Вибір менш пріоритетного

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

від Numan AboAli

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.

Чи називається дія Посланця Аллаха (с.а.с.) іджтіхадом, коли він вибирає більш пріоритетне рішення над менш таким?

Прошу Вас внести ясність у даний аспект. Нехай Аллах благословить Вас, направить Вас і дарує Вашими руками перемогу!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

Можливо, у своєму питанні Ви мали на увазі те, що згадується у книзі «Ісламська особистість», 1 том: «Посланець Аллаха (с.а.с.) — не муджтахід, він (с.а.с.) міг зробити вибір і на користь менш пріоритетної думки». Тому, швидше усього, Ви спитали про різницю між іджтіхадом і вибором менш пріоритетного рішення.

Перш ніж відповісти на ваше питання, необхідно внести ясність відносно іджтіхаду і вибору менш пріоритетного рішення.

1) Лексичне значення слова «іджтіхад» — вичерпування усіх сил для здійснення якої-небудь справи, що вимагає зусилля і напруження. У термінології вчених науки усуль-фікх іджтіхад означає вичерпування усіх сил у пошуку ймовірної правоти щодо якогось шаріатського закону таким чином, що людина відчуває в собі безсилля зробити понад цього.

Мається на увазі, що шаріатський хукм в тому чи іншому питанні не завжди відомий муджтахіду, тому він вимушений робити іджтіхад, щоб пізнати даний хукм Шаріату. Для початку він докладає усіх зусиль по вивченню реальності виниклого питання, потім розпочинає пошук шаріатських доказів, пов’язаних з цим питанням. Тільки після цього муджтахід присвячує себе вивченню знайдених доказів і докладає усі зусилля по виведенню тієї думки, яка на його погляд є шаріатським хукмом по даному питанню.

Іджтіхад в подібному значенні ніяк не може бути застосований до Посланця (с.а.с.), оскільки аяти ясно вказують на те, що усе, що виходить від Посланця (с.а.с.) є Одкровенням, а не іджтіхадом:

قُلْ إِنَّمَا أُنْذِرُكُمْ بِالْوَحْيِ

«Скажи: «Я застерігаю вам за допомогою Одкровення» (21:45),

إِنَّمَآ أَتَّبِعُ مَا يُوحَىٰٓ إِلَيَّ مِن رَّبِّي

«Я тільки слідую за тим, що ниспосилається в Одкровенні мені від мого Господа» (7:203),

وَمَا يَنطِقُ عَنِ ٱ لۡهَوَىٰٓ إِنۡ هُوَ إِلَّا وَحۡيٞ يُوحَىٰ

«І говорить він не по упередженості. Це — тільки Одкровенням, яке ниспосилається» (53:3,4).

Також необхідно прийняти до уваги той факт, що муджтахід схильний до помилок, тому, якщо він винесе правильне рішення, то йому — дві нагороди, а якщо помилиться, то одна. В хадісі Посланця (с.а.с.) говориться:

إِذَا حَكَمَ الْحَاكِمُ فَاجْتَهَدَ ثُمَّ أَصَابَ فَلَهُ أَجْرَانِ وَإِذَا حَكَمَ فَاجْتَهَدَ ثُمَّ أَخْطَأَ فَلَهُ أَجْرٌ

«Якщо хакім (правитель, суддя, вчений) виніс рішення на основі іджтіхаду,і воно виявилось правильним, то за це він отримає подвійну нагороду. Якщо він виніс рішення на основі іджтіхаду, і воно виявилось помилковим, то за це він отримає одну нагороду» (Бухарі, Муслім).

Посланець (с.а.с.) захищений від помилок в релігії, отож абсолютно неприпустимо говорити, що він (с.а.с.) є муджтахідом, тобто тим, хто робить іджтіхад.

Причина цього полягає у тому, що хукм, винесений на основі іджтіхаду, може бути помилковим, а може бути правильним, у той час як усі хукми, які прийшли до нас від Посланця (с.а.с.) через його слова, вчинки, мовчазне схвалення, є Божественним Одкровенням.

Більше того, Посланець (с.а.с.) у багатьох випадках чекав Одкровення, щоб донести до людей хукми Аллаха. Тому, якщо б йому (с.а.с.) було дозволено здійснювати іджтіхад, то він (с.а.с.) не відкладав би винесення хукмів, а здійснював би іджтіхад на місці. Але усім відомо, що Посланець (с.а.с.) відстрочував винесення хукму, поки до нього (с.а.с.) не приходило Одкровення. Подібне говорить лише про одне: Посланцю (с.а.с.) було заборонено робити.

Таким чином, усе, що прийшло від Посланця (с.а.с.), вважається Одкровенням, але не його іджтіхадом!

2) Що стосується вибору менш пріоритетного рішення, то зміст цього полягає у тому, що Шаріат визначив ті чи інші справи мубахом чи мандубом. У цих справах деякі дії мають пріоритет над іншими.

Наприклад, людині жити як у містах, так і у селах, є мубахом,проте проживання у місті — більш пріоритетна дія, аніж проживання у селі, для того, хто зайнятий справами правління і контролю за справами правителя. Якщо ця людина поселилась у селі, то вона вчинила менш пріоритетно.

Інший приклад: давати садака, відкрито чи приховано, є мандубом,проте давати садака приховано — більш пріоритетно. Якщо людина дає милостиню відкрито, то вона вчинила в менш пріоритетно.

Що стосується Посланця (с.а.с.), то йому дозволяється робити те, що менш пріоритетно. Проте були випадки, коли Аллах докоряв йому (с.а.с.) за такий вибір:

عَفَا ٱ للَّهُ عَنكَ لِمَ أَذِنتَ لَهُمۡ حَتَّىٰ يَتَبَيَّنَ لَكَ ٱ لَّذِينَ صَدَقُواْ وَتَعۡلَمَ ٱ لۡكَٰذِبِينَ

«Аллах пробачив тебе! Чому ти дозволив їм (не виходити на війну) перш, ніж відкрились тобі ті, хто говорить істину, і перш, ніж ти упізнав брехунів» (9:43).

Варто зазначити, що даний аят не вказує на іджтіхад, оскільки хукм про те, що Посланцю (с.а.с.) дозволено давати дозвіл на неучасть в джихаді кому побажає, був ниспосланий іще до ниспослання даного аяту. Адже в 24 сурі Всевишній Аллах сказав:

فَإِذَا اسْتَأْذَنُوكَ لِبَعْضِ شَأْنِهِمْ فَأْذَنْ لِمَنْ شِئْتَ مِنْهُمْ

«І коли вони попросять у тебе дозволу для якої-небудь їх справи,, то давай дозвіл кому хочеш із них» (24:62).

Більше того, 24 сура була ниспослана після 59 сури у битві Хандак.

Що стосується аяту «Аллах пробачив тебе …», то він наводиться у 9 сурі і був ниспосланий щодо походу на Табук у дев’ятому році по хіджрі. Отож, хукм (Посланцю (с.а.с.) дозволено давати дозвіл на неучасть у джихаді кому побажає) був відомий раніше, та й 62 аят 24 сури ясно вказує на дозволеність цього.

Проте у тій події, відносно якої і був ниспосланий 43 аят 9 сури, тобто відносно походу на Табук, коли йшла мобілізація війська, було більш пріоритетно для Посланця (с.а.с.) не давати лицемірам дозволу на неучасть у поході. Але Посланець (с.а.с.) вибрав менш пріоритетне рішення, внаслідок чого Аллах докорив йому за це. Тому 43 аят 9 сури не є виправленням іджтіхада і не є виданням нового хукму, який суперечить хукмам, виведеним на основі іджтіхаду Посланця (с.а.с.). Це усього лише докір за залишення того, що було більш пріоритетним.

3) Таким чином, стає ясним, що з боку Посланця (с.а.с.) не було іджтіхаду, але мало місце повідомлення про Божественне Одкровення. Саме Одкровення від Аллаха було по формі і змісту, аніж є Коран, або тільки по змісту, передане Посланцем (с.а.с.) словами, діями чи схвальним мовчанням. Саме тому Одкровення, передане словами, діями і схвальним мовчанням Посланця (с.а.с.), називається «Сунною».

Підбиваючи підсумки: враховуючи усе вищесказане, стає очевидною різниця між іджтіхадом і вибором менш пріоритетного рішення. У випадку з Посланцем (с.а.с.) іджтіхад з його сторони неприпустимий, оскільки він захищений від помилок. Що стосується прийняття менш пріоритетного, аніж іншого рішення, то це не помилка, а вибір

 

26 Зуль-хіджа 1436 р.х.
10.10.2015 р.