Перше питання: Ми знаємо, що будь-яке загарбання — харам. Проте чи не могли б Ви відповісти на наступні питання:
— Якщо держава відняла землю у людей і продала її, або спочатку побудувала на ній будівлю, а потім вже продала, чи можна набувати у власність таку землю або зведені на ній будівлі?
— Якщо дехто купив таку землю у держави, чи дозволено вже у нового власника купити її?
— Якщо людина, яка купила у держави таку землю, побудувала на ній будівлю, то чи можна купувати таку будівлю?
Відповідь:
1) Насправді, будь-яке загарбання — харам. Хто відняв землю, той скоїв харам і заробив великий гріх, адже Посланець ﷺ сказав:
مَنْ ظَلَمَ قَيْدَ شِبْرٍ مِنَ الْأَرْضِ طُوِّقَهُ مِنْ سَبْعِ أَرَضِينَ
«Хто несправедливо загарбає п’ядь землі, навколо шиї такого буде обвито сім земель» (Муслім).
Тобто, хто відніме яку-небудь частину землі (мало чи багато), той заробить гріх і за це буде покараний у Наступному житті. А у цьому світі він понесе покарання категорії тазір (покарання, яке виходить від халіфа або судді). Що стосується віднятої землі, то її в обов’язковому порядку необхідно повернути законному володарю у тому стані, у якому вона знаходилась спочатку,адже Посланець ﷺ сказав:
عَلَى الْيَدِ مَا أَخَذَتْ حَتَّى تُؤَدِّيَ
«Рука — у боргу за те, що взяла, доки не поверне» (ат-Тірмізі).
Якщо відібрана річ отримає порчу у руках загарбника, або буде змінена, як, наприклад, коли із відібраної тканини пошили виріб або загарбану руду переплавили, а відняту тварину зарізали — у такому випадку загарбник повинен компенсувати у грошах вартість речі.
2) Якщо на відібраній землі загарбник побудував будівлю, то будівля не вважається оберігаємим майном, і тому постраждалий вправі вимагати знос будівлі за рахунок загарбника землі. Якщо загарбник завдасть шкоду землі, то він повинен оплатити її хазяїну. Посланець ﷺ сказав:
لَيْسَ لِعِرْقٍ ظَالِمٍ حَقٌّ
«За труд людини, яка вчинила несправедливо, нічого не положено» (Абу Дауд, ат-Тірмізі).
Таким чином, засів землі або зведення будівлі на ній з боку загарбника не будуть означати, що земля або будівля стали його майном. У зв’язку з цим заборонено купувати у нього (загарбника) як відібрану землю, так і побудовану на ній будівлю.
3) Ті, хто купують загарбану землю, незалежно від послідовності (купив у загарбника безпосередньо або купив у того, хто купив у загарбника) і т.д.) знаючи, що вона загарбана, будуть грішниками, і подібна угода заборонена по Шаріату. Що стосується землі, то вона незмінно вважається власністю того, у якого була відібрана.
4) Якщо на землі трапляться змінення, як, наприклад, побудова якої-небудь будівлі, то тут серед факіхів сталася розбіжність:
— відносно хукму побудови, яка або перевищує вартість самої землі, або ні;
— відносно реальності забудовника, коли безпосередньо він є загарбником або він купив таку землю.
Відносно усього цього моя думка — наступна:
1) Заборонено (харам) купувати таку будівлю у загарбника, або у того, кому загарбник передав будівлю у якості подарунка, або у того, хто отримав землю з причини своєї посади у владі. Наприклад, держава захопила землі у кого-небудь, а потім розподілила їх між посадовими особами. Тут хукм відносно посадових осіб буде той же, що й відносно держави-загарбника. Тому заборонено купувати у посадових осіб таку землю і будувати на ній.
2) Якщо держава, з одного боку, продасть відібрану землю кому-небудь (другій стороні) по ринковим цінам, а він побудує на ній будівлю, вартість якої перевищує вартість землі, то купити таку будівлю третій людині (третій стороні) буде дозволено. Що стосується самої будівлі, то у цьому випадку вона буде оберігаємим майном. Причина цього полягає у тому, що право основного володаря (у кого відібрали землю) на саму землю було втрачено, але це право зберігається і виражено у вартості землі. Наприклад, якщо загарбану річ перетворили в іншу, то у такому випадку гарантується повернення вже вартості речі, а не самої речі. А раз у даному випадку у якості загарбника виступає держава, то саме вона повинна гарантувати повернення повної вартості землі її законному володарю. Тому компенсація за нанесений збиток виплачується з боку загарбника, коли земля знаходилась під його контролем.
Іншими словами, вартість загарбаної землі покриває держава. Саме тому дозволяється купувати у другої сторони (хто купив по ринковій ціні у держави) ту або іншу будівлю, зведену на віднятій землі, але якщо дотримані наступні умови:
1) Якщо загарбником є держава. Отож, на ній лежить повернення вартості землі, тому покупець (друга сторона) не повинен виплачувати вартість відібраної землі її законному володарю. Що стосується загарбника, якщо ним була не держава, а індивід, то у такому випадку виплата лягає на першого, другого і т.д. покупців.
2) Якщо покупець (друга сторона) купив землю у держави (першої сторони) по ринковій ціні.
3) Якщо будівля на віднятій землі буде дорожча, аніж вартість самої землі.
Виходячи із сказаного:
Неможна купувати землю у загарбника, якщо ним була держава. Проте купувати у того, хто купив землю у держави-загарбника, дозволяється, але при наступних умовах:
а) Якщо землю купили у держави по ринковій ціні, і тут неважливо, хто покупець: організація чи людина. Головне, щоб той, до кого переходить земля, не отримав її у якості подарунку, дару і за свій пост у державі.
б) Якщо будівля буде дорожча, аніж сама земля.
Іноді додається третя умова: якщо покупцем буде організація, то вона повинна бути створена і існувати на умовах Шаріату, як, наприклад, не повинна бути акціонерним товариством.
Друге питання: Чи дозволяється користуватись профспілковими пільгами членам цих профспілок, як, наприклад, розстрочкою або фінансовою допомогою у певних випадках?
Відповідь:
Ми прийняли табанні про недозволенність добровільно вступати у профспілки, якщо тільки це не є єдиною можливістю влаштуватись на роботу. Наприклад, якщо людина хоче влаштуватись на роботу по своїй професії, але від неї вимагають для початку вступити у профспілку, і якщо вона вступить, то отримає роботу. У подібних випадках дозволено вступати у профспілки.
Тому, якщо людина вступила у профспілку не добровільно, а примусово, то у такому випадку дозволяється скористатись їй тими або іншими послугами профспілок, якщо ці послуги, звичайно, не суперечать Шаріату. Наприклад, неможна брати фінансову допомогу під відсоткову ставку (ріба).
Висновок: якщо дозволяється вступ, то і дозволяється користування послугами профспілок. Проте вступ у профспілку дозволяється, якщо він примусовий.
