівської Аравії, бажаючих вкласти свої засоби в економіку Ефіопії».

Державний департамент США, у заяві, виданій 21.06.2018, сказав: «США дивляться з оптимізмом за розвитком подій, що мають місце в останні дні між Ефіопією та Еритреєю. Які прагнуть вирішити суперечливі питання, що тягнуться між ними з давнього часу. Ісайяс Афеверкі та Абій Ахмед Алі здійснюють сміливі кроки у напрямку до миру між країнами. США сподіваються на повну нормалізацію відносин між ними та реалізацію наших спільних сподівань для двох країн по сприянню міцному миру та розвитку» («Рейтерз», 21.06.2018).

В інтерв’ю журналу «AddisStandard» посол США в Ефіопії Майкл Райнор заявив: «Добре! Ми повідомили сторонам цілком офіційно, що, як і раніше, ми готові грати цю роль. З часу Алжирської угоди США були офіційним учасником процесу. У нас була структурна роль, почата у день підписання угоди. Ми заохочували такий результат і прагнули до нього разом з обома урядами. Тому ми і сказали: «Якщо у процесі співпраці виявиться, що США можуть зіграти деяку креативну роль, то ми зубимо усе можливе, щоб посприяти. Я упевнений, що ми зіграли креативну роль. Як я і сказав, ми налагодили зв’язки з обома країнами декілька місяців назад для стимуляції такого результату подій» (http://addisstandard.com).

Усе це роз’яснює, що укладання угоди бло підготовлено Америкою та її прибічниками із Саудівської Аравії. Це з’ясовується після зроблення висновків про події, які передували угоді.

2. Про те, що було після укладеної угоди:

США заявили про надання підтримки мирній угоді між Еритреєю та Ефіопією після довгих років конфлікту. Про це у вівторок заявив держсекретар США Майк Помпео: «США вітають прихильність миру та безпеці, як і угоду, яка була підписана учора, у понеділок, між Еритреєю та Ефіопією. Ця угода кладе край двадцятирічному конфлікту». Також він підкреслив, що «нормалізація відносин і спільна заява про дружбу та мир між Ефіопією та Еритреєю дасть народам можливість зосередитись на налагоджені більш тісних політичних, економічних та соціальних зв’язках» (10.07.2018, ar.haberler.com).

Президент Еритреї Ісайяс Афеверкі відвідав Саудівську Аравію 23.07.2018 після підписання угоди в Асмері 09.07.2018, розглянувши з королем Сальманом «останні події на регіональній арені...». Також і міністр закордонних справ Саудівської Аравії Аділь Джубейр зі своїм еритрейським колегою на спільному засіданні обговорили «двобічні відносини між своїми країнами і теми, які становлять для них спільний інтерес» («Близький Схід», 24.07.2018).

Більше двох місяців після підписання угоди в Асмері «під егідою (опікою) короля Саудівської Аравії Сальмана ібн Абдуль-Азіза президент Еритреї Ісайяс Афеверкі та прем’єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед Алі підписали угоду 16.09.2018 у Джидді, у якій говориться про мир між двома країнами. При підписанні документу був присутній наслідний принц із Саудівської Аравії» («SkyNewsArabia», 16.09.2018).

Виходячи із вищеперерахованих подій складається картина, що Америка та її агенти просували усі події незадовго до підписання угоди в Асмері, створюючи для нього сприятливі умови, як і надавали підтримку цій угоді після її підписання.

По-друге, реальність правління в Ефіопії та Еритреї:

1. В Ефіопії:

У 1935 р. Італія окупувала Ефіопію. Імператор Ефіопії Хайле Селассіє через Кенію втік в Єгипет, що перебував тоді під впливом Британії. Потім він вирушив у Британію, де залишався доти, доки у 1941 р. Британія не повернула його назад на престол, вигнавши Італію із Ефіопії руками своїх союзників під час Другої світової війни. Після цього Ефіопія знов повернулась до Британії. У той же самий час Британія також окупувала сусідню Еритрею, яка перебувала під правлінням Італії іще з XIX сторіччя. У 1950 р. Еритрея була приєднана до Ефіопії під загальним правлінням імператора Хайле Селассіє. Таким чином, правління Британії над Ефіопією (і Еритреєю у її складі) продовжилось до 1974 р., доки не спалахнув військовий переворот проти імператора, піднятий офіцерами армії. Серед цих офіцерів особливо себе проявив Менгісту Хайле Маріам, який зміг прийти до влади у 1977р. після конфлікту, який стався серед повсталих проти імператора солдатів, залишаючись при владі аж до 1991р. У ті роки більша частина переворотів траплялась під гаслами революції, звільнення, соціалізму і т.д. Такі ж гасла підняв і Менгісту Хайле Маріам при тому, що за ним стояла Америка, яка бажала підірвати колоніальний вплив Британії у регіоні. До числу його зовнішньополітичних дій, що пішли на благо Америки, можна віднести допомогу повстанському руху на півдні Судану на чолі з Джоном Гарангом, також пов’язаного з Америкою. Ефіопія так і продовжувала допомагати заколотникам, доки врешті решт Південний Судан не відокремився від основної частини Судану при співучасті уряду Башира у Хартумі.

Але Менгісту Хайле погруз у крові, і Америка побоялась повстання народу проти нього, тому що Британія може скористатись цим і повернутись знов. Тому Америка скинула його і встановила на чолі держави Мелеса Зенауі, який належав до «Революційно-демократичного фронту ефіопських народів». Родом він був із християнського племені тіграі, що складає 5% від загальної чисельності населення країни. Мелес увійшов у союз з іншими націоналістичними фронтами, серед яких був «Фронт звільнення Оромо». До найбільш значущих вчинків Мелеса Зенауі в інтересах Америки можна віднести допомогу останньої при вторгненні у Сомалі у 2006 р. По вказівці Америки він повів війська на війну проти ісламських угрупувань, щоб скинути їх владу у Сомалі. По сей день ефіопська армія має свій гарнізон у Сомалі, що забезпечує безпеку і стабільність американського впливу у цій країні.

Після смерті Зенауі у 2012 р. його замінив на посту Хайлемаріам Десалень, що був родом із того ж племені. Наступного ж року в Ефіопії почались порушення внутрішньої стабільності з причини рішення розширити кордони міста Аддіс-Абеба за рахунок конфіскації сусідніх сільськогосподарських угідь. Ці землі належали племені Оромо, яке складає 40% населення Ефіопії, після яких іде плем’я Амхара, яке складає 20% населення. У 2016 р. уряд поквапився ввести стан надзвичайного положення у країні, внаслідок чого на протязі декількох місяців було заарештовано понад 29 тис. людей і вбито більше 500. Америка знов занепокоїлась ситуацією в Ефіопії і наказала Хайлемаріам Десаленю звільнити посаду, тому що він не справлявся з ситуацією, що врешті решт загрожувало дестабілізувати увесь регіон Африканського Рогу.

Хайлемаріам Десалень склав повноваження 15.02.2018, і Америка встановила на чолі країни представника найбільшого повстанського племені, більшу частину якого складають мусульмани, а саме — племені Оромо. Ним став Абій Ахмед Алі. Його мати — християнка із племені Амхара, як і його дружина. Таким чином, він був вихідцем по суті з цих двох найбільших племен Ефіопії. До цього він обіймав різноманітні посади в інститутах армії, а потім — і у спецслужбах. Потім він став обіймати посади політичного характеру. Посаду прем’єр-міністра Ефіопії він обійняв 02.04.2018. Він пережив спробу замаху 23.06.2018, коли його атакував чоловік з бомбою під час виступу у столиці Аддіс-Абеба перед десятками тисяч людей. Після вибуху він заявив: «Це була невдала спроба сил, не бажаючих єдності Ефіопії». Посольство США в Аддіс-Абебі тоді засудило напад, заявивши: «Насильству немає місця в Ефіопії» («Хурра», 23.06.2018). Недивно, якщо замах на його життя стався з причини внутрішніх реформ в армії і в службі безпеки, до яких він приступив, почавши зі звільнення командуючого озброєними силами країни і голови розвідувальної служби 08.06.2018, тому що ці два інститути були звинувачені у вбивствах сотень та арештах десятків тисяч людей під час демонстрацій, що почались у 2015 р.

Таким чином, Америка утримала у своїх руках структури правління в Ефіопії, особливо після початку правління Абій Ахмеда Алі, виконуючого накази США по усуненню напруженості між агентами США у регіоні, щоб вони разом стали значною силою, здатною чинити опір будь-яким політичним діям з боку Європи та економічній експансії Китаю.

2. В Еритреї:

Як ми сказали раніше, після військового перевороту, піднятого офіцерами проти Хайле Селассіє, припинився і англійський вплив в Ефіопії, у т.ч. — і в Еритреї, яка знаходилась тоді у її складі. До влади прийшов Менгісту Хайле Маріам, який влаштував криваву тиранію, через яку Америка стала боятися повстання народних мас, чим могла скористатись Британія і знов повернути свій вплив, як вона це вміє. Тому Америка змістила Менгісту Хайле Маріама посту, замінивши його Мелесом Зенауі у 1991 р. У той же самий час у самій Еритреї почались протести і демонстрації з вимогою незалежності, і заради стабілізації ситуації Америка відповіла позитивно на їх вимоги, після чого у 1993 р. Еритрея об’явила про незалежність, де до влади Америка привела Ісайяса Афеверкі. Тим не менш, при об’явленні нової держави Еритрея не були ясно окреслені її кордони, і Ісайяс Афеверкі злякався, що з цієї причини Ефіопія зможе знов вторгнутись в Еритрею і приєднати її до себе у другий раз. 12.05.1998 Ісайяс Афеверкі повів військову операцію на прикордонних ділянках з метою окреслити ці кордони, порушивши наказ Америки, яка встановила його правителем. Он продовжив вести військову операцію, відмовившись слідувати вказівкам Америки, яка вимагала від нього вустами Сьюзан Райс (помічник держсекретаря США з питань Африки) 30.05.1998 піти на переговори з Ефіопією. Ісайяс Афеверкі міг би досягти успіху, якщо б Америка не побачила у його діях повстання проти себе.

Америка вирішила виховати його і навіть принизити, наказавши Мелесу Зенауі розгорнути проти Еритреї війну 04.02.1999, яка з 12.05.2000 стала іще більш кривавою. Війна тривала доти, доки Ефіопія не усунула усі кордони і не увійшла у центр Еритреї, примусивши Ісайяса Афеверки піти на принизливий мир під час Алжирської угоди 18.06.2000.

Ісайяс Афеверки погодився на усі умови, які вимагались від нього, але разом з тим питання про кордони так і залишилось невирішеним! Ми вже видавали 20.03.1421г.х./22.06.2000 р. політичний аналіз у зв’язку з цією подією, у якому говорилось: «...У неділю 18.06.2000 міністри закордонних справ Еритреї та Ефіопії підписали угоду про припинення вогню між двома державами. Угода була підписана в Алжирі у присутності правителя Алжиру, виконуючого обов’язки президента поточної сесії Організації африканської єдності (ОАЄ). Також були присутні делегати від США, ЄС та ООН. Угода вкладається із п’ятнадцяти пунктів, найважливішим із яких є визначення спільних кордонів між країнами та їх встановлення міжнародними спеціалістами із ООН при тому, що війська Ефіопії будуть залишатись у м. Бадмі та інших прикордонних районах іще два тижні після розгортання міжнародних миротворчих сил, а також після того, як сили Еритреї покинуть прикордонні з Ефіопією ділянки загальною протяжністю у 25 км. Ці звільнені від еритрейських сил райони перейдуть під опіку міжнародних сил доти, доки не будуть остаточно накреслені кордони і не закінчиться конфлікт.

Відносно угоди президент США Клинтон заявив: «Це великий прогрес, у результаті якого припинився трагічний конфлікт на Африканському Розі». Також він сказав: «Ефіопія та Еритрея — друзі Америки, і якщо вони готові вжити наступні кроки, то ми як їх партнери із міжнародної спільноти готові піти з ними по цьому шляху». Посланець Клінтона Ентоні Лейк також заявив: «Цей крок дуже важливий. Він покінчить з конфліктом, що тривав два роки». Але, незважаючи нате, що в угоді було об’явлено про встановлення кордонів,тим не менш, процес їх встановлення так і залишався незавершеним! Ефіопія і дня не займалась встановленням цих кордонів і як і раніше ставилась до Еритреї як до одного із своїх регіонів, як у часи імператорів і Менгісту, знов приєднати її до себе усіма шляхами та способами через потребу Ефіопії у виході к морю, яким володіє Еритрея. Саме тому Ісайяс Афеверкі старався закріпити кордони держави військовим шляхом, і він набув би в цьому успіху, якщо б не ефіопський наступ 12.05.2000з подачі Америки у уроку для Ісайяса Афеверкі, як ми сказали про це вище. Внаслідок поразки Ісайяс Афеверкі був вимушений погодитись з усіма вимогами Ефіопії і відкрито заявити про прийняття угоди, розробленої під прикриттям Організації африканської єдності (ОАЄ) і підписаної в Алжирі у неділю 18.06.2000.

У нашій вищезгаданій аналітичній статті ми також писали: «Ефіопія та Еритрея — країни, які у своїй політиці слідують Америці. Їх правителі — американські агенти. Саме Америка встановила на своєму посту Мелеса Зенауі, голову «Народного фронту звільнення», після того, як вказала Менгісту Хайле Маріам на вихід у 1991 р., і вона ж встановила у правлінні Ісайяса Афеверкі, лідера «Фронту національного звільнення Еритреї «що відокремився від Ефіопії у 1993 р. Таким чином, конфлікти між Ефіопією та Еритреєю — це конфлікти між агентами Америки або «друзями Америки», як їх люблять називати Клінтон та політичні експерти у Білому домі і взагалі на Заході. Америка спробувала усунути їх внутрішні чвари шляхом переговорів і доклала до цього певні зусилля. З цією задачею був відправлений один із кращих спеціалістів — Ентоні Лейка, який витратив на перемир’я сторін більше року, але так і не добившись здолання сторонами протиріч, тому що Ісайяса Афеверкі не був задоволений тим, що пропонувала йому Америка, і порахував, що вона віддає перевагу інтересам Ефіопії. І коли Ісайяса Афеверкі ослухався Америку і почав військові дії, та захотіла його перевиховати та принизити, обравши той же метод, щоб надати йому та решті іншим своїм агентам урок — як подобає себе поводити з нею, і щоб у них і думки не виникало їй перечити. Америка підштовхнула Мелеса Зенауі розв’язати війну проти Еритреї, а посол США в ООН Річард Холбрук був тим, хто дав зелене світло Ефіопії у цьому сенсі.

У середу 10.05.1998, перед тем, як покинути Асмеру, після наради з президентом Еритреї він заявив: «Ми дуже близькі до відновленню війни та нового оберту бойових дій. Якщо так трапиться, то це стане найбільшою війною в усьому африканському континенті». З такими полум’яними речами виступив тоді Річард Холбрук, перш ніж покинути Асмер, над яким тоді вже згущались хмари. Після цього Річард Холбрук став нібито вісником нещастя для будь-якої країни, яку він у подальшому відвідував. У цьому він слідує прикладу свого попередника Кіссінджера у методі розпалення війн та лих, через які проливається кров цілих народів заради захисту інтересів Америки...» (четвер, 20 Рабіъ уль-аваль 1421 р.х./22.06.2000 р.). Із вищесказаного стає ясно, що обережність Еритреї перед пропозиціями Америки не означає, що Еритрея їй непокірна, а означає, що Еритрея лише прагне переконати Америку допомогти їй у накресленні кордонів між нею та Ефіопією остаточним чином, щоб Еритрея не залишилась у положенні «подоби незалежності», бо відсутність твердо закріплених кордонів між Ефіопією та Еритреєю примушує еритрейців сумніватись у намірах ефіопів.

Таким чином, стає ясно, що Ісайяс Афеверкі та Абій Ахмед Алі — обидва вони є агентами Америки, і важко уявити, що угода в Асмері з усіма згаданими там пунктами була підписана без втручання Америки, без того, щоб вона окреслила ці плани та наказала їх виконати.

По-третє, чому Америка чекала усі ці 18 років між Алжирською угодою у 2000 р. та угодою в Асмері у 2018 р.? Це пов’язано з її власними інтересами:

Після того, як була підписана Алжирська угода під патронажем Америки, найголовнішою невирішеною проблемою залишалось питання встановлення кордонів. Ефіопія хотіла відкласти його розгляд, а Еритрея наполягала на його розгляді. Разом з тим, Америка не хотіла спричиняти тиск при вирішення цього питання, тому що її інтереси дотримувались у будь-якому випадку, вирішиться це питання чи ні, тому що правителі обох країн — її агенти, і боротьба між ними не впливає на її інтереси, як вона вважала на той час. Але в останні роки ситуація змінилась, і Америка була вимушена переглянути свої погляди в африканській політиці, особливо на Африканському Розі:

1. Уряди в Ефіопії часто змінювались, що зробило її нестабільною, а якщо немає внутрішньої стабільності у країні, то вона може стати здобиччю колонізаторів, таких як Британія (з точки зору політичної колонізації) або Китай (з точки зору економічної). Усе це іде на шкоду інтересам США, через що в останній час Америка вирішила заладнати ефіопсько -еритрейські відносини.

2. «Згідно повідомленням, як надходять, Ефіопія багата на великі нафтові родовища у деяких районах країни. Вона розпочала здобич нафти у більшій частині родовищ» (Ethiopia.net, 01.04.2013). «Як очікується, у 2018 р. на нафтовий ринок буде поставлено з цих родовищ до 40 млрд. барелів нафти» (Mogadishucenter.com, 25.12.2016). Таким чином, нафта стала новим елементом, що приводить до руху американську політику, вимушуючи США віднині іще сильніше піклуватись про стан справ на Африканському Розі, особливо, якщо врахувати те, що китайські корпорації там вже грають провідну роль і мають пріоритет в області розвідки та здобичі ефіопської нафти. Для Америки не є чимось новим спостерігати за підсиленою, потужною економічною експансією Китаю на африканському континенті, особливо в Ефіопії. Китай вкладає величезні засоби в ефіопський ринок. «Китай збільшує інвестиційний потік в Африку, особливо в Ефіопію, яка на протязі останніх років перетворилась у регіоні китайської промисловості. Ефіопська влада, зі свого боку, працює над спрощенням інвестиційного клімату для іноземців і запевняє, що Ефіопія є першим, хто отримує користь від присутності Китаю на її території» («France-24», 05.06.2018). Тому останні дії Америки в Ефіопії були направлені на утискання економічного впливу Китаю у цій країні.

3. Спостерігається спроба широкого проникнення англійського впливу на Африканський Ріг, про що говорять швидкі темпи налагодження відносин між Ефіопією та ОАЕ, хоча до цього відносини між ними були настільки жалюгідні, що у ОАЕ з’явилось посольство в Ефіопії лише у 2010р.! Але після цього темп розвитку відносин між ними збільшився, і були укладені угоди, які зачіпають низку сфер, як, наприклад, угода про технічну співпрацю у області митної служби, відкриття представництва торгово-промислової палати Дубаю в Аддис-Абебі у 2013р., угоди про громадянську авіацію у 2014р., угоди про освіту молоді та спорт у 2015р., а також створення спільного комітету Ефіопія - ОАЕ на рівні міністрів закордонних справ обох держав. Під час офіційного візиту колишнього прем’єр-міністра Ефіопії Хайлемаріам Десаленя в ОАЕ у 2016 р. двобічні відносини між країнами достигли якісно нового скачка в усіх областях. Це стало можливим внаслідок цілої низки обговорень та пошуків взаємовигідних рішень, маючих місце між Хайлемаріамом та політичними лідерами ОАЕ.

У межах офіційного візиту в Абу Дабі міністр бюро по справам зв’язків минулого уряду Гайтатшу заявив: «Хайлемаріам Десалень прибув з візитом заради пошуку рішення спільних питань, відносно яких йшла робота між двома сторонами у межах їх спільних інтересів, особливо в економічній та інвестиційній сферах, а також у питаннях регіонального та міжнародного рівнів. Державний міністр міжнародної співпраці ОАЕ Реем Ібрагім Аль-Хашемі на прийомі, організованому посольством ОАЕ в Аддіс-Абебі, заявила про те, що Ефіопія вважається стратегічним партнером ОАЕ в Африці і що обидві країни зв’язують між собою спільні програми» (Al-ain.com, 07.03.2018).

За допомогою ОАЕ Британія намагається зв’язати Ефіопію зі своєю політикою у надії вплинути на неї та Еритрею. Цим і пояснюються візити Шейха Мухаммада ібн Зайда аль-Нахайяна, наслідного принца Абу-Дабі, який провів офіційну зустріч з прем’єр-міністром Ефіопії Абій Ахмедом Алі в Аддіс-Абебі 3 липня поточного року. Також наслідний принц Абу-Дабі зустрівся з президентом Еритреї Ісайясом Афеверкі, виразивши надію на те, що цей візит буде сприяти зміцненню зв’язків співпраці між ОАЕ та Еритреєю у скорому майбутньому і обернеться благом для обох держав та дружніх народів (http://www.alkhaleej.ae, 22.07.2018).

Ці змінення та розвиток подій підштовхнули Америку більше заклопотатись своїм положенням в Африці, особливо — на Африканському Розі. Тому у вересні 2017р. Америка направила Дональда Ямамото виконувати обов’язки помічника держсекретаря США в Африці. Обіймаєма ним посада є найбільш впливовою при налагодженні американської політики на африканському континенті. Ямамото був обраний на цю посаду не просто так, тому що вважається найбільш досвідченим американським дипломатом по справам Африки, особливо — по справам Африканського Рогу, де він вже представляв раніше свою країну. Він доклав вагомий внесок у підготовці угоди в Асмері між Ефіопією та Еритреєю заради усунення конфліктів між ними і налагодження добрих стосунків. Таким чином і була підписана ця угода в Асмері у якості підтвердження та завершення попередньої угоди в Алжирі, яка і поклала край конфлікту між Ефіопією та Еритреєю, а також між агентами США, тому що очікується, що правителі Ефіопії та Єгипту також дійдуть згоди по питанню будівництва дамби на Нілі. З цією метою Абій Ахмед Али прибув з візитом в Єгипет і зустрівся з президентом Абдуль-Фаттахом Сісі 10.07.2018, тобто наступного ж дня після підписання угоди в Асмері. В Єгипті він узгодив з Сісі загальне бачення співпраці обох країн, яке буде побудовано на повазі прав кожної сторони реалізувати свої інтереси без шкоди іншій. І звичайно ж, усе це відбувалось під патронажем Америки. Те ж саме було зроблено на адресу Судану, куди Америка направила у квітні минулого року технічну та дипломатичну делегацію, яка виступила у якості посередницької ініціативи у зближенні поглядів між трьома країнами (Єгипет, Судан та Ефіопія) для зміцнення позицій її агентів проти загальних небезпек: китайської економічної експансії та англійського політичного втручання.

По-четверте, і на завершення, треба сказати, що доволі боляче спостерігати затим, як невірні колонізаторські держави на чолі з Америкою головують у регіоні. Деякі можуть не знати, що мусульмани в Ефіопії та Еритреї складають приблизно половину жителів, а говорять, що і більше того, тобто понад 50 млн. людей. Деякі можуть не знати, що перший корабель з мусульманами-мухаджирами прибув із Мекки до берегів відомого портового міста Массауа в Еритреї. Але разом з тим обидві країни, Ефіопія та Еритрея, сьогодні є предметом суперечки між Америкою, Англією та Китаєм, а мусульмани доти, доки не мають своєї держави, будуть залишатися осторонь від справ, нібито сирота, відтіснений подалі від столу з їжею. Не виправляться справи мусульман, поки не буде встановлений Халіфат, що об’єднає їх на підґрунті Книги Аллаха і Сунни Його Посланця ﷺ.

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ  ٤ بِنَصْرِ اللَّـهِ ۚيَنصُرُ مَن يَشَاءُ ۖوَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ

«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Від допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).

6 Сафара 1440 р.х.
15.10.2018 р.