Угода Туреччини з Росією про закупівлю зенітного ракетного комплексу С-400 і наслідки цього

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: «Сполучені Штати призупинили поставку для Туреччини винищувачів-невидимок F-35...»

Представник Пентагону заявив: «Ми в очікуванні чіткого рішення Туреччини утриматись від покупки системи С-400», — коментуючи питання поставок і дій, пов’язаних з експлуатацією винищувачів F-35 у Туреччині. Він зазначив: «Наш діалог з Туреччиною продовжується по цьому важливому питанню» (див. i24news.tv 01.04.2019). Угода Туреччини з Росією про закупку російських ЗРК С-400 почала обговорюватись з вересня 2017 року. У ту мить Америка не сильно заперечувала проти цієї угоди, а швидше, займала нейтральну позицію. Що примусило сьогодні, по спливанню майже півтора року, Америку спричиняти тиск на Туреччину і погрожувати «серйозним наслідками» у випадку здійснення цієї угоди з Росією? Нехай винагородить Аллах Вас благом!

Відповідь: Для повного розуміння відповіді на задане питання проллємо світло на наступні аспекти:

1 — Військова інтервенція Росії у Сирію почалась 30 вересня 2015 р. зі схвалення Америки, оскільки цьому передувала зустріч Обами з Путіним 29 вересня 2015р., яка тривала 90 хвилин. Першу частину зустрічі зайняло обговорення української кризи, а у решті частини зустрічі обидва президенти зосередились на положенні у Сирії. Результати зустрічі не примусили себе чекати. 30 вересня 2015 року Рада Федерації за проханням Путіна дозволила використати ВП РФ за кордоном (див. «RT» за 30.09.2015).

Америка розуміла, що у випадку затягування війни для Росії і перетворення її у трясовину Кремль може піти на квапливі непередбачені дії. Тому Америка вирішила використати Туреччину в особі Ердогана у якості шпигуна для того, щоб стримувати російський ритм у прокреслених Америкою рамках. Вашингтон дав розпорядження Анкарі організувати з Москвою щось подібне альянсу, щоб Анкара змогла стримувати ритм агресивних виплесків Москви і не дати останнім вийти за прокреслені Америкою межі, тобто знищити опозицію, яка зібралась в Ідлібі, до завершення американського проекту по остаточному врегулюванню сирійської кризи, оскільки Америка бажає залишити опозицію для ведення переговорів з правлячим режимом у межах реалізації остаточного рішення.

2. Проте проблема полягала у тому, що Туреччина робила вигляд, що стоїть на стороні опозиції, а Росія — правлячого режиму, тобто виглядали недругами. Ситуація усугубилась з інцидентом обстрілу російського літака з боку турецьких льотчиків 24 листопада 2015р., яким скористався Ердоган, відмовившись приносити вибачення. Проте, оскільки Америка була зацікавлена у співпраці Туреччини з Росією, американські перші особи порахували, що Туреччина повинна вибачитись і зійтись з Росією, що і сталося у подальшому. Після того, як Туреччина заявляла про те, що російський літак порушив повітряний простір і не заслуговує вибачень, 27 червня 2016 р. «Ердоган виражає глибоке жалкування з приводу того, що трапилось, і підкреслює готовність робити усе можливе для відновлення традиційно дружніх відносин між Туреччиною і Росією», — заявив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков (див. alarabiya.net за 27.06.2016).

Також турецька сторона запропонувала дещо подібне компенсації. Мер турецького міста Кемер Мустафа Гюль запропонував подарувати дім родині загиблого пілота Су-24 Олега Пєшкова; про це «ТАСС» розповів генеральний консул Росії Антальї Олександр Толстопятенко. «Дійсно, напередодні я прийняв делегацію мерії Кемера на чолі з її керівником Мустафою Гюлем. Владою цього міста було озвучено бажання подарувати дім рідним загиблого пілота», — сказав дипломат (см. «RT» за 01.07.2016).

Врешті решт, після того, як Путін був ворогом, який бомбардував мирне населення, зокрема — гору Туркмен, розмови пішли про дружній відносини з ним. І 29 червня 2016 р. Ердоган зателефонував Путіну і провів з ним телефону розмову, яка, за словами джерел у турецькому президентстві, відбулась у дуже дружній атмосфері (див. «Al-ArabyAl-Jadeed» за 29.06.2016). Згодом між Туреччиною і Росією побудувались такі теплі відносини, що Ердоган почав називати Путіна своїм другом, незважаючи на те, що Росія не припинила бомбардувати мусульман у Сирії!

3. Таким чином, з’явились теплі дружні відносини, у межах яких Ердоган уклав з Путіним угоди і провів немало зустрічей. У своїй попередній відповіді за 05.02.2017 ми писали: «Туреччина продовжувала служити Америці як відданий послідовник навіть після проголошення перемоги на президентських виборах Трампа 9 листопада 2016 року. Туреччина навіть не замислювалась про які-небудь можливі змінення після вступу Трампа на пост президента 20 січня 2017 року… У силу прояву Трампом у ході своєї виборчої кампанії деякої гнучкості у відношенні Кремля Росія вирішила, що після інаугурації Трампа Америка направить на зустріч в Астані американських представників високого рангу.

Росія з трепетом чекала вступу Трампа на посаду президента в надії на те, що новий голова зовнішньополітичного відомства нової адміністрації США під управлінням Трампа візьме участь у зустрічі в Астані. З цієї причини Росія прагнула до того, щоб сатанинський процес став відправною точкою переговорів по всебічному миру між сирійською опозицією і урядом Башара при підтримці Трампа. Це підтверджується повідомленням «BBC» від 30 грудня 2016 року, де зазначається, що голова МЗС Росії Росії Лавров заявив, що його міністерство «почало підготовку до зустрічі по врегулюванню сирійської кризи у столиці Казахстану — Астані». З причини своєї політичної недалекоглядності і наївного припущення того, що Трамп підтримує Росію, російське керівництво відправило Вашингтону запрошення взяти участь у саміті в Астані, вважаючи, що Америка відправить на намічений захід делегацію високопосадових осіб. Незважаючи на усі старання Росії, Америка відповіла їй ляпасом, заявивши, що на зустрічі в Астані Америку буде представляти американський посол в Астані (і лише у якості спостерігача)!

Врешті решт, 23 січня 2017 року в Астані відбулись переговори, які закінчились 24 січня 2017 року без яких-небудь істотних результатів, щоб можна було б говорити про припинення вогню сторонами, навпаки, підсилився наступ башарівських військ на район Ваді Барада, не говорячи вже про те, що переговори не призвели до якого-небудь політичного рішення! Таким чином, образом, статус астанинських переговорів був зменшений і не пройшов на тому рівні, на якому хотіла їх бачити Росія; вони закінчились взаємними звинуваченнями у порушенні перемир’я і черговими заявами про необхідність припинення вогню!».

4. Ця ситуація зберігалась до кінця 2017 року. Положення Росії погіршилось,, і вона почала погрожувати ліквідацією опозиції в Ідлібі. Це настільки Америку,яка запідозрила прагнення Росії вийти із підкорення і нанести завершальний удар по Ідлібу до повної підготовки остаточного американського рішення сирійської кризи . На цьому етапі необхідно було сильно зблизити Туреччину з Росією у деякому альянсі, щоб не допустити широкомасштабний напад на Ідліб за винятком і зі згоди обох сторін . І тому була укладена угода на суму $2,5 млрд., яка була по душі Росії, особливо під час економічної кризи, що нависла над нею. У якості виправдання цієї угоди Ердоган сказав, що більше половини турецьких пілотів було заарештовано після невдалої спроби державного перевороту у середині липня 2016 року, що у турецьких ВПС немає достатньої кількості пілотів, здатних використати усі винищувачі F-16, які знаходяться на службі у Туреччині, що їй потрібна російська РЗК С-400, щоб покрити нестачу нехватку пілотів, які управляють військовими літаками, що гарантує безпеку Туреччини у сфері повітряної оборони.

5. Істинні цілі Росії від цієї угоди, а саме — бажання отримати матеріальну перевагу, стали явними. Угода Туреччини з Росією про закупку російських зенітних ракетних комплексів С-400 коливається у межах $2,5 млрд. Москва хоче компенсувати свої втрати у зв’язку з європейсько-американськими санкціями і бойкотуванням російської нафти і газу. Дана угода представляла собою чергову нове об’єднання між Росією і Туреччиною. Для довершення цієї угоди Туреччина запропонувала почати спільне виробництво ЗРК, як заявив міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу про те, що його країна зможе укласти угоду з іншою країною у придбанні системи ПРО, якщо Росія не погодиться на спільне виробництво РЗК С-400 (див. «DW» за 09.10.2017).

У відповідь на це Росія відмовилась від спільного виробництва, але Туреччина усе одно погодилась на угоду, щоб зупинити російську агресію на Ідліб, по якій російська авіація почала наносити повітряні удари. Принаймні 28 цивільних осіб, у тому числі — четверо дітей, загинули під час повітряних ударів по контрольованому повстанцями місту Арманаз, який є однією із територій зони деескалації у провінції Ідліб на північному заході Сирії. За даними Сирійського центру моніторингу прав людини (SyrianObservatoryforHumanRights), під час попередніх ударів у районі Харіма під час попередніх ударів у районі Харіма у провінції Ідліб загинули 12 людей. Незважаючи на те, що провінція Ідліб була проголошена зоною деескалації згідно з угодою в Астані, вона наразилась на повітряні нальоти з боку Росії.

Директор Сирійського центру моніторингу прав людини Рамі Рами Абдуррахман зазначив: «Другий рейд авіанальотів припав на село Арманаз у провінції Ідліб на північному заході Сирії. Літаки бомбардували райони, які були розбомблені авіаударами у першому раунді, при порятунку поранених з-під уламків будівель, зруйновані бомбардуваннями військових літаків. З іншого боку, центр проінформував про те, що 13 цивільних осіб загинули і різних районах провінції. Ось вже два тижні провінція Ідліб піддається інтенсивним російським і сирійським авіаударам (див. «AkhbarAlKhaleej» за 30.09.2017).

Таким чином, угода відбулась без спільного виробництва. «Яких-небудь проблем у відношенні С-400 немає. На першому етапі спільне виробництво не передбачено, але ми сподіваємось, що воно почнеться з другої стадії. Для цього будуть зроблені необхідні кроки», — сказав Ердоган журналістам на борту літка під час повернення із подорожі в Україну і Сербію. Сучасні зенітні ракетні комплекси С-400 здатні знищувати цілі на великих відстанях. Одночасно вони здатні відстежувати і уражати триста цілей. Вони можуть знищувати літаки на відстані від трьох до 240 кілометрів і уражати усі типи винищувачів, а також перехоплювати крилаті ракети . Окрім своєї руйнівної міці, системі С-400 треба усього п’ять хвилин, щоб бути готовою до запуску. Російська армія має на своєму озброєнні С-400 з 2007 року (див. «aljazeera» за 29.12.2017).

6. Природно, Америка зайняла нейтральну позицію, а точніше, утрималась від різких випадів, незважаючи на те, що Туреччина є членом НАТО, яка має свою західну систему озброєння, яка не приймає знаходження всередині російської системи озброєння, зокрема — С-400, яка здатна дезорганізувати західну систему альянсу. Тим не менш, Америка і НАТО виразили тоді поблажливу позицію по двом причинам.

По-перше, Америці треба було дружнє відношення між Росією і Туреччиною, щоб не дати Росії напасти на Ідліб до завершення американського остаточного рішення по сирійській кризі.

По-друге, Америка розуміє неможливість реалізації цієї угоди, доки Туреччина є членом НАТО. Америка не дозволить Туреччині взяти на озброєння російську систему всередині західної системи НАТО. По цим двом причинам Америка, а разом з нею — і НАТО, виразили таку нейтральну позицію, яка не входила за межі невтручання. «Вашингтон продовжує дотримуватись цієї позиції у відношенні покупки Туреччиною цих ракет, вважаючи, що Туреччина вправі купувати ту зброю, яка допоможе їй підтримувати свою безпеку після того, як Анкара об’явила, що основна система не буде інтегрована у систему НАТО», — пише видання «AsharqAl-Awsat» від 28.12.2017.

7. Завдяки цій угоді відносини між Росією і Туреччиною помітно відновились, а військові дії в Ідлібі істотно знизились. Росія вважала, що ця дружба і спільні переговори з Туреччиною прискорять рішення, яке дозволить Росії вийти із того скрутного стану, у який вона потрапила. Проте такий стан залишався незмінним до кінця 2018 року. Америка не звертала уваги на переговори, які проходили, особливо в Астані, а поводила себе як спостерігач на кшталт Йорданії в особі свого посла у Казахстані!

Росія розуміє, що не буде ніякого серйозного рішення, доки Америка не прийме у ньому серйозної участі. По усій видимості, Росія розкусила американську гру і вирішила напасти на Ідліб . Проте, через свою дурість, вона розраховувала на те, що Туреччина стане на її сторону . І тому була вражена відмовою турецької сторони і поверненням солдатів назад у казарми . Ми пояснили це у попередній відповіді від 22.09.2018: «Коли озброєна сирійська революція була загнана в Ідліб, Росія захотіла розпочати до завершальних, на її дімку, військових операцій. Вона мобілізувала війська, пригрозила повстанцям, провела навчання коралів військово-морського флоту (ВМФ) Росії, а також «випробувальні ракетні пуски», і закрила у східному Середземномор’ї повітряний рух уперше за усю свою історію. І коли усе це було проведено, Росія помітила, щ опинилась у великому безвихідному положенні, стикнувшись з такими обставинами, які були не враховані:

а) Туреччина виступила проти повномасштабної війни в Ідлібі. Турецький міністр заявив про необхідність ідентифікації терористів і нанесення крапкових ударів по ним. За його словами, неприпустимо проведення повномасштабної війни проти Ідлібу і хаотичне бомбардування населення (див. «EnabBaladi» за 14.08.2018). Заперечення Туреччини з приводу військової кампанії проти Ідлібу ясно виразилось на Тегеранській конференції, проводимої між президентами Росії, Туреччини та Ірану. Росія з подивом прийняла побоювання Туреччини щодо повномасштабної військової кампанії проти Ідлібу і притоку біженців. Туреччина звинуватила Росію у зриві політичного врегулювання сирійської кризи з причини розгортання повномасштабної війни проти Ідлібу. У п’ятницю 7 вересня 2018 року Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що триваючі удари по провінції Ідліб, яку контролює сирійська опозиція, можуть призвести до краху політичного процесу у Сирії (див. «Youm7» за 07.09.2018).

З підсиленням американської риторики проти російських прагнень розгорнути повномасштабну війну проти Ідлібу Туреччина почала наповнювати зброєю свої пункти контролю,які були встановлені у межах угоди по деескалації конфлікту, підписаної з Росією та Іраном. З посиланням на бойові джерела і свідків агентство «SkyNewsArab» повідомило про те, що турецький військовий конвой вирушив у місто Ідліб, який прилягає до кордону з Туреччиною і контролюється сирійськими опозиційними угрупуваннями та іншими бойовими загонами. Згідно повідомленням джерела, турецький військовий конвой, який увійшов на сирійську територію через переправу Кафрулусін у напрямку провінції Ідлібу і приміських йому сіл на півночі Сирії, складається із танків та іншої військової техніки з великим запасом боєприпасів (див. «SkyNewsArabic» за 09.09.2018). Таким чином, Туреччина стала перешкодою для російських амбіцій по ліквідації військових угрупувань в Ідлібі. Саме це примусило провести другу зустріч між Ердоганом і Путіним 16 вересня 2018 року у Сочі, усього через дев’ять днів після їх зустрічі у Тегерані .

б) Таким чином, Америка бажає тримати Росію у підвішеному стані у Сирії, щоб вона була нездатною вийти звідти, доки Америка не завершить політичне врегулювання згідно зі своїм планом … По усій видимості Росія розкусила американську політику і, можливо, усвідомила, що Америка вплутала її у Сирію. По факту, сьогодні Росія застрягла у Сирії і не може покинути цю країну без дозволу Америки, яка володіє там усіма важелями впливу. Тому Росія не змогла завершити свою військову кампанію, яку вона підготувала для того, що по своєму методу поставити крапку у кризі в Ідлібі, тому що Туреччина під диктовку Америки виступила проти цієї військової кампанії, а Іран зайняв мовчазну позицію. 

Таким чином, Іранський саміт 7 вересня 2018 року, на якому повинен був бути схвалений російський план атаки по Ідлібу і по врегулюванню сирійської кризи, не дав позитивних результатів. І через декілька днів відбулась зустріч Ердогана і Путіна, на якій замість російського плану таки був прийнятий план демілітаризованої зони. Природно, усе це відбувалось з благословення Америки. «Ми вітаємо і заохочуємо Росію у прийнятті практичних заходів по запобіганню військового нападу з боку уряду Асада і його союзників на провінцію Ідліб», — заявив представник зовнішньополітичного відомства США. За підсумками переговорів зі своїм турецьким колегою Реджепом Тайіпом Ердоганом президент Росії Володимир Путін заявив: «У ході сьогоднішніх переговорів, сьогоднішніх консультацій нам вдалось вийти на серйозні рішення, просунутись у вирішенні гострої проблеми, вийти на узгодженні рішення».

Зі свого боку, міністр оборони Росії Сергей Шойгу заявив, що підписана угода відкладає заплановану декількома днями раніше військову операцію на останні місця дислокування опозиційних бойових загонів у Сирії. Як передає РІА «Новини», на питання, чи правильно варто розуміти, що операції проти Ідлібу не буде, Шойгу відповів позитивно. Між тим, Ердоган на прес-конференції після зустрічі двох президентів заявив: «Росія вживе необхідні заходи по забезпеченню запобігання атак на зону деескалації в Ідлібі» (див. «France 24» за 17.09.2018).

Таким чином, Росія припинила обстріл Ідлібу і повернула свої кораблі, які проводили навчання у Середземному морі... Одним словом, інтерес Туреччини, а за нею — Америки, до запобіганню військової атаки Росії по Ідлібу був у першу чергу скерований на благо США, а не для того, щоб не дати сирійському режиму увійти в Ідліб або захистити цивільне населення. Навпаки, коли Америка зможе роздобути те рішення, яке вона бажає, і Росія підкориться цьому рішенню, тоді для американців нічого не буде означати ані Ідліб, ані життя цивільних і нецивільних осіб, ані демілітаризовані та мілітаризовані зони. Їх дії говорять про це у різноманітних областях Сирії, де вони коять численну кількість злочинів».

8. Таким чином, Америка переконалась в успіху свого плану та у здатності Туреччини запобігти будь-якому нападу Росії на Ідліб до повної готовності американського рішення сирійської кризи, тобто коли Америка знайде нового агента, який змінить нинішнього і буде користуватись підтримкою опозиції. Для цього необхідно знаходження в Ідлібі опозиції, яка піде на переговори з режимом і утвердить новий уряд згідно з американським планом... І тому Америка вирішила, що більше не потребує співпраці Туреччини з Росією,оскільки Росія вже не у змозі згуртувати союзні війська і напасти на Ідліб . Таким чином, причина мовчання Америки відносно угоди Туреччини з Росією про закупку С-400 вже усунута. Це і пояснює нинішні погрози Америки на адресу Туреччини у випадку, якщо угода буде реалізована і російська система опиниться всередині західної системи НАТО… Тому Америка почала виступати проти цієї угоди, незважаючи на те, що при її укладанні вона займала нейтральну позицію у силу потреби у зближенні Туреччини з Росією у 2017р., яка змінилась з усуненням цієї потреби у 2019 р.

9. Приведемо деякі різкі заяви і погрози США на адресу Туреччини:

а) Високопосадові особи США і НАТО багаторазово попереджали турецьку сторону, що С-400 не можуть бути інтегровані у систему протиповітряної і протиракетної оборони альянсу, що покупка С-400 послабить можливість придбання Туреччиною американських винищувачів F-35 LockheedMartin і може призвести до серозних наслідків з боку Вашингтону (див. «SkyNews» 26.02.2019).

б) Серйозні проблеми будуть у Туреччини, якщо вона піде на покупку російської зенітно-ракетної системи С-400, заявив офіційний представник Пентагону Чарльз Саммерс 8 березня у ході прес-конференції з журналістами, повідомляє прес-служба міністерства оборони США на своєму офіційному сайті. Представник Міноборони США додав, що «якщо Туреччина прийме С-400, то це призведе до серйозних наслідків у наших відносинах у цілому, і у військових відносинах з ними — зокрема. За словами Саммерса, якщо Туреччина купить С-400, «тоді вони не отримують F-35» або систему Patriot (див «DW» за 08.03.2019).

в) Представник Держдепартаменту США заявив у вівторок, що США повідомили Туреччині про те, що продовження укладання угоди про покупку С-400 ставить під загрозу участь Туреччини у програмі по створенню американських винищувачів-бомбардувальників п’ятого покоління F-35, а також будь-яку майбутню угоду з Вашингтоном по озброєнню. Першим кроком США по недопущенню поставки F-35 у Туреччину стало те, що представник Пентагону заявив у понеділок, що Сполучені Штати призупинили поставку в Анкару тренажерів, на яких турецькі пілоти повинні були готуватись до польотів на F-35. Два джерела з посиланням «Reuters» повідомили: «Офіційні особи США повідомили своїм турецьким колегам, що ті не отримають подальших поставок обладнання, пов’язаного з F-35, необхідного для підготовки до прибуття літака-невидимки виробництва LockheedMartin… 1 березня 2019 року представник міністерства оборони США підполковник ВПС США Майк Ендрюс (MikeAndrews) зробив наступну заяву: «В очікуванні однозначного рішення Туреччини про відмову від закупок С-400 поставки обладнання та інші дії, які стосуються F-35 для ВПС Туреччини, були призупинені» (див. «alarabiya» за 02.04.2019).

г) США дали зрозуміти Туреччині, що у випадку закупки російської системи ППО Вашингтон буде вимушений провести «переоцінку» участі Анкари у програмі винищувачів F-35. Про це заявив заступник керівника прес-служби Держдепартаменту США Роберт Палладіно, передає «Reuters» від 11.03.2019. «Ми серйозно занепокоєні з приводу заявлених [Туреччиною] планів придбати російські ракетні системи С-400. Ми попередили Туреччину, що потенційна покупка С-400 призведе до переоцінки її участі у програмі F-35», — зазначив Палладіно. Він додав, що це також створює ризики для інших можливих угод по озброєнню з Туреччиною у майбутньому і для потенційних санкцій у межах закону «Про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій» (CAATSA).

10. Відносно реалізації цієї угоди можна очікувати наступне:

а) Заморожування угоди

Туреччина прийме рішення заморозити угоду у силу своїх тісних політичних та економічних зв’язків з США і компенсує цією покупкою тактичної зброї, такої як гелікоптери, у Росії замість С-400. Така тактична зброя не отримає ворожої реакції з боку НАТО. Потім Туреччина отримає від Америки оборонну техніку для забезпечення своєї безпеки. У вівторок в.о. міністра оборони США Патрік Шенахен заявив журналістам у Пентагоні: «Ми хочемо, щоб Туреччина взяла участь у програмі F-35, але тоді їй необхідно придбати Patriot» (див. alarabiya.net за 02.04.2019).

б) Грецький сценарій

Американці можуть запропонувати «грецьке рішення», а саме — розташувати російські ракети на склади збереження і залишити їх напризволяще в обмін на покупку системи ПРО Patriot у Сполучених Штатів, які коштують три з половиною мільярди доларів. Історія російських ракет у Греції повертається у ті часи, коли Москва з самого початку продала їх Кіпру, який оплатив їх вартість, але жорсткі заперечення Анкари примусили Афіни відкласти їх убік заради уникнення загострення кризи з Туреччиною. А це означає, що турки заплатять цю суму на додаток до двом з половиною мільярдам доларам за російські ракети! Безумовно, таке рішення влаштовує Дональда Трампа. Проте висока плата ляже на плечі уряду Туреччини і буде сприйнята турецькою опозицією у штики, і вона вправі буде звинуватити уряд у покладанні розтрачених турецьких грошей на вівтар помилок зовнішньої політики .

в) Передача третій стороні

Ця система може бути відправлена у третю країну, такі як Індія, що не викличе гнів у Росії. Тим більше, що це поєднується з американською стратегією по взяттю Китаю у кільце.

Можливий результат:

По усій видимості, найбільш ймовірним варіантом є перший. На це вказують нинішні заяви сторін даної проблеми, які по суті прокладають дорогу для цього. Наприклад, заява в.о. міністра оборони США Патріка Шенахена 2 квітня . З іншого боку, віце-прем’єр РФ Юрій Борисов заявив, що Москва не бачить підґрунть побоюватись, що Анкара відмовиться від С-400. «Доки вони [турецькі партнери] прихильні підписаним контрактним зобов’язанням і чітко їх виконують. Решта — це чутки. У нас поки побоювань немає», — сказав заступник голови уряду 3 квітня (див.aljazeera.com за 03.04.2019). Це ж джерело повідомило, що голова комітету Державної Думи РФ по обороні Володимир Шаманов заявив: «Ми не відмовимось від поставок С-400 у Туреччину … Проте відмову Туреччини виключати неможна». Інше агентство «Аlarabiya» повідомило 4 квітня 2019р., що Анкара запропонувала Вашингтону створити технічну робочу групу, щоб гарантувати що системи С-400, які Туреччина придбає у Росії, не стануть загрозою ані для винищувачів-бомбардувальників п’ятого покоління F-35, ані для інших систем НАТО. Усе це вказує на ймовірність прийняття першого варіанту рішення, а саме — нездійснення угоди про купівлю РЗК С-400 у Росії, тобто мова йде про заморожування цієї угоди.


28 Раджаба 1440 р.х.
04.04.2019 р.