Амбіції колонізаторів в Танзанії

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: Танзанія є однією із найбільш політично стабільних країн Африки і членом «Спільноти розвитку Півдня Африки» (SADC), а її зв’язок з давнім колонізатором Британією і нині дуже сильний. Проте з нещодавніх пір відмічається вплив Китаю і Америки в цій країні. Наскільки він сильний? Чи існує міжнародна боротьба за вплив в Танзанії? І для чого було організовано SADC?

Відповідь: Щоб відповідь була ясною, розглянемо наступне:

Перше. Танзанія є ісламською землею, тому що більше 60% її населення — мусульмани. Іслам увійшов в цю країну в кінці першого сторіччя хіджри, але через багато сторіч туди вторглись португальські, а потім німецькі і британські колонізатори. І ось тепер сюди намагається влізти і Америка. Танзанія має стратегічно важливе розташування, що збільшує її значущість в очах колонізаторів. Східні кордони цієї країни омиваються Індійським океаном. Вона має вихід до Великих африканських озер. Танзанія була дверима, через які колонізатор міг поглибитись в центр Південної Африки. В 1961 р. Танзанія отримала формальну незалежність, але фактичний вплив Британії нікуди із цієї країни не зник.

Друге. При сприянні Британії в 1962 р. Джуліус Ньерере став президентом республіки Танганька, позиціонуючи себе лідером місцевого антиколоніального руху. За рік до цього Британія зробила його прем’єр-міністром цієї країни . В 1964 р. до Танганьіке був приєднаний Занзібар, після чого об’єднання двох земель було перейменовано в державу Танзанія згідно плану, закликаному протистояти Америці, яка взялась іще тоді витісняти європейських колонізаторів із Африки і заміняти їх собою. Джуліус Ньерере правив Танзанією вогнем і мечем аж до 1985 р., і увесь цей час він служив Британії,борючись проти Ісламу. При цьому він прикривався гаслами революції і соціалізму, запроваджуючи самий натуральний капіталізм, як і багато інших західних агентів того часу!

Третє. Оскільки мусульмани складають понад 60% населення країни, то виникла необхідність не дозволити мусульманину стати сильним президентом, не маючим конкуренції. Для цього в 3-м пункті 47-ї статті конституції Танзанії прописано, що кандидатом в президенти країни може бути лише виходець із Танганьікі чи Занзібара, після чого його заступником повинне стати представник другого із цих двох регіонів. Окрім того, в Танзанії існує норма, не закріплена в конституції, згідно якої президентський пост почергово займають мусульманин і християнин. Після смерті християнського президента Джуліуса Ньерере, який правив довше за усіх — з 1961 по 1985 р., — до влади прийшов мусульманин Хассан Мвіньї. Він правив з 1985 по 1995р. Потім йому на зміну прийшов християнин Бенджамін Мкапа, який правив з 1995 по 2005 р. Його на посту президента змінив Джакайя Кіквете, маючий мусульманське походження, який правив з 2005 по 2015 р. Потім до правління прийшов християнин Джон Магуфулі, який помер у минулому році. Після нього 19.03.2021 президентом країни стала Самія Сулуху, яка займала до цього пост віце-президента. До цього в 2014 в. вона зайняла посаду державного міністра по справам федерації. В 2015 р. Джон Магуфулі зробив її своїм заступником, оскільки вона перевершила багатьох із партії «Чама Ча Мапіндузі» (CCM) — партії Джуліуса Ньерере, яка володіла виключною владою в країні, завжди перемагаючи з високим відривом. На останніх виборах, які відбулись в 2020 р., партія Ньерере перемогла, набравши 84,39% голосів виборців, після чого на президентських виборах переміг висуванець цієї партії Джон Магуфулі, а його заступником стала Самія Сулуху із тієї ж партії. Це вказує на те, що правителі Танзанії як і раніше є прибічниками Британії, тому що правляча партія «Чама Ча Мапіндузі», заснована Джуліусом Ньерере, спочатку була пробританською, і вона усе іще залишається при владі. Для того, щоб продовжити встановлену традицію ротації влади, Самія Сулуху встановила помічника колишнього президента по економічним питанням Філіпа Мбанго — християнина — своїм заступником . До відома, нинішній президент Танзанії Самія Сулуху народилась в січні 1960 р. в Занзібарі, маючому напівавтономне правління, населення якого на 99% складається із мусульман. В подальшому вона вивчала державне управління спочатку в Танзанії, а потім випускницею Манчестерського університету в Британії. Вступаючи на пост президента, вона давала урочисту клятву, тримаючи в лівій руці конституцію, а в правій руці Коран, будучи одягнута в хіджаб, тим самим завоювавши іще більше симпатій серед мусульман Танзанії. Окрім того, її популярність зміцнилась іще більше за рахунок хороших відносин з опозицією.

Четверте. Танзанія становить для Британії певну політичну і економічну значущість по деяким причинам:

  • * З політичної точки зору Танзанія є однією із дверей вглиб Африки. Відповідно, колонізація Танзанії досить важлива важна. Оскільки Танзанія — мусульманська країна, Британії довелось боротись в ній з Ісламом, як і з тими із місцевих мусульман, які піднялись проти Британії. Втрата Танзанії для Британії загрожує останній втратою іще і сусідніх колоній, в яких вона так само закріпилась, як, наприклад, Кенія, Малаві, Замбія та інші держави регіону.
  • * З економічної точки зору Британія є найбільшим прямим інвестором в такі сектори економіки Танзанії, як гірничодобувна і обробна промисловість, як і сільське господарство, а також є найбільшим інвестором у вирощуванні танзанійською чаю і взагалі у внутрішній ринок країни, постачаючи в Танзанію автомобілі і електронні пристрої.

П’яте. Америка дивиться на Танзанію з зацікавленістю і намагається проникнути туди усіма можливими засобами, після чого вона бажає зайняти місце Британії. Танзанія стала однією із небагатьох африканських країн, яку відвідували американські президенти, що вказує на їх зацікавленість в Танзанії, так і на ступінь їх спроб в неї проникнути. Так 17.02.2008 з візитом в Танзанію прибув Буш-молодший, а 01.07.2013 прибув Барак Обама для того, щоб особисто закласти камінь в фундамент меморіалу перед посольством своєї країни на честь 11 американців, загиблих внаслідок вибуху в американському посольстві в 1998 р. в Дар-ес-Саламі.

Шосте. Таким чином, можна сказати, що політичний конфлікт відбувається між старим колонізатором Британією і Америкою, яка намагається встановити в Танзанії свій вплив і витіснити вплив Британії. Обидві держави-колонізатори використовують для цього огидні засоби, наприклад:

1 — Америка заявила про свою незгоду з результатами виборів в Танзанії в 2020 р. Про це 30.10.2020 заявила Морган Ортагус — прес-секретар Державного департаменту США — після офіційного проголошення про перемогу на президентських виборах Джона Магуфулі. Відповідний пост вона розташувала на своїй сторінці в «Твіттері», виразивши «занепокоєність чесністю виборів і застосуванням сили проти мирних громадян». Також вона сказала: «Ми притягнемо до звіту відповідальних осіб». Америка погоджується з вимогами опозиції в Танзанії, особливої такої опозиційної партії, як «Чадіма», щоб створити всередині Танзанії політичний хаос і потім мати можливість зломити гегемонію правлячої партії. Америка зробила ставку на опозицію, знаючи, що та слабка і що навіть кандидат від самої популярної опозиційної партії «Чадіма» зміг в 2020 р. набрати лише 13,03% голосів виборців. Кандидат від партії «Чадіма» відкинув результати виборів і заявив про те, що «було зафіксовано безпрецедентне порушення виборів в нашій історії». Окрім того, Америка користується сепаратистськими закликами в Танзанії, особливо закликом відокремлення Занзібара від Танганьікі. Також Америка використовує і економічні важелі впливу на Танзанію, так як МВФ.

2 — Британія поводить себе як зазвичай: усіма хитрощами намагається закрити Америці двері в Танзанію. Для цього Британія з одного боку нібито займає сторону Америки, а з іншого боку суперечить їй:

  • * Щодо виборів в Танзанії Британія виразилась неоднозначно. Так британський міністр по справам Африки Джеймс Даддрідж на своїй сторінці в «Твіттері» 30.10.2020 заявив: «Об’єднане Королівство схвильоване інформацією про порушення», — після чого закликав «провести прозоре розслідування» і закликав усі політичні сторони до «пошуку мирного рішення». Тим самим Британія сказала те, що обрадувало Америку, і разом з тим не висловилась проти результатів виборів в Танзанії, тобто не висловилась як Америка про те, що є достовірні відомості про порушення на виборах», як і не закликала до «відповідальності винуватих»!
  • * Лідери ісламської опозиції в Занзібарі раніше закликали до відокремленню свого острову від Танзанії при тому, що Занзібар вже має статус автономії. За це вони в минулому були звинувачені в тероризмі. «Були відпущені на свободу відомі лідери «Громадянської асоціації», яка насправді є організацією ісламського заклику, відомої під абревіатурою UAMSHO (The Association for Islamic Mobilisation and Propagation). Вони пробули у в’язницях 8 років. Так на волю були відпущені Фарід Хаді і Мусаллям Алі Мусаллям. Генеральний прокурор Сільвестр Мавакітало в інтерв’ю пресі заявив про те, що усі звинувачення на їх адресу зняті . Окрім того, в останні тижні деяким раніше забороненим газетам, які публікували новини на мові суахілі, президент Самія Сулуху знов дозволила друкуватись, а також були помилувані багато в’язнів совісті, в т.ч. — члени партії «Чадіма».
  • * Незважаючи на те, що МВФ по суті був вигнаний із Танзанії у часи правління президента Алі Хассана Мвіньї за те, що намагався нав’язати йому свої умови, такі як девальвація валюти, підвищення цін, замороження заробітної плати, словом — усе, що робить життя людей нестерпним, усе ж таки МВФ зумів скористатись наслідками коронавірусу, коли Танзанія була слабка і потребувала допомоги і передав їй кредит сумою в 567 млн. доларів, заявивши: «Спалах коронавірусу призвів до краху туристичного бізнесу і загострив потребу у великому фінансуванні » («Bloomberg», 08.09.2021). Уряд Танзанії погодився взяти кредит при тому, що офіційно не визнало спалах коронавірусу на своїй території і не ввело заходів по його запобіганню. Проте уряд Танзанії погодився взяти кредит, покращити відносини з МВФ і не конфліктувати з Америкою, словом, вирішив поводити себе так, як його навчила Британія.
  • * Найважливішим було заснування «Спільноти розвитку Півдня Африки» (SADC), заснованого 17.08.1992 замість «Конференції по координації розвитку Півдня Африки», заснованого 01.04.1980 і включавшого в себе дев’ять держав: Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Есваніті, Танзанія, Замбія і Зімбабве. Але тепер в новому союзі кількість держав-членів збільшилась до 15 — додалась ЮАР, Намібія, Маврикій, Демократична Республіка Конго, Мадагаскар і Сейшельські острови. Настільки широкий союз був заснований Британією для захисту її впливу в цьому регіоні, щоб, зокрема, не допустити втручання Америки у внутрішні справи кожної із цих держав. Тому в регіоні почались бродіння, коли американська нафтова компанія «Anadarko» в 2010 р. виявила великі запаси природного газу в басейні області Рувума, розташованої на півдні Танзанії у берегів озера Малаві (з переважаючим мусульманським населенням), а потім підтвердила дані розвідки в 2017 р., про що була в тому ж році опублікована стаття в газеті «Financial Times», в якій було сказано: «Були виявлені поклади газу в двох сусідніх областях, в кожній із яких міститься біля 75 трлн. кубометрів газу. Згідно оцінкам спеціалістів, цих запасів буде досить для того, щоб забезпечити газом усю Британію, Францію, Німеччину і Італію на 20 лет уперед». Таким чином, коли в 2017 р. були підтверджені запаси газу, Британія тут же помітила спроби Америки втрутитись у внутрішні справи Мозамбіка, в якому раптом почались заколоти, частіше усього очолювані місцевими мусульманськими угрупуваннями, називаючими себе «Ансарами Сунни і Джамаата». Тоді Руанда — агент США — запропонувала свою допомогу Мозамбіку проти «заколотників», і останній погодився. 09.07.2021 за проханням Мозамбіка Руанда розгорнула в ньому військовий загін чисельністю в 1000 осіб для придушення повстання «ісламістів», діючих тривалий час у провінції Кабу-Делгаду на північному сході Мозамбіка. Незважаючи на те, що Руанда — підкорена Америці держава, Мозамбік усе одно погодився з його пропозицією!

Сьоме. Коли Британія помітила наміри Америки, то зрозуміла, що прийшов час використати організацію SADC по її основному призначенню і за допомогою неї утримати британський вплив в Мозамбіку, бо Мозамбік — теж член цієї організації:

1 — Під час саміту лідери SADC високо оцінили бажання держав-членів організації розташувати свої резервні озброєні сили в провінції Кабу-Делгаду на півночі Мозамбіка, а також реалізувати план надання йому фінансової допомоги.

2 — Коли Руанда, лояльна Америці, розташувала 1000 своїх солдатів на півночі Мозамбіка, при цьому не являючись членом SADC, низка членів цієї організації виразила протест. «Розташування озброєних сил Руанди в Мозамбіку розгнівало деяких членів організації SADC, тому що Руанда не є членом цієї організації, а отож і не повинна виконувати її вимоги». Відповідно, під приводом того, що Руанда не є членом SADC, по запрошенню Мозамбіка члени цієї організації теж ввели свої війська в Мозамбік. Британія чудово усвідомлює спроби Америки втрутитись у внутрішні справи Мозамбіка за допомогою Руанди. Тому вона і направила в Мозамбік військову допомогу інших членів SADC, щоб не дати Руанді самовільно вирішувати проблеми на півночі Мозамбіка.

3 — Згідно доповіді «Bloomberg», міністр закордонних справ ЮАР на засіданні групи Великої сімки промислово розвинутих держав сказав: «У мене була можливість зустрітись з Францією, ЄС і державним секретарем США. На цій зустрічі я їм пояснив, що на нашу думку, саме SADC повинен очолити рішення цього питання».

4 — 18.01.2022 представники SADC провели конференцію в Малаві на підтримку соціального і економічного відновлення провінції Кабу-Делгаду на півночі Мозамбіка, багатого на природний газ. Населення Мозамбіка складає 31 млн. людей, із яких 20% — це мусульмани, які живуть, в основному, на півночі країни. Саме в цьому регіоні був знайдений газ, приблизні поклади якого оцінюються в 75 трлн. кубометрів. Конференція SADC схвалила заходи підтримки Мозамбіка, утвердження в ньому миру і безпеки, а також соціально-економічного відновлення його північних провінцій, в якій діють озброєні формування. Вони домовились про спільну боротьбу з тероризмом і радикалами Мозамбіка. Президент Малаві Лазарус Чаквера, очолюючий SADC, заявив про «прихильність групи ідеї збереження миру, стабільності і безпеки в провінції Кабу-Делгаду», запропонувавши розглянути можливість відкриття місії SADC по боротьбі з тероризмом в Мозамбіку.

Восьме. Що стосується Китаю, то він, як і раніше, хоче досягти в Африці більше економічного впливу, аніж політичного. Те, що Танзанія економічно зближається з Китаєм, дуже лютить Америку. Танзанія ж працює над підсиленням економічних зв’язків з Китаєм, щоб тим самим послабити економічний тиск, який на неї спричиняє Америка за допомогою МВФ. Звичайно ж, Танзанія провертає усе це під керівництвом Британії. Танзанія підписала з Китаєм цілу низку угод про співпрацю в області економіки і техніки, після чого Китай почав вливати в економіку і інфраструктуру Танзанії десятки мільярдів доларів. Наприклад, в будівлю нового порту було вкладено 10 млрд., в будівництво нового терміналу скрапленого природного газу (СПГ) було вкладено 30 млрд., в проект залізних і вугільних шахт було вкладено 3 млрд. доларів. Під час розмови між Сі Цзіньпінем і Самією Сулуху 22.06.2021 Сі їй сказав: «Китай готовий реалізувати Пекінську конференцію співпраці між Китаєм і Африкою згідно зі стратегіями розвитку в Танзанії . Так само Пекін готовий розширити співпрацю в таких областях, як сільське господарство, транспорт, туризм і енергетика». У той же час Самія Сулуху заявила: «Танзанія готова працювати з Китаєм для просунення спільного проекту зведення доріг і готова запровадити в життя підсумки Пекінської конференції співпраці між Китаєм і Африкою, а також зміцнювати і розвивати китайсько-африканські відносини» («CGTN», 22.06.2021).

Дев’яте. Із усього вищесказаного можна зробити висновок про те, що Британія досі контролює SADC, тому що рішення цього союзу ідуть в інтересах впливу Британії. Можна сказати, що Британія домінує не тільки в Танзанії, але й в усіх державах-членах організації SADC, а спроби Америки встановити свій вплив в Мозамбіку усе іще коливається між успіхом і невдачею.

Через ці причини Танзанія і Мозамбік ризикують стати ареною міжнародної боротьби, в якій, з одного боку, Британія і держави-члени SADC, а з іншого боку — Америка, яка жадібно бажає розширити свій вплив, позбавивши Британію впливу на території держав-членів SADC, особливо в Мозамбіку. Правда полягає в тому, що африканські країни не врятуються від криз і не вирвуться із пазурів колонізаторів, поки не будуть управлятись Ісламом, який був даний як милість усім світам.

وَمَا أَرْسَلْنَاكَ إِلَّا رَحْمَةً لِلْعَالَمِينَ

«Ми відправили тебе тільки у якості милості до світів» (21:107).

 

1 Рамадана 1443 р.х.
02.04.2022 р.