Чудо і карамати

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: Відомо, що чудом називається незвичайне, надприродне явище, яке буває лише у пророків і посланців. Але поруч з цим вчені часто вживають слово «карамат».

Це слово тлумачать різними способами, приводять у якості доказу аяти Корану і хадіси. Звідси виникає питання: чи існує така річ як карамат? Якщо відповідь буде позитивною, то хотілось би почути більш детально роз’яснення. Якщо ж відповідь буде негативною, то як тоді пояснити історію Асхаб аль-Кахф (мешканців печери), Асхаб аль-Ухдуд (людей рову), слова Умара ібн аль-Хаттаба: «О, Сарія, тримайся гори!», — історію Саада ібн Абу Ваккаса на річці Тигр і багато інших подій?

Відповідь:

1) Аллах створив людину, життя, Всесвіт, підкоривши їх встановленим законам єства, кожне із створінь наділивши своїми особливостями. Людині не під силу змінити що-небудь чи подолати цю грань. Аллах сказав:

لَا ٱلشَّمۡسُ يَنۢبَغِي لَهَآ أَن تُدۡرِكَ ٱلۡقَمَرَ وَلَا ٱلَّيۡلُ سَابِقُ ٱلنَّهَارِۚ وَكُلّٞ فِي فَلَكٖ يَسۡبَحُونَ

«Сонцю не належить наздоганяти Місяць, і ніч не випереджає день. Кожен пливе по орбіті» (36:40),

وَفِي ٱلۡأَرۡضِ ءَايَٰتٞ لِّلۡمُوقِنِينَ  ٢٠ وَفِيٓ أَنفُسِكُمۡۚ أَفَلَا تُبۡصِرُونَ

«На землі є знамення для людей переконаних, а також в вас самих. Невже ви не бачите?» (51:21),

هُوَ ٱلَّذِي جَعَلَ ٱلشَّمۡسَ ضِيَآءٗ وَٱلۡقَمَرَ نُورٗا وَقَدَّرَهُۥ مَنَازِلَ لِتَعۡلَمُواْ عَدَدَ ٱلسِّنِينَ وَٱلۡحِسَابَۚ مَا خَلَقَ ٱللَّهُ ذَٰلِكَ إِلَّا بِٱلۡحَقِّۚ يُفَصِّلُ ٱلۡأٓيَٰتِ لِقَوۡمٖ يَعۡلَمُونَ  ٥إِنَّ فِي ٱخۡتِلَٰفِ ٱلَّيۡلِ وَٱلنَّهَارِ وَمَا خَلَقَ ٱللَّهُ فِي ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَٱلۡأَرۡضِ لَأٓيَٰتٖ لِّقَوۡمٖ يَتَّقُونَ

«Вій  — Той, Хто дарував Сонцю сіяння, а Місяцю — світло. Він встановив для неї фази, щоб ви могли вести літочислення і знали рахунок. Усе це Аллах створив лише заради істини. Він роз’яснює Свої знамення для людей знаючих. Воістину, у зміні ночі і дня, а також у тому, що Аллах створив на небесах і на землі, містяться знамення для людей богобоязливих» (10:5,6),

إِنَّا زَيَّنَّا ٱلسَّمَآءَ ٱلدُّنۡيَا بِزِينَةٍ ٱلۡكَوَاكِبِ

«Ми прикрасили найближче небо красою зірок (чи зірками)» (37:6),

وَلَقَدۡ جَعَلۡنَا فِي ٱلسَّمَآءِ بُرُوجٗا وَزَيَّنَّٰهَا لِلنَّٰظِرِينَ

«Воістину, Ми встановили на небі сузір’я і прикрасили його для тих, хто дивиться» (15:16).

І багато інших аятів.

2) Аллах упорядкував життя створінь згідно з їх природними можливостями. Тому людина не може літати як птах, пересуватись по воді за рахунок свого тіла, як це роблять морські тварини. Людина живе на суші і пересувається по ній на двох ногах. Вона не може ігнорувати і не рахуватись з цим законом, вона не може ходити по воді на двох ногах чи парити над землею ніби птах, в особливостях організму людини немає таких можливостей. Всевишній сказав:

وَمَا مِن دَآبَّةٖ فِي ٱلۡأَرۡضِ وَلَا طَٰٓئِرٖ يَطِيرُ بِجَنَاحَيۡهِ إِلَّآ أُمَمٌ أَمۡثَالُكُمۚ مَّا فَرَّطۡنَا فِي ٱلۡكِتَٰبِ مِن شَيۡءٖۚ ثُمَّ إِلَىٰ رَبِّهِمۡ يُحۡشَرُونَ

«Усі живі істоти на землі і птахи, як літають на двох крилах, є подібними вам спільнотами. Ми нічого не упустили у Писанні. А потім вони будуть зібрані до свого Господа» (6:38),

وَٱللَّهُ خَلَقَ كُلَّ دَآبَّةٖ مِّن مَّآءٖۖ فَمِنۡهُم مَّن يَمۡشِي عَلَىٰ بَطۡنِهِۦ وَمِنۡهُم مَّن يَمۡشِي عَلَىٰ بَطۡنِهِۦ وَمِنۡهُم مَّن يَمۡشِي عَلَىٰ رِجۡلَيۡنِ وَمِنۡهُم مَّن يَمۡشِي عَلَىٰٓ إِنَّ ٱللَّهَ عَلَىٰ كُلِّ شَيۡءٖ قَدِيرٞ

«Аллах сотворив усі живі істоти із води. Серед них є такі, які повзають на животі, які ходять на двох ногах, і такі, які ходять на чотирьох. Аллах творить те, що побажає. Воістину, Аллах здатен на усіляку річ» (24:45).

3) Аллах наділив речі властивостями, через які неможливо переступити. Наприклад, вогонь має властивість спалювати. І ніхто не може його скасувати, окрім Самого Аллаха. Адже у випадку з Ібрахімом (а.с.) Аллах Всемогутній позбавив вогонь властивості спалювати і тим самим врятував Ібрахіма (а.с.):

قُلۡنَا يَٰنَارُ كُونِي بَرۡدٗا وَسَلَٰمًا عَلَىٰٓ إِبۡرَٰهِيمَ

«Ми сказали: «О, вогонь! Стань для Ібрахіма прохолодою і порятунком!» (21:69).

Так само обстоїть справа і з властивостями інших речей.

4) Аллах підкорив Всесвіт людському роду, щоб люди жили і населяли цей світ у межах тих законів, які встановлені у світобудові. І кожне відхилення від цих законів суперечить встановленим Аллахом правилам життя і Божественному принципу: усе підкорено людині. Єдиний, Хто здатен скасувати встановлені закони Всесвіту — це Аллах. Тому, якщо Аллах доводить до нас відомості про таке відхилення у законах Всесвіту, тоді ми віримо у це. Проте, якщо Він не повідомляє нам про це, то усе залишається у межах встановлених законів Всесвіту. Аллах говорить:

وَهُوَ الَّذِي سَخَّرَ الْبَحْرَ لِتَأْكُلُوا مِنْهُ لَحْمًا طَرِيًّا وَتَسْتَخْرِجُوا مِنْهُ حِلْيَةً تَلْبَسُونَهَا وَتَرَى الْفُلْكَ مَوَاخِرَ فِيهِ وَلِتَبْتَغُوا مِن فَضْلِهِ وَلَعَلَّكُمْ تَشْكُرُونَ

«Він — Той, Хто підкорив море, щоб ви вкушали із нього свіже м’ясо і добували у ньому прикраси,які ви носите. Ти бачиш кораблі, які борознять його для того, щоб ви могли знайти Його милість, — можливо, ви будете вдячні» (16:14),

أَلَمْ تَرَ أَنَّ اللَّهَ سَخَّرَ لَكُم مَّا فِي الْأَرْضِ وَالْفُلْكَ تَجْرِي فِي الْبَحْرِ بِأَمْرِهِ وَيُمْسِكُ السَّمَاءَ أَن تَقَعَ عَلَى الْأَرْضِ إِلَّا بِإِذْنِهِ ۗ إِنَّ اللَّهَ بِالنَّاسِ لَرَءُوفٌ رَّحِيمٌ

«Хіба ти не бачиш, що Аллах підкорив вам усе, що на землі, і кораблі, які пливуть по морям по Його волі? Він утримує небо, щоб вони не впало на землю без Його дозволу. Воістину, Аллах жалісливий і милосердний до людей» (22:65),

أَلَمْ تَرَوْا أَنَّ اللَّهَ سَخَّرَ لَكُم مَّا فِي السَّمَاوَاتِ وَمَا فِي الْأَرْضِ وَأَسْبَغَ عَلَيْكُمْ نِعَمَهُ ظَاهِرَةً وَبَاطِنَةً ۗ وَمِنَ النَّاسِ مَن يُجَادِلُ فِي اللَّهِ بِغَيْرِ عِلْمٍ وَلَا هُدًى وَلَا كِتَابٍ مُّنِيرٍ

«Невже ви не бачите, що Аллах підкорив вам те, що на небесах, і те, що на землі, і обдарував вас сповна Своїми явними і незримими благами? Але серед людей знаходиться такий, який сперечається про Аллаха, не маючи ані знання, ані вірного керівництва, ані озаряючого Писання» (31:20),

وَالشَّمْسَ وَالْقَمَرَ وَالنُّجُومَ مُسَخَّرَاتٍ بِأَمْرِهِ ۗ أَلَا لَهُ الْخَلْقُ وَالْأَمْرُ ۗ تَبَارَكَ اللَّهُ رَبُّ الْعَالَمِينَ

«Сонце, Місяць і зірки — усі вони покірні Його волі. Безперечно, він Творить і повеліває. Благословен Аллах, Господь світів!» (7:54),

وَسَخَّرَ لَكُمُ الْفُلْكَ لِتَجْرِيَ فِي الْبَحْرِ بِأَمْرِهِ ۖ وَسَخَّرَ لَكُمُ الْأَنْهَارَ ٣٢ وَسَخَّرَ لَكُمُ الشَّمْسَ وَالْقَمَرَ دَائِبَيْنِ ۖ وَسَخَّرَ لَكُمُ اللَّيْلَ وَالنَّهَارَ

«… підкорив вам кораблі, які пливуть по морям по Його волі, підкорив вам річки, підкорив вам Сонце і Місяць, які невпинно рухаються по своїм орбітам, підкорив вам ніч і день» (14:32,33).

5) Аллах відправляв до людей посланців, підкріплюючи їх чудесами, які підтверджували їх пророцьку місію і істинність самого послання. Чудеса були незвичайними явищами, тобто тим, що йшло врозріз з природними законами Всесвіту. За допомогою цього Аллах Всемогутній зупиняв дію деяких законів Всесвіту руками посланців. Чудеса давались посланцям, щоб люди увірували у те, що людина, руками якої творяться такі незвичайні речі, є пророком. Так Аллах Всемогутній перетворив посох із сухого дерева у живу змію, і це не було ілюзією, як це обстоїть з чаклунством.

Саме тому, коли чаклуни побачили на власні очі, як посох перетворився у живу змію, вони були першими, хто увірував у пророцтво Муси (а.с.). Адже вони усвідомили, що подібне явище не є чимось звичним, більше того, на це не здатна жодна проста людина! Таке ж саме незвичайне явище відбувалось, коли Муса (а.с.) зі своїм народом перетинав море. Або ж коли Іса (а.с.) оживляв мертвих. Також арабська мова (аяти Корану), яку говорив Посланець Аллаха (с.а.с.), не була повторена арабами, незважаючи на усі їх спроби. Чудеса пророків і посланців — загальновідома справа, і їх докази загальновідомі.

6) Що стосується караматів, які відбуваються зі звичайними людьми, то це сприяння (ат-тауфік) Аллаха у якій-небудь справі у такому виді, що це приваблює увагу решти людей. Іноді таке сприяння може іти врозріз з законами Всесвіту, а іноді ні. Тільки люди часто не здатні побачити цю різницю у силу характеру самої підтримки.

Якщо відбувається те, що виходить за межі законів Всесвіту, тоді Аллах повідомляє нам про це. Адже шаріатські тексти, які розповідають про підкорення Всесвіту людині (тобто, що усе рухається у межах встановлених законів цього світу), прийшли у загальному значенні. Тому для того, щоб говорити про відміну встановлених законів Всесвіту, тобто про наявність надзвичайного явища, вимагається окремий текст.

Якщо є текст, який гласить, що сприяння Аллаха Своєму рабу виходить за межі законів Всесвіту, то ми віримо у нього. Якщо такий текст відсутній, тоді ми розглядаємо сприяння Аллаха у межах законів Всесвіту.

Тому ми віримо, що прожиток (різк) Марьям (а.с.) приходив до неї незвичайним чином:

كُلَّمَا دَخَلَ عَلَيْهَا زَكَرِيَّا الْمِحْرَابَ وَجَدَ عِندَهَا رِزْقًا ۖ قَالَ يَا مَرْيَمُ أَنَّىٰ لَكِ هَٰذَا ۖ قَالَتْ هُوَ مِنْ عِندِ اللَّهِ ۖ إِنَّ اللَّهَ يَرْزُقُ مَن يَشَاءُ بِغَيْرِ حِسَابٍ

«Кожного разу, коли Закарія входив до неї у молельню, він знаходив біля неї харчі. Він сказав: «О, Марьям! Звідки у тебе це?». Вона відповіла: «Це — від Аллаха, адже Аллах дарує прожиток без рахунку кому побажає» (3:37).

Те ж саме застосовується до усіх текстів Корану і Сунни, у яких згадується про надзвичайні явища у житті звичайних людей. Ми віримо в них, не виходячи за межі сказаного. Але варто оговоритись, що якщо шаріатські тексти будуть категоричні по своєму походженню і вказівці (катият ус-субут і катият уд-діляля), то наше підтвердження буде рішучим, категоричним (тасдикджазім). Якщо ж шаріатські тексти будуть некатегоричні по своєму походженню і вказівці (занніят ус-субут і занніят уд-діляля), то наше підтвердження, відповідно, не буде рішучим і категоричним (тасдікгайруджазім).

Це було відповіддю на те, що Ви говорили вище про незвичайні явища, згадані у шаріатських тестах:Асхаб аль-Кахф (мешканців печери), Асхаб аль-Ухдуд (люди рову), Марьям (а.с.) і т.д. Усе це згадано у Корані, тому ми переконані у правдивості усього цього.

Проте після смерті Посланця Аллаха (с.а.с.) тексти, які могли б передати про такі явища, перестали ниспосилатись. Залишилось лише два шляхи, які розповідають про подібні тексти:

1) Іджма сахабів. Суть у тому, що сподвижники могли чути від Посланця (с.а.с.) деякі тексти, але самі тексти до нас не дійшли, а дійшли до нас чи передались сподвижниками лише постанови (хукми), які містяться у текстах).

2) Ряд хадісів Посланця (с.а.с.), у яких розповідається про похвалу тих чи інших сподвижників. В них згадуються слова чи дії сподвижників, які вони робили при сприянні (тауфіку) Аллаха, що виходило за межі законів Всесвіту.

Тому, якщо є тексти, де описуються деякі люди, які виконують певні дії чи говорять певні слова у певних ситуаціях, то ми підтверджуємо їх або рішуче (тасдікджазим), або ні (тасдікгайруджазім). Адже усе залежить від категоричності чи некатегоричності переданого повідомлення, самого тексту.

Що стосується справ і слів решти мусульман, про яких не згадується у Корані і Сунні, то вони не виходять за межі законів Всесвіту, а продовжують зберігати встановлений порядок єства. Вони оцінюються як сприяння Аллаха Своїм благочестивим рабам, щоб ті набули успіху у своїх справах або змогли позбутися від зла своїх ворогів.

7) Що стосується випадку з Умаром ібн аль-Хаттабом, коли він сказав: «О, Сарія, тримайся гори!», — то тут мова йде про те, що Аллах посприяв Умару у тому, щоб його слова почули воїни, які билися, щоб вони отримали перемогу. Адже Посланець Аллаха (с.а.с.) говорив у відношенні Умара наступне:

إِنَّ اللَّهَ وَضَعَ الْحَقَّ عَلَى لِسَانِ عُمَرَ يَقُولُ بِهِ

«Аллах вклав у вуста Умара істину, яку він доносить» (приводить Абу Дауд від Абу Зарра),

إِنَّ اللَّهَ جَعَلَ الْحَقَّ عَلَى لِسَانِ عُمَرَ وَقَلْبِه

«Аллах помістив істину на язиці Умара та у його серці» (приводить ат-Тірмізі від Абдуллаха ібн Умара),

إِنَّ اللَّهَ تَعَالَى جَعَلَ الْحَقَّ عَلَى لِسَانِ عُمَرَ وَقَلْبِهِ

«Всевишній Аллах помістив істину у вустах і серці Умара»(приводить Ахмад від Абдуллаха ібн Умара).

Саме тому ми приймаємо ці хадіси і підтверджуємо слова Умара «О, Сарія, тримай    ся гори!»,проте це відбувалось або рішучим чином (тасдікомджазімом), або нерішучим (тасдікомгайруджазімом). Тут усе залежить від категоричності згаданих хадісів.

8) Що стосується історії Саада ібн Абу Ваккаса на річці Тигр, випадку, коли він переправився через неї, то ми підтверджуємо це згідно прийнятому положенню. Іншими словами, якщо версії про цю подію є категоричними, то наше підтвердження буде рішучим (тасдікомджазімом), якщо ж версії будуть некатегоричними, то і наше підтвердження не буде рішучим (тасдікгайруджазім). Посланець Аллаха (с.а.с.) хвалив Саада ібн Абу Ваккаса. Приводиться у Ахмада ібн Ханбаля у його «Муснаді» зі слів Абдуллаха ібн Амра: «Пророк (с.а.с.) сказав:

أَوَّلُ مَنْ يَدْخُلُ مِنْ هَذَا الْبَابِ رَجُلٌ مِنْ أَهْلِ الْجَنَّةِ فَدَخَلَ سَعْدُ بْنُ أَبِي وَقَّاصٍ

«Першим, хто увійде через ці двері, буде чоловік із мешканців Раю».

Приводиться у Ібн Хіббана від Абдуллаха ібн Умара: «Одного разу, коли ми сиділи біля Пророка Аллаха (с.а.с.), він сказав наступне:

يَدْخُلُ عَلَيْكُمْ مِنْ ذَا الْبَابِ رَجُلٌ مِنْ أَهْلِ الْجَنَّةِ

«Через ті двері, до вас увійде чоловік із мешканців Раю».

Ібн Умар продовжив: «І через двері увійшов Саад ібн Абу Ваккас».

Також приводиться, що Посланець Аллаха (с.а.с.) попросив у Аллаха, щоб дуа Саада ібн Абу Ваккаса не залишалось без відповіді. про це повідомляється у «Мустадраку» аль-Хакіма, «Даляіль ан-нубувва» аль-Байхакий, та у Ібн Хіббана від Кайса ібн Абу Хазіма: «Я чув, як Саад говорив: «Посланець Аллаха (с.а.с.) просив за мене наступне:

اَللَّهُمَّ اسْتَجِبْ لَهُ إِذَا دَعَاكَ

«О, Аллах, дай йому відповідь, коли він буде волати до Тебе».

Аль-Хакім сказав, що цей хадіс — з достовірним існадом (ланцюжком передавачів).

У деяких версіях, де згадується про переправу мусульман через річку при завоюванні Ктесіфона, говориться, що Саад, зібравши воїнів, звернувся до них з наступними словами: «Я вирішив битись з ворогом, перш ніж цей світ пожне вас як врожай. Я вирішив перетнути цю воду і дістатись до ворога». Потім він звернувся до Аллаху з дуа, при цьому сказавши воїнам: «Говоріть: «Ми просимо допомогу у Аллаха, ми уповаємо на Нього, нам досить Аллаха, о, який чудовий цей Попечитель. Клянусь Аллахом, Він неодмінно дарує перемогу Своїм праведним рабам,піднесе Свою релігію над усіма іншими релігіями, знищить Своїх ворогів. Немає сили і міці, окрім як у Аллаха — Піднесеного, Великого». Потім він та інші, один за другим, разом з кіньми пішли по воді.

У деяких версіях згадується, що у річки були броди, глибина яких під час відливу досягала лише спини коней. Можливо,Саад перетнув річку у по одному із таких бродів під час відливу, але версія про завоювання Ктесіфона гласить, що Саад і військо переходили річку, коли води було багато.

У деяких версіях згадується, що під час переправи один із воїнів потонув. Так Хішам ібн аль-Калбі згадує, що Саліль ібн Зайд брав участь у завоюванні Іраку, і саме він потонув у той день, коли мусульмани переправлялись через Тигр при завоюванні Ктесіфона. Інших потонулих не було. Ат-Табарі приводить у своїй книзі, відомої під назвою «Таріхат-Табарі», що коли мусульмани переплавлялись через Тигр, лише один чоловік із Баріка майже не потонув, його звали Гаркада. Причина у тому, що він зісковзнув зі спини коня, але аль-Каака ібн Амрат-Тамімі встиг кинути йому узду свого коня, ухопившись за яку Гаркада зміг перетнути річку.

Іншими словами, є повідомлення про те, що одна людина потонула, і про те, що хтось зісковзнув з коня, але встиг ухопитися за узду, кинуту аль-Каака.

Але як би там не було, чи була переправа через Тигр незвичайним явищем, чи це відбувалось звичайним чином, усе ж таки, у відношенні Саада ми будемо говорити про те, що його дуа по допомогу і розгром ворога було прийнято. Адже Посланець Аллаха (с.а.с.) говорив про Саада як про мешканця Раю і просив у Аллаха приймати його дуа. Усі ці хадіси ми підтверджуємо, але рішучість чи нерішучість нашого підтвердження залежить від категоричності чи некатегоричності текстів.

Підбиваючи підсумки:

Всесвіт підкорений людині згідно своїм законам і особливостям.

Будь-яке відхилення від цих законів і особливостей потребує окремих доказів, які виключать їх із загального положення речей. Адже в основі усе підкоряється законам Всесвіту — так гласять загальні шаріатські докази.

Отож, для підтвердження надприродного явища необхідна наявність окремого шаріатського доказу.

Якщо такі тексти відсутні, то усе, що відбувається, необхідно розглядати у межах єства (фітри), яким Аллах наділив усіх з самого початку у цьому Всесвіті.

Якщо ж такі тексти мають місце, як тексти про чудеса пророків, про караматах людей, то ми підтверджуємо їх або рішучим чином, або ні.

Решта слів чи дій, які не мають підтвердження шаріатськими текстами (навіть якщо вони приваблюють увагу), необхідно розглядати у межах буденності, тобто у межах законів Всесвіту. І тут богобоязливість людини не має значення. Треба оцінювати їх як сприяння Аллаха у тому, що Його праведні раби набули успіху у своїх справах або ж змогли позбутися від зла своїх ворогів.

 

20 Джумада аль-ахіра 1430 р.х.
13.06.2009 р.