Вступ Швеції і Фінляндії в НАТО

Але незабаром за цими заявками відбулось заперечення Ердогана через позицію двох країн у відношенні боротьби Туреччини з курдськими озброєними угрупуваннями на чолі з «Робочою партією Курдистану» (РПК), яка діє в країні і регіоні. Варто знати, що для вступу в НАТО вимагається згода усіх 30-ти членів Альянсу, включаючи Туреччину. Що спонукало Туреччину зайняти таку позицію?

Відповідь: Розділимо нашу відповідь на декілька частин:

I. Зі вступом Фінляндії в НАТО, яка першою прийняла так рішення до того, як до неї приєдналась Швеція, протяжність спільного кордону Росії з державами-членами «ворожого» Альянсу збільшиться до 2600 км. Кордон Росії з Фінляндією складає 1300 км. Для порівняння, довжина конфліктної території між Росією з Україною, можливий вступ якої до НАТО був одним із найголовніших приводів вторгнення, дорівнює 400 км. А якщо слідом приєднається Швеція, нехай навіть і не маюча безпосереднього кордону з Росією, НАТО буде легше проводити більш широкі і серйозні маневри в Балтійському морі. У такому випадку усі країни, які мають вихід до Балтійському морю, за винятком Росії, стануть членами НАТО, що означає послаблення стратегічної присутності Росії в басейні, який майже не повністю буде контролюватись західним альянсом. Окрім того, вступ Швеції в НАТО означає передачу території швецького острову Готланд під контроль Альянсу. І тоді Росії буде складніше проводити активні дії в цьому регіоні, в тому числі — вчення і маневри, а, можливо, буде складніше і підсилювати постійну присутність в регіоні. Неможна не враховувати і те, що Швеція, наприклад, володіє п’ятьма сучасними підводними човнами, які стануть якісним доповненням до флотів Польщі і допоможуть стримувати будь-які військові рухи Росії в регіоні.

II. З військової точки зору вступ Фінляндії і Швеції в альянс ставить Кремль перед дуже складним вибором. Питання не обмежується військово-стратегічним виміром найнебезпечнішого в своєму роді розвитку подій з часів «Холодної війни», але і зачіпає політичний вимір. Кремль вторгся в Україну під приводом усунення небезпеки розширення НАТО на схід і запобігання закріплення Альянсу в країні, яка знаходиться у безпосередній близькості. Що ж говорити про вступ в НАТО Швеції і Фінляндії?! Це стане одним із найбільш серйозних політичних наслідків нинішньої війни, тому що Альянс буде знаходитись практично в 200 кілометрах від міської межі Санкт-Петербурга. Таке розширення НАТО завдасть сильного політичного удару по амбіціям президента Володимира Путіна і підніме внутрішні питання про доцільність ведення війни з Україною, особливо з урахуванням подібного роду небезпечних наслідків.

III. Вступ Фінляндії і Швеції в НАТО відіб’ється на протистоянні Заходу з Китаєм. Очікується, що уперше на саміті НАТО в Мадриді, який пройде в кінці червня 2022 року, буде обговорюватись питання включення в стратегію Альянсу концепції стримування китайського впливу. Більше того, НАТО не приховує своїх амбіцій по розширенню Альянсу за межі західного світу. Запрошення відвідати вище згаданий саміт в тому числі отримали міністри закордонних справ Японії, Південної Кореї, Австралії і Нової Зеландії. Враховуючи усе це, подача офіційних заявок Фінляндії і Швеції на вступ в НАТО ознаменувала собою політичну перемогу президента Джо Байдена, поразку президента Путіна і загрозу для голови Китаю Сі Цзіньпіна.

IV. НАТО було створено незабаром після завершення Другої світової війни. Цей альянс включає 30 країн, і Туреччина в ньому — друга сила після США. Коли нова країна подає заявку на вступ, члени Альянсу повинні одностайно схвалити її. Звідси і виходить важливість умов Туреччини перед двома європейськими країнами. Туреччина офіційно підтримала розширення Альянсу з тих пір, як 70 років назад вступила в нього. Зараз же Ердоган виступає проти вступу Швеції і Фінляндії в НАТО по чотирьом причинам:

1 — Спроба Ердогана залишитись при владі в умовах економічного спаду. Рівень інфляції в Туреччині стрімко росте по мірі послаблення ліри, ввергаючи і без того ослаблену економіку у більш глибоку кризу. Таке положення справ створює проблеми для президента Туреччини напередодні виборів 2023 року. Позиції Ердогана на даний час слабше, аніж коли-небудь з тих пір, як він прийшов до влади майже 20 років назад. Його популярність згідно останнім опитам значно знизилась. Спричиняючи тиск на НАТО шляхом заперечення проти вступу Фінляндії і Швеції, він сподівається добитись економічної і військової допомоги від країн Альянсу, що значно допомогло б йому перед виборами.

2 — Ердоган сподівається використати питання членства Швеції і Фінляндії в НАТО для досягнення своєї давньої цілі по створенню буферної зони, вільної від курдських бойовиків, уздовж кордону Туреччини з Сирією. На думку опозиції, розширюючи звільнені території, Туреччина може переселити туди сирійських біженців, які є проблемою для країни. Цілі військової операції також відображають упевненість Ердогана в тому, що Захід не буде проти цього плану, коли йому знадобиться схвалення Анкарою вступу в НАТО двох європейських країн. Окрім того, заперечення Ердогана скеровані і на те, щоб заручитись підтримкою націоналістів, оскільки він готується до важких виборів у наступному році. У минулому транскордонні військові операції вже підвищували його рейтинги всередині країни. Варто враховувати, що цей крок президент Туреччини вживає в той час, коли опитування громадської думки показують, як підтримка Ердогана і його «Партії Справедливості і Розвитку» (ПСР) слабшає на тлі назріваючих економічних проблем.

3 — Бажання Ердогана зустрітись з президентом США. У квітні Ердоган поскаржився журналістам, що у нього з Байденом не такі відносини, які були з колишніми президентами США Дональдом Трампом і Бараком Обамою. «Звичайно, час від часу проходять які-небудь зустрічі, але вони повинні були бути більш просунутими», — сказав Ердоган. «Я хочу, щоб ми могли досягти цього в наступному процесі» (arabic.cnn.com, 24.05.2022). Інакше кажучи, це не питання Швеції і Фінляндії, а швидше, зручний момент. І Ердоган сподівається прискорити свою зустріч з Байденом, який досі тримав турецького лідера на відстані.

4 — Припинення підтримки курдів Заходом і передача в руки Туреччини членів руху «Хізмет». Ердоган досі переслідує тих, хто належить до руху Фетхуллаха Гюлена. «Влада Туреччини видала ордера на арешт 40 людей, включаючи звільнених співробітників і солдатів, по звинуваченню у приналежності до руху «Хізмет», пов’язаному з проповідником Фетхуллахом Гюленом. У багатьох містах, у першу чергу — в Стамбулі і Анкарі, була почата кампанія по затриманню розшукуваних осіб» («Zaman», 01.06.2022). Що стосується західної підтримки курдів, то, незважаючи на те, що Європейський Союз визнав «РПК» терористичною організацією, багато європейських країн надавали озброєння «Загонам народної самооборони» (YPG), військовому підрозділу партії «Демократичний союз» (PYD), яку Анкара вважає сирійським продовженням «РПК». Природно, така допомога курдам була зустрінута протестом з боку Туреччини. Анкара також заперечує проти того, щоб деякі європейські країни приймали у себе представництва і членів курдських організацій і дозволяли їм проводити політичні заходи на своїх територіях. Окрім того, більшість європейських країн не відповіло на запити Анкари про екстрадицію курдських активістів. Ердоган зачепив це питання, пояснюючи заперечення своєї країни проти вступу Фінляндії і Швеції в НАТО. Очевидно, таким чином він намагається припинити або хоча б скоротити західну підтримку курдів, а також примусити їх екстрагувати тих, хто належить до руху «Хізмет».

V. Між Туреччиною, з одного боку, і Швецією, Фінляндією, США і членами НАТО — з іншого, ведуться інтенсивні переговори у спробі вдовольнити деякі вимоги Анкари в обмін на її схвалення приєднання Стокгольма і Хельсінки до Альянсу. «18 травня 2022 року прес-секретар президента Туреччини Ібрагім Калин провів телефонні переговори з високопосадовими офіційними особами Німеччини, Швеції, Фінляндії, Великобританії і США по питанню щодо членства Швеції і Фінляндії в НАТО» (futureuae.com, 27.05.2022). «В той же день міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу і його американський колега Ентоні Блінкен провели в Нью-Йорку першу зустріч «турецько-американського стратегічного механізму», на якій обговорили питання щодо вступу Швеції і Фінляндії в НАТО» (mubasher.aljazeera.net, 18.05.2022).

VI. Відповідно, очікується, що Туреччина досягне домовленості з європейськими державами і США щодо питання про вступ Швеції і Фінляндії в НАТО. Малоймовірно — виходячи із нинішніх обставин, — що Анкара буде наполягати в своїх запереченнях, щоб повністю перешкодити вступу двох країн в Альянс. Швидше, врешті решт Ердоган погодиться після виконання деяких його вимог, вказаних в пункті «IV», навіть якщо це займе час. Раніше вже відбувалось подібне. У 2009 році Туреччина протестувала проти призначення колишнього прем’єр-міністра Данії Андерса Фога Расмуссена головою НАТО, але після тривалих переговорів Туреччина погодилась на призначення Расмуссена в обмін на отримання деяких посад в політичній і військовій структурі Альянсу.

2 Зуль-када 1443 р.х.
01.06.2022 р.