Протести у Судані — позитивні і негативні тенденції

Припускається, що, спілкуючись з суданською стороною, Джон Салліван запропонував Умару аль-Баширу не балотуватись на пост президента країни на виборах 2020 р., через що останній нервував і вирушив з візитами у Росію і США, пропонуючи їм розташувати військові бази на території Судану... Чи означають ці протести, що Америка вирішила змістити аль-Башира, для чого, з одного боку, сприяла погіршенню економіки Судану, а з іншого боку — не дозволила своїм агентам, особливо Саудівської Аравії, допомогти Судану? Також хотілось би знати, з чим пов’язана підтримка протестів Садіком аль-Махді? Невже у протестах замішані англійці? Прошу пробачення за довгі питання... Нехай воздасть Аллах Вам благом!

Відповідь:

Для того, щоб відповідь стала ясною, необхідно розглянути наступні аспекти:

1. Так, заступник держсекретаря США Джон Салліван відвідав Судан 16.11.2017 і зустрівся з міністрами закордонних справ і економіки Судану, а також з начальником Штабу об’єднаних озброєних сил Судану, з представниками міністерств внутрішніх справ Судану с представниками міністерства внутрішніх справ Судану, з представниками служби безпеки і служби розвідки і з виконуючим обов’язки суданського посла в Америці. Також на закритому засіданні він зустрівся з деякими релігійними діячами. Потім він виступив з лекцією у конференц-залі «Шахід», що належить Університету Священного Корану, де він говорив про політику Америки на адресу Судану. «Згідно інформаційним витокам із «Судан Таймс», під час виступу американський чиновник потребував від суданського уряду переглянути, реформувати або зовсім видалити низку законів, особливо закон про страту віровідступника в Ісламі. Також він закликав до «видалення статті закону про дрес-код у громадських місцях, згідно якому жінкам загрожує порка у випадку ношення непристойного одягу, якщо такою її одяг вважатимуть співробітники поліції». Також він закликав «захищати свободу віросповідання для усіх при складанні нової конституції Судану» (Sudantribune, 18.11.2017).

2. Це правда що деякі витоки згадали про вимогу Саллівана від аль-Башира не балотуватись на новий строк під час виборів 2020 р., чому аль-Башир був не радий, а потім виникла напруженість відносин між Хартумом і Вашингтоном. Проте для його зміщення Америці не треба вдаватися до погіршення економіки Судану, тому що аль-Башир і без того не може противитись вказівкам своїх хазяїв із Вашингтону і у жодному разі не буде виставляти свою кандидатуру на пост президента Судану без схвалення Америки...

Але навіть якщо припустити, що Умар аль-Башир відкинув вказівки Америки і наполіг на висуненні своєї кандидатури на виборах 2020 р., то Америка скинула б його негайно ж способом перевороту так само, як сикнула його ж руками колишній уряд Судану 30.06.1989. Варто іще враховувати, що коли у соцмережах стало відомо, що американський чиновник потребував від аль-Башира не висувати свою кандидатуру на президентських виборах у 2020 р., міністр закордонних справ Судану Ібрагиім Гандур з цього приводу заявив: «США не висували ніяких умов, забороняючих президенту Судану Умару аль-Баширу балотуватись на президентських виборах у 2020 р. в обмін на виключення Судану із списку держав, підтримуючих  тероризм». Також він заявив: «Усе, про що ми говорили з Джоном Салліваном, заступником секретаря США, під час його останнього візиту у Хартум, було пов’язано з правами людини і свободою віросповідання» (alquds.co.uk, 14.11.2017).

Також даний візит є ознакою гармонії відносин між державами, а не напруженості. Салліван зустрівся з представниками самих різних сфер державних органів, він був зустрінутий ними радо і привітно. До того ж візит відбувся після того, як американська адміністрація зняла заборону громадянам Судану відвідувати територію США 26.09.2017, а також після зняття деяких економічних санкцій 06.10.2017, що тривали 20 років на адресу Судану... звідси розуміється, що візит заступника держсекретаря був пов’язаний не з обговоренням кандидатури у президенти. Головна мета візиту полягала у тому, щоб викреслили ім’я Судану із списку держав, підтримуючих тероризм. З цього приводу Америка висунула низку умов перед Суданом, і якщо той їх виконає, то буде викреслений із цього списку держав, як про це було сказано вище. Це з одного боку... З іншого боку, через десять днів після візиту американського чиновника аль-Башир повторно заявив про відмову наміру знов балотуватись на пост президента. «У понеділок президент Судану Умар аль-Башир підтвердив свою попередню обіцянку відмовитись від управління країною і закінчити свій другий строк президентського правління у 2020 р... Про це він відкрито заявив перед народом, який зібрався з нагоди проведення сьомої загальної конференції Суданського національного союзу неурядових організацій у Хартумі» (alkhaleejonline.net, 06.11.2017).

Незважаючи на те, що правителям таких держав як Судан нічого не варто порушити свої обіцянки, із спільних американсько-суданських заяв розуміється, що навряд чи метою візиту було бажання заборонити аль-Баширу балотуватись на новий президентський строк, тому що після візиту і після початку акцій протесту між Хартумом і Вашингтоном почалось активне спілкування з метою викреслити Судан із списку держав, підтримуючих тероризм, у якому він опинився з 1993 р., тому що цього досі так і не сталося, хоча адміністрація Трампа і зняла з Судану економічні санкції, нав’язані іще у 1997 р. Виключення Судану із даного списку є другим етапом, для проведення якого Судан повинен виконати умови, поставлені перед ним Америкою: збільшити співпрацю у «боротьбі проти тероризму», покращити дотримання прав людини, релігійних і політичних свобод і т.д.

3. Таким чином візит Саллівана 16.11.2017 не є причиною, що штовхнула людей до протестів, які розпочались 19.12.2018, тому що американська позиція після цього візиту і під час протестів була на боці уряду а Судану, а не на стороні протестуючих, про що свідчать відносини і лунаючі заяви між Хартумом і Вашингтоном... У неділю 17.02.2019 у Хартум прибув спеціальний помічник американського президента і старший радник по Африці Сіріл Сартр (CyrilSartre). Його супроводжував директор африканського відділення Департаменту національної безпеки  Даррен Серайл. Спілкування Сартра з представниками суданського уряду завершилось 20.02.2019. Після зустрічі з ними у палаці Республіки Сартр заявив: «Я провів плідну і конструктивну зустріч з помічником президента республіки Судан. Я прибув для налагодження діалогу між сторонами, що призведе до виключення імені Судану із списку держав, підтримуючих тероризм».

Також він вказав на те, що «при додатковому терпінні уряд Судану зможе знайти політичній вихід із ситуації, і у жодному разі Судану не буде нав’язано вирішення проблеми з-за кордону», — підкреслюючи тим самим, що спільними діями обидві держави знайдуть шлях до міцного партнерства» («EchoroukNews», 18.02.2019). Усе це говорить про те, що, відвідавши Судан, американські чиновники не піднімали протестні настрої всередині країни. Навпаки, ці візити вказують на допомогу Америки уряду аль-Башира, а також на те, що аль-Баширу не нав’язується яке б то не було політичне рішення кризи з-за кордону... Америка відправила своїх представників, щоб ті висунули умови перед Суданом, при виконанні яких його ім’я буде викреслено із списку держав, підтримуючих  тероризм.

4. Інші агенти Америки допомагають уряду аль-Башира і не встають на сторону протестуючих. Стан справ обстоїть не так, як заявлено у питанні...

Про це говорить наступне:

Суданські війська б’ються в Ємені на стороні альянсу разом з Саудівською Аравією, яка з самого початку військової кампанії продовжує вносити усе нові і нові інвестиції у сільськогосподарську сферу Судану.

— «Саудівська Аравія була найбільшим арабським інвестором у Судані у 2016 р. Сума інвестицій оцінюється у 15 млрд. доларів. Інвестиції в основному направлені на корма, пшеницю і кукурудзу, а також на загальну підтримку суданської економіки...» (alkhaleejonline, 17.07.2017). Посол королівства підтвердив, що «сума фактичних інвестицій Саудівської Аравії в Судан досягла 12 млрд. доларів...» (albawaba.com, 03.12.2018). Також «Судан заявив у понеділок 07.05.2018 про досягнуту угоду з Саудівською Аравією у питанні по нафті строком на 5 років...» (sudantribune, 07.05.2018).

— Міністерська делегація Саудівської Аравії 24.01.2019 відвідала Хартум і провела переговори з суданським президентом Умаром аль-Баширом, у процесі яких обговорила ситуацію, яка склалась у Судані. Міністр торгівлі Саудівської Аравії Маджид Касбі під час прес-інтерв’ю заявив: «Візит саудівської делегації був проведений за ініціативою хранителя двох благородних святинь короля Сальмана ібн Абдуль-Азіза з метою зміцнення економічних зв’язків з Суданом і збільшення товарообміну». Далі він додав: «Король Сальман підкреслив, що безпека Судану — це безпека Саудівської Аравії, а стабільність Судану — це стабільність Саудівської Аравії. Судан має першочергове право на відносини з Саудівською Аравією порівняно з іншими державами» (elwatannews, 26.01.2019). Усе це підтверджує, що Саудівська Аравія не відмовилась від підтримки Судану.

Єгипет вважається другою опорою суданського режиму... 27.01.2019 аль-Башир відвідав Єгипет, і президент ас-Сісі привітав його в аеропорту, проявивши гостинність. Це вказує на те, що Америка не вирішувала позбутися від аль-Башира шляхом протестів. У протилежному випадку ас-Сісі б нізащо не зустрів аль-Башира у такому варіанті прийому, тому що ас-Сісі є опорним стовпом Америки у регіоні і повністю виконує її розпорядження. Описуючи візит аль-Башира, посол Судану в Єгипті заявив: «Цей візит є одним із найважливіших як по часу, так і по змісту» (elsaba7, 27.01.2019). Зверніть увагу, що аль-Башир відвідував Єгипет і зустрічався з ас-Сісі 06.11.2018, тобто після того, як ас-Сісі так само відвідував Судан 25.10.2018 у с супроводі 12 міністрів, підписавши 12 угод... Після початку протестів у Судані міністр закордонних справ Єгипту Саміх Шукрі і голова розвідслужби  Єгипту одразу ж прибули з візитом у Судан і зустрілись з Умаром аль-Баширом, а також зі своїми колегами. Після зустрічі Шукрі заявив: «Єгипет переконаний, що Судан здолає нинішні обставини. Єгипет завжди готовий надати допомогу і підтримку Судану. Безпека і стабільність Судану — це безпека і стабільність Єгипту» (tansik.egypt.gov, 27.12.2018). Це доводить, що Єгипет як і раніше допомагає Судану.

Всередині Судану найважливішою місцевою опорною силою Америки є суданська армія, яка зайняла сторону уряду аль-Башира та його режиму з самого початку протестних виступів в народі. Офіційне представництво армії заявило про свою згуртованість навколо керівництва країни, для його захисту в ім’я інтересів народу, безпеки і спокою громадян за їх життя, честь і майно» (arabicpost, 23.12.2018). Голова штабу озброєних сил Судану Камаль Абдуль-Мааруф під час виступу перед старшими офіцерами заявив: «Армія ніколи не здасть країну розрізненим лідерам заколотників і агентам підозрілих організацій, пов’язаних з закордонними силами» (masralarabia, 30.01.2019). Це означає, що армія як і раніше допомагає аль-Баширу. Аналогічну позицію зайняли і інші сектори армії і служби безпеки: «Мухаммад Хамдан Даклю Хамідаті, командуючий силами швидкого реагування у Судані, заявив, що його сили готові протистояти тим, кого він назвав «жадібними» (almasirah.net, 26.12.2018). Також голова служби безпеки і розвідслужби Судану Салах Кош під час короткого виступу у парламенті  заявив: «На вулицях лунає багато ініціатив, але усім (їм) необхідно розуміти, що будь-якій ініціативі, що виходить за межі діючого закону, немає місця» (aljazeera.net, 21.02.2019). Америка використовує армію для переворотів і опирається на цей спосіб іще з 1969 р.

5. Далі, що стосується опозиції... «Садік Махді, голова партії «Умма», закликав у середу до протестних демонстрацій і формування нового уряду, у якому візьмуть участь усі сторони». Він заявив, що «підтримує народні протести у країні, але його партія в них участі не бере» («BBC Trust», 22.12.2018). Коли ж він побачив, що протести у країні не вщухають, його партія змінила свою позицію. «Голова національної партії «Умма» і голова об’єднання «Заклик Судану» Садік Махді заявив про підтримку народного руху, що закликає до скинення режиму. Він закликав до припинення вбивств протестуючих перш, ніж закликав президента Умара аль-Башира скласти повноваження» (sudantribune, 25.01.2019). Тобто минуло більше місяця протестних мітингів, перш ніж Садік Махді вирішив ними скористатись... Садік Махді відомий своєю лояльністю до британців. Він вже очолював уряд Судану у 1986 та 1989 рр., і саме йому на зміну прийшов Умар аль-Башир після цього.

Потім було сформовано «Об’єднання суданських профспілок» як організація, що існує паралельно офіційно обраним профспілкам, лояльним уряду. В «Об’єднанні профспілок» відчувається вплив Європи за допомогою Садіка Махді. Суть у тому, щоб спробувати зробити із цього «Об’єднання» якусь заміну офіційним профспілкам, підконтрольним режиму. Лідери «Об’єднання», які приймають рішення, живуть в Європі. «Лідери (об’єднання профспілок) знаходяться за кордоном і від імені об’єднання. Наприклад, журналіст Мухаммад аль-Асбат проживає у Франції, а доктор Сара Абдуль-Халіль — у Британії» («BBC», 24.01.2019). Також у протестах взяли участь представники світських тенденцій і маргінальні рухи, що не мають впливу у країні і не здатні провести змінення... Незважаючи на те, що британці мають повний вплив на ці об’єднання, особливо на партію Садіка Махді, тим не менш, цього впливу також недосить для реальних змінень у країні у цілому. Проте, продовження протестів надає сили досвіду британцям для їх використання, з цієї причини партія Махді не квапилась одразу ж об’явити про підтримку протестів, а чекала біля місяця, боячись, що аль-Башир сам використає ці протести у перші ж дні. Проте, коли протести продовжились, то його партія спробувала осідлати хвилю народних виступів! Потім, по спливанню більше двох місяців, Махді почав грати на своїй балалайці іще сильніше і заявив про необхідність відставки аль-Башира, «виразивши готовність зустрітись з представниками опозиції для уточнення деталей заснування нового правлячого режиму» («Супутник», 02.03.2019).

Таким чином, чим довше режим аль-Башира не справляється з протестами, тим більше британські агенти набирають сили. Америка враховує цю обставину, і вона, будучи готовою до будь-якої надзвичайної обстановки, сконцентрувала аль-Башира на боротьбі з усіма подібними об’єднаннями, примушуючи деякі політичні партії, які знаходились раніше в уряді, уходити в опозицію. «Голова партії «Умма» Мубарак аль-Фадль заявив про припинення партнерства своєї партії з правлячим «Національним конгресом» і про вихід із уряду...» (alnilin.com, 28.12.2018). Те ж саме стосується і виходу в опозицію Гази Салахуддіна: «Рух «Реформа зараз» прийняло рішення вивести усіх своїх представників із Законодавчої ради, про що на прес-конференції заявив голова руху Гази Салахуддін... (palsawa.com, 01.01.2019). Потім Газі Салахуддін був обраний головою «Національного фронту змін»: «Генеральна Асамблея Національного фронту обрала доктора Газі Салахуддіна головою Генеральної ради фронту» (gulf365, 14.02.2019). Вихід опозиційних сил із уряду, початок протестів по країні і використання усього цього Європою дало зелене світло Умару аль-Баширу для введення у країні надзвичайного стану 22.02.2019... Потім відносно нещодавно — 28.02.2019 — партія Міргані вийшла із складу уряду, хоча вона відома лояльним ставленням до Америки. «У четвер партія «Демократичний союз» на чолі з Мухаммадом Усманом Міргані заявила про те, що покладе край усім угодам про партнерство, підписаними з правлячою партією «Національний конгрес» і виходить із складу уряду Судану»... (al-ain.com, 28.02.2019).

Тоді був зроблений новий крок з метою заспокоєння опозиції: аль-Башир заявив про те, що займає нейтральне положення і не приймає чию-небудь сторону. «Президент Судану передав свої повноваження главі партії «Національний конгрес» своєму заступнику перед обличчям важкої кризи, з якою він стикався за останні 30 років правління... У заяві партії «Національний конгрес» говориться: «Рішення приймається згідно з промовою президента, звернутої до Умми, у якій він заявляє, що стоїть у віддаленні від усіх політичних сил у країні» (middle-east-online.com, 01.03.2019). Цим кроком аль-Башир обманює самого себе перш, ніж обманює решту інших. Як він може стояти осторонь від усіх політичних сил, будучи головою держави, а його партія при цьому іще і є правлячою? І навіть, якщо він поклав свої повноваження голови партії на іншу людину, то хіба це — не звичайна формальність?

Як би там не було, це — лише способи заспокоїти протести! Усе це робиться з метою спричинити вплив на опозиційні сили, а особливо — стримати протести. Режим витісняє протиборство у країні, і якщо він не зможе цього зробити, то буде старатися або очолити силу протестів, або почати співпрацювати з нею, щоб впливати на неї, і гегемонія Америки над Суданом збережеться...

6. 22.11.2017 Умар аль-Башир прибув з візитом у Москву, де пробув 4 дня. Візит цей відбувся через 6 днів після візиту Саллівана у Судан. Аль-Башир ніколи б не здійснив візит у Росію з метою щиро поскаржитись на Америку. Навпаки, він зробив це за наказом і з санкції Америки, доказом чому служить наступне: «Суданська газета заявила у середу про угоду між Хартумом і Вашингтоном, згідно якої літаку Умара аль-Башира гарантовано надається коридор у Росію в обмін на його згоду скасувати закони у Судані, проти яких ратує американська адміністрація, що співпало з першим візитом аль-Башира у Москву. В інтерв’ю газеті «Ар-Ракуба» інформаційні джерела заявили, що суданський режим отримав запевняння від заступника держсекретаря США Джона Саллівана під час його візиту у Хартум, що його літаку ніхто не буде перешкоджати, якщо той погодиться з американськими умовами, пов’язаними зі свободою віросповідання у Судані, усуненням статей законів, які стосуються покарання за віровідступництво в Ісламі, розділу спадку згідно Шаріату, понять про непристойний одяг і т.д.» (masrawy.com, 22.11.2017).

Це означає, що якщо б не розпорядження Америки, то аль-Башир не зміг би навіть використати повітряний коридор над небом Саудівської Аравії, тому що Саудівська Аравія слідує наказам колонізаторської Америки, і саме колонізаторська держава, як відомо, диктує своїм маріонеткам те, як їм вчиняти, точнісінько так само, як раніше Британія диктувала свої вимоги своєму агенту королю Саудівської Аравії Абдуллаху ібн Абдуль-Азізу у 2013 р., вимагаючи від нього не впускати Умара аль-Башира в Іран, потому як не бажала, щоб іранський режим набув відомості завдяки прибуттю багатьох президентів. З цієї причини руками короля Абдуллаха Британія заборонила літаку аль-Башира перетинати повітряний простір Саудівської Аравії. «Уряд Судану заявив про те, що Саудівська Аравія не дозволила у неділю літаку президента Судану перетнути свій повітряний простір, щоб взяти участь у церемонії присяги президента Ірану, що вимусило його повернути назад» (france24.com, 04.08.2013).

7. Усе вищеперераховане заперечує версію того, що Америка стоїть за протестами у Судані. У той же час у Британії немає достатніх сил у Судані для активізації протестів на вулицях... Так як же вони почались і продовжуються?

Відповідь є така, що протести у Судані почались стихійно з причини загострення кризи умов у країні, що можна у цілому описати у наступних пунктах:

Умар аль-Башир та його оточення вважали, що якщо відмовляться від півдня Судану згідно наказам Америки, то Судан заживе спокійно, а Америка допоможе йому і зніме санкції... Але трапилось навпаки, тому що економічна ситуація почала погіршуватись і погіршуватись. У 2018 р. криза різко підсилилась навіть після скасування Америкою санкцій! Щоб здолати кризу, уряд здогадався підняти ціни на хліб і підвищити митні збори з долара у три рази. Вартість місцевої валюти упала, що призвело до підвищення цін, за якими послідувала криза з паливом... Ціни на хліб подвоїлись так, що він став дефіцитом. Люди почали вистоювати годинами у чергах, щоб отримати буханець хліба, ціна якого перевершила платоспроможність населення... Інфляція місцевої валюти досягла 70%. Центральний банк вдався до резервування (утримання) грошей від інших банків, намагаючись тим самим зупинити падіння місцевої валюти, будучи вимушеним врешті решт знизити вартість валюти більше аніж на 60%, у результаті чого 1 долар став дорівнювати 47,5 фунта. Але фунт продовжив своє падіння і далі дальше — к 20.02.2019 на вільному ринку торгівлі 1 долар став дорівнювати 75 фунтам...

Рівень бідності у Судані досяг рекордних позначок. У Центральному бюро статистики заявили: «Згідно оцінкам за 2014 р., більше третини населення країни перебуває на рівні бідності. Це була перша оцінка економічного стану людей після відокремлення півдня Судану у 2011 р.». Усі ці проблеми почались після того, як МВФ висунув свої рекомендації, які стали по суті наказами, як і скрізь, куди МВФ лізе, тому що почав вимагати від уряду Судану пустити місцеву валюту у «вільне плавання», скасувати субсидії на паливо, електроенергію і муку, обіцяючи в обмін на це разом з Всесвітнім банком надавати Судану технічну допомогу у межах програми реформи економіки! Дана угода була укладена на засіданні членів МВФ і Всесвітнього банку у кулуарах на острові Балі, Індонезія, у жовтні 2018 р. МВФ почав вимагати від уряду Судану, щоб у річному звіті до грудня 2017 р. вказав, що вивів суданський фунт у «вільне плавання», підкресливши необхідність такого кроку для створення умов, які підходять для приваблення інвесторів і сприяння економічному розвитку у країні. Також вони почали вимагати від уряду Судану припинити субсидії на паливо і муку у період з 2019 по 2021 рр. після виводу фунту у «вільне плавання». Уряд Судану підкорився вимогам цих організацій, що призвело до результату, який спостерігається сьогодні: розвалу економіки і збідніння населення.

Таким чином, ситуація у Судані загострювалась доти, доки не спалахнула, і люди природним чином вийшли на вулиці через зубожіння, високі ціни, дорожнечу життя, сильний проміжок між багатим і бідним прошарками населення та несправедливого розподілу ресурсів. Усе це трапилось через практикування Умаром аль-Баширом капіталістичної системи, слідування порадам фінансових організацій на кшталт МВФ та Всесвітнього банку і підкорення Америці. Режим Умара аль-Башира покірний Америці і виконує її накази, що ясно проявилось, коли той погодився з відокремленням півдня Судану і втратою значної частини території держави, багатої на нафту. «Внаслідок відокремлення півдня Судану у 2011 м. Хартум втратило ¾ нафтових запасів, які поповнювали його бюджет на 80% при експорті» (aljazeera.net, 26.12.2018). Після цього життя людей почало різко погіршуватись і 19.12.2018 на північному сході країни у м. Атбара спалахнули протести які поширились потім по решті міст Судану. Протести тривають по сьогоднішній день, їх вогонь не вщухає, і люди вимагають лише одного: щоб правлячий режим пішов геть.

Як висновок: протести почались спонтанно, а вже потім колонізаторські сили втрутились в них для досягнення своїх інтересів, відхиливши протести від їх початкового курсу, як ми пояснили вище.

8. На завершення треба сказати, що є дві обставини, які варто ретельно розглянути:

Перше. Америка наказує своїм агентам докладати максимальних зусиль для служіння її інтересам. Умар аль-Башир виконує усі накази Америки до такої міри, що зрадив свою же клятву, погодившись з відокремленням півдня Судану. По сьогоднішній день Америка допомагає аль-Баширу, і постійні зв’язки і відносини між Хартумом і Вашингтоном — тому доказ... Проте, якщо протести триватимуть, то аль-Башир буде скинутий самою Америкою, адже його влада у країні настільки ослабне, що у нього не вистачить сил виконувати її розпорядження. Отож, швидше за усе, Америка змістить його, після чого інші прибічники Америки змішаються з протестуючим народом і очолять протести зсередини. Особливо цим може зайнятись партія Міргані, яка лояльна до Америки...

Можливо, усе вже прямо зараз рухається у цьому напрямку, тобто аль-Башира готовлять до зміщення. Зміщення аль-Башира вимагає його заміни, прийнятної населенням. Америка часто практикує цей спосіб зі своїми агентами. Раніше вона так вчинила з Хосні Мубараком в Єгипті, коли той не зміг приборкати мітинги у країні: вона наказала йому покинуті свій пост, замінивши його на Тантаві та військову раду... Для Америки це традиційний спосіб, проте їй потрібна готова заміна до того, як вона накаже віджилому себе агенту покинути пост. Америка боїться того, щоб почались змінення до того, як заміна буде готова до приходу у владу, тому що заміна повинна на практиці довести свою відданість і вірність Америці, ставши її зброєю — кинджалом, який Америка всадить у серце Умми. Це означає, що Умар аль-Башир залишиться при владі доти, доки потрібна заміна не буде остаточно підготовлена.

Друге. Лякає перспектива того, що пролита кров вбитих і поранених демонстрантів, втрати, які люди понесли на вулицях, і у цілому перенесені ними труднощі врешті решт виллються у заміну одного агента Америки іншим, а штучно вироблена конституція залишиться і надалі існувати і правити у країні... Ми побоюємося цього тому, що протестуючі на вулицях Судану по сьогоднішній день у цілому не вимагають встановлення Ісламу, як і не вимагають введення законів Шаріату на чолі з порядними і чесними керівниками, які б щиро старались для відновлення ісламського образу життя за допомогою встановлення Праведного Халіфату... Якщо так трапиться, то політично-економічний конфлікт почне лише підсилюватись, адже сказав Всевишній:

فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَىٰ ﴿١٢٣﴾وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكًا

«...усілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим і нещасним. А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя...» (20:123,124).

Істину сказав Всевишній:

فَاعْتَبِرُوا يَا أُولِي الْأَبْصَارِ

«Прислухайтесь же до назидання, о, володарі зору!».

27 Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
04.03.2019 р.