Питання: у неділю 6 грудня 2020 року канал «France24» повідомив зі слів командуючого Військово-морськими силами Корпусу стражів ісламської революції (КСІР) Алі Фадаві, що «вчений-ядерник Мохсен Фахрізаде був вбитий із кулемету на дистанційному управлінні, який був наведений на обличчя вченого з використанням просунутої камери і штучного інтелекту і випустив у нього 13 куль».
Раніше, 2 грудня 2020 року, Рада стражів конституції, яка спостерігає за роботою Ісламської консультативної ради (іранським парламентом), схвалила законопроект по збільшення збагачення урану до 20%, який був нещодавно прийнятий парламентом услід з вбивством вченого-ядерника Мохсена Фахрізаде. Цей законопроект викликав суперечки серед правлячої еліти Ірану.
Уряд президента Хасана Рухані виступив проти законопроекту, назвавши його «шкідливим», а парламент утвердив його з усіма дев’ятьма статтями. Чому ми бачимо суперечки замість одностайної позиції у вигляді помсти тим, хто стоїть за вбивством видатного вченого-ядерника Ірану, особливо враховуючи те, що Іран офіційно поклав на «Ізраїль» відповідальність за смерть вченого?Або ця суперечка спеціально піднімається іранським режимом, щоб справа вченого-ядерника швидко забулась так само, як забулась справа Касема Сулеймані?
Відповідь:
Перше: у ході операції, яка по місцю і способу проведення становить собою серйозний виклик іранському режиму, у п’ятницю 27.11.2020 був вбитий науковий співробітник міністерства оборони Ірану вчений-ядерник Мохсен Фахрізаде. Це вбивство — не менш важливе, аніж вбивство командуючого спецрозділом «Аль-Кудс» Касема Сулеймани у січні 2020 року. Варто відзначити, що «деякі дипломати» називають Мохсена Фахрізаде «батьком іранської бомби» («BBC», 27.11.2020). З одного боку, він був важливою фігурою в ядерній і ракетній програмах Ірану. З іншого боку, операція проходила всередині Ірану і навіть недалеко від столиці країни Тегерану, а не в Іраку, як це трапилось з Касемом Сулеймані.
Іще одним важливим фактом є те, що обраний спосіб вбивства з використанням автомобіля, що самознищується, і застосуванням автоматичної зброї становить собою проблему для Ірану по усім стандартам. Хоча вбивство вчених в Ірані — це ціла низка, яка не припиняється, і хоча Іран завжди звинувачує у цьому єврейське утворення, погрожуючи йому відповісти у потрібному місці і в потрібний час, але ніякої відповіді,як зазвичай, не слідує, проте сьогоднішня міжнародна обстановка кидає тінь на цей процес, особливо обставини, які з’явились внаслідок американських виборів, що породили напруженість і розкол всередині Америки.
Друге: це вбивство, у скоєнні якого Іран поквапився звинуватити єврейське утворення, можна включити у список спроб євреїв послабити стратегічний ядерний і ракетний потенціал Ірану. Єврейське утворення могло, як зазвичай, заперечувати свою причетність до вбивству, щоб не допустити заходів у відповідь. Але цього разу євреї не заперечували свою причетність, і більше того, зробили натяк, рівносильний заяві про те, що вони самі провели цю операцію. Важливо розуміти, що євреї не наважились би на це, не отримавши схвалення адміністрації Трампа. Як мінімум, адміністрація Трампа схвалила вбивство, і цьому є докази:
1) Трамп розташував на своєму Твіттер-аккаунті декілька повідомлень інших користувачів мережі по вбивство іранського вченого-ядерника. «Трамп опублікував на своїй сторінці у мережі «Twitter» матеріал газети «NewYorkTimes» про вбивство Фахрізаде. Також Трамп опублікував на своїй сторінці повідомлення «ізраїльського» журналіста Йосі Мельмана, в якому говорилось, що цей вчений очолював секретну військову програму Ірану, що на протязі багатьох років його розшукувала «ізраїльська» розвідка «Моссад» і що його вбивство стало найважливішим психологічним і професійним ударом по Ірану» («RT», 27.11.2020). Таким чином, Трамп нібито закликає Іран відреагувати будь-яким способом.
2) Канал і сайт «AlJazeera» повідомили 28.11.2020, що прем’єр-міністр єврейського утворення Нетаньяху у незвичайній манері натякнув, що його держава несе відповідальність за вбивство вченого. «Прем’єр-міністр «Ізраїлю» Біньямін Нетаньяху опублікував відеоролик, на якому у незвичайній манері проаналізував свої «досягнення» за останній тиждень. Вражає, що Нетаньяху почав запис з того, що він розгляне деякі із своїх досягнень, але не усі, тому що не може». Іншими словами, єврейське утворення не приховує і не заперечує нічого, швидше, навіть натякає на свою причетність, а також об’являє про стан підвищеної готовності в єврейських посольствах по усьому світу.
3 — Погрожуючи і залякуючи, американці заявили 27.11.2020, тобто у день вбивства іранського вченого-ядерника, про відправку американського авіаносця «USS Nimitz» у Перську затоку разом з іншими бойовими кораблями. Безпосередньо перед вбивством американський бомбардувальник Boeing B-52 був відправлений у Перську затоку, а після вбивства Трамп почав погрожувати руйнівною відповіддю у випадку чого. «Газета «TheWashingtonPost» з посиланням на офіційні особи США повідомила, що президент Дональд Трамп пригрозив негайною і «руйнівною» помстою, якщо в Іраку будуть вбиті американці. Погрози президента, опубліковані газетою, співпали з вбивством Іранського вченого-ядерника Мохсена Фахрізаде недалеко від Тегерану у п’ятницю» («Alhurra», 28.11.2020).
Третє: зміст усього цього полягає у тому, що адміністрація Трампа (і разом з нею — єврейське утворення) усвідомлює, що Іран не прийме ефективних заходів у відповідь у перехідний період в Америці, тим більше, що Іран сподівається, що новообраний президент Байден запропонує щось нове. При цьому відомо, що Трамп і Байден не далекі один від одного від загального порядку денного США, окрім відмінності засобів і підходів. Інакше кажучи, інтерес Америки для обох президентів вище за усіляких послідовників із числа агентів і тих, чиї інтереси переплітаються з інтересами США. Це помітить кожен, хто замислюється про американську політику. Так Іран буде обходити питання заходів у відповідь і зосередиться на інших проблемах, щоб відволікти громадську увагу від реакції у відповідь у вигляді військових заходів, чого вимагає громадськість:
1) Іран заявляє, що операція по замаху на найважливішого вченого і посадову особу в ядерній і ракетній програмі — це просто пастка, щоб занурити країну у «хаос», незважаючи на те, що уряд знає про причетність сіоністського утворення. Президент Ірану Рухані заявив, що сіоністи і адміністрація Трампа, яка стоїть за ними, «думають про створення хаосу, але вони повинні розуміти, що ми викрили їх виверти, і їм не вдасться досягти своїх зловмисних цілей» («France24», 29.11.2020). Іран знає, хто вбив вченого-ядерника, так само,як знає, хто до цього вбивав інших вчених і хто вбивав іранських солдатів у Сирії і Іраку, але заміть реакції у відповідь він рахує дні, які залишились до приходу до влади Байдена.
Такою є суть Ірану, який хизується своєю ворожістю до «великого сатани» і піднімає гасло «смерть Америці, смерть «Ізраїлю». Адміністрація Трампа недвозначно викрила фальш ворожого ставлення Ірану до Америки. На початку 2020 року адміністрація Трампа демонстративно вбила в Іраку Касема Сулеймані, командуючого спецрозділом «Аль-Кудс»у складі КСІР, Потім Штати поставили правителем Іраку аль-Казимі, ігноруючи протест Ірану та усі іранські послуги на адресу Америки по Сирії та іншим місцям.
2 — Друге питання, на якому Іран зосереджується, щоб відволікти громадськість від належної реакції у відповідь на вбивство вченого у виді військових заходів, — це збільшення збагачення урану до 20%, як це було до ядерної угоди, яка зобов’язала знизити збагачення до 3,67%. Це збільшення збагачення і без того повинно було відбутись, але воно не повинно було ставати предметом протиріч між урядом і іншими державними органами. Так керівництво Ірану відволікає увагу людей від відповідних військових заходів у відповідь. Звідси з’явилась гра, коли парламент вважає це добром, а уряд — злом.
«Сьогодні, у середу, під час засідання кабінету міністрів, президент Ірану Хасан Рухані виразив незгоду з законопроектом про протидію санкціям США і про відповідь на вбивство відомого іранського вченого Мохсена Фахрізаде. Парламент Ірану, в якому домінують консерватори, прийняв цей законопроект у вівторок. Як повідомляє іранське телебачення, Рухані порахував рішення парламенту «шкідливим». Найважливішими із рішень, прийнятих «консервативним» іранським парламентом, було підвищення збагачення урану до 20% і скасування Додаткового протоколу, згідно якому інспектори Міжнародного агентства по атомній енергії (МАГАТЕ) можуть раптово інспектувати ядерні об’єкти Ірану у будь-який час. До укладання ядерної угоди Іран виробляв уран і збагачував його до 20%, але по угоді зобов’язався скоротити збагачення до 3,67%» («Al-ArabyAl-Jadeed», 02.12.2020).
«Рада стражів конституції, яка спостерігає за роботою Ісламської консультативної ради (іранським парламентом), схвалила законопроект про збільшення збагачення урану до 20%, який був нещодавно прийнятий парламентом услід за вбивством вченого-ядерника Мохсена Фахрізаде. Цей законопроект викликав суперечки серед правлячої еліти Ірану» («RT», 02.12.2020).
Четверте: це не означає, що адміністрація Трампа розірвала зв’язки з Іраном, але вона бажає іще більше принизити і підкорити собі Іран. Вона хоче, щоб Іран підкорявся кожній команді — сісти, встати, лягти, — тобто щоб він повністю був пов’язаний з інтересами Сполучених Штатів і змінював вектор руху разом зі зміненням американської політики. Раніше був вбитий Касем Сулеймані, і Іран одразу почав разити погрозами. Результатом усього цього було нанесення «обережного удару » по американській базі «Айн аль-Асад» в Іраку, як нібито усе було узгоджено двома сторонами. Потім погрози припинились.
Незважаючи на можливості Ірану по-справжньому помститись за своїх громадян, він не робить цього. Газета «Al-QudsAl-Arabi» 24.11.2020 процитувала британську газету «MiddleEastEye», що Іран спричиняє тиск на проіранських ополченців, щоб ті припинили будь-які нападки на американців в Іраку. «Генерал Ісмаіл Каані, командуючий силами «Аль-Кудс», прибув через 24 години після того, як на минулому тижні американське посольство у Зеленій зоні у Багдаді наразилось на ракетний обстріл, і наказав лідерам іракських угрупувань припинити нападати на американські об’єкти».
П’яте: спостерігаючи за агресією єврейського утворення і схваленням Америки, а також за зростаючою напруженістю, виявляється, що справа полягає у наступному:
1) Після дій по зближенню з єврейським утворенням, таких як переміщення посольства США в аль-Кудс, визнання за єврейським утворенням анексованих сирійських Голанських висот, запуск «Угоди сторіччя» і того, що вона тягне за собою в інтересах сіоністів, адміністрація Трампа прийшла до переконання, що ядерна програма Ірану становить загрозу для єврейського утворення, і тому її треба знищити або припинити. Через це вона прискорила рух у цьому напрямку порівняно з попередніми адміністраціями. Варто відзначити, що широкий прошарок консервативних євангелістів із числа білих американців, який є головною опорою Республіканської партії, підтримує американську політику по забезпеченню максимальної безпеки єврейського утворення і навіть вважає це ідейно-релігійним питанням, яке стоїть вище усілякої політики.
2) Після того, як розкол в Америці різко підсилився, адміністрація Трампа хоче загострити відносини з Іраном і збільшити перешкоди на Близькому Сході перед обраним президентом-демократом Байденом. Політика Трампа скерована на те, щоб новий президент, вступивши на посаду, був вимушений активно брати участь у конфліктах за нафтові регіони. Таке стратегічне бачення американських нафтових, енергетичних і збройних компаній, чий вплив на політику США підсилюється.
3 — З урахуванням результатів виборів у США (і незважаючи на те, що вони усе іще остаточно не завершені) американські нафтові, енергетичні і збройні компанії, які підтримали на передвиборчих гонках Трампа:
• здається, програли, оскільки є ймовірність повернення США до Паризької угоди по клімату, через яку вони понесуть великі втрати. Це може вплинути на ці компанії з точки зору цін на нафту, особливо у період коронавірусу, який, як очікується, триватиме до кінця 2021 року. На додаток до цього новообраний президент Байден може якимось чином повернутись до ядерної угоди з Іраном, що, ймовірно, негативно відіб’ється на прибутках цих компаній.
• на тлі цих побоювань згадані компанії хочуть вилучити вигоду із решти періоду правління Трампа, тим більше, що суди у Сполучених Штатах не знайшли доказів шахрайства під час виборів, у чому їх намагався переконати Трамп, і це, по-видимому, знижує його шанси анулювати результати виборів. Тому американські компанії підштовхують адміністрацію Трампа до загострення ситуації у Перській затоці з метою підвищення цін на нафту і збільшення кількості збройних угод.
Шосте: загострення ситуації у Перській затоці може змінити мету заходів у відповідь, і замість єврейського утворення Іран може атакувати Саудівську Аравію і ОАЕ, легко вигадавши для цього виправдання, оскільки ці країни так чи інакше нормалізували відносини з єврейським утворенням. Говорячи про заходи у відповідь, Іран постійно згадує «лицемірів», тобто Саудівську Аравію, Емірати і Бахрейн, і навіть враховуючи натяки єврейського утворення на свою відповідальність за вбивство, Іран може легко сказати, що саудівці здійснили напад недалеко від Тегерану. Іран може сказати, що саудівська розвідка координувала «єврейську операцію» всередині Ірану і що операція пройшла при фінансовій підтримці Саудівської Аравії.
Особливо цю теорію Іран може просувати, враховуючи секретний візит прем’єр-міністра єврейського утворення у Саудівську Аравію, інформація про який потрапила у ЗМІ 23.11.2020, і його зустрічі з Ібн Сальманом і держсекретарем США Помпео. Усе це сприяє ув’язці іранського вченого з Саудівською Аравією. Відповідь також може бути скерована у бік Еміратів, про що «AlJazeera» написала на своєму сайті 01.12.2020 з посиланням на британський сайт «MiddleEastEye», зазначивши, що Іран «пригрозив нанести прямий військовий удар по ОАЕ у відповідь на вбивство Фахрізаде. Британський сайт з посиланням на неназване еміратське джерело повідомив, що Тегеран напряму зв’язався з наслідним принцом Абу-Дабі Мухаммадом ібн Заідом і повідомив йому, що завдасть удару по його країні у відповідь на вбивство Фахрізаде».
Так само ж Іран міг би відповісти більш підсиленою підтримкою хусітів, забезпечивши їх своїми ракетами і безпілотниками, які використовувались би проти саудівських нафтових об’єктів. Ця підтримка вже відбувається, а підсилення підтримки ніяк не відіб’ється на Ірані. І якщо б Іран пішов у цьому напрямі, то він обдурив би свій народ, який вимагав відповідь на адресу справжнього винуватця-вбивці, а не тим, хто обертається навколо нього.
Сьоме: мусульманських вчених вбивають одного за іншим, особливо вчених-ядерників в Ірані, і це повторюється без яких-небудь дій у відповідь. Таке положення надає сміливості єврейському окупаційному утворенню повторювати вбивства іранських мусульманських вчених. Сумно, що правителі у мусульманських країнах можуть купити приниження за рахунок честі, стати агентами колонізатора або обертатись в орбіті їх інтересів, а коли самі наражаються на нападки, то мовчать, коли їх святині спаплюжаться, то не заперечують. У такому положенні мусульманський світ опинився після розпаду Халіфату. Мусульманами правлять правителі-рувайбідат, які не реагують на ображання і навіть вбивства. Слава не повернеться до мусульман, поки не відновиться Халіфат.
Саме у цій державі халіф очолив армію, щоб відповісти на волання жінки, ображеної римлянином, помститись йому і завоювати його країну для Ісламу. Мусульмани повернуть собі честь і гідність тоді, коли їх правитель-халіф не буде заклопотаний мирськими благами, а буде скерований лише до вдоволення Аллаха. Що стосується нинішніх правителів, то вони зникнуть, як нібито їх і не було ніколи,а разом з цим закінчиться епоха тиранії і гніту. Мусульмани, отримавши допомогу від Аллаха і перемогу, встановлять свою державу, Другий Праведний Халіфат, який знищить єврейське утворення і назавжди витіснить американський колоніальний вплив із мусульманських країн. У той день з усіх мінаретів будуть лунати слова Аллаха:
وَقُلْ جَاءَ الْحَقُّ وَزَهَقَ الْبَاطِلُ إِنَّ الْبَاطِلَ كَانَ زَهُوقاً
«Скажи: «Явилась істина, і згинула брехня. Воістину, брехня приречена на загибель»(17:81),
وَيَقُولُونَ مَتَى هُوَ قُلْ عَسَى أَنْ يَكُونَ قَرِيباً
«Скажуть: «Коли ж це трапиться?». Скажи: «Можливо, це трапиться дуже скоро!» (17:51).
22 Рабіус-сані 1442 р.х.
07.12.2020 р.
