Питання: Чи дозволяється взаємодіяти з арміями країн, утворених на мусульманських територіях, при цьому знаючи, що існує хадіс Посланця ﷺ, який забороняє бути частиною військ несправедливих правителів?
Чи дозволяється звертатись до них по допомогу (таляб ан-нусра)? Чи дозволяється вести битви у лавах армій несправедливих правителів?
Відповідь:
Передається від Абу Саіда та Абу Хурайри: «Сказав Посланець ﷺ:
لَيَأْتِيَنَّ عَلَى النَّاسِ زَمَانٌ يَكُونُ عَلَيْكُمْ أُمَرَاءُ سُفَهَاءُ يُقَدِّمُونَ شِرَارَ النَّاسِ وَيَظْهَرُونَ بِخِيَارِهِمْ وَيُؤَخِّرُونَ الصَّلَاةَ عَنْ مَوَاقِيتِهَا فَمَنْ أَدْرَكَ ذَلِكَ مِنْكُمْ فَلَا يَكُونَنَّ عَرِيفًا وَلَا شُرْطِيًّا وَلَا جَابِيًا وَلَا خَازِنًا
«Прийдуть для людей такі часи, коли правити будуть вами правителі-дурні, які будуть виводити уперед найгірших із людей і віддаляти найкращих із них, і які почнуть відтягувати молитву до виходу її часу. І той із вас, хто застане це, нехай не буде ані управляючим (хто управляє справами людей та інформує про це правителя), ані його охоронцем (шурта), ані збирачем податків, ані казначеєм!» (Абу Яля, його передавачі досягли статусу передавачів достовірного (сахіх) хадісу, за винятком Абдуррахмана ібн Масуда, проте і він заслуговує на довіру).
В іншій версії говориться:
فَمَنْ أَدْرَكَهُمْ فَلَا يَكُونَنَّ لَـهُـمْ ْ عَرِيفًا وَلَا جَابِيًا وَلَا خَازِنًا وَلَا شُرْطِيًّا
«І той із вас, хто застане їх, нехай не буде у них управляючим (хто управляє справами людей і інформує про це правителя), збирачем податків, казначеєм, охоронцем (шурта)!» («Канз аль-Уммаль», передає аль-Хатиб від Абу Хурайри).
Детальний розгляд штовхає на наступні висновки:
1) У хадісі, згаданому Абу Ялой, Посланець Аллаха ﷺ забороняє бути одним із чотирьох категорій під правлінням дурнів і тиранів, і це прийшло в абсолютній формі (мутлак). У хадісі, згаданому у «Канз аль-Уммаль», особливо виділена заборона бути одним із чотирьох категорій під правлінням тиранів, тому що у хадісі у слові «لَـهُـمْ» використовується «لَـ» (частка для виділення). Тому заборона пов’язана лише з тими, хто охороняє цих правителів, хто займається збиранням податків для них, хто працює казначеєм у них. Проте треба розуміти, що заборона поширюється на інших, хто працює у цих сферах, тому що у даному випадку значення абсолютного (мутлак) приймає значення обмеженого (мукаййяд), і, отож, заборона у хадісі буде стосуватись лише роботи (управляючим, збирачем податків, казначеєм, охоронцем), пов’язану напряму з подібними правителями.
2) Той, хто вдоволений правлінням таких тиранів і дурнів, буде грішником, і не важливо, де він зайнятий діяльністю — в армії або в іншій сфері, тому що з його сторони відсутня діяльність у зміненні цих правителів, немає засудження з його сторони, а лише вдоволення ними, а подібне є великим гріхом, адже Посланець ﷺ сказав:
سَتَكُونُ أُمَرَاءُ فَتَعْرِفُونَ وَتُنْكِرُونَ، فَمَنْ عَرَفَ بَرِئَ، وَمَنْ أَنْكَرَ سَلِمَ، وَلَكِنْ مَنْ رَضِيَ وَتَابَعَ
«У найближчому майбутньому будуть такі правителі, яких ви будете закликати до схваленого і утримувати від засуджуваного. Хто із вас буде закликати їх до схваленого, той буде чистий. Хто із вас буде засуджувати їх, той збереже себе. Проте (загине той), хто погодиться з ними і послідує за ними» (Муслім).
3) Звертатись по допомогу (таляб ан-нусра) до володарів сили, які охороняють нікчемних правителів (або не роблять цього), з метою змінити правління тиранів і дурнів, є дозволеним. Проте таляб ан-нусра робиться після роз’яснення їм сутності тиранічного режиму і того, що є ваджибом його змінити. Якщо володарі сили приймуть це, то дадуть відповідь Аллаху і Його Посланцю ﷺ, адже їх діяльність несе за собою велику нагороду від Аллаха, і якщо вони використають своє положення у появі правління Всевишнього, то зроблять велику справу.
Доказом наших слів служить те, що Посланець ﷺ ходив до невіруючих племен і закликав їх до Ісламу. А якщо вони відповідали йому ﷺ, то він звертався до них по допомогу (таляб ан-нусра) у встановленні правління Аллаха. Таким чином, ті, хто перебувають на службі в арміях тиранів, якщо вони відповідають істині, визнають правління Шаріату, відкидають правління тиранів і необхідність їх скасування, а також готові для цієї діяльності, то звернутись до них по допомогу (таляб ан-нусра) буде дозволеною справою.
4) Так, буде правильним битися під головуванням тирану, якщо ця битва проти невірних, а не мусульман, тому що джихад є обов’язковим в усіх положеннях під керівництвом правителя-мусульманина, не беручи до уваги те, праведний він чи грішник. І це робиться доти, доки відбувається битва проти невірних. Причина цього полягає у тому, що аяти про битву прийшли в абсолютній формі (мутлак) без яких-небудь відокремлень (мукаййяд). Сказав Всевишній:
وَمَا لَكُمۡ لَا تُقَٰتِلُونَ فِي سَبِيلِ ٱللَّهِ
«Чому б вам не битися на шляху Аллаха …» (4:75),
فَلۡيُقَٰتِلۡ فِي سَبِيلِ ٱللَّهِ ٱلَّذِينَ يَشۡرُونَ ٱلۡحَيَوٰةَ ٱلدُّنۡيَا
«Нехай б’ються на шляху Аллаха ті, які купують (або продають) мирське життя» (4:74).
Ці та до них подібні аяти не ставлять умовою те, яким повинен бути правитель, якщо він продовжує битися проти невірних.
Також є хадіси, де ясно вказується, що несправедливість правителя не перешкоджає битися під його керівництвом, тобто вони дозволяють це зробити. Приводиться від Анаса ібн Маліка: «Сказав Посланець ﷺ:
وَالْجِهَادُ مَاضٍ مُنْذُ بَعَثَنِي اللَّهُ عَزَّ وَجَلَّ إِلَى أَنْ يُقَاتِلَ آخِرُ أُمَّتِي الدَّجَّالَ لَا يُبْطِلُهُ جَوْرُ جَائِرٍ وَلَا عَدْلُ عَادِلٍ
«Джихад, який почався з часу мого послання і буде тривати до того часу, коли останні із моєї Умми будуть битися з Даджалом. І його (джихад) не зможе скасувати несправедливість тирана або справедливість праведної людини» (аль-Байхаки).
20 Джумада аль-уля 1424 р.х.
20.07.2003 р.
