بسم الله الرحمن الرحيم
Тим, хто задав питання відносно статті про коронавірус... Нижче — відповіді на них:
1. Про різницю між епідемією і чумою ми коронавірусом і чумою.
Немає між ними різниці з точки зору зараження. Як чума, так і коронавірус — це хвороби, які можуть передаватись від людини до людини як інфекція. Такими їх створив Аллах Всемогутній. У даному випадку не важливо, яким чином ця хвороба поширюється — бактерією чи вірусом, — адже у будь-якому випадку можливість зараження схожа, через що закон (хукм) Шаріату відноситься до коронавірусу так само, як і до чуми з точки зору можливості зараження... Опираючись на це, ми дали відповідну відповідь.
2. У статті було сказано про те, що коронавірус не був штучно виведений людьми. Щодо цього ствердження був висловлений коментар, що дана відповідь опирається на доповіді західних організацій, на заяви яких не варто покладатись...
Даний коментар позбавлений точності, тому що наукові дані можуть використовуватись із будь-кого джерела, авторитетність якого дозволяє зберігати об’єктивність. Тому немає нічого страшного у тому, щоб опиратись на заяви західних інститутів, які гласять про те, що коронавірус не був виведений штучним шляхом, а з’явився природним чином без втручання людини, про що ми і сказали у нашій відповіді, схиляючись до цієї версії... особливо якщо врахувати, що коронавірус лютує саме у тих державах, які звинувачуються деякими людьми в його штучному виведенні: в Китаї та Америці. Щодо цього у статті про коронавірус (відповідь на питання) ми написали наступне:
«Таким чином, між Америкою і Китаєм спалахнула війна заяв з причини їх поразки щодо коронавірусу «Covid-19». Кожен із них звинувачує іншого у тому, що саме друга сторона напряму винна у поширенні коронавірусу. У принципі було б не дивно, якщо б Китай чи Америка дійсно стояли за штучним поширенням цього вірусу, проте після дослідження даного питання ймовірно, що немає конкретних доказів, які б говорили, що Китай чи США штучно поширили вірус чи винайшли його, а потім поширили в інших країнах».
Як цей уривок, так і уся відповідь розташовано на офіційній сторінці, і кожен бажаючий може з ним ознайомитись.
3. П’ятнична молитва проводиться в мечетях. Деякі вчені фікху також дозволяють проводити її у громадських місцях, відкритих для публічного доступу. Проте на закритих приватних територіях, на кшталт приватних домів, п’ятнична молитва, згідно нашої думки,, не проводиться і недійсна, тому що така територія не є мечеттю чи відкритим громадським місцем, через що в домах повинен проводитись зухр-намаз із чотирьох ракятів, а гріх падає на державу, яка забороняє проводити п’ятничний намаз в мечетях чи громадських місцях, тому що тексти Шаріату гласять про це, що розуміється із слів Всевишнього в Корані:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِذَا نُودِيَ لِلصَّلَاةِ مِن يَوْمِ الْجُمُعَةِ فَاسْعَوْا إِلَىٰ ذِكْرِ اللَّـهِ وَذَرُوا الْبَيْعَ ۚذَٰلِكُمْخَيْرٌلَّكُمْإِنكُنتُمْتَعْلَمُونَ
«О ті, які увірували! Коли закликають на намаз у п’ятничний день, то скеровуйтесь до поминання Аллаха і залиште торгівлю. Так буде краще для вас, якщо б ви тільки знали» (62:9).
В аяті говориться, що мусульманин повинен скеруватись до намазу без усіляких перешкод: «скеровуйтесь до поминання Аллаха і залиште торгівлю». Дане прагнення — фард, тому що для свого виконання воно вимагає залишити мубах (торгівлю)... Це означає, що п’ятничний намаз не може бути проведений в закритій приватній території, як, наприклад, вдома... Тому у відповіді на питання було сказано, що закриття правителями мечетей — неприпустима дія; неможна забороняти проводити намази в мечетях, бо це — великий гріх, який несуть на собі ці правителі. Відповідно, якщо правителі не дозволяють проводити п’ятничний намаз в мечеті, і немає іншого місця, окрім дому, то робіть вдома зухр-намаз із чотирьох ракятів, а великий гріх паде на державу, яка закрила мечеті.
4. Надійшов коментар: «Отож, колективний і п’ятничний намази сьогодні не проводяться з причини страху перед покаранням правителів, як я зрозумів. Аллах знає краще...».
Даний аспект потребує пояснення. В нашій відповіді на питання ми сказали: «П’ятничний намаз необов’язковий для тих, хто відчуває страх, згідно хадісу, переданому від Ібн Аббаса (р.а.), в якому Пророк ﷺ сказав:
مَنْ سَمِعَ النِّدَاءَ فَلَمْ يُجِبْهُ فَلَا صَلَاةَ لَهُ إلَّا مِنْ عُذْرٍ، قَالُوا: يَا رَسُولَ اللهِ وَمَا الْعُذْرُ؟ قَالَ: خَوْفٌ أَوْ مَرَضٌ
«Хто почув заклик і не відповів на нього, у того немає намазу, окрім як при узрі». Його спитали: «О,Посланець Аллаха! Що таке узр?». Він відповів: «Страх чи хвороба» (хадіс привів Байхакий у книзі «Сунан аль-Кубра»)».
Далі, «страх», про який говориться, описується у книзі «Аль-Мугні» у Ібн Кудами1/451: (881) Розділ «Виправданий той, хто їх залишає через страх»: «Пророк ﷺ сказав: «Узр (виправдання) — страх і хвороба». Страх буває трьох видів: за своє життя, за своє майно і за свою сім’ю. У першому випадку чоловік боїться того, що правитель чи вороги схоплять його... і тому подібне, що може нанести йому муки». Також у книзі «Мазхаб фікх Імама аш-Шафі» за авторством Шейразі пишеться: «До числу (подібних страхів) відноситься страх за завдання шкоди собі, своєму майну, або перед хворобою, що супроводжується підтверджуючими небезпеку обставинами. На це вказує хадіс, який передається Ібн Аббасом (р.а.), в якому Пророк ﷺ сказав:
مَنْ سَمِعَ النِّدَاءَ فَلَمْ يُجِبْهُ فَلَا صَلَاةَ لَهُ إلَّا مِنْ عُذْرٍ، قَالُوا: يَا رَسُولَ اللهِ وَمَا الْعُذْرُ؟ قَالَ: خَوْفٌ أَوْ مَرَضٌ
«Хто почув заклик і не відповів на нього, у того немає намазу, за винятком того, хто має виправдання (узр)». Його спитали: «О, Посланець Аллаха! Що таке виправдання (узр)?». Він відповів: «Страх чи хвороба».
Отож, мусульманин має виправдання для себе, якщо його несправедливо переслідує правитель. Якщо він переконаний або з більшою ймовірністю схильний до того, що люди правителя очікують його в мечеті, щоб схопити його і піддати мукам, то він має право не іти у цю мечеть і повинен шукати інше місце, щоб там зробити п’ятничний намаз. Якщо він доклав зусилля, але не знайшов (безпечну) мечеть (чи відкриту мечеть у принципі), то повинен зробити зухр-намаз із чотирьох ракятів у приватному місці... Якщо чоловік, який задав це питання (у виді коментаря) зрозумів нашу відповідь саме так, то він зрозумів правильно, а вже Аллах знає краще.
5. Хадіс (لَا عَدْوَى) «Немає зараження (інфекції)», виведений Імамом Бухарі, деякі тлумачать буквально, тобто «немає зараження як такого»... Проте правильне розуміння таке, що цей вираз означає «оповіщення» (хабар) у змісті «вимоги» (талаб). Згідно цьому, якщо мусульманин хворіє інфекційним захворюванням, яке може поширитись на інших, то він має виправдану Шаріатом причину (узр) не відвідувати п’ятничний і колективний намази через небезпеку заразити інших, хто молиться... Ця ситуація так само відноситься до тих виправдувальним причинам, про які сказано у попередньому хадісі: «Страх чи хвороба».
6. Хадіс:
إِذَا مَرِضَ الْعَبْدُ أَوْ سَافَرَ كُتِبَ لَهُ مِثْلُ مَا كَانَ يَعْمَلُ مُقِيماً صَحِيحاً
«Якщо раб (Аллаха) захворів чи вирушив у дорогу, то йому буде записана така ж (нагорода), як якщо б він знаходився вдома та у повному здравії».
Цей хадіс вивів Імам Бухарі. Він відноситься до подорожнього чи хворого, тобто до тих, хто не повинен робити п’ятничний і колективний намази. Вони роблять намаз так, як їм приписує Шаріат в їх ситуаціях, але при цьому отримують нагороду, з дозволу Аллаха, подібно тому,як якщо б вони знаходились у себе вдома і були б здоровими. Виходячи із цього, даний хадіс не відноситься до здорової людини чи мукиму (місцевий житель, постоялець), який не іде на п’ятничний намаз, не маючи при цьому виправдної Шаріатом причини (узра).
7. Хтось заперечив проти нашої думки про мінімальну кількість людей, необхідних для проведення п’ятничного намазу, посилаючись на шафіїтський мазхаб, в якому говориться про сорок людей як про мінімально необхідну кількість...
Це вже розгляд іншого питання. Так, наприклад, у малікітів мінімальним числом вважається дванадцять... У даному випадку проблема не у відмінності іджтихадів, а у тому, що зачиняються мечеті, і мусульмани не можуть проводити ані п’ятничних, ані колективних намазів при тому, що існує сильна думка у фікху, яка гласить, що три людини вважаються джамаатом і їх досить для проведення джума-намазу.
8. Використовувати усі запобіжні засоби, звичайно ж, необхідно, але ці заходи не повинні у результаті суперечити Шаріату, тобто не повинні заважати здоровим людям відвідувати мечеті, а повинні бути направлені на ізоляцію лише хворих... У нашій відповіді ми дали вичерпне пояснення неприпустимості зачинення і перешкоджання здоровим людям проводити в них намази. Замість цього необхідно не допускати потрапляння у мечеті саме хворих... Недоречно говорити, що здорові люди можуть заразиться коронавірусом непомітно для себе, а тому треба зачинити мечеті, тобто заборонити усім людям на Землі відвідувати мечеті!.. У цих слів немає за собою ані аргументу, ані значного ступеня ймовірності правоти! Хворим вважається той, чия хвороба підтверджена, і саме йому забороняється входити у мечеть. А також вивчається стан здоров’я тих, про зараження яких є підозра. Решта повинна мати доступ до мечеті...
9. Хтось написав, що у коронавіруса відсутній хребетний ланцюг будови, ніби маючи на увазі хребет, подібний людському. Це правда, такої структури у цього вірусу немає... Справа у тому, що будові вірусів даного типу в англійській мові дали назву «backbone», що означає «хребет» не у буквальному змісті... Тому ми вирішили застосувати той же термін, яким він є, навіть не підозрюючи, що це викличе низку питань.
10. Відносно омовіння тіл покійників... закон Шаріату такий:
А. Ми схиляємось до думки про те, що омовінням тіла померлого мусульманина повинна займатись достатня кількість людей (фард кіфая) по наступним доказам:
Про чоловіка, який упав з верблюда і зламав собі шию, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اغْسِلُوهُ بِمَاءٍ وَسِدْرٍ وَكَفِّنُوهُ فِي ثَوْبَيْهِ
«Омийте його водою з лотосом і загорніть у його в одяг (як у саван)» (хадіс вивів Бухарі від Ібн Аббаса).
Також Посланець Аллаха ﷺ сказав жінці, яка омивала його доньку:
اغْسِلْنَهَا وِتْراً ثَلَاثاً أَوْ خَمْساً
«Омий її непарну кількість разів: три чи п’ять» (хадіс вивів Муслім від Умму Атія).
Ці два хадіси говорять про те, що для омовіння покійників необхідна достатня група мусульман, чим Посланець Аллаха ﷺ і обмежився... Посланець Аллаха ﷺ завжди розпоряджався омивати померлих мусульман, за винятком шахідів, загиблих у битві, як це відбувалось з загиблими воїнами у битвах при Бадрі і Ухуді... Це означає, що омовіння покійника є фардом кіфая.
Б. Даної думки дотримуються багато вчених фікху:
У книзі «Аль-Мабсут» за авторством Сархасі пишеться:«Знай,що омивати покійника — ваджиб, потому що (померлий) мусульманин має на це право перед (живим) мусульманином. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لِلْمُسْلِمِ عَلَى الْمُسْلِمِ سِتَّةُ حُقُوقٍ
«У мусульманина перед мусульманином є шість прав».
У цьому реченні говориться, що у мусульманина є право на те, щоб його тіло омили після смерті. Проте, якщо частина мусульман виконає дане діло, то з решти відповідальність спаде, тому що мета буде досягнута».
Імам Шафії у книзі «Аль-Умм» пише: «Люди повинні омивати покійника, робити над ним джаназа намаз і ховати його. Немає необхідності у поширенні цього обов’язку на всіх, так що якщо достатня кількість із них цим займеться, то цього буде досить, ін ша Аллах».
У книзі «Шарх аль-Кабір» за авторством Ібн Кудами, у розділі «Омовіння покійника» пишеться: «Омовіння покійника,його поховання, обгортання у саван і молитва за ним — фард кіфая». Це так тому, що Пророк ﷺ відносно того, хто упав з верблюда і зламав собі шию, сказав:
اغْسِلُوهُ بِمَاءٍ وَسِدْرٍ وَكَفِّنُوهُ فِي ثَوْبَيْهِ
«Омийте його водою з лотосом і заверніть його в одяг (як саван)» (Бухарі, Муслім).
В. У питанні, коли омовіння покійника ускладнюється по якій-небудь причині, як,наприклад, через відсутність води чи через те, що тіло має опіки такого ступеня, що через контакт з водою тіло може розкластися... або коли людина померла, будучи хворою інфекційним захворюванням, таким як чума, проказа чи коронавірус, тобто захворюваннями, які передаються від людини до людини так, що людина,яка омиває труп, сама може заразитись... у таких питаннях ми не хочемо приймати табанні (остаточне рішення) і мусульманина самому обирати більш переважну для себе фікхій думку, яка вселяє в нього. Для цього я вам запропоную деякі Шаріатські думки низки вчених по фікху:
Ханафіти вважають, що якщо немає води, то для тіла покійника роблять сухе омовіння (таяммум), як про це говориться у книзі «Аль-Іная» (16:261): «Якщо виникли нездоланні складності (узр) в омовінні через відсутність води, то треба вдатися до таяммуму»... Якщо не виходить омити через фізичні пошкодження тіла, то на нього зверху рясно ллють воду, як про це пишеться у книзі «Маракі аль-Фалях» (224): «Якщо тіло опухло, і вкрай важко його омити и руками, то на нього просто ллють воду»...
Малікіти вважають, що якщо виникли складності з омовінням водою через її відсутність, то робиться таяммум... Якщо ж труп покрився, слідами корости або віспою, а отож, при омовінні водою піддасться швидкому розкладу, то на нього зверху рясно ллють воду, але акуратно, тіло не розклалось і не розпалось. Якщо ж вилити на нього воду складно, то для нього роблять сухе омовіння (таяммум)... Так говориться у книзі «Шарх аль-Кабір» за авторством Ахмада ад-Дардіра, у поясненні книги «Мухтасар Халіль»...
Шафіїти вважають, що якщо неможливо омити труп по який би то не було причині, як наприклад, через відсутність води або через побоювання перед розкладом тіла з причини опіків на ньому, то його не омивають, а роблять таяммум. Більше того, шафіїти говорять, що якщо людина, яка омиває труп, опасається шкоди своєму здоров’ю від трупа, то треба обов’язково лише робити для покійного сухе омовіння (таяммум). Імам Нававі, нехай помилує його Аллах, у книзі «Аль-Маджмуъ» пише: «Якщо омити труп уявляється складним через відсутність води або через наявність опіків на тілі покійника, яке при контакті з водою почне розкладатись, то його не миють, а роблять таяммум в обов’язковому порядку, тому що очищення не пов’язано з видаленням наджасу. У випадку потреби треба вдатися до таяммуму замість води, (особливо) якщо після омовіння існує небезпека розкладання тіла або існує небезпека для того, хто омиває тіло...».
Ханбаліти мають у цьому питанні дві думки. Перша гласить так: «Якщо неможливо омити труп (руками), то на нього рясно ллють воду зверху, не обтираючи (руками). Якщо це складно, то роблять для нього сухе омовіння (таяммум)». Друга думка гласить так: «Якщо неможливо омити тіло, то для нього і не робиться таяммума. Над ним роблять молитву без омовіння водою і без таяммума, тому що мета омовіння — очистити тіло, чого неможливо добитися навіть при таяммумі».
Шейх Мухаммад ібн Мухаммад аль-Мухтараш-Шанкіті у «ШахрУмдату аль-Фікх» пише: «Якщо у покійника була заразна хвороба, то це може нашкодити тому, хто омиває його тіло, як, наприклад, якщо у нього (покійника) була заразна інфекція, підтверджена і засвідчена фахівцями. У цьому випадку для тіла робиться сухе омовіння (таяммум)».
Як бачите, у цьому питанні існує дві думки: якщо неможливо омити тіло, то для нього робить сухе омовіння (таяммум), проводять над ним молитву і хоронять... або не миють і не роблять таяммум, а лише проводять над ним молитву і хоронять... Як ми і сказали на початку відповіді: мусульманин повинен слідувати тій шаріатській думці, до правильності якої він схилився.
11. Ми ж вважаємо правильним не приймати табанні у питаннях акиди і поклоніння (ібадат), окрім як в основних питаннях акиди і законах поклоніння, пов’язаних з єдністю Умми, як, наприклад, пост, свято при баченні молодого місяця де б то не було, або як, наприклад, зараз у питанні зачинення мечетей, які повинні бути відкриті у необхідний час, про що ми говорили більш широко у першій відповіді на це питання.
18 Шабана 1441 р.х.
11.04.2020 р.
