Питання: У книзі «Економічна система» у темі «Строк роботи» говориться:
«Тому що найм повинен бути на відому роботу. Невизначеність строку робить деякі роботи невідомими, а якщо робота, на яку наймається чоловік, є невідомою, то вона перестає бути дозволеною… У випадку згадування строку у домовленості або у випадку, коли згадування є необхідним для скасування невідомості, строк необхідно визначати по часовій одиниці: хвилиною, годиною, тижнем, місяцем чи роком».
Потім у темі «Оплата роботи» говориться: «Отож, оплата повинна бути відомою, щоб можна було отримати оплату без усіляких конфліктів. Тому що основою усіх договорів є усунення конфліктів і суперечок між людьми. Тому необхідно узгодити оплату до початку роботи, і буде макрухом (небажаним) користуватись працею найманця до повного узгодження оплати».
Звідси виникли питання: чи правильно те, що використане у книзі слово «يَجِبُ» («повинен», «повинна») означає фард, а отож, хто залишає фард, той стає грішником? Якщо відповідь буде позитивна, тоді чому далі говориться: «і буде макрухом (небажаним) користуватись найманцем до повного узгодження оплати»? Звідси, яким чином нам узгодити між словом «يَجِبُ» («повинен», «повинна») і словом «макрух»? Дана невідповідність спостерігається на тлі того, що в обох текстах доводиться думка про недопустимість укладати угоду на підґрунті невідомості.
Як я зрозумів: відсутність згадування оплати веде до того, що договір стає фасідом (зіпсованим), тому найманцю треба оплатити ту суму, яка дається за подібну роботу у середньому. Отож, хто уклав фасід договір, є грішником, поки не виправить договір, але у той же час макрух не означає гріховність. Звідси і незрозуміло, як це стає макрухом, якщо той, хто не згадує оплату на початку, робить договір фасідом?
Сподіваюсь, Ви роз’ясните ці аспекти. Нехай Аллах воздасть Вам благом.
Відповідь:
Згадані Вами дві цитати підштовхнули Вас задати ці питання, оскільки Ви вирішили, що між ними має місце протиріччя, адже спочатку говориться «يَجِبُ» («повинен», «повинна»), а потім «макрух».
Що стосується першої цитати, то вона зрозуміла, і там немає яких-небудь неясностей,оскільки мова йде про згадування строку, адже без цього невідомість не зникає. Отож, у такому випадку найм неприпустимий, бо не буде сахіх (дійсним). В принципі, тут усе ясно.
Відносно другої цитати, то там розглядаються два випадки, але Ви порахували, що мова йде про один. Отож:
— Перший випадок, коли оплата повинна бути оговорена, і це ваджиб, адже це дозволить усунути невідомість. Тому неприпустимо наймати людину, подібно прикладу, наведеному на початку теми «Строк роботи». Тобто, наприклад, заборонено наймати людину наступним чином : «Я хочу найняти тебе за частину від врожаю, який ти збереш». Навпаки, тут необхідно визначити точну частку,яка дозволить усунути невідомість. Наприклад, можна сказати так: «Я хочу найняти тебе за енну кількість са, чи мудда (міра сипучих тіл)» чи «Я хочу, щоб ти зібрав мені врожай з цих десяти донумів (міра площі, яка дорівнює 910 м2), або з цього одного донума за …». У подібних випадках визначити точну частку є ваджибом.
— Другий випадок вже непов’язаний з питанням відомості оплати, він пов’язаний з питанням того, що оплату необхідно визначити для найманого робочого до початку використання його праці, або ж його працю можна використовувати до визначення оплати? Хукмом для такого положення буде макрух, але не харам. Отож, договір про найм не анулюється, а найманому робочому виплачується та сума, яка дається за подібну роботу у середньому.
Таким чином, в одній темі присутні два моменти:
1) Визначення суми оплати повинно бути обов’язковим, щоб усунути невідомість, а інакше договір буде неправильним (не сахіх).
2) Під час найму робочого треба визначитись: оплата обговорюється до використання праці найманого робочого, чи користування його працею може відбуватись до визначення оплати? У даному випадку, користуватись працею найманого робочого до визначення оплати є макрухом.
15 Рабі ус-сані 1432 р.х.
20.03.2011 р.
