Питання: Нещодавно Японія заявила про початок реалізації нової оборонної стратегії. Нова стратегія має на увазі значне збільшення витрат на військову сферу.
Чи означає це, що Японія вирішила відновити свою колишню військову міць,якою вона володіла перед початком Другої світової війни? Які у неї цілі? Вона особисто прийняла такі рішення, або хтось зі сторони наполягає на цьому, особливо — Америка?
Відповідь: Так, дійсно, уряд Японії прийняв нову оборонну стратегію і ухвалив відповідні поправки до законодавству. Уряд прем’єр-міністра Японії Фуміо Кісіда 16.12.2022 утвердив три оборонні документи. Перший документ називається «Стратегія національної безпеки Японії», другий — «Стратегія національної оборони», третій — «Програма побудови оборони». Найменше, що говорять про це, це те, що Японія відкриває нову сторінку в своїй історії після Другої світової війни. Вона вирішила покінчити зі статусом пораженства, в якому прожила останні 70 років, заново відроджує свою військову міць . Для того, щоб зрозуміти справжні цілі Японії, розглянемо наступне:
Перше: до пунктів даної стратегії відносяться:
1. Відповідно до нової обраної стратегії Японія заявила про завершення виконання деяких пунктів конституції, які були нав’язані Америкою після окупації Японії і декларовані в 1947 р. Відповідно до цих пунктів Японії заборонялось мати військову силу, як заборонялось робити які б то не було військові дії за межами своїх кордонів … І незважаючи на те, що нова стратегія Японії офіційно передбачає лише протидію нападу умовного супротивника і виключає попереджувальну війну, тим не менш, це уперше, коли за стільки десятиріч Японія позбулась від обмежень ведення бойових дій поза своїх кордонів. Дана стратегія включає в себе план збільшення витрат на військові нужди країни з 1% ВВП до 2% (аналогічно витратам країн НАТО) до 2027 р., що складає 10% від усіх державних витрат Японії (aljazeera.net, 16.12.2022). Відповідно, Японія висуває себе як третю державу світу по рівню фінансових витрат на військові нужди після Америки і Китаю.
2. Ця стратегія вимагає врахування «найчорнішого» сценарію на тлі того, що Японія назвала «найбільш серйозною і складною серйознішою обстановкою у сфері безпеки» за увесь час після Другої світової війни. Для протистояння зовнішнім загрозам Японії необхідна закупівля великої кількості американських міжконтинентальних ракет типу «Томагавк» і «SM-6», щоб виявитись готовою відповісти на будь-яку агресію, яка виходить від дальніх відстаней.
3. Стаття 9 конституції Японії гласила про те, що «японський народ назавжди відмовляється від війни як від суверенного права (його) держави і від ведення будь-яких агресивних дій чи загроз за допомогою насильства як способу рішення міжнародних конфліктів. Для цього Японія не буде мати сухопутних, морських, повітряних та інших родів військ. Японія не визнає за собою права вести війну». Ця стаття тепер була скасована, і Японія повела нову військову політику, яка припускає широкі внутрішні зміни, що виражаються, зокрема, у відновленні військової індустрії і в сумі витрат на військові нужди, а також в побудові реальної армії, здатної нагадати усім про грізну військову міць, якою володіла Японія перед Другою світовою війною.
4. Припинення політики мирного співіснування, якій раніше слідувала Японія у відношенні своїх сусідів та інших міжнародних сил. Змінення в конституції включають віднині право японських військ наносити «зустрічні удари» проти держав, які Японія порахує ворожими. Нова військова стратегія схожа на протистояння «тріаді зла», навіть якщо так офіційно і не говориться. Так, наприклад, Японія розглядає Китай у якості «найбільшого стратегічного виклику Японії». Потім Японія розглядає Північну Корею як «загрожуючу небезпеку, які невідворотня сьогодні для Японії». Потім Японія критикує Росію за готовність застосувати фізичну силу для досягнення свої цілей, як, наприклад, в Україні … Також у Японії викликає побоювання військова діяльність Росії в регіоні Азії і Тихого океану, як і її співпраця з Китаєм. Японія оцінює це як «причину для більшої занепокоєності за безпеку Японії» від Росії (france24.com/ar від 16.12.2022).
Друге: вивчаючи позицію держав у відношенні даної стратегії, ми дізнались наступне:
1. Китай рішуче виступив проти нової військової стратегії Японії і офіційно засудив її. «Нова стратегія Японії іще до її публічного викладення викликала невдоволення в Пекіні, який постійно говорить про дике вторгнення Японії в середині минулого сторіччя, жертвою якого став Китай. В п’ятницю прес-секретар міністерства іноземних справ Китаю Ван Веньбінь заявив про те, що «Японія ігнорує факти і відмовляється від взаєморозуміння і від прихильності хорошим двобічним відносинам, а також робить наклеп на Китай. Ми рішуче виступаємо проти цього» (france24.com/ar від 16.12.2022).
2. Північна Корея різко засудила японський план військового розвитку. «Прес-секретар міністерства іноземних справ Північної Кореї заявив: «Японія створює небезпечну кризу в області безпеки … приймаючи нову стратегію безпеки, Японія офіційно розв’язує собі руки для того, щоб мати можливість наносити випереджальні удари по іншим державам»… «Офіційно сформулювавши нову лінію агресії, Японія по суті корінним чином змінила обстановку в області безпеки в усій Східній Азії». Прес-секретар попередив, що Токіо скоро зрозуміє, «наскільки поганий і небезпечний вибір він зробив» (skynewsarabia.com, 20.12.2022).
3. Америка. «В Вашингтоні схвалили нову стратегію Японії. Радник президента США по національній безпеці Джейк Салліван заявив про те, що «бажання Японії, виражене у значному збільшенні інвестицій в свою оборону, в ітозі приведе до зміцненню і оновленню американсько-японських відносин» (france24.com/ar від 16.12.2022). Міністр оборони США Ллойд Остін так само схвалив рішення Японії приступити до нової стратегії безпеки. Ллойд заявив про «важливість об’єднати нову стратегію національної безпеки Японії з баченням стратегії національної оборони Америки» (aawsat.com від 17.12.2022). Президент Джо Байден заявив про те, що його країна «займає сторону Японії в цю критичну мить, а наші союзи в регіонах Індійського і Тихого океанів дуже важливі». В Білому домі порахували, що новий оборонний план Японії скерований на зміцнення військового союзу з США (aljazeera.net від16.12.2022).
Третє: тепер розглянемо сам план нової оборонної стратегії Японії, і ми знайдемо наступне:
1. Рішення Японії прийняти нову оборонну стратегію від 16.12.2022 викликало шок. Це рішення стало великою подією, адже покінчило зі слабкістю Японії, в якій ця країна перебувала більше 70 років. Набагато раніше, 22.07.2022, міністерство оборони Японії опублікувало т.з. «Білу книгу», в якій була викладена політика оборони, обов’язкова до реалізації для реагування на міжнародні виклики. «Біла книга» стала прологом до завершення слабкості Японії, тому що в ній вже був описаний погляд Японії на небезпеки, з якими вона стикається сьогодні. Наприклад, описаний погляд на Китай: зростаюча військова міць Китаю, небезпека нападу Китаю на Тайвань, небезпека військової співпраці Китаю з Росією, небезпека того, що Китай, Росія і Північна Корея разом розв’яжуть проти когось війну в Азії . Підтверджується це і міністром оборони Японії, який заявив про важливість збільшення витрат на військовий сектор для протистояння майбутнім небезпекам,що заявив про необхідність інвестицій у військові технології і створення різнорідних озброєних сил, включаючи космічні, а це вказує на високі амбіції Японії, на те, що вона хоче скинути з себе пил забуття, який ліг на неї з кінця Другої світової війни, а також на необхідність для Японії наверстати упущене в конкуренції за Тихоокеанський регіон, включаючи Південно-Китайське море, в якому розташовані суперечливі між Китаєм і Японією острови.
2. Колишній прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе був головним архітектором ініціативи Японії по виробленню спільної стратегії з Америкою, зосередивши увагу на Індійському і Тихому океанах для протистояння росту китайського впливу. Це входить в ініціативу, прийняту Америкою по співпраці з Японією та усіма іншими торговими та інвестиційними союзниками заради забезпечення безпеки пароплавства в Тихому та Індійському океанах, а також для втягнення в цю ініціативу Австралії та Індії (alarabiya.net от 08.11.2017).
3. Такою є нова японська стратегія оборони. Японія збирається стряхнути з себе пил і повернути собі військову міць, готуючись до війни в Азії. Незважаючи на те, що Японія колись була наддержавою, мала особливий статус в Азії, була державою-гегемоном в своєму регіоні у перші роки Другої світової війни, проносячись війною через Китай, Корею і острови Тихого океану так само, як Німеччина пронеслась війною по усій Європі, вона в ітозі програла, як і Німеччина. Японія до усього іншого іще і пережила два ядерних удари по своїм містам Хіросіма і Нагасакі, на які Америка скинула ядерні бомби у серпні 1945 р. Цим самим Японія стала першою краю у світі, у відношенні якої була застосована дана зброя, внаслідок чого було вбито понад 200 тис. людей. 15 серпня того ж року Японія об’явила про капітуляцію, і війська союзників на чолі з Америкою окупували її територію.
4. Враховуючи давню історію японської імперії, відновлення Японією своєї військової міці, звичайно ж, схвалюється місцевим населенням, адже викликає в ньому почуття величі. Проте період тривалого дистанціювання від військових справ призвів до того, що в Японії закріпились крупні військові бази США після того, як війська решти союзників покинули цю країну в 1952 р. Усе це говорить про те, що Японія не до кінця самостійна в процесі відновлення своєї військової міці.
5. Можливо, негайні заяви США про підтримку ініціативи Японії утворити армію, укласти військові союзи і визначити ворогів в регіоні ясно і однозначно вказують на те, що мілітаризація Японії стає наріжним камінням стратегії США у протистоянні у першу чергу китайські загрозі. Америка відправляє свої армії до берегів Китаю, розпалює безлади і провокації навколо Тайваню, готуючись до війни з Китаєм. Коли президента США Джо Байдена спитали про те, чи вступить Америка у війну у випадку, якщо Китай нападе на Тайвань, то він відповів: «Так».
6. Так само раніше можна спостерігати, як адміністрація колишнього президента США Дональда Трампа провокувала Північну Корею, попутно підготовлюючи суспільство Японії до думки про необхідність мілітаризації Японії. Звертаючись до японців, Дональд Трамп назвав їх нацією воїнів. Незабаром після цього, в 2017 р., він відвідав саму Японію. «Дональд Трамп оповістив про те, що в п’ятницю збирається у тривале турне по країнам Азії у якості президента США. Найважливішою частиною турне було питання по ядерній зброї КНДР, але Японію і Південну Корею це турне теж стосувалось … В інтерв’ю каналу «Fox News» Трамп тоді заявив: «Японці — нація воїнів. Я говорю Китаю і усьому світу … У вас скоро будуть великі проблеми з Японією, якщо ви продовжите співпрацювати з Північною Кореєю» (marsadnews.org от 03.11.2017). Інакше кажучи, Трамп погрожував Китаю тим, що Японія скоро вживе нові дії проти КНДР. Трамп говорив про це так легко, нібито від імені Японії. Таким чином, хоча Японія і потребує того, щоб знов мілітаризуватись і стати військовою силою у Східній Азії, але по суті є виконавцем американського плану в регіоні. Японія стала в очах Америки центральною країною для опору Китаю.
Четверте: відповіді на усі питання були вже надані,і залишається відповісти на останнє: «Японія особисто прийняла такі рішення, чи хтось зі сторони наполягає на цьому, особливо — Америка?». Відповідь буде такою:
1. У Японії тривала історія перемог над Китаєм. Китай становив собою величезний майданчик для колоніальної експансії Японії, перш ніж з цим покінчила Америка в союзі з іншими колоніальними державами Європи. Деякі відголоски історичних перемог Японії над Китаєм до сих пор живі і виражаються в тому, що Китай вимагає від Японії публічних вибачень за колишні злочини. Окрім того, у Японії — третя економіка у світі після Америки і Китаю, що дуже важливо, бо дає можливість Японії витрачати великі засоби на формування і підтримання технологічно розвинутої і великої за розмірами армії, що дозволить Японії в одиночку протистояти усій військовій міці Китаю.
2. Америка бажає, щоб Японія мілітаризувалась лише як союзник Америки, щоб військові дії Японії стали частиною загального американського плану в Східній Азії, але щоб у жодному разі мілітаризація Японії не набула тенденції до відродження ворожнечі з самою Америкою. Особливо після того, як Америка нанесла два ядерних удари по Японії у минулому. Америка пам’ятає історію тривалої війни з Японією … розуміючи усі ризики від мілітаризації Японії, Америка бажає повного панування над усіма складовими частинами нової військової стратегії Японії. Америка бажає, щоб Японія мілітаризувалась проти Китаю і не перейшла потім до війни проти самої Америки, намагаючись помститись за два ядерних удари. Виходячи із таких міркувань, Америка погоджується з мілітаризацією Японії, вважаючи Японію найважливішим інструментом у протистоянні Китаю в Азії. Аналогічної думки Америка дотримується і щодо мілітаризації Німеччини проти Росії в Східній Європі.
3. Разом з тим, Японія запізнилась з мілітаризацією подібно Німеччині … Це правда, що японці — живий народ, проте вони прожили в розслабленості більше сімдесяти років, торгівля і гроші відволікли їх розуми від величі і гідності, через що їх лідери не надавали значення війні і впливу на інші країни. Вибравши такий шлях, Японія, як і Німеччина, почала обертатись у межах політики Америки і Європи, не маючи свого власного шляху, а отож, не особливо відрізняючись від країн-сателітів. Як і Німеччина, Японія запізнилась у розвитку своєї військової індустрії на 70 з гаком років, так що Америці довелось підштовхнути їх обох до мілітаризації … Проте оскільки в цих народах є значний запас сил, то вони, звичайно ж, відновлять свою військову міць, після чого цілком зможуть обзавестись ядерною зброєю, причому доволі швидко. Таким темпом в осяжному майбутньому японці і німці знов відчують в собі військову міць, що потягне багато проблем, у т.ч. — і для самої Америки. Тоді їх протистояння з Америкою стане дуже жорстоким, і тому Америка, не стуляючи очей, спостерігає за процесом мілітаризації Німеччини і Японії, щоб він йшов в потрібних для неї межах.
П’яте: той, хто стежить за поведінкою усіх цих держав, які називають наддержавами, знаходить, що вони зовсім не цінують так поняття, як «благо» і «справедливість». Для них благо полягає в тому, що відповідає їх бажанням, навіть якщо це обернеться злом для решти усіх інших. Для них справедливість полягає в тому, щоб покінчити з усіма і головувати над ними, навіть якщо це обернеться для них пітьмою і мороком. Поняття добра і зла у них спотворені геть. Складається стійке враження, що часи Персії і Візантії повернулись … найсильніші держави правлять цим світом, не несучи за собою ані блага, ані справедливості, а отож, як і тоді, настав час прийти Ісламу і показати людям, в чому благо і справедливість, повернувши в цей світ спокій, піднісши правду і принизивши брехню … Перед нами стоять ті ж проблеми, які стояли колись перед першими мусульманами, а отож, і вирішувати їх ми повинні аналогічно: встановити заново Праведний Халіфат. Можливо, це буде скоро, коли, з дозволу Аллаха, часи тиранії завершаться.
Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
ثُمَّ تَكُونُ مُلْكاً جَبْرِيَّةً فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَة عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ ثُمَّ سَكَتَ
«Потім буде тиранія, і триватиме вона стільки, скільки побажає Аллах, а потім Він забере її. А потім знов буде Халіфат за методом пророцтва», — після чого він замовчав» (Ахмад, Таялісі).
Сказав Аллах Всевишній:
وَاللَّهُ غَالِبٌ عَلَىٰ أَمْرِهِ وَلَٰكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ
«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не відає про це» (12:21).
30 Джумада аль-авваль 1444 р.х.
24.12.2022 р.
