Питання: Я читав хадіс, виведений Абу Даудом, у якому говориться:
لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ أَنْ تُسَافِرَ بَرِيداً إِلَّا مَعَهَا ذُو مَحْرَمٍ
«Не дозволено жінці вирушати у подорож відстанню у барід (22 км з гаком) без супроводу махрама».
Звідси у мене виникло питання : чому ми прийняли інший хадіс:
لاَ يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَاليَوْمِ الآخِرِ أَنْ تُسَافِرَ مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلَّا مَعَهَا ذُو مَحْرَمٍ
«Не дозволено жінці, яка вірить в Аллаха і Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день і ніч, без забороненого поруч з нею»?
Відповідь:
Передається від Ібн Аббаса (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا تُسَافِرِ الْمَرْأَةُ إِلَّا مَعَ ذِي مَحْرَمٍ
«Нехай жінка не вирушає у подорож без супроводу махрама» (Бухарі, Муслім).
У хадісі говориться про заборону на вирушення у подорож жінці без махрама в абсолютній формі (мутляк). Проте у хадісах також є обмеження (мукайяд) подорожі згадуванням двох днів, доби, однієї ночі. Так Бухарі приводить хадіси:
— від Ибн Умара (р.а.), де говориться про трьох днях,
— від Абу Саіда аль-Худрі — про два дні,
— від Абу Хурайри — про добу (день і ніч),
— від Ібн Аббаса та Ібн Умара — про добу (день і ніч).
Муслім приводить хадіси:
— від Ібн Умара, де говориться про трьох і більше днях,
— від Абу Саіда аль-Худрі — про двох днях, трьох і більше днях,
— від Абу Хурайри та Ібн Аббаса — про добу (день і ніч).
ат-Тірмізі приводить хадіси:
— від Абу Саіда аль-Худрі, де говориться про трьох і більше днях,
— від Абу Хурайри — про добу (день і ніч).
Ібн Маджа приводить хадіс від Абу Саіда, де говориться про трьох і більше днях.
Ахмад приводить хадіси:
— від Ібн Умара, де говориться про трьох днях,
— від Абу Хурайри — про трьох днях, добу,
— від Абу Саіда — про трьох днях, двох і більше днях.
Ад-Дарімі приводить хадіс від Абу Саіда, де говориться про трьох і більше днях.
Абу Дауд приводить хадіси від Абу Хурайри, де говориться про добу (день і ніч), однієї ночі, баріди (22 км з невеликим).
Таким чином, обмеження (такйід) подорожі приводиться у версіях Бухарі, Мусліма, ат-Тірмізі, Ахмада, ад-Дарімі, Абу Дауда періодами: три дня чи три ночі, два дні, доба (день і ніч ), ніч.
За допомогою конкретизації абсолютного (мутляк) тексту за допомогою обмеженого (мукайяд), а також узгодження між цими доказами шаріатський хукм буде наступним: заборонено жінці здійснювати подорож без махрама, якщо подорож триватиме одну ніч. Тому що заборона на подорож, яка займе одну ніч, дозволяє заборонити подорож, яка займає два дні, три і т.д. Проте араби слово «ніч» використовують у значення «доба», тобто день і ніч. Всевишній сказав:
قَالَ رَبِّ ٱجۡعَل لِّيٓ ءَايَةٗۖ قَالَ ءَايَتُكَ أَلَّا تُكَلِّمَ ٱلنَّاسَ ثَلَٰثَ لَيَالٖ سَوِيّٗا
«Він сказав: «Господи! Признач для мене знамення». Він сказав: «Знаменням для тебе буде те, що ти не будеш говорити з людьми на протязі трьох ночей, будучи у повному здравії» (19:10),
قَالَ ءَايَتُكَ أَلَّا تُكَلِّمَ ٱلنَّاسَ ثَلَٰثَةَ أَيَّامٍ إِلَّا رَمۡزٗا
«Аллах сказав: «Твоє знамення буде у тому, що ти будеш три дні розмовляти з людьми лише знаками» (3:19).
Звідси розуміється, що під словом «ночі» мали на увазі дні (доба).
Араби говорять: «كَتَبْتُهُ لِكَذَا لَيْلَةً خَلَتْ مِنْ شَهْرٍ كَذَا» (я писав це на протязі декількох ночей такого-то місяця), — тобто на протязі декількох діб.
Отож, заборонено (харам) жінці вирушати у подорож, яка займе час однієї доби (день і ніч ), без свого чоловіка чи махрама. Це те, чим ми керуємось і що прийняли у якості табанні.
Залишається версія Абу Дауда, де поїздка обмежена відстанню, і в ній використовується слово «барід». Сам барід рівний 4 фарсахам, що дорівнює 22 км з гаком. Проте ця версія неприйнятна по наступним причинам:
а) Якщо подорож обмежити відстанню, то у часу не залишається якої-небудь значущості, і жінка постійно буде потребувати махрама. Тому, якщо вона захоче вирушити у подорож протяжністю 22 км, то тут не враховується, за скільки днів вона здолає цю відстань: за день, за два чи більше. Що стосується хадісів, де згадується час (день і ніч), то тут теж не враховується те, яку відстань вона подолає на протязі цього часу: сто чи сотні кілометрів.
Таким чином, якщо використовувати хадіс, де враховується відстань, автоматично усувається хадіс, де згадується час; так само і хадіси, де згаданий час, усувають хадіси, де згадана відстань. Врешті решт виникає протиріччя, тобто несумісність. Тому у такій ситуації необхідно опиратися на тарджих (віддати перевагу). При тарджих ми бачимо, зо збірки хадісі Бухарі, Мусліма та інші достовірні збірки будуть більш переважними, аніж одна версія Абу Дауда, де згадується слово «барід».
б) Версія Абу Дауда, де згадується барід, гласить так: «Нам розповів Юсуф ібн Муса від Джабіра, а він — від Сухайля, а він — від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від Абу Хурайри: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ أَنْ تُسَافِرَ بَرِيداً إِلَّا مَعَهَا ذُو مَحْرَمٍ
«Не дозволено жінці вирушати у подорож відстанню у барід без супроводу махрама».
Сам Абу Дауд передає від Саіда ібн Саіда (а він — від Абу Хурайри) чотири хадіси, де згадується «день» і «ніч». Також Абу Дауд передає від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від свого батька, а він — від Абу Хурайри два хадіси, де в одному згадується «ніч», а в другому — «день і ніч».
Усі версії Абу Дауда напряму передаються від Саіда ібн Абу Саіда (іноді — від його батька), який передає від Абу Хурайри. У цих хадісах подорож обмежена (мукайяд) часом (днем і ніччю). Ахмад ібн Ханбаль також передає хадіс тим же шляхом від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від свого батька, а він — від Абу Хурайри, де згадується «повна доба». І лише в одній версії Абу Дауда від Саіда, а він від — від Абу Хурайри, згадується слово «барід».
Таким чином, перевага віддається версіям хадісі, де Абу Хурайра розповів Саіду ібн Абу Саіду (або його батьку) про дні і ночі, але не згадує про баріду.
Отож, перевага віддається версії хадісу у книзі «Соціальна система», де згадується «день» і «ніч»:
لاَ يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَاليَوْمِ الْآخِرِ تُسَافِر مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلاَّ مَعَ ذِي مَحْرَمٍ
«Не дозволено жінці, яка вірить в Аллаха і Судний день,вирушати у подорож, (яка займе) день і ніч, без супроводу махрама» (Муслім).
Як Ви бачите, ми говоримо, що цей хадіс більш переважний, але не говоримо, що наша думка беззаперечно правильна. Ми говоримо про дозволеність вирушати у подорож, яка займає менше доби, без махрама, але не говоримо, що це обов’язково (ваджиб). Тому, якщо жінка захоче вирушити у подорож, яка займе півдня, разом з махрамом, тому цьому немає ніякої проблеми, головне, щоб вона не вирушала самостійно у дорогу, яка займе добу (день і ніч) або більше того.
18 Рамадана 1427 р.х.
10.10.2006 р.
