від Amjad Omar
Питання: Ассаляму алейкум, дорогий шейх.
У мене питання відносно книги «Ісламська особистість», 3 том. У темі «Умови ілляту» говориться, що до умов ілляту відносяться його постійність (муттарід) і перехідність (мутаадді). У цій же книзі у кінці теми «Отримання користі і усунення шкоди не є іллятом у Шаріаті у цілому, ані іллятом для якого-небудь хукму окремо» говориться, що відсікання руки не несе в собі іллійю (причинність), а отож, відсікання руки не може виступати у якості основи для кияса. Звідси питання: чи є зв’язок між відсіканням руки і згаданими раніше умовами ілляту? Чи розуміємо ми із загального дослідження, що іллійя (причинність) ділиться на дві частини: на основі якої можна робити кияс і на основі якої цього робити не можна?
Нехай Аллах винагородить Вас за старанність і нехай ця старанність принесе користь усім мусульманам!
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
1) Що стосується перехідності ілляту, то мається на увазі, щоб він не був обмеженим, тобто не був сабабом (причиною). Інакше кажучи, іллят не може бути обмежений рамками одного тексту, оскільки це не дозволяє на його основі робити кияс. Наприклад:
وَالسَّارِقُ وَالسَّارِقَةُ فَاقْطَعُوا أَيْدِيَهُمَا
«Крадію і крадійці відсікайте руки» (5:38).
Тут грабіжництво служить сабабом для відрубування кисті.
Інший приклад:
وَزَنَا مَاعِزٌ فَرَجَمَهُ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ
«Маіз скоїв перелюбство, тому Посланець Аллаха ﷺ наказав закидати його камінням».
У даному випадку перелюбство скоїв одружений чоловік, що стало сабабом для його покарання у виді забиття камінням. У самому тексті використовується частка «فَ», яка хоч і вказує на мотивування (тааліль), проте у даному випадку вона служить обмеженим мотивуванням, що не поширюється на інші питання. Це означає, що перелюбство є сабабом для забивання камінням.
Таким чином, слово «перехідний» не вказує на сабаб, а говорить про вихід за межі згаданого у тексті, що дозволяє на основі перехідного ілляту робити кияс.
2) Що стосується постійного ілляту, то він невід’ємно повинен бути з хукмом. Деякі сказали, що рухсою для розговіння у дорозі будуть труднощі, тобто вони будуть іллятом. Інші ж сказали, що чоловік, який відчуває труднощі у звичайний час, не може утриматись від посту, навіть якщо його труднощі у рази перевищують труднощі того, хто подорожує у комфортних умовах, наприклад, у літаку і т.д.
У цьому і йому подібних прикладах немає ілляту, а отож, вони непридатні, що на їх основі робився кияс, оскільки хукм не може знаходитись окремо від ілляту. У даному випадку мова йде про труднощі.
3) Відносно того, що згадано в темі «Отримання користі і усунення шкоди не є іллятом у Шаріаті у цілому, ані іллятом для якого-небудь хукму окремо», але стверджувати про грабіжництво приватної власності як про іллят (для винесення рішення про покарання з метою зберегти приватну власність) буде неправильно. Причина цього полягає у тому, що грабіжництво хоч і є іллятом для відсікання руки, але це обмежений іллят, а отож, не може бути іллятом для збереження приватної власності. На це вказує сам аят:
وَالسَّارِقُ وَالسَّارِقَةُ فَاقْطَعُوا أَيْدِيَهُمَا
«Крадію і крадійці відсікайте руки» (5:38).
Так, слово «крадій» є роз’яснювальним описом (васфмуфхім), а отож, доречним для відсікання руки. Проте, хоча відсікання руки і відбувається з причини грабіжництва, але з причини замахування на приватну власність, оскільки за грабіжництво на дорозі передбачається інше покарання. Отож, відсікання руки за грабіжництво не використовується у якості основи для кияса, бо грабіжництво є сабабом (або, по-іншому, обмеженим іллятом), а не перехідним іллятом.
6 Зуль-хіджа 1439 р.х.
17.08.2018 р.
