Використання зараженої крові з метою наукових досліджень

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: а) По відомим причинам люди безкоштовно здають кров у банк крові. Банк, у свою чергу, перевіряє кров, як надійшла, і якщо виявляється здоровою, то її використовують під час лікування хворих людей. Якщо ж кров виявляється інфікованою, тобто містить вірус гепатіту чи СНІДу, то ця заражена кров утилізується.

Проте ми також маємо потребу і в інфікованій крові з метою проведення досліджень у нашій лабораторії. Чи дозволяється нам взяти безкоштовно цю кров із банку і піддати її дослідженням, а потім те, що залишається після цих досліджень, утилізувати, при цьому не завдаючи людям та оточуючому середовищу якої-небудь шкоди?

б) Іноді ми займаємось вилученням вірусів, які містяться у крові, за допомогою проведення складних наукових та у фінансовому плані дорогих по вартості процедур, поки не отримаємо вірус у чистому виді. Згодом частину із них ми використовуємо самі при нашій лабораторії з метою розвитку наукових досліджень у виробництві отримання реагентів, а решту продаємо іншим лабораторіям. Коли ж ми самі не можемо отримати віруси у чистому виді, тоді ми закуповуємо такий вірус в інших лабораторіях. Чи дозволяється купівля-продаж цих вірусів заради наукових досліджень?

Відповідь:

Існує необхідність роз’яснення деяких обставин, перш ніж відповісти на поставлені питання:

1. Кров є наджасом (нечистотою) і мухаррам (забороненою).

Що стосується доказів наджаса крові людини, то треба навести хадіс, переданий Бухарі і Муслімом від Асми, яка сказала:

جَاءَتِ امْرَأَةٌ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَتْ أَرَأَيْتَ إِحْدَانَا تَحِيضُ فِي الثَّوْبِ كَيْفَ تَصْنَعُ قَالَ تَحُتُّهُ ثُمَّ تَقْرُصُهُ بِالْمَاءِ وَتَنْضَحُهُ وَتُصَلِّي فِيهِ

«Якось до Пророка (с.а.с.) прийшла жінка і спитала: «У нас менструальна кров, буває, потрапляє на одяг. Як вчинити з нею?», — на що він (с.а.с.) відповів наступне:«Нехай (жінка) відітре її, після сприсне водою, після поллє на неї, а після молиться в ній». Наказ відмити кров водою до того, як жінка приступить до намазу, є доказом того, що кров — наджас.

Що стосується заборони (харам) на вживання крові у їжу, то Всевишній Аллах сказав:

حُرِّمَتْ عَلَيْكُمُ الْمَيْتَةُ وَالدَّمُ وَلَحْمُ الْخِنزِيرِ

«Вам заборонені мертвечина, кров, м’ясо свині…» (5:3).

Також Всевишній Аллах сказав:

قُل لَّا أَجِدُ فِي مَا أُوحِيَ إِلَيَّ مُحَرَّمًا عَلَىٰ طَاعِمٍ يَطْعَمُهُ إِلَّا أَن يَكُونَ مَيْتَةً أَوْ دَمًا مَّسْفُوحًا أَوْ لَحْمَ خِنزِيرٍ فَإِنَّهُ رِجْسٌ أَوْ فِسْقًا أُهِلَّ لِغَيْرِ اللَّهِ بِهِ ۚ فَمَنِ اضْطُرَّ غَيْرَ بَاغٍ وَلَا عَادٍ فَإِنَّ رَبَّكَ غَفُورٌ رَّحِيمٌ

«Скажи: «Із того, що дано мені в одкровення, я знаходжу забороненим вживати у їжу лише мертвечину, пролиту кров і м’ясо свині, як є скверною, а також недозволенне м’ясо тварин, заколотих не заради Аллаха». Якщо ж хтось вимушений піти на це, не проявляючи непослуху і не переступаючи межі необхідного, то але ж Аллах — Прощаючий, Милосердний» (6:145).

2. Використовувати наджас чи річ, яка мухаррам (заборонена) — харам. Доказом цьому служить наступне:

— Приводить Бухарі від Джабіра ібн Абдуллаха, який чув, як Посланець Аллаха (с.а.с.) у рік взяття Мекки (будучи в Мецці) говорив:

إِنَّ اللَّهَ وَرَسُولَهُ حَرَّمَ بَيْعَ الْخَمْرِ وَالْمَيْتَةِ وَالْخِنْزِيرِ وَالْأَصْنَامِ فَقِيلَ يَا رَسُولَ اللَّهِ أَرَأَيْتَ شُحُومَ الْمَيْتَةِ فَإِنَّهَا يُطْلَى بِهَا السُّفُنُ وَيُدْهَنُ بِهَا الْجُلُودُ وَيَسْتَصْبِحُ بِهَا النَّاسُ فَقَالَ لَا هُوَ حَرَامٌ ثُمَّ قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عِنْدَ ذَلِكَ قَاتَلَ اللَّهُ الْيَهُودَ إِنَّ اللَّهَ لَمَّا حَرَّمَ شُحُومَهَا جَمَلُوهُ ثُمَّ بَاعُوهُ فَأَكَلُوا ثَمَنَهُ

«Аллах і Його Посланець заборонили продавати хамр (вино), мертвечину, свинину, та ідолів!». (Його) спитали: «О, Посланець Аллаха, а що ти скажеш про жир мертвих тварин, яким покриваються (борта і днища) кораблів і змазуються шкіри і який використовується для освітлення?», — на що він (с.а.с.) сказав: «Ні, це харам!», — а потім додав: «Нехай уразить Аллах іудеїв! Воістину, коли Аллах заборонив їм використовувати жир (тварин), вони почали перетоплювати його і продавати, пожираючи отримані гроші».

— У своїй книзі «Тахзіб аль-Асар» ат-Табарі передає від Джабіра, який сказав: «Пророк Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَا تَنْتَفِعُوا مِنَ الْمَيْتَةِ بِشَيْءٍ

«Не використовуйте із мертвечини нічого».

Винятком є шкіра мертвечини, як про це говориться у хадісі від Маймуни, яка сказала:

أُهْدِيَ لِمَوْلَاةٍ لَنَا شَاةٌ مِنَ الصَّدَقَةِ فَمَاتَتْ فَمَرَّ بِهَا النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَللَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ أَلَا دَبَغْتُمْ إِهَابَهَا وَاسْتَنْفَعْتُمْ بِهِ قَالُوا يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّهَا مَيْتَةٌ قَالَ إِنَّمَا حُرِّمَ أَكْلُهَا

«Нашій вільновідпущениці із садака була подарована вівця, яка потім померла. Коли проходив поруч Посланець Аллаха (с.а.с.), то він сказав:«А чи не видовбили ви шкіру і не скористались нею?», — на що йому відповіли: «О, Посланець Аллаха, адже це була мертвечина». Він продовжив: «Вам було заборонено лише вживати її у їжу» (Абу Дауд).

— Приводить Бухарі від Анаса:

كُنْتُ سَاقِيَ الْقَوْمِ فِي مَنْزِلِ أَبِي طَلْحَةَ وَكَانَ خَمْرُهُمْ يَوْمَئِذٍ الْفَضِيخَ فَأَمَرَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مُنَادِيًا يُنَادِي أَلَا إِنَّ الْخَمْرَ قَدْ حُرِّمَتْ قَالَ فَقَالَ لِي أَبُو طَلْحَةَ اخْرُجْ فَأَهْرِقْهَا فَخَرَجْتُ فَهَرَقْتُهَا فَجَرَتْ فِي سِكَكِ الْمَدِينَةِ

«Одного разу я поїв людей вином в домі Абу Тальхи. У той час їх вино (готувалось) із недозрілих фініків. У цю мить Посланець Аллаха (с.а.с.) велів глашатаю сповістити : «Вино стало забороненим!». Анас передає далі: «Абу Тальха сказав мені: «Вийди і вилий його». І я усе вилив. У той день по вулицям Медини текло вино».

— Приводить Абу Дауд від Абу Хурайри, що Пророк (с.а.с.) сказав:

إِنَّ اللَّهَ حَرَّمَ الْخَمْرَ وَثَمَنَهَا وَحَرَّمَ الْمَيْتَةَ وَثَمَنَهَا وَحَرَّمَ الْخِنْزِيرَ وَثَمَنَهُ

«Аллах заборонив хамр і його вартість, заборонив мертвечину і її вартість і заборонив свинину і її вартість».

3. Винятком є лікування, бо лікування мухаррам (забороненими) речами чи наджасом не є харамом:

— Доказом, що вказує на дозволеність лікування мухаррам (забороненими) речами, є хадіс від Анаса:

رَخَّصَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَوْ رُخِّصَ لِلزُّبَيْرِ بْنِ الْعَوَّامِ وَعَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ عَوْفٍ فِي لُبْسِ الْحَرِيرِ لِحِكَّةٍ كَانَتْ بِهِمَا

«Посланець Аллаха (с.а.с.) дозволив аз-Зубайру ібн аль-Авваму та Абдуррахману ібн Ауфу, які страждали від чесотки, носити шовк» (Муслім). В основі носити шовк чоловікам харам, проте Посланець (с.а.с.) дозволив це з метою лікування.

Також на це вказує інший хадіс, переданий ан-Насаі, Абу Даудом та ат-Тірмізі:

حَدَّثَنَا عَبْدُ الرَّحْمَنِ بْنُ طَرَفَةَ عَنْ جَدِّهِ عَرْفَجَةَ بْنِ أَسْعَدَ أَنَّهُ أُصِيبَ أَنْفُهُ يَوْمَ الْكُلَابِ فِي الْجَاهِلِيَّةِ فَاتَّخَذَ أَنْفًا مِنْ وَرِقٍ فَأَنْتَنَ عَلَيْهِ فَأَمَرَهُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَتَّخِذَ أَنْفًا مِنْ ذَهَبٍ

«Розповів нам Абдуррахман ібн Тарафа від свого діда Арфаджа ібн Асада, який розповідав: «Іще у доісламський час (джахілія) у день битви при Кулябе мені відрубали носа. У зв’язку з цим я причепив собі ніс із срібла. Але через це ніс у мене почав смердіти, і тоді Посланець Аллаха (с.а.с.) велів мені, щоб я причепив собі ніс із золота».

А ми знаємо, що золото для чоловіків харам, проте вважається дозволеним використовувати його з метою лікування.

— Що стосується дозволеності лікування наджасом, то на це вказує хадіс, переданий Бухарі від Анаса (р.а.):

أَنَّ نَاسًا اجْتَوَوْا فِي الْمَدِينَةِ فَأَمَرَهُمُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَلْحَقُوا بِرَاعِيهِ يَعْنِي الْإِبِلَ فَيَشْرَبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا فَلَحِقُوا بِرَاعِيهِ فَشَرِبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا

«Деякі люди приїхали у Медину і відчули недомагання. У зв’язку з чим Пророк (с.а.с.) велів їм приєднатись до його пастуха, який пас стадо верблюдів, і пити їх молоко і сечу. Вони приєднались до його пастуха і пили верблюже молоко і сечу …».

Під словом «اجْتَوَوْ» (відчули недомагання) треба розуміти,що цим людям не підійшла місцева їжа і що їм нездоровилось. Отож, Посланець (с.а.с.) дозволив їм з метою лікування скористатись сечею, а вона, у свою чергу,наджас.

Приводить Бухарі від Абу Хурайри:

قَامَ أَعْرَابِيٌّ فَبَالَ فِي الْمَسْجِدِ فَتَنَاوَلَهُ النَّاسُ فَقَالَ لَهُمُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ دَعُوهُ وَهَرِيقُوا عَلَى بَوْلِهِ سَجْلًا مِنْ مَاءٍ أَوْ ذَنُوبًا مِنْ مَاءٍ فَإِنَّمَا بُعِثْتُمْ مُيَسِّرِينَ وَلَمْ تُبْعَثُوا مُعَسِّرِينَ

«Одного разу один бедуїн встав і почав мочитись у мечеті. Люди накинулись на нього, але Пророк (с.а.с.) сказав: «Облиште його! Вилийте відро води на те місце, куди він помочився. Воістину, ви послані не для того, щоб ускладнювати, але послані полегшувати».

4. Речі у своїй основі є мубахом, поки не прийде доказ на їх заборонність. Доказом цього служать слова Всевишнього Аллаха:

أَلَمْ تَرَوْا أَنَّ اللَّهَ سَخَّرَ لَكُم مَّا فِي السَّمَاوَاتِ وَمَا فِي الْأَرْضِ

«Невже ви не бачите, що Аллах підкорив вам те, що на небесах,і те, що на землі» (31:20),

أَلَمْ تَرَ أَنَّ اللَّهَ سَخَّرَ لَكُم مَّا فِي الْأَرْضِ

«Хіба ти не бачиш, що Аллах підкорив вам усе, що на землі» (22:65),

وَسَخَّرَ لَكُم مَّا فِي السَّمَاوَاتِ وَمَا فِي الْأَرْضِ جَمِيعًا مِّنْهُ

«Він підкорив вам те, що на небесах, і те, що на землі» (45:13).

Із цих аятів стає зрозумілим, що Законодавець робить мубахом усі речі, тобто халялем. Інакше кажучи, положення мубаха у речах означає їх дозволеність (халяль), а це протилежне хараму. Отож, заборонність деяких речей потребує наявності окремого тексту, який виключає цю річ із основи: загальної дозволеності. Таким чином, діє правило:

اَلْأَصْلُ فِي الْأَشْيَاءِ الْإِبَاحَةُ مَا لَمْ يَرِدْ دَلِيلُ التَّحْرِيمِ

«Речі у своїй основі є мубахом, поки не прийде доказ на їх заборонність».

У свою чергу, це відрізняється від дій, де основою служить сувора обмеженість шаріатськими законами у виді хітабут-такліф1 і хітабуль-вад2: фард, мандуб і т.д.; сабаб, шарт і т.д. Для більшої ясності можна звернутись до науки усуль аль-фікх.

Що стосується відповіді на задані два питання, то вона буде виглядати наступним чином:

1) Якщо дослідження інфікованої крові будуть відбуватись з метою знаходження засобів для лікування, тобто з метою пізнання хвороби, знаходження відповідних ліків і т.п., то дозволено використання такої крові. Якщо ж за дослідженнями інфікованої крові не стоїть мети виготовлення ліків від якого-небудь захворювання і т.п. речі, то це заборонено.

Причина цього полягає у тому, що кров вважається наджасом і мухаррам, отож, використання і застосування наджасу і речей мухаррам, є харамом, окрім випадку, коли мова йде про лікування.

2) Відокремлення вірусу від крові заради проведення експериментів і фармацевтичних досліджень допустиме, тобто якщо інфікована кров піддалась лабораторним дослідженням для відокремлення вірусу від крові заради проведення фармацевтичних досліджень над вірусом, щоб знайти відповідні ліки, то це дозволено.

Якщо ж відокремлення вірусу від крові відбувалось не з метою знаходження ліків, то це не дозволяється, тому що інфікована кров у даному випадку є наджасом і мухаррам, то її використання і застосування не дозволяється.

3) Віруси самі по собі не відносяться до наджасу, і немає доказів про їх заборонність. Вони вважаються чистими (тахір) згідно з вищезгаданим шаріатським правилом. Ґрунтуючись на цьому, якщо вірус не знаходиться в інфікованій крові, то дозволяється його купувати і продавати, піддавати різним науковим дослідженням. Природно, що наукові дослідження повинні служити інтересам людей, приносити користь, а не завдавати шкоди, тому що Пророк (с.а.с.) сказав:

لا ضَرَرَ وَلَا ضِرَارَ

«Неможна завдавати шкоди ані собі, ані іншим» (ібн Маджа).

 

22 Сафара 1432 р.х.
26.01.2011 р.