Питання перше: Хафтар почав наступ на захід Лівії, незважаючи на наявне затишшя між ним і Сараджем.
Що підштовхнуло першого піти на такий наступ, враховуючи той факт, що уряд Сараджа на заході Лівії є визнаним на міжнародному рівні ? Якими є наслідки цього нападу і чого варто чекати? Заздалегідь вдячний!
Відповідь:
1 — Відповідь можна зрозуміти із нашого видання за 20.02.2019, тобто до початку наступу за 40 днів. У ньому ми дали чітку картину ходу подій у Лівії. Наведемо деякі уривки із нього:
По-перше, коли Хафтар, агент Америки, захопив м. Бенгазі, то тим самим він захопив і схід Лівії, який опинився повністю під його контролем зі взяттям м.Дерна у середині 2018 р.
Після того, як зіткнення перенеслись у регіон нафтового півмісяця, конфлікти всередині Лівії між агентами Америки на чолі з Хафтаром і агентами європейців на чолі з Сараджем у Тріполі збільшились. Коли Хафтар захопив нафтовий півмісяць, його рука змогла повністю обігнути територію, підконтрольну уряду Сараджа. Проте його озброєні сили, які підпитувались американським агентом ас-Сиси, виявились недостатні, щоб захопити увесь захід Лівії, тому що Сараджу на заході Лівії безпосередньо надає допомогу Європа. Окрім того, поруч знаходиться Алжир, також лояльний європейцям. Страх перед Алжиром і його відкритим вторгненням у Лівію очевидний у заявах Хафтара: «Міністр закордонних справ Лівії Тахер Сіала відмовився у понеділок від «безвідповідальних заяв» Халіфи Хафтара, який пригрозив можливістю «експорту військових дій із Лівії в Алжир за одну мить». Хафтар вже заявляв, що Алжир «використовує для себе положення з безпекою у Лівії» і що «алжирські солдати перетинають кордони з Лівією» («France 24», 10.09.2018).
По-друге,Єгипет під владою американського агента ас-Сісі допомагає американському агенту Хафтару, який захопив контроль над сходом Лівії і нафтовим півмісяцем. У противагу цьому проєвропейський уряд Сараджа користується підтримкою Алжира, готового захищати Сараджа під приводом географічної близькості, а також підтримкою самих європейців, які стоять за ними...
Така противага у деякій мірі вирівняла баланс сил між двома сторонами, навіть якщо у Хафтара і є деяка військова перевага через сильну американську підтримку. Втім, такий збіг обставин підходить для Америки, яка бажає, щоб сторони розпочали переговори після того, як позиції Хафтара стануть переважаючими або близькими до цього. Проте з точки зору політичного впливу у Лівії варто відзначити, що він як і раніше більш сильний за урядом Сараджа.
Європейський вплив гарантує йому збереження контролю над Тріполі — столицею Лівії, — а разом з контролем над Тріполі у Сараджа буде і політична вага, яка слугує інтересам Європи. Тому Хафтар не може почати наступ на Тріполі і захопити його, як і не може розпочати переговори зараз, адже у такій ситуації переговори виявлять рівність сил обох сторін...У зв’язку з цими двома ускладненнями конфлікт між сторонами заморозився, бо жодна із них зараз не може взяти гору над іншою, через що бойові дії перекочували на південь Лівії і у цьому Хафтар знайшов для себе вихід, тому що, захопивши південь країни, він зможе розширити зону контролю, а отож — і військову потужність, після чого вплив Америки у Лівії стане сильніше, аніж вплив Європи.
«У середу війська Халіфи Хафтара розпочали широку військову кампанію на півдні країни з метою «очистити» її від озброєних угрупувань … як про це заявив представник національної лівійської армії...» («France 24», 17.01.2019). Під гаслом «боротьби з тероризмом і бандформуваннями» Америка штовхнула свого агента Хафтара на південь Лівії для реалізації багатьох локальних цілей, які переслідує Америка у цій місцевості заради підсилення свого впливу і скорочення впливу держав Європи.
Як підсумок, можна сказати, що Хафтар при великій військовій підтримці, наданої йому з боку Америки, особливо через Єгипет, зміг розколоти Лівію на дві частини: східну і західну. Східну частину він захопив повністю, як і захопив нафтовий півмісяць, який є серцем економіки Лівії. Також він зміг пробити коридор до західної Лівії, а тепер проривається на південь, щоб захопити іще більше територій, а отож — і збільшити свою військово-економічну потужність. Тому скоро він опиниться у тупиковій ситуації через нездатність захопити решту західної частини країни з причини страху перед можливим вторгненням Алжиру у крупної допомоги Європи уряду Сараджа. Через це Америка штовхає його на виконання декількох інших задач, досягнувши які вона зможе збільшити тиск на європейські держави через потік мігрантів, з одного боку, і загрози французькому впливу у сусідніх країнах — з іншого боку, починаючи з Чаду.
По усій видимості, Хафтар скористався подіями в Алжирі і занятістю алжирської армії внутрішніми безладами, вдавшись на наступу на захід Лівії. Цей напад почався 4 квітня 2019 року через два дні після саміту по політичній кризі, пов’язаної з відставкою президента Алжира Бутефліки! Це дозволило Хафтару помітно просунутись у напрямку Тріполі...
2 — Що стосується очікуваних наслідків цього нападу, то складно уявити, що Хафтару удасться захопити Тріполі і справитись з цим по двом причинам:
По-перше, перед Хафтаром стоять Європа і Алжир... Що стосується останнього — Алжира, — то у справжній час він зайнятий своїми внутрішніми проблемами. Що стосується Європи, то вона іще у змозі спричинити політичний тиск. Голова дипломатії Євросоюзу Федеріка Могеріні на прес-конференції по підсумкам засідання Ради ЄС у Люксембурзі заявила: «Був одноголосний терміновий заклик на адресу усіх сторін реалізувати гуманітарний доступ, уникати військової у ескалації і повернутись за стіл переговорів під головуванням ООН» (див. «SkyNews» за 08.04.2019). Поруч з цим Британія представила у Раду Безпеки ООН проект припинення бойових дій:
Британія представила у Раду Безпеки ООН проект резолюції, яка закликає до негайного припинення вогню у Лівії після того, як сили, лояльні Халіфі Халіфу, сильній людині на сході Лівії, почали напад на Тріполі, згідно копії тексту проекту, яку отримало у вівторок «AgenceFrance-Presse». У проекті резолюції говориться про те, що напад «Лівійської національної армії» (ЛНА) під командуванням Хафтара «загрожує стабільності Лівії і перспективам посередництва ООН, а також всебічному політичному врегулюванню кризи» (див. «AFP» за 16.04.2019).
Європа буде використовувати усі свої політичні важелі для спричинення тиску, щоб зупинити просунення Хафтара, і, можливо, піде на військове втручання у випадку необхідності». Офіційний представник «Лівійської національної армії» (ЛНА), бригадний генерал Ахмед аль-Місмарі, заявив, що іноземні пілоти управляють літаками Уряду національної згоди у рейдах на лівійські об’єкти... (див. «alarabiya.net» за 13.04.2019). Також голова європейської дипломатії Федерика Могеріні закликала європейські країни до передислокації ВМС у Середземному морі для продовження військово-морської операції «Софія» по боротьбі з контрабандою зброї і нафти».
По-друге, Америка, яка підтримує Хафтара, зокрема — через Єгипет, розуміє, зацікавленість Європи у Лівії і усвідомлює, що Європа піде на усе, щоб не позбавитись Лівії, і постарається нанести удари по Хафтару. Вашингтон розуміє, що Європа буде різноманітними шляхами боротися, щоб не випустити усю Лівію із своїх рук, і тому закликав до переговорного рішення. У понеділок посольство США у Лівії виступило з черговою заявою, у якій говориться про те, що «немає ніякого військового рішення конфлікту у Лівії». На своєму офіційному блозі у соціальній мережі «Twitter» посольство написало, що «політичне рішення — це єдиний спосіб об’єднати країну і надати план по забезпеченню безпеки, стабільності і процвітання для усіх лівійців...» (див. «SputnikArabic» за 08.04.2019).
Усе ж таки Америка постарається відстрочити це до покращення положення Хафтара через розширення підконтрольних йому територій, щоб його переговорні позиції стали превалюючими і дозволили Америці виступати з більш сильної і впливової позиції, аніж Європа, особливо Британія, оскільки більша частина політичної еліти є проанглійською. І тому, ймовірніше за усе, Хафтар утримається від захвату усієї лівійської столиці — Тріполі і прилеглих йому районів, — а потім почне переговори, що дозволить йому зайняти сильні позиції. Це те, що простежується із планів Америки. Можливо, ці плани проваляться, якщо Алжиру вдасться швидко вирішити свою внутрішню проблему. Алжирська армія почала погрожувати Хафтару і фактично вдалась до реалізації своїх погроз,хоча хід подій в Алжирі не говорить про швидке рішення. А тому для цього теж потребується деякий час.
3 — Таким чином гинуть мусульмани від рук Уряду національної єдності на чолі з Сарджем, з одного оку, і «Лівійської національної армії» (ЛНА) під командуванням Хафтара — з іншого, не заради прославлення Ісламу або відродження мусульман, а на благо інтересів Америки і Європи, які використовують своїх, а потім по спливанню строку викидають їх на смітник. Такою є участь маріонеток безбожних колонізаторів, які не вилучають уроки від своїх попередників, не поважають себе і не бачать свій лихий стан у мирському житті і своє жалюгідне положення у Наступному. Всевишній Аллах говорить:
وَمَن كَانَ فِي هَذِهِ أَعْمَى فَهُوَ فِي الْآخِرَةِ أَعْمَى وَأَضَلُّ سَبِيلًا
«А хто сліпий у цьому світі, той буде також сліпий і в Останньому житті і він виявиться іще більш заблудшим» (17:72).
Питання друге:
Що відбувається у Судані? Аль-Башир подає у відставку, або, як говорять, він утримується у безпечному місці. На його місце приходить Авад, а через день і він подає у відставку, далі замість нього приходить аль-Бурхан. Командуючий силами швидкого реагування заявляє, що він не увійде у Військову раду, і наступного дня він стає заступником голови цієї Військової ради! Опозиція вимаже повного громадянського правління, а Військова рада відповідає, що сформує громадянський уряд, який буде підконтрольним Військовій раді … Таким чином, сторони вдаються до таких дій, які вносять плутанину. Що насправді відбувається там? Дуже дякую!
Відповідь:
1 — Дорогий брате, якщо б Ви стежили за нашими виданнями, то зрозумілим було б те, що відбувається, без усілякої плутанини. Незадовго до уходу аль-Башира ми писали у своїй відповіді за 4 березня 2019 року:
«На звершення треба сказати, що є дві обставини, які варто ретельно розглянути :
По-перше, Америка наказує своїм агентам докладати максимальних зусиль для служіння її інтересам. Умар аль-Башир виконував усі накази Америки до такої міри, що зрадив свою ж клятву, погодившись з відокремленням півдня Судану. По сьогоднішній день Америка допомагає аль-Баширу, і постійні зв’язки і відносини між Хартумом і Вашингтоном — тому доказ...
Проте, якщо протести триватимуть, то аль-Башир буде скинутий самою ж Америкою, адже його влада у країні настільки послабне, що у нього не вистачить сил виконувати її розпорядження. Отож, швидше усього, Америка змістить його, після чого деякі інші прибічники Америки змішаються з протестуючим народом і очолять протести зсередини.Особливо цим може зайнятись партія Міргані, лояльна Америці... Можливо, усе вже прямо зараз рухається у цьому напрямку, тобто аль-Башира готують до зміщення. Зміщення аль-Башира вимагає його заміни, прийнятної населенням. Америка часто практикує цей спосіб зі своїми агентами. Раніше вона так і вчинила з Хосні Мубараком в Єгипті, коли той не зміг приборкати мітинги у країні: вона наказала йому покинути свій пост, замінивши його на Тантаві і військову раду...
Для Америки це традиційний спосіб, проте їй потрібна готова заміна до того, як вона накаже віджилому себе агенту покинути пост. Америка побоюється того, щоб почались змінення до того, як буде підготовлена альтернатива до приходу у владу, тому що заміна повинна на практиці довести свою відданість і вірність Америці, ставши її зброєю — кинджалом, який Америка всадить у серце Умми. Це означає, що Умар аль-Башир залишиться при владі доти, доки потрібна заміна не буде остаточно підготовлена.
По-друге, лякає перспектива того, що пролита кров вбитих і демонстрантів, втрати, які люди понесли на вулицях, і у цілому перенесені ними труднощі врешті решт виллються у заміну одного агента Америки на іншого, а штучно вироблена конституція залишиться і надалі існувати і правити у країні... Ми побоюємось цього тому, що протестуючі на вулицях Судану по сьогоднішній день у цілому не вимагають встановлення Ісламу, як і не вимагають введення законів Шаріату на чолі з порядними і чесними керівниками, які б щиро старались для відновлення ісламського образу життя за допомогою встановлення Праведного Халіфату... Якщо так станеться, то політико-економічний конфлікт буде лише підсилюватись, адже сказав Всевишній:
فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَىٰ وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكًا
«... усілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не опиниться заблудшим і нещасним. А хто відвернеться від Мого Нагадування, на то чекає тяжке життя...» (20:123,124).
Істину сказав Всевишній:
فَاعْتَبِرُوا يَا أُولِي الْأَبْصَارِ
«Прислухайтесь ж до назидання, о, володарі зору!».
2 — Те, що трапилось і те, що відбувається, у точності говорить про те, що ми згадували у нашій попередній відповіді на питання. Аль-Башир не зміг покласти край протестам, які змели його і кинули у збиткове, принижене і ганебне положення! У четвер його змінив Авад ібн Ауф, який вже наступного дня пішов у відставку, нібито грав роль сполучної ланки, так і не заручившись підтримкою вулиць. Потім прийшов Абдул Фаттах Бурхан, який був призначений аль-Баширом у лютому 2018 року начальником штабу сухопутних військ, а 26 лютого 2019 року аль-Башир вирішив підвищити звання генерал-лейтенанта Абдул Фаттаха до головного генерал-лейтенанта і призначив його генеральним інспектором озброєних сил (див. «alsudanalyoum.com» за 13.04.2019).
Іншими словами, аль-Бурхана призначив сам аль-Башир під час масових протестів. Він — той, хто вів переговори з мітингуючими у п’ятницю вранці 12 квітня 2019р., і він став головою Військової ради у п’ятницю ввечері по заяві Авада ібн Ауфа, яки об’явив про ухід з посту голови ради наступного дня після того, як прийняв його. Аль-Бурхан вжив низку кроків по зниженню ескалації.«Голова Перехідної військової ради Абдель Фаттах аль-Бурхан усіма силами намагався догодити протестуючим. У своїй першій заяві він об’явив про створення військової ради, яка буде представляти суверенітет держави, а також загальновизнаний «громадянський уряд», який буде управляти країною під час перехідного періоду. Він скасував комендантську годину і звільнив засуджених», — повідомляє «SUDAN NewsAgency» за 14.04.2019.
Потім він призначив командуючим силами швидкого реагування (спецназу, одного із найбільш потужних підрозділів армії) Мухаммеда Хамдана Дакло, який раніше, 11 квітня 2019р., заявляв, що не буде брати участь у Військовій раді — хунті, — а наступного дня став заступником голови цієї Військової ради.«Я хотів би об’явити усьому суданському народу, що, будучи командуючим силами швидкого реагування, відмовляюсь від участі у Військовій раді з 11 квітня 2019 року. Ми залишимось частиною озброєних сил і будемо працювати заради єдності країни, поваги прав людини і захисту суданського народу», — сказав Дакло 12 квітня 2019р. Проте, наступного дня він став заступником голови Військової ради.
«Військова рада у Судані у суботу ввечері призначила командуючого силами швидкого реагування Мухаммеда Хамдана Дакло заступником голови Перехідної військової ради одного», — повідомило агентство «al-marsd» у неділю 4 квітня 2019р. І це трапилось при тому, що дана людина була одним із стовпів режиму аль-Башира, а тепер продовжує служити стовпам нової системи. Наступного дня після призначення виконуючий справами американського консула у посольстві США виразив Дакло слова привітання і теплі побажання. Заступник голови Перехідної військової ради Мухаммад Хамдан Дакло зустрівся у неділю у президентському палаці з тимчасовим повіреним у справах США у Хартумі Стівеном Кутсісом, говориться у заяві, яка надійшла у розпорядження «SudanNewsAgency» від прес-служби ради.
Зазначається, що Дакло повідомив тимчасовому повіреному у справах США про ситуацію та останні події у країні і причинах формування Перехідної військової ради, а також про кроки для збереження безпеки і стабільності у країні.«У свою чергу, тимчасовий повірений у справах США привітав роль Військової ради в усуненні стабільності і запевнив у необхідності продовження співпраці між двома сторонами (Суданом і Америкою)», — зазначається у заяві від 14.04.2019.
3 — Заради уникнення загострення ситуації, яка утворилась, Сполучені Штати мають намір зняти санкції. Про це у вівторок повідомляє агентство «Reuters» з посиланням на представника Білого дому високого рангу. «Ми розглянемо можливість виключення Судану із списку держав-спонсорів тероризму, якщо в уряді відбудуться значні змінення і країна продовжить добиватись прогресу у протидії терористам і дотриманні прав людини», — цитує агентство «Reuters» от 17.04.2019.
Після цього американські агенти у регіон один за другим взялись надавати підтримку новій ситуації:
Єгипет: «Президент ас-Сісі запевнив голову Перехідної військової ради Судану Абдель Фаттаха аль-Бурхана у повній підтримці Єгиптом безпеки і стабільності Судану» (див. «skynewsarabia» за 16.04.2019). Єгипетська делегація високого рівня 17 квітня 2019р. відвідала суданську столицю Хартум, щоб запевнити про повну підтримку вибору суданського народу (див. єгипетську газету «Youm7» за 17.04.2019).
Саудівська Аравія: «Рада міністрів Саудівської Аравії у вівторок підтвердила свою підтримку поглядам суданського народу на своє майбутнє і рішенням, прийнятим Перехідною військовою радою у Судані», — повідомляє саудівське агентство друку «SPA» (див. «AlWatan» за 16.04.2019).
4 — Політика Америки стала явною для усіх. Вже не секретний той факт, що вона опирається на своїх людей в озброєних силах і вимагає від них служити її інтересам і гегемонії над ситуацією, яка склалася. Якщо вони не справляться з завданням, Америка відкидає їх убік і приводить іншу людину із своїх агентів в армії. І, незважаючи на велику кількість щирих синів Ісламської Умми в арміях мусульман, Америка знаходить того, хто спокушається мирськими насолодами і зраджує свій народ, не звертаючи уваги на долю відігравших свою роль агентів після того, як вони вичерпали себе!
Спочатку Америка погоджується з призначенням громадянського уряду на службу її інтересам, а потім вона розпускає цей уряд і повертає своїх агентів із армії. Так відбулось в Єгипті. Америка викинула Мубарака на узбіччя, коли той виявився нездатним придушити спалахнулі протести, і привела Військову раду Тантаві разом з підконтрольним армії громадянським урядом, а потім висунула проамериканську людину ас-Сісі із єгипетської армії, що означало повернення армії у владу.
Аналогічне вже відбувалось у Судані. Так, 6 квітня 1985 року через виниклої політичної нестабільності Німейрі був відсторонений групою офіцерів на чолі з генерал-лейтенантом Абдуррахманом ад-Дахабом шляхом безкровного перевороту. Були створені Перехідна військова рада і підконтрольний армії Перехідний уряд. Потім вона ж повернула проамериканську людину із суданської армії аль-Башира, що означало повернення армії у владу.
Сьогодні аль-Башир не справився з народними протестами, і Америка відсторонила його, а замість нього привела Бурхана на чолі Військової ради, як і його заступника Дакло. У своїй заяві Бурхан зазначив, що він сформує громадянський уряд, верховенство буде належати армії. Потім він притягне цивільне населення на якийсь час, а після поверне ситуацію на початкове положення!
Такою є класична політика Заходу у відношенні своїх агентів. Якщо Європа, особливо Британія, іще намагається знайти правові шляхи виходу для цього, то Америка не обтяжує себе пошуком таких шляхів!
5 — Незважаючи на різношерстість опозиції, усе ж таки британський вплив у ній залишається помітним, особливо у профспілкових організаціях і партії Садика аль-Махді. Проте вплив цих спільнот залишається обмеженим, навіть якщо вони увійшли у громадянський уряд,оскільки фактична влада, або, як вони говорять — верховенство, належить проамериканським людям в армії. Як ми вже говорили раніше, така політика Америки майже в усіх мусульманських країнах. Вони не рахується з чесними виборами, бо результати ідуть не на її користь. Тому вона опирається на кількість своїх послідовників в арміях мусульман, які погодились зрадити свою релігію і свою Умму і яких вона ж викидає на узбіччя дороги після виконання своєї ролі. Таким чином, вони позбавляються і цього мирського життя після того, як погубили свою релігію.
6 — Проте найдошкульніше те, що у цих арміях багато люблячих свою релігію і Умму мусульман. І як вони можуть дозволити цим низьким і нечисленним проамериканським агентам у цих арміях чинити безчестя на землі і слідувати диктовкам США? Як можна іти по цьому нелегкому шляху, у якому їм доводиться жертвувати життям, віддавати свої душі, отримувати поранення на шляху злісного гегемону світу — США — та інших західних наддержав?! Адже, якщо б вони надали допомогу релігії Аллаха, то отримали б перемогу у цьому світі і у світі Вічному, а також удостоїлись би честі перших ансарів, які увірували і допомогли релігії Аллаха, і Господь увічнив їх імена і нагородив їх перемогою. Заради цього варто старатися вам, о щирі воїни ісламських армій! Дійте, і Аллах удостоїть вас величчю у цьому світі і нагородою у світі Вічному. Воістину, це і є велика перемога!
Що стосується тих, хто зраджує свою Умму і є пособником голів невір’я — Америки і Британії — і їх послідовників, то вони погубили як своє останнє життя, так і мирське. Вони будуть викинуті на узбіччя дороги після виконання своєї ролі без усілякої вдячності подібно своїм попередникам, залишившись назавжди зі своїми розчаруваннями і жалкуваннями. О, якщо б вони розуміли і вирішили виправити цей жалюгідний свій стан!
إِنَّ فِي ذَلِكَ لَذِكْرَى لِمَن كَانَ لَهُ قَلْبٌ أَوْ أَلْقَى السَّمْعَ وَهُوَ شَهِيدٌ
«Воістину, у цьому міститься нагадування для тих, у кого є серце, хто прислухається і присутній при цьому» (50:37).
11 Шабана 1440 р.х.
17.04.2019 р.
