Питання: У книзі «Ісламська особистість», 1 том, у темі «Види хабарахада» сказано:
«Сахіх — це хадіс, існад якого від початку і до кінця складається із адль (добросовісних) дабіт (точних) передавачів … Вираз «існад якого складається із адль (добросовісних) дабіт (точних) передавачів» служить для того, щоб не сплутати такий хадіс з мурсаль, мункаті та муаддаль хадісами, які не відносяться до видів сахіх хадіса. Мурсаль — це те, що передано табііном про Пророка ﷺ без згадування про сподвижника. Мункаті — це той хадіс, в існаді якого у якомусь одному чи декількох місцях пропущений один передавач. Муаддаль — це той хадіс, в існаді якого у якомусь одному чи декількох місцях пропущені два чи більше передавача. Існад усіх цих хадісів, тобто мурсаль, мункаті і муаддаль, не є безперервним, а, отож, вони не відносяться до сахіх хадісів» (кінець цитати).
Дана цитата іде врозріз зі згаданим в темі «Хадіс мурсаль», де говориться, що хадіс мурсаль використовується у якості доказу.
Не могли б Ви роз’яснити це протиріччя? Заздалегідь виражаю Вам вдячність!
Відповідь:
У даному випадку немає ніякого протиріччя у книзі між невіднесенням хадіса мурсаль до категорії «сахіх» і використанням його у якості керівництва для дій, бо це різні речі. Спеціалісти будь-якої науки розробляють свої терміни, і вони застосовуються лише у межах даної науки, не виходячи за її межі. Терміни — це свого роду слова з певними значеннями, які їм дала група людей, тобто хакикаурфія (обумовлене значення).
Якщо нас спитають, яке визначення у сахіх хадіса у науці «Термінологія хадіса», то ми відповімо так, як згадано у книзі «Ісламська особистість», 1 том, у темі «Види хабарахада»:
«Сахіх — це хадіс, існад якого від початку до кінця складається із адль (добросовісних) дабіт (точних) передавачів. Цей хадіс не повинен бути шазз (маючим відхилення) і муалляль (маючим недоліки). Тобто це хадіс, який безперервно передається адль (добросовісним) дабіт (точним) передавачем від такого, як і він, аж до Посланця Аллаха ﷺ, або до кінця хадіса від сподвижника, чи табііна. Вираз «існад якого складається із адль (добросовісних) дабіт (точних) передавачів» служить для того, щоб не сплутати такий хадіс з мурсаль, мункаті і муаддаль хадісами, які не відносяться до видів сахіх хадіса. Мурсаль — це те, що передано табііном про Пророка ﷺ без згадування про сподвижника. Мункаті — це той хадіс, в існаді якого у якомусь одному чи декількох місцях пропущений один передавач. Муаддаль — це той хадіс, в існаді якого у якомусь одному чи декількох місцях пропущені два і більше передавача. Існад усіх цих хадісів, тобто мурсаль, мункаті і муаддаль, не є безперервним, а, отож, вони не відносяться до сахіх хадісів» (кінець цитати).
Звідси стає зрозумілим, що хадіс мурсаль не відноситься до видів сахіх хадіса, що відповідає науці «Термінологія хадіса».
Але якщо нас спитають, який хадіс приймається і використовується у якості керівництва для дій, то на це ми скажемо так:
— приймаються сахіх і хасан хадіси, які описані у «Термінології хадіса»;
— приймається мурсаль хадіс,тобто хадіс, в існаді якого пропущений сподвижник. Такий хадіс є доводом (худджа), і його використовують у якості доказу. Причина у тому, що він повністю відповідає умовам матна (тексту), існада і передавача. Що стосується відсутності згадування сподвижника, то до тих пір, поки відомо, що це сподвижник, це не може негативно впливати на прийняття мурсаль хадіса. Адже незнання його імені не означає, що сподвижник ненадійний, навпаки, усі сподвижники є надійними і заслуговуючими на довіру особами.
— приймаються у якості доводу хасан хадіси, які приводяться у книгах імамів мазхабів, їх учнів та інших вчених і факіхів. Причина у тому, що вчені привели такі хадіси у якості доводу для шаріатського хукма. І тут не важливо, прийшов хасан хадіс у книгах по Усуль аль-фікху чи по фікху. Проте є умова, ці книги повинні бути загальновизнаними, як, наприклад, «Аль-Мабсут», «Аль-Умм», «Аль-Мудав́ванат аль-Кубра́» і т.д.
— є ті, хто використовує даіф хадіси, якщо вони підкріплюються іншими даіф хадісами. Ми ж не беремо такі хадіси у якості доказу.
Таким чином, немає ніякого протиріччя між невіднесенням хадіса мурсаль до категорії «сахіх» і використанням його у якості керівника для дій. Причина у тому, що «Термінологія хадіса» — це одна наука, а те, яким хадісом керуватись — це інша наука. Обидві науки не повинні перетинатись у тих чи інших випадках. Одна наука не може переважати над іншою, якщо тільки немає на це загальноприйнятого доказу.
Щоб внести іще більшу ясність, скажу, що така проблема існує не лише у даному питанні, але й має місце в інших науках.
Наприклад, якщо звернутись до термінологій вчених науки «Ан-Нахву», то ми знайдемо, що вони ввели такі терміни, як «аль-фаіль» (суб’єкт дії), «аль-мафульбіхі» (об’єкт дії), «наіб аль-фаіль» (замінник суб’єкта дії). Проте вчені науки «Фікх аль-Люга» не завжди згодні з їх термінами. Наприклад, вчені «Ан-Нахву» говорять: «أَكَلَ زَيْدٌ التُّفَّاحَةَ» (Зайд з’їв яблуко). У даному реченні вони вважають Зайда аль-фаілем, тому процес поїдання яблука віднесли до нього. Вчені «Фікх аль-Люга» згодні з ними у даному випадку. Але коли вчені «Ан-Нахву» при синтаксичному розборі речення «أُكِلَتْ التُّفَّاحَةُ» (З’їлось яблуко) говорять, що слово «яблуко» тут є наібом аль-фаілем, то вчені «Фікх аль-Люга» з ними не погоджуються. Останні вважають, що яблуко не має зв’язку з дієсловом «з’їстись», отож, яблуко не може бути наібом аль-фаілем. Воно продовжує залишатись тим, що було з’їдено.
Розбіжності присутні у багатьох науках, наприклад, у їх методах, шляхах, термінах. Тому говориться: «لَا مُشَاحَّةَ فِي الِاصْطِلَاحِ» (до самої термінології немає претензій).
Термінологія хадіса — це одна наука, а яким хадісом керуватись — це інша наука. Якщо вони мають розбіжності у чомусь, то це не означає, що між ними є протиріччя.
12 Джумада аль-уля 1431 р.х.
26.04.2010 р.
