Питання: У понеділок 23 листопаду 2020 року відновився другий раунд діалогу між лівійськими сторонами у форматі відеоконференції. Учасники діалогу сфокусували свою увагу на обговоренні механізмів формування єдиної виконавчої влади — оновленої Президентської влади і Уряду національної єдності.
Раніше, 15 листопаду 2020 року, відбувся перший раунд діалогу, на якому учасники домовились по деяким питанням, але інші питання не були зачеплені і залишались у невизначеному стані. Цей діалог почався одночасно з тим, який проводився у Марокко — також між лівійськими сторонами. Хто стоїть за війною діалогів? Чи можна сказати, що сторони змогли домовитись по важливим питанням, здатним врегулювати лівійську кризу? У чому виражаються позиції геополітичних сил у Лівії?
Відповідь:
Для відповіді на це питання необхідно пролити світло на наступні обставини:
1 — Туреччина підтримувала Сарраджа до тих пір, поки сили Уряду національної згоди (УНЗ) Лівії не розбили сили армії Хафтара, примусивши покинути столицю Тріполі і відступити із Сірта і Аль-Джуфри. Потім Анкара почала вимагати від Сарраджа погодитись з припиненням вогню на постійній основі, початком діалогу і проведенням переговорів з іншою стороною, яку Туреччина вважає заколотниками, які перебувають поза законом. Ось чому міністр закордонних справ Туреччини 17 червня 2020 року відвідав столицю Тріполі і зустрівся з головою Уряду національної згоди Фаізом Сарраджем, щоб об’явити наступне: «Ми обговорили шляхи довгострокового режиму припинення вогню у Лівії і досягнення постійного політичного рішення» (див. «AnadoluAjansı» за 18.06.2020).
По усій ймовірності, Туреччина втрутилась у конфлікт не в інтересах Сарраджа і його уряду, а швидше, щоб примусити його прийняти іншу сторону. Туреччина відкрито обертається у політичній орбіті США. Вашингтон заявив, що підтримує кроки Туреччини у Лівії, а це означає, що зусилля Анкари докладаються на користь американських інтересів у регіоні. 8 червня 2020 року відбулась телефонна розмова між президентами двох країн — Трампом і Ердоганом, — у ході якої вони обговорили лівійське питання. Ердоган відзначив двобічні зусилля, скеровані на реалізацію американсько-турецької ініціативи по врегулюванню лівійської кризи. «Ми домовились по деяким питанням», — сказав Ердоган в інтерв’ю телеканалу «TRT», натякаючи на можливість розробки спільної ініціативи і не вдаючись у подробиці.
Аналогічну заяву зробив голова МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу в інтерв’ю телеканалу «NTV» від 11 червня 2020 року: «Турецькі і американські офіційні особи обговорять можливі кроки і наші двобічні консультації по Лівії, як було узгоджено президентами Туреччини і США у ході телефонної розмови 8 червня». Чавушоглу дав знати, що у найближчий час буде розроблена турецько-американська ініціатива по Лівії. Усе це свідчить про те, що Туреччина виконує у Лівії виключно американську політику.
2 — Як відомо, Саррадж наполягав на штурмі і повному взятті міст Сірт і Аль-Джуфра, щоб завдати руйнівного удару по Хафтару. Проте Туреччина припинила його підтримувати і не дозволила встановити повний контроль над цими містами. Саррадж опинився під тиском, від нього почали вимагати погодитись з припиненням вогню і сісти за стіл переговорів з другою стороною. У відповідь на це 16 вересня Саррадж об’явив, що він хоче покинути свій пост не пізніше кінця жовтня, щоб тим самим поставити Ердогана у скрутне становище.
«Я заявляю про щире бажання передати мої повноваження майбутній виконавчій владі не пізніше кінця жовтня. Я сподіваюсь, що к цьому часу переговорний комітет завершить свою роботу і вибере нову Президентську раду, а також вибере і призначить нового голову уряду», — сказав він у своїй промові, яка транслювалась у прямому ефірі по лівійському держтелебаченню. Саррадж признався у тому, що на нього спричиняють тиск, заявивши: «Стан поляризації зробив усі дискусії, скеровані на пошук мирного врегулювання, дуже складними і важкими», — звинувачуючи сторони, які він не назвав, «у ставках на вибір війни».
Саррадж признався у тому, що «його уряд працював у непростій і дуже складній політичній і соціальній атмосфері з самого початку свого формування і щоденно піддавався змовам всередині країни і за її межами». При цьому треба враховувати, що Саррадж зайняв пост голови лівійського уряду, сформованого Британією у Тунісі і перенесеного потім у Тріполі одразу після укладання Схіратської угоди у 2015 році. У зв’язку з цим навряд чи його відставка була самостійним вибором без певних диктовок з боку Європи, зокрема — Британії.
3 — Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що в Анкарі засмучені у зв’язку з планами голови Уряду національної згоди Лівії Фаіза Сарраджа скласти повноваження. «На минулому тижні я провів зустріч з Сарраджем у Стамбулі. І такий розворот подій після цього, і отримана нами звістка, природно, засмутили нас. На цьому тижні можуть пройти переговори з різними делегаціями. Завдяки цим зустрічам, з Божої волі, ми зможемо перенаправити це питання у потрібне русло», — заявив Ердоган (див. «AnadoluAjansı» за 18.09.2020).
Врешті решт, Саррадж передумав і вирішив залишитись при владі. «Прем’єр-міністр Лівії Фаіз Саррадж заявив про відмову від раніше прийнятого рішення подати у відставку. Саррадж залишиться при владі до тих пір, поки не завершаться переговори про внутрілівійський політичний діалог, повідомив у «Twitter» офіційний представник уряду Лівії Галібаль-Заклай», — повідомляє міжнародна телекомпанія «Аль-Джазіра» з посилання на лівійське держтелебачення (див.«Aljazeera» за 30.10.2020).
Європа була вимушена схвалити відмову Сарраджа від свого наміру піти у відставку, щоб продемонструвати свою самостійність у прийнятті своїх рішень, тобто щоб не виглядати так, нібито вона підкоряється Ердогану. «Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас у телефонній розмові з лівійським прем’єр-міністром Сарраджем наполягав на тому, щоб останній продовжив виконувати свої обов’язки на протязі усього внутрілівійського діалогу. Сторони також обговорили останні події у Лівії», — як про це повідомляється на офіційній сторінці лівійського уряду у «Facebook». «Голова германського зовнішньополітичного відомства у ході телефонної розмови підкреслив «важливість перебування» Сарраджа на своєму посту для захисту керівництва лівійського уряду на даному етапі», — повідомляє міжнародна телекомпанія «Аль-Джазіра» (див.«Aljazeera» за 30.10.2020).
4 — Таким чином, замість того, щоб поставити Ердогана у скрутне становище своєю відставкою, лівійський прем’єр-міністр Саррадж був вимушений відмовитись від раніше прийнятого рішення піти у відставку. Проте, незважаючи на цю відмову, турецький президент Ердоган усе ж таки зателефонував Сарраджу і повторно сказав про це останньому, що його рішення піти у відставку було неправильним. Турецький портал новин «Haber» 7 повідомив з посиланням на дипломатичні джерела, що «Ердоган сказав Сарраджу, що прийняте ним рішення про відставку було неправильним. На думку Ердогана, таке рішення може викликати змінення балансу на користь ворожих лівійському народу політичних сил».
5 — Що стосується російського втручання, то воно трапилось зі згоди США, бо усі ці рухи відбуваються у координації з Туреччиною. Росія намагається зайняти нейтральну позицію у відношенні обох сторін і робить вигляд, що є посередником, незважаючи на негласну відправку своїх сил для підтримки Хафтара під прикриттям російської приватної охоронної кампанії «Вагнер», яка пов’язана з Путіним. При цьому Росія не бажає розривати свій зв’язок з урядом Сарраджа, щоб мати на останнього вплив, отримати певну роль і стати учасником у переговорах по Лівії.
«Москва підтримує контакти з усіма впливовими міжнародними гравцями, включаючи Туреччину, враховуючи її особливі відносини з владою Тріполі», — заявив зам. голови МЗС РФ і особистий посланець президента Росії на Близькому Сході і в Африці Михайло Богданов. Він високо оцінив російсько-турецьку співпрацю по Лівії і відзначив позитивну роль ініціативи, яку обнародували президенти Росії і Туреччини 13 січня 2020 року, в об’явленні припинення вогню обома сторонами конфлікту, що забезпечило належний фон для Берлінської конференції (див. «Al-Ahram—Home» за 20.07.2020).
6 — Ось чому Америка вустами держсекретаря США Майка Помпео почала вимагати 10 липня 2020 року «негайно припинити вогонь у Лівії, вивести іноземні війська із країни і відновити політичний процес під егідою ООН» (тобто повернутись за стіл переговорів). «Угода між ПНЗ і ЛНА про відновлення переговорів під егідою ООН — хороший перший крок. Тепер вимагаються швидкі і добросовісні переговори для реалізації припинення вогню і запуску внутрілівійських політичних переговорів», — сказав Помпео на брифінгу у держдепартаменті (див. «SkyNewsArabia» за 10.06.2020). Америка привітала нещодавню угоду про припинення вогню, досягнуту обома сторонами.
«Ми вітаємо лівійське керівництво з усіх боків, яке зробило цей сміливий крок. Усі іноземні бойовики повинні покинути країну на протязі 90 днів, як це передбачено в угоді. Ми підтримуємо передачу влади у Лівії новим виконавчим органам влади для підготовки до виборів», — заявив 26 жовтня 2010 року держсекретар США Майк Помпео. 23 жовтня 2020 року місія ООН по підтримці у Лівії об’явила про те, що «представники сторін міжлівійського конфлікту досягли історичної угоди про введення постійного режиму припинення вогню після п’яти днів переговорів в Організації Об’єднаних Націй», — (див. «Reuters» за 23.10.2020). Америка здійснює пряме дипломатичне і політичне втручання у Лівію від імені ООН для того, що убрати почву з-під ніг Європи, зокрема — Британії.
7 — Поза усіляких сумнівів, те, що відбувається у Лівії представляє собою політичну боротьбу, яка час від часу переплітається з військовими діями. У зв’язку з цим іде гонка за проведення зустрічей з усіма лівійськими сторонами для запуску внутрілівійського діалогу і підписання угод, а точніше — схвалення зовнішньополітичних диктовок. Британія провела у марокканському місті Бузніка три раунди так званого процесу «Лівійський діалог» за участю делегацій Вищої державної ради Лівії (яка представляє визнаний ООН Уряд національної єдності) і Палати представників у Тобруку (політичного союзника лідера незаконних озброєних формувань Халіфи Хафтара). Перший раунд пройшов 10.09.2020, другий —06.10.2020, а третій —05.11.2020.
Сторони підписали черновий проект угоди про критерії відбору, що стосується призначення на посади у ключові органи влади. Було видно, що за цими зустрічами стояла Британія через своїх агентів. Учасники зустрічі обговорювали 15-ту статтю Схіратської угоди від 2015 року, підписаної представниками основних лівійських фракцій. З боку уряду Лівії у Тріполі протокол угоди був підписаний головою делегації Вищої державної ради Лівії Фавзі аль-Укабом, а з боку Палати представників у Тобруку — головою парламентської делегації Юсефом аль-Акурі.
Перший абзац 15-й статті гласить: «Лівійський парламент проконсультується з Вищою державною радою Лівії для досягнення консенсусу у відношенні імен, які будуть представлені у ключових органах влади у країні. До вказаних посад відноситься директор Центрального банку Лівії, голова Лічильної палати, начальник відділу адміністративного контролю, голова Антикорупційного управління, голова і члени Вищої виборчої комісії, голова Верховного Суду і генеральний прокурор».
Другий абзац тієї ж статті гласить: «У випадку реалізації першого абзацу статті 15-ї вимагається схвалення двох третин членів парламенту для звільнення старих осіб у важливих органах влади і призначення нових». Обидві сторони діалогу провели перший раунд зустрічі з 6 по 10 вересня. Вони досягли всебічного консенсусу відносно механізму призначення на ключові органи влади і відновлення засідань для завершення процедур, пов’язаних з угодою і його реалізацією.
8 — Америка вирішила перетасувати усі карти через виконуючу обов’язки посланця Організації Об’єднаних Націй у Лівії Стефані Уільямс — американську громадянину і дипломатичного діяча,— яка закликала до проведення форуму «Лівійський діалог» під гаслом «Лівія перш за усе» паралельно з тими зустрічами, які проходять у Бузніку. Перший раунд переговорів стартував 9 листопада 2020 року між сторонами лівійського конфлікту. На зустріч були запрошені 75 вибраних міжнародними посередниками, а точніше — самої Стефані Уільямс, представників з усієї Лівії. У робочу групу діалогу увійшли депутати, члени Верховної ради і представники трьох регіонів, а саме — Тріполі, Барки і Феццана.
Увечері 15 листопада 2020 року Стефані Уільямс заявив: «Перший раунд прямого лівійського діалогу у Тунісі завершився з досить позитивними результатами. Наступний раунд вирішено провести через тиждень в онлайн-форматі. Ці позитивні результати можна об’єднати у те, що сторонам вдалось узгодити дату виборів, визначити компетенції органів виконавчої влади і критерії відбору імен для призначення на пости у держструктурах. Після семи днів дискусій учасники лівійського діалогу досягли консенсусу по трьом основним питанням, і найголовнішим є проведення всезагальних виборів у країні 24 грудня 2021 року — у день проголошення незалежності Лівії у 1951 році.
Учасники визначили компетенції органів виконавчої влади і критерії відбору імен для призначення у Президентську раду, яка візьме на себе роль виконавчої влади, у т.ч. — роботу над національним примиренням громадян країни, і буде складатись із трьох членів, які представляють південні, східні і західні регіони країни. Рада повинна складатись із одного керівника і двох його заступників, які представляють усі три регіони Лівії (Тріполітанію, Кіренаіку і Феццан). Третє питання, яке було узгоджено учасниками форуму, стосується компетенції уряду у забезпеченні лівійському народу житлово-комунальних послуг, таких як водопостачання, електроенергія і тому подібне.
Президентська рада і уряд будуть окремими структурами у своїй роботі. Особи, які обираються на державні пости, будуть призначатись на короткий період часу і повинні бути технократами, а не партійними діячами. Багато що треба зробити. 10-річний конфлікт не може бути врегульований за один тиждень. Учасники домовились знов зібратись через тиждень за допомогою відеоконференції, щоб розробити механізми формування правового комітету і визначити конституційну основу виборів» (див. «AnadoluAjansı» за 16.11.2020).
Стефані Уільямс повністю проігнорувала Схіратську угоду і зробила вигляд, як нібито починає з нуля, заявивши: «10-річний конфлікт не може бути врегульований за один тиждень». Вона взялась переглядати усі питання, щоб офіційно анулювати Схіратську угоду і зменшити британський вплив з подальшою його ліквідацією або взяттям під контроль, якщо ліквідація виявиться неможливою.
9 — Виконуюча обов’язки посланця Організації Об’єднаних Націй Стефані Уільямс пригрозила санкціями тим, хто перешкоджає діалогу: «Ті, хто намагається надати учасникам діалогу засоби, будуть класифіковані як такі, що перешкоджають діалогу. Буде почато розслідування інформації про дачу хабарів і підкупі голосів». Вона вказала, що «існує кодекс поведінки у відношенні втручання корумпованих політичних грошей». Також вона сказала: «Пропозиція про внесення у чорний список осіб, причетних до корупції, і про недопущення їх до влади, не отримала необхідних для консенсусу 75% голосів, набрала усього 61%» (див. «AsharqAl-Awsat» за 17.11.2020). Стефані Уільямс поводить себе як представник американської політики під прикриттям місії посланця ООН.
Сама Америка підтримала це припущення через Палату представників США, оскільки Палата представників США схвалила «Законопроект про підтримку стабільності у Лівії». В законопроекті зазначається «важливість переговорів по Лівії під керівництвом ООН». Даний законопроект закликає до введення санкцій у відношенні будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка незаконно експлуатує лівійські нафтові ресурси або фінансові заклади, і підсиленню покарання тих, хто причетний до порушень прав людини» (див. «SkyNewsArabia» за 19.11.2020).
10 — Відбулись переговори між делегаціями Спільної військової комісії (СВК), у склад якої входять по п’ять членів від Уряду національної згоди (УНЗ)і Лівійської національної армії (ЛНА). Ця комісія «5+5» була утворена у ході Берлінської конференції по дотриманню режиму припинення вогню під наглядом виконуючого обов’язки посланця ООН Стефані Уільямс — громадянки Сполучених Штатів. 4 листопада 2020 року вона об’явила про досягнення консенсусу по умовам мирної угоди.
«Учасники змогли досягти домовленостей по 12 пунктам угоди про введення постійного режиму припинення вогню. Найбільш яскравим із них стало формування військового підкомітету для спостереження за поверненням усіх іноземних найманців у свої країни і відводом озброєних сил обох конфліктуючих сторін із міст Сірта і Аль-Джуфри згідно з угодою, підписаною у Женеві 23 жовтня 2020 року. Сторони детально обговорили механізм спостереження за виконанням угоди про припинення вогню, який включає виведення іноземних військ і найманців із країни на протязі трьох місяців», — зазначила голова місії ООН по Лівії Стефані Уільямс (див. «Reuters» за 23.10.2020).
Президент Туреччини Ердоган заявив: «Ми не знаємо і не упевнені, чи дійсно такі найманці, як бойовики ЧВК «Вагнер», підуть із Лівії на протязі трьох місяців» (див. «Reuters» за 23.10.2020). Нам відомо, що Туреччина координує свої дії у Лівії з Росією, що Америка не наполягає, щоб Росія вивела ці та інші війська, поки Америка не досягне своїх цілей у Лівії — і у регіоні, у цілому — подібно тому, як вона вчинила у Сирії.
11 — Підбиваючи підсумки щодо вищевикладеного, можна сказати наступне:
а) — Уряд Сарраджа хотів використати підтримку Туреччини у благо проєвропейському проекту, зокрема — Британії, щоб подавити Хафтара і повернути під контроль регіони свого впливу, особливо Сірт і Аль-Джуфру. Між тим, Туреччина використала свою підтримку Сарраджа на благо проамериканського проекту. Варто було тільки силам Сарраджа прибути у Сірт і Аль-Джуфру, як Туреччина припинила їх підтримувати і попросила Сарраджа прийняти припинення вогню і повернутись до переговорів і діалогу з конфліктуючою стороною, яку вона визнає як заколотників і таких, що перебувають поза законом.
Саррадж зрозумів це і хотів поставити Ердогана у незручне становище, об’явивши про свій намір піти у відставку, але Туреччина спричинила на Сарраджа тиск, щоб не дати йому можливості здійснити задумане. Європа відчула, що турецький тиск на Сарраджа може підсилитись і зломити останнього. І для того, щоб Саррадж не виявився і не виглядав підкореним тиску Ердогана, Британія порадила Сарраджу відмовитись від свого наміру піти у відставку. Цього хоче Європа, зокрема — Британія, оскільки перебування Сарраджа при владі необхідно для інтересів європейців,хоча з самого початку за його наміром піти у відставку стояли саме вони.
б) Те, що відбувається — ніщо інше, як штучні події, які провокуються діючими у регіоні наддержавами, щоб Лівія опинилась заручником цих наддержав, які будуть вирішувати або усугубляти її проблеми і вимушувати сторони виконувати заокеанські диктовки з метою утвердження свого геополітичного впливу. Ці наддержави не збираються вирішувати проблему належним чином. Схіратська угода слугує яскравим підтвердженням тому. Британія вдалась до її реалізації і одразу ж сформувала уряд Сарраджа.
На нещодавніх зустрічах у марокканському місті Бузніка Британія намагалась здійснювати інші положення Схіратської угоди, але американський дипломат Уільямс, яка працює під прикриттям виконуючого обов’язки посланця ООН, організувала у Женеві і Гадамесі у Лівії паралельні діалогові зустрічі між двома сторонами для встановлення режиму припинення вогню, а потім організувала форум у Тунісі, щоб досягти угоди про проведення виборів на наступний рік, Америка буде використовувати усі свої інструменти, щоб дипломатична місія США була успішною, щоб усунути почву з-під ніг Британії і взяти конфлікт під особистий контроль, як цього хоче Білий дім.
в) Основні конкуруючі наддержави, Америка і Британія, будуть перешкоджати реалізації проектів один одного, поки проект однієї із сторін не зазнає краху, а проект другої не увінчається успіхом. Таким чином, малоймовірно, що ці країни знайдуть рішення, яке забезпечить безпеку і захист лівійського народу. Намічені вибори, навіть якщо і відбудуться, не призведуть до остаточного і безпечного рішення. Навпаки, конфлікт і далі буде тліти, поки Америка чи Європа не отримають контроль над Лівією, а лівійці будуть паливом для цього конфлікту.
Лівійський народ повинен відкинути усі ці змови і не слідувати за тією чи іншою наддержавою або за тим чи іншим агентом. Лівійському народу треба працювати над тим, щоб вирвати країну із рук брудних політиків і передати у руки бездоганним щирим і свідомим політикам із числа синів Ісламської Умми. Лівійському народу треба готувати свою країну до того, щоб стати частиною ісламської держави, яка згуртує усі ісламські землі і побудує Праведний Халіфат за методом пророцтва, про який говорив Пророк Мухаммад ﷺ:
ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَة عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ
«Потім буде Халіфат за методом пророцтва».
10 Рабіус-сані 1442 р.х.
25.11.2020 р.
