Масові протести в Алжирі

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Вопрос: Агентство «SkyNews» 17 березня 2019 р. опублікувало статтю: «На протязі декількох днів... алжирські протести зачепили «болючий нерв влади».

У статті вказувалось: «Голова найбільшої незалежної профспілки в Алжирі заявив, що профспілка запланувала правові кроки для проведення всезагального страйку в енергетичних секторах (у т.ч. — у нафтовому і газовому) у найближчі декілька днів». Як відомо, 11 березня 2019 року президент Бутефліка зняв свою кандидатуру і скасував дату виборів, намічену на 18.04.2019. При цьому він об’явив проект загальнонаціональної конференції для визначення дати президентських виборів. Проте люди відкинули це і порахували це спробою продовження його нинішнього четвертого строку президентства. У п’ятницю 15.03.2019 мільйони людей вийшли на наймасовіший протест з початку протестів 22 лютого 2019 року. Питання: чи є ці масові протести, особливо страйки у нафтовому секторі, стихійними на місцевому рівні, або у цьому замішана геополітика? Чи призведе усе це до змін на політичній арені в Алжирі? Чи продовжить Бутефліка бути президентом на протязі наступного року, як про це говориться у його останніх наказах, всупереч усім цим масовим протестам?

Ответ: Для відповіді на вищенаведені питання необхідно розглянути хід подій і втручання геополітичних сил у наступному порядку:

1. По усі видимості, протести виникли стихійно з боку людей як природний результат тієї несправедливості, на яку вони наражаються, а також корумпованої влади і самого правлячого режиму. Не говорячи вже про розкрадання суспільного надбання і приречення людей на бідність і зубожіння. Як відомо, умови життя людей дуже погіршились і збільшились їх проблеми на різних рівнях. Розпоряджаючись владою на свій розсуд, Бутефліка у 2008 році змінив конституцію крани і вніс поправку, яка дозволяє президенту залишатись при владі більше двох строків. Таким чином він був президентом чотири строки поспіль. Сьогодні він хоче залишитись на п’ятий строк, незважаючи на погіршення його здоров’я. У 2013 році Бутефліка переніс інсульт, і з того часу він прикутий до інвалідного візку, а також втратив достатню здатність для нормальної мови. Про офіційне висунення своєї кандидатури він заявив 3 березня поточного року. Це підірвало терпіння і викликало гнів людей. І у різних секторах почались мирні масові протести.

2. Для того, щоб ввести людей в оману,Бутефліка направив 11.03.2019 року народу наступне послання з об’явленням про свої рішення:

«По-перше, п’ятого мандату не буде, і це питання ніколи не стояло переді мною у принципі. Стан мого здоров’я і мій вік не сприяють виконанню моїх обов’язків перед алжирським народом, який робить внесок у будівництво нової республіки … По-друге, виборів 18 квітня не буде. Таке рішення прийнято, щоб вдовольнити вимоги народу … По-третє, я вирішив провести серйозні перестановки в уряді у самому найближчому майбутньому… По-четверте, незалежна загальнонаціональна конференція стане органом, який буде користуватись усіма необхідними повноваженнями для вивчення, розробки і прийняття усіх видів реформ, які ляжуть в основу нової системи правління та інституту плюралістичного управління... сподіваємось, що цей орган закінчить свою роботу до кінця 2019 року... По-п’яте, президентські вибори будуть організовані після всезагальної конференції» (див. «Радіо Алжир» за 11.03.2019).

Це повідомлення викликало іще більше обурення серед людей. Адже Бутефліка заявив людям, що ніколи не мав намір балотуватись, незважаючи на те, що висунув свою кандидатуру на очікувані президентські вибори. Люди зрозуміли, що Бутефліка хоче продовжити свій четвертий строк правління шляхом обману, що перенесення президентських виборів переслідує мету закріпити вплив за його корумпованою командою.

3. Під тиском вулиці Бутефліка об’явив про відставку уряду Ахмеда Уяхья, видавши відповідний наказ від 11.03.2019 з метою демонстрації свого бажання внести змінення у країну і здолати корупцію, щоб угомонити людей заміною одного із своїх корумпованих лакеїв на іншого подібного лакея. Проте, по усій видимості, люди розкусили цей обман і іще більше зібрались на масові протести у п’ятницю 15.03.2019 після вищезгаданих рішень Бутефліки. Тому його рішення призначити новим головою уряду, тобто прем’єр-міністром, екс-міністра внутрішніх справ Нуреддіна Бедуі і призначити новим віце-прем’єром і міністром закордонних справ Рамтана Ламамра, який раніше очолював це відомство у 2013–2017 роках, не дали бажаних результатів і не розрядили напружену обстановку у країні. Новопризначені особи спробували обдурити людей рішеннями президента Бутефліки. Так на спільній прес-конференції з своїм заступником 14 березня 2019 року Нуреддін Бедуі заявив, що «перехідний період продовжиться не більше року, що перенесення дати президентських виборів є відповіддю на волю народу, що результатом консультації по формуванню нового уряду стане технократичний уряд», а також закликав до будівництва нової правової держави і участі опозиції в управлінні країною (див. «Алжирське телебачення» за 14.03.2019).

На днях, 13.03.2019, на державному радіо Алжиру Рамтан Ламамра заявив: «Діалог необхідний, адже нашим пріоритетом є об’єднання воєдино сподівань алжирців». За його словами, «нова система буде опиратись на волю народу». Проте народ не повірив цьому. Виявилось, що алжирці насправді добре зрозуміли цю гру. І тому вони відкинули усі пропозиції і наполягли на відставці президента, а також відкинули Нуреддіна Бедуі та Рамтана Ламамра, почали вимагати від них подати у відставку і відмовились від діалогу, відстрочки відставки президента і перестановки фігур з місця на місце. Ця відмова відчутно проявила себе тоді, коли мільйони алжирців вийшли на улиці і площі у п’ятницю 15 березня 2019 року. Таким чином, режим опинився у безвихідній ситуації і вдався до арештів!

4. Армія дала знати, що підтримує Бутефліку і його владу. Ахмед Гаід Салех, заступник міністра оборони Алжира та голова Генштабу, відомий своєю відданістю Бутефліку, погрожував демонстрантам, говорячи, що «деякі сили хочуть повернути вернуть Алжир у часи скорботи і болю. Але армія попіклується про збереження миру і безпеки у країні». «Є партії, яким не подобається бачити Алжир безпечним і стабільним. Вони хочуть повернутись у часи скороти і болю», — зазначив він. (див. «Аш-Шарк аль-Авсат» та «BBC» за 05.03.2019). Раніше, 26 лютого, він пригрозив застосуванням сили проти демонстрантів, яких він назвав обманутими, і осудив невідомі сторони, які закликають до мітингів протесту. Проте міністерство оборони переглянуло його заяву і почало вимагати від усіх ЗМІ не поширювати ці погрози. Далі він почав підлещуватись до народу: «Я абсолютно переконаний у міцності відносин між армією і народом. І ці хороші відносини дозволяють чесному і щирому народу правильно зрозуміти мої заяви» (див. агентство «SkyNews» за 13.03.2019).

Відомо, що армія контролює країну, і Бутефліка зумів усунути колишніх воєначальників, вірних Франції, і привести на їх місце своїх прибічників. Тому командуючі армією та службами безпеки стали вірними проанглійській лінії Бутефліки. Це пояснює факт позитивного опису голови Генштабу Ахмеда Гаіда Салеха та його досягнення з боку Британської радіомовної корпорації, яка 08.03.2019 озвучила наступне: «Багато хто вважає команду Ахмеда Гаіда Салеха з «вересня 2013 року» — коли він був призначений на пост заступника міністра оборони, зберігши при цьому пост начальника Генштабу алжирської армії — і його самого правою рукою Бутефліки, розповідаючи про те, що колишній голова розвідки генерал Тауфік намагався скинути президента під час лікування останнього у Франції. Проте, завдяки своєму підвищенню по службі,Гаід Салех зміг ліквідувати багатьох генералів і старших офіцерів розвідки». Після цього Бутефліка відсторонив Тауфіка від займаної ним посади у керівництві розвідувальної служби 13 вересня 2015 року.

5. Таким чином, протести почались спонтанно, але після загострення втрутились геополітичні сили у спробі використати їх в особистих інтересах. Перш ніж вдатися до пояснення цього, хотілось б привести уривки із нашої публікації за 23.09.2015, у якій ми описали реальність геополітичної схватки за Алжир. Ми говорили: «Ця держава більше усіх порівняно з сусідніми країнами протистоїть американським планам. З миті перевороту Бен Белли, який дотримувався американського курсу разом з Абдель Насером, і приходу до влади Бумедьена — з того часу британський вплив ґрунтовно укорінився в Алжирі, незважаючи на деякі французькі випади, які іноді загострювались, зокрема — в епоху деяких слабких президентів …

Бумедьен перебував при владі з 19 червня 1965 року до самої смерті 27 грудня 1978 року. Бутефліка є президентом з 1999року року і сей день. Він має тісні відносини з Британією, і він ознаменував це своїм візитом у Британію у 2006 році, що стало першим визначним візитом президента Алжира у Британію. Профранцузькі силовики в алжирській армії, які мають певний вплив, знають про зв’язки Бутефліки з Британією, а також розуміють, що Бутефліка не знаходиться у дружбі з профранцузькими політиками... Незважаючи на усе це, профранцузькі силовики в армії не змогли завадити його президентству до сьогоднішнього дня!

Хоча Британія не боїться впливу Франції на свій вплив в Алжирі подібно тому, як боїться Америки, усе ж таки вони вирішила покінчити з цими французькими виступами, вважаючи, що це повинно зміцнити її вплив. Проте вона вирішила зробити це не одразу, а поступово через те, що зараз вона знаходиться у фактичній схватці не з Францією, а з Америкою. А тому зміна лояльних до Франції офіцерів (профранцузьких силовиків) пройшла безшумно — не так, як якщо б це була фактична схватка Британії з Францією... навіть коли 13 вересня 2015 року Бутефліка відсторонив профранцузького вагомого генерала — керівника служб всезагальної розвідки Мухаммада Леміна — від займаної ним посади, це було зроблено без якого-небудь напруження чи впливу на стан режиму. Тому можна з упевненістю сказати, що Бутефліка зміг успішно (у якійсь мірі) провести ці звільнення при підтримці Британії. Хоча як і раніше в армії профранцузькі обличчя мають істотну присутність через те, що армійська культура і навчання, по більшій частині, запозичуються у Франції. Проте, як ми сказали, дане «зіткнення» Бутефліки з армією є м’яким і відбувається спокійно. Воно більше нагадує спортивне змагання і не впливає на головні проблеми режиму».

6. Окрім цього, у попередній публікації ми зазначили наступне: «Це відрізняється від істинної боротьби та фактичної схватки Британії з Америкою та її планами в Алжирі, направленими на ствердження американської політичної гегемонії …». Наведемо приклад :

а) Після уходу Іспанії із західної Сахари у 1976 році після 91 року колоніалізму Америка угледіла у руху «ПОЛІСАРІО» за незалежність Західної Сахари слушну нагоду і використала її у якості приводу для втручання у Північну Африку, особливо в Алжир. Проте проанглійський уряд в Алжирі уважно стежив за цим питанням. Він обмежив «ПОЛІСАРІО» прикордонною полосою і оточив його своїми шпигунами, оскільки розуміє, що Америка запроваджує у цей рух своїх агентів. І по сей день, незважаючи на домінування Америки над місіями ООН та їх делегатами з питання Західної Сахари, Америка так і не змогла за допомогою цієї проблеми утвердити свій вплив в Алжирі.

б) Америка намагалась розташувати базу для вже сформованих озброєних сил «АФРІКОМ» під приводом боротьби з тероризмом. Проте Алжир відкинув цю пропозицію, розуміючи, що метою появи цієї американської бази є втручання у внутрішні справи Алжиру. У зв’язку з цим МЗС Алжиру заявив 3 березня 2007 року: «Алжир не зацікавлений у прийнятті штабу штаба американського спецназу в Африці «АФРІКОМ».

в) Америка знов намагалась підняти питання боротьби з тероризмом, використовуючи події у Малі 22 березня 2012 року між нею та Алжиром почастішали візити, у ході яких обговорювалось питання участі Алжиру у співробітництві з Америкою у глобальній боротьбі з тероризмом, виправдовуючи це тим, що тероризм може добратися і до Алжиру. Проте Алжир і Британія, яка стоїть за ним, відкинули цей американський план. Найяскравішим із цих візитів був візит Хіллари Клінтон, держсекретаря США, та її зустріч з Абдульазізом Бутефлікою 29 жовтня 2012 року».

7. Як видно, міжнародні відносини між Британією і Францією у нинішніх обставинах більше схожі на спортивні змагання, і вони кардинально відрізняються від міжнародних відносин між Америкою і Британією, які більше схожі на жорстоку геополітичну боротьбу... Ця ситуація усе іще присутня. Америка і Франція намагаються використати протести у надії на просунення своїх агентів в сходження їх у владу, щоб зайняти місце проанглійських агентів, з невеликою різницею у підходах :

США

Що стосується Америки, то 5 березня 2019 року представник Держдепартаменту США Роберт Палладіно заявив: «Ми стежимо за протестами, які відбуваються в Алжирі, і будемо продовжувати це робити … Сполучені Штати підтримують алжирський народ і його право на мирні демонстрації» (див. «BBC» за 06.03.2019). Такою була перша реакція Америки на події в Алжирі, що вказує на бажання США використати їх у своїх інтересах. «Ми підтримуємо зусилля в Алжирі по визначенню нового шляху, заснованого на діалогу. Це відображає бажання усіх алжирців та їх прагнення до мирного і благополучного майбутнього», — повідомив представник держдепартаменту США Роберт Палладіно одразу після прийняття Бутефлікой рішення про скасування президентських виборів. «Ми поважаємо право алжирців на демонстрації і мирне вираження своєї позиції. Ми уважно стежимо за звітами про відстрочку виборів і підтримуємо право алжирського народу голосувати на вільних і чесних виборах» (див. «Reuters» и «AlgerianSunrise» за 12.03.2019). При цьому представник США не став коментувати рішення Бутефліки, а навпаки, проігнорував його, що вказує на те, що Вашингтон не підтримує ці рішення і виступає проти скасування виборів.

Було очевидно, що американські газети виступили проти Бутефліки та його рішень одразу після їх прийняття. Газета «TheNewYorkTimes» виразила свою антиурядову позицію, піддала сумніву наміри одвергла президента Бутефліки і назвала його послання протестуючим обманом. Між тим, газета «TheWashingtonPost» попереджає про негласну спробу президента Бутефліки продовжити свій мандат, уникнути передавання влади своєму наступнику і звільнити місце. Таким чином, стає ясно, що США не стоять на боці Бутефліки, а навпаки, намагаються використати протести, щоб проникнути за допомогою них на політичну арену Алжира і розширити там свій вплив. Як згадувалось вище, Америка працювала над цим, і по сей день вона докладає усі свої сили на те, щоб використати будь-яку поточну подію на свою користь подібно тому, як вона вчиняє в інших країнах. І вона робить це не із почуття співчуття до народів, оскільки, у протилежному випадку, вона не стала б знищувати народ в Єгипті, Іраку, Сирії, Сомалі, Афганістані та інших країнах, незалежно від того, робила вона це шляхом прямого втручання, або за допомогою переворотів, або шляхом запровадження країн-партнерів або своїх агентів замість себе.

Франція

Що стосується позиції Франції, то вона вагалась, іноді виступаючи за Бутефліку, а іноді проти нього. Вона намагається скористатись можливістю проникнути у владу, не створюючи серйозних проблем з Британією. Париж з інтересом стежив затим, що відбувається в Алжирі, нібито це є внутрішньою пригодою Франції, вважаючи себе хранителем колишніх колоній. МЗС Франції 4 березня 2019 року заявив: «Париж прийняв до відома рішення президента Алжира Абдульазіза Бутефліки взяти участь у президентських виборах-2019 в Алжирі, виразивши надію на «прозорість виборчої кампанії». Народ Алжиру — і лише він — обирає своїх лідерів, майбутнє країни. І це повинно проходити у мовах миру і безпеки» (див. «Reuters» за 04.03.2019).

«Алжирській владі пропонується дозволити молоді проводити маніфестації», — заявив держсекретар Франції по кордонним справам Батіст ЛеМойн у своєму інтерв’ю до «RadioFranceInternationale» 5 березня 2019 року, — «Франція вважає, що молоді люди виражають себе мирно, так давайте не турбувати їх у праві вільно виражати свої думки». Проте коли Абдульазіз Бутефліка опублікував своє рішення, французький лідер Макрон привітав рішення Бутефліки відмовитись від участі у виборах і заявив, що рішення алжирського лідера «перегорнуло» сторінку в історії африканської країни. Також Макрон закликав до розумному перехідному періоду у країні. «Ми зробимо усе можливе, щоб бути з Алжиром у цей перехідний період з повним розумінням і повагою», — зазначив французький лідер. Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів ЛеДріан привітав заяву президента Бутефліки, у якій він об’явив, що не буде боротись за п’ятий мандат і вживе заходів по оновленню алжирської політичної системи (див. «Radioalgerie» за 12.03.2019).

Тут видно, як Франція, з одного боку, підтримує протестний рух, але, у той же час, не бажає спровокувати Бутефліку і вітає його рішення. Дана позиція Франції пояснюється її двома початковими позиціями. Перша — вона бажає легким шляхом проникнути на політичну арену, не провокуючи владу. Друга — вона не хоче виглядати так, нібито вона стоїть на боці Америки проти Бутефліки. Адже Франція вважає себе невід’ємною частиною Європи, а отож, у випадку нездатності зайняти місце Британії в Алжирі Париж віддасть перевагу британському впливу в Алжирі над американським.

Що стосується французької преси, то агентство «France 24» від 02.03.2019 озвучило коментарі французьких газет. Так, французька газета «Libération» опублікувала, що «алжирська молодь жадає соціальної справедливості і хоче змін, особливо для тих, хто не знав іншого президента, окрім Бутефліки». «З миті незалежності у країні встановилась диктатура з демократичним обличчям. Але страх і травми тієї війни з часом зникають. Половина населення Алжира — молодше тридцяти років. Тієї війни молодь не бачила і не розуміє, чому вона повинна відчувати на собі її наслідки. Народ повний сил, енергії, надії і гідний більшого, аніж смішне панування влади, яка приховується за неіснуючим президентом», — заключає «Libération».

Щоденна газета «LeFigaro» виділила цілу сторінку спеціально для огляду алжирських протестів, озаглавивши її «Змітаюча хвиля проти алжирського режиму». Газета звернула увагу на «участь деяких політичних і партійних діячів у демонстраціях». Зокрема, вона виділила генерального секретаря партії «Талаі аль-Хуррійат» (ФНЗ — Фронт Національного Звільнення), кандидата на очікуваних виборах Рашида Наказа, колишнього прем’єр-міністра Ахмеда Бенбітура і колишнього міністра культури Абдульазіза Рахабі, який подав у відставку під час першого строку к президентства Бутефліки.

Британія

Що стосується Британії, то вона не зробила жодної офіційної заяви. Британська загальнонаціональна громадська телерадіомовна організація «BBC» не акцентувала уваги на протестах, а згадала їх між строк, як дещо неважливе. Британські газети не піддали критиці вжиті Бутефлікою заходи і не підтримали протестуючих алжирців. Це вказує на те, що Британія стоїть на стороні Бутефліки і підтримує його, не бажаючи його падіння. Тому вона не стала будоражити людей за допомогою підконтрольних їй мас-медіа. Як і не почала роздувати події і робити акцент на них,як це робила вона під час протестів в Єгипті, Туреччині і Судані,коли вона висвітлювала їх і акцентувала увагу на опозиційних рухах і заявах провідних опозиційних персон, зокрема — лояльних їй особистостей, а також критикувала дії правлячих режимів та їх спроби придушити народ. Усього цього не трапилось у подіях, які мали місце в Алжирі. Це підтверджує факти присутності в Алжирі сильного британського політичного впливу. Британія переконана у вірності Бутефліки і його банди. Вона поводить себе згідно до своєї підступної політики, а саме — робить вигляд, що те, що відбувається, її не обходить, і не малюється на передньому плані, що зберегти своїх агентів!

Як підсумок:

а) Протести спалахнули стихійним і природним чином як відповідна реакція на політичну та економічну несправедливість з боку Бутефліки та його банди, яка привласнила собі владу і гроші і почала підганяти конституцію під свої інтереси. Незважаючи на слабке здоров’я і нездатність рухатись і говорити, Бутефліка вирішив продовжити свій президентський мандат замість того, щоб балотуватись на п’ятий строк. Він та його банда звинувачуються у корупції і незаконному привласненні засобів, у той час як люди страждають від важких умов життя з причини зубожіння, дорожнечі, безробіття і нездатності вдовольнити основні і необхідні потреби. І це відбувається, незважаючи на те, що країна володіє колосальними природними ресурсами, зокрема — нафта і газ, які розкрадаються іноземними кампаніями у співпраці з можновладцями і приспішниками Бутефліки, прирікаючи простий алжирський народ на нестерпні умови життя.

б) Бутефліка не на життя, а на смерть бореться за місце на політичній арені. Армія та проанглійська політична еліта підтримують його. І оскільки сильний політичний вплив випадає на долю Британії,, Лондон хоче зберегти режим і своїх людей. Для Британії дуже важливо мати країну с проанглійським режимом на півночі африканського континенту у протистояння Америці. Так Алжир виступає проти проамериканського агента у Лівії Хафтара і стримує рух «ПОЛІСАРІО», який користується підтримкою США.

в) Франція має колоніальні інтереси в Алжирі у політичному, культурному та економічному відношенні. Вона усе іще не розсталась зі своїми почуттями старого колоніалізму в Алжирі. Вона погодилась з Британією, як розширила свій політичний вплив після перевороту Бумедьена у 1965 році, на протистояння Америці, яка вступила у геополітичну схватку за утвердження свого впливу в Алжирі. Як і погодилась Франція з Британією на боротьбу з мусульманами цієї країни, які прагнуть до звільнення від тиранії західного колоніалізму в обличчі усіх західних держав та в усіх його проявах, а також бажають повернення Ісламу, його держави і запровадження Шаріату. І більшість жителів країни знає, що справедливість і благо — лише в Ісламі. Профранцузькі політики організували переворот у 1992 році, який обернувся злом, трагедією і вбивством сотень тисяч людей, нагадавши про Францію, яка вбила 1,5 мільйони алжирців у визвольній війні. Незважаючи на це, деякі профранцузькі політики усе ж таки взяли участь в акціях протесту, щоб осідлати хвилю, але, як ми казали, з великою обережністю.

г) Сполучені Штати працюють над тим, щоб пробратися на політичну арену Алжиру, використовуючи наявні у цій північно-африканській країні обставини і протести. Вони стверджують, що виступають проти несправедливості і тиранії, хоча їх зовсім не турбують ані несправедливість, ані гніт, ані тиранія. Навпаки, вони самі є прямими покровителями усього цього в усьому світі і підтримують тиранічні і несправедливі режими влади, особливо в ісламських землях. Так Америка напряму підтримала режим Сальмана та його принца у Саудівській Аравії та режим Сісі в Єгипті, а до цього — нині правлячий режим в Іраку, або непрямо за допомогою своїх партнерів та агентів підтримала сирійський від падіння. Доля алжирського народу не хвилює її. Навпаки, вона жадає розташувати в Алжирі базу для американського спецназу в Африці «АФРІКОМ», щоб утвердити свій вплив у зонах французького впливу на землях Південної Сахари і Західної Африки. Америку хвилюють випади Алжира на проамериканського агента Хафтара, який прагне контролювати західні області Лівії, а також бажання утвердити контроль за багатством Алжира.

д) Що стосується алжирського народу, то він чудово розуміє те, що відбувається і ясно скандує: «Ані Вашингтон, ані Париж, а ми — ті, хто повинні обирати президента». Це показує, що люди розуміють іноземне втручання і його цілі. Народ мав досвід роботи з західними агентами і відчув на собі їх злочини. І тому він розуміє роль колоніальних наддержав, які стоять за режимом, агентами і корупціонерами. Люди серйозно скерувались до змін і з нетерпінням очікують повернення Ісламу. Згадайте, як у 1991 році 84% алжирців віддали свої голоси за тих, хто пообіцяли йому повернутись до Ісламу. І сьогодні ми бачимо пробудження ісламських настроїв у людей, коли вони починають свої ходи із мечетей після п’ятничних молитов, що примусило світських діячів примкнути до акцій протесту, помітивши масовий наплів мусульман на намази у мечетях.

е) Що стосується очікувань від цього руху, то діючий політичний клас в Алжирі, який тримає під контролем центри прийняття рішень, є у своїй переважній більшості проанглійським. Профранцузькі політичні персони ослабли і зменшились за двадцять років правління Бутефліки, який віддалив більшу частину із них від важливих центрів прийняття рішень. Сьогодні вони безсилі зайняти місця проанглійських агентів при владі. Максимум, на що вони зможуть претендувати нині, це отримати яку-небудь участь у деяких неважливих інститутах влади. Навіть це залежить від їх успіху у приборканні поточних протестів, щоб надати собі якоїсь значущості.

Що стосується Америки, то вона не має певного політичного кола, яке вона використовувала б у своєму плані. Зазвичай у подібних ситуаціях вона звертається до армії, проте вона, на жаль для США, підтримує режим. Це означає, що нинішні протести навряд чи змінять політичний курс правлячого режиму від Британії у бік Франції або Америки.

Що стосується того, чи залишиться Бутефліка при владі чи ні, то вже сьогодні він фактично не керує країною. Навпаки, управління знаходиться у руках його банди подібних йому проанглійських агентів. Не виключено, що у випадку ескалації протестів, особливо, якщо виникнуть загрози у відношенні нафтового і газового секторів, Британія вдасться до своєї класичної манери, а точніше, підступності, хитрості і обману, і усуне Бутефліку як використаний матеріал,замінивши його на іншого Бутефліку з новим обличчям і більш красномовним язиком.

Проте усе це не зменшить страждань народу і не покращить умов життя людей, доки влада знаходиться далеко від Божественного одкровення і звертається за рішеннями до західних капіталістичних систем, як є джерелом зла і порочності. Навпаки, лише звернення до законів Всевишнього Аллаха зможе вирішити проблему і покласти край стражданням. Тому протестуючим, враховуючи те, що у своїй більшості вони мусульманами, варто було б зробити своєю проблемою Іслам та відсутність держави Халіфат за методом пророцтва. Адже це і є шлях слави у цьому світі та у світі вічному, а також забезпечення благополучного життя, правосуддя і добра в усіх околицях країни. Лише так можна уникнути нещастя і життя, повної позбавлень. Всевишній Аллах говорить:

فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى وَمَنْ أَعْرَضَ عَنْ ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنْكاً

«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то усілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не опиниться заблудшим і нещасним. А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя, а у День воскресіння Ми воскресимо його сліпим» (20:123,124).


14 Раджаба 1440 р.х.
21.03.2019р.