Цілі арабсько-китайських самітів

Якими є цілі проведення китайських самітів з Саудівською Аравією, країнами Перської затоки і арабськими країнами в Ер-Ріяді? Чи намагається Китай показати, яким є його підхід до побудови багатополярного світу, розширюючи свій політичний вплив і зарекомендувавши себе у якості крупного глобального полюсу, на відміну від російського насильницького підходу? Чи знаходить Китай відгук у арабських правителів? І якою є реакція Америки?

Відповідь: Для повної ясності картини треба враховувати наступне:

1 — Голова КНР Сі Цзіньпін відвідав Саудівську Аравію і зустрівся з королем і наслідним принцом Ібн Сальманом 8 грудня 2022 року. В королівстві він був тепло зустрінутий. Сторони підписали всеохоплюючу угоду про економічне партнерство, включаючи угоди на суму 30 млрд. доларів в області енергетики і інфраструктури. Таким чином вони намагались узгодити китайські проекти у межах стратегії «Один пояс і один шлях» і проекти Ібн Сальмана в межах так званого «Бачення 2030», більш відомого як «стратегія розваг». Окрім того, було піднято питання про будівництво крупного центру китайської промисловості в Саудівській Аравії для збуту китайських товарів в регіоні. На другий день в Ер-Ріяді відбувся китайський саміт з країнами Перської затоки, за яким в той же день послідував саміт з арабськими країнами, на якому були присутніми багато арабських «лідерів». За словам міністерства іноземних справ Китаю, це «найбільший дипломатичний захід найвищого рівня між Китаєм і арабським світом з миті заснування Китайської Народної Республіки» («BBC» від 12.08.2022). На обох самітах було підкреслено зміцнення партнерства і економічної співпраці між арабськими країнами і Китаєм. У підсумковій заяві були зазначені загальні питання, такі як повага існуючого міжнародного порядку, повага суверенітету держав, незастосування сили і принцип добросусідства, а також центральна роль палестинського питання (на Близькому Сході) і зусилля по запобіганню поширення ядерної зброї. Китай розкритикував Іран у підсумковій заяві саміту і закликав його поважати своїх сусідів. «Учора країни Перської затоки і Китай виступили зі спільною заявою по завершенню саміту країн Перської затоки і Китаю, який відбувся в Ер-Ріяді, в якому міститься підтримка ініціативи і зусиль ОАЕ по досягненню шляхом переговорів і мирного рішення проблеми трьох островів, які Іран вважає частиною своєї території, а також міститься заклик до Ірану серйозно зайнятись переговорами щодо повернення до іранської ядерної угоди» («Al Mayadeen», 10.12.2022). Згодом посол Китаю в Тегерані був викликаний «на килим» на знак протесту проти такої китайської позиції.

2 — В новій стратегії США Китай розглядається як найбільша загроза американській гегемонії, оскільки він володіє можливостями для нарощування свого впливу в усьому світі. Китай — країна з другою економікою у світі після Америки і друга країна у світі по військовим витратам. Тому Америка стежить за діями Китаю і будує плани, щоб зупинити його підйом. Більше того, Америка готується до війни з Китаєм, як показали заяви президента Байдена щодо нещодавньої тайванської кризи. Американська сторона не закрила очі на візит голови КНР в Ер-Ріяд. «Білий дім заявив в середу, що «не здивований» візитом голови КНР Сі Цзіньпіна в Саудівську Аравію, оскільки Пекін «працює над збільшенням свого впливу на Близькому Сході». «Ми пам’ятаємо про вплив, який Китай намагається підсилити у світі», — сказав Джон Кірбі, координатор по стратегічним комунікаціям Ради національної безпеки США, додавши: «Недивно, що Сі Цзіньпін вирушив з візитом, і вже точно недивно, що він вирішив поїхати на Близький Схід» («CNN Arabic» від 08.12.2022).

3 — Зі свого боку, Китай намагається показати, що він не виступає проти американського міжнародного порядку. Він закликає до тих же принципів, до яких закликає Америка. Це було видно під час візиту голови КНР, коли у підсумковій заяві саміту була підкреслена підтримка міжнародного порядку на основі міжнародного права, запобігання розповсюдження ядерної зброї і боротьби з тероризмом. Більше того, підсумкова заява китайсько-арабського саміту в Ер-Ріяді містила завуальовану критику Росії, коли підкреслювалось, що необхідно поважати суверенітет держав, утримуватись від застосування сили чи загрози її застосування і поважати принцип добросусідства, натякаючи на війну Росії з Україною. Критика на адресу Ірану в підсумковій заяві і заклик до добросусідству і невтручанню у справи країн Перської затоки є своєрідним ототожненням з країнами Заходу і Америкою, від яких вже давно виходить така критика. І виклик китайського посла «на килим» є іще одним доказом неспроможності припущення про те, що у світі формується «новий табір» за участю Росії, Китаю, Ірану і Північної Кореї.

4 — Що стосується відносин арабів з Китаєм, то ці саміти в Саудівській Аравії не припускають яких-небудь змінень з міжнародної точки зору. Так, Саудівська Аравія насправді тепло прийняла голову КНР, чого неможна сказати про президента США Байдена під час його візиту у цю країну у липні 2022 року. Проте це лише вказує на зв’язок Саудівської Аравії з республіканцями в протистоянні демократам і президенту Байдену. До того ж, президент Байден сам проявив неповагу до наслідному принцу Саудівської Аравії Ібн Сальману. Окрім того, арабські країни вже підписували угоди про стратегічне партнерство з Індією і Німеччиною, і це не припускає зміни лояльності або політичної орієнтації.

5 — Китай має крупні політичні проблеми у найближчому оточенні, наприклад — з Тайванем, який він вважає своєю частиною, але досі не може приєднати, або з сусіднім В’єтнамом, або острівні суперечки з декількома сусідніми країнами, а його дійсно тісні відношення обмежені Північною Кореєю. Тому Китай, звичайно ж, не прагне і не планує створювати для себе політичну лояльність в арабському регіоні, тим більше, що він знає сильну прив’язаність арабських правителів до Америки і Британії. Виходячи із цього, візит голови КНР, проведення цих самітів і укладання економічних домовленостей, незалежно від їх вартості, не мають нічого спільного з політичною лояльністю. Це лише відкриті економічні відносини між країнами, і розглядати їх треба тільки з економічної точки зору. А політичні конотації, які можуть міститись в цих самітах, не мають нічого спільного з регіоном або політичним підкоренням арабських правителів. Наприклад, критика Китаєм Ірану вважається ототожненням з позицією Заходу і спробою довести те, що Китай нічого не робить за межами світового порядку, критикуючого Іран, і ця критика не супроводжується яким-небудь політичним втручанням в держави Перської затоки проти Ірану. Так само Китай завуальовано розкритикував Росію у підсумковій заяві, підкреслюючи необхідність поваги суверенітету держав, незастосування сили і добросусідства. І це є однією із ознак того, що Китай не вступає в союз з Росією у війні з Україною і що він дотримується мирного дипломатичного підходу у своїх відносинах зі світом.

6 — Китай економічно зближується з регіоном Перської затоки, тому що сильно побоюється, що Америка і Європа переріжуть ланцюжки китайської промисловості, особливо ланцюжки експорту на західні ринки. Обговорювана сьогодні стратегічна помилка Європи, яка полягає в сильній залежності від російських енергоресурсів, примусила Захід замислитись і щодо великої залежності від китайських виробничих ланцюжків. І тому є докази. Міністр іноземних справ Німеччини Бербок заявила: «Досвід Німеччини з Росією показав, що ми більше не дозволимо ставати екзистенційно залежними від якої-небудь країни, яка не розділяє наші цінності. Повна економічна залежність, покладаючись на надію, робить нас уразливими для політичного шантажу» («Al Mayadeen» от 10.12.2022). Напередодні свого від’їзду із Пекіну канцлер Німеччини Шольц написав в газеті «Frankfurter Allgemeine Zeitung» статтю, в якій зазначив, що «Німеччина повинна переглянути свій «підхід» до Китаю, який усе більше нагадує марксистсько-ленінський підхід». Він продовжив, заявивши, що «німецькі компанії повинні вжити кроки, щоб знизити свою небезпечну залежність від китайських ланцюжків поставок» («Asharq Al-Awsat» от 04.11.2022). Намагаючись запобігти цьому, Китай приймає превентивні заходи, щоб його ланцюжки поставок на Захід не піддались впливу того, чому піддались російські ланцюжки, особливо у питаннях енергетики. Превентивні дії Китаю включають наступне:

а) Відмежування від Росії. Спочатку Китай сподівався, що російському президенту Путіну вдасться досягти своїх цілей в Україні,і, як наслідок, відбудеться підсилення глобальної ролі Росії, тому позиція Китаю на початку цієї війни була неоднозначною. Проте велика підтримка із Америки і Європи дозволила Україні витримати натиск Росії. І тоді Китай почав віддалятись від Росії і почав завуальовано критикувати її. Особливо це було помітно після останнього з’їзду Комуністичної партії Китаю (жовтень 2022 р.), коли Сі Цзіньпіню вдалось повністю взяти під контроль правління і видалити своїх опонентів із політбюро партії. Китай усе більше дистанціюється від безрозсудної Росії. Китайська економіка не витримає, якщо Америка і країни Європи переріжуть китайські виробничі ланцюжки, як вони перерізали російські енергетичні ланцюжки. І Китай це враховує.

б) Ототожнення з західними позиціями. Китай заявляє про свою прихильність американській міжнародній системі і критикує те, що критикує Захід, наприклад, втручання Ірану у справи країн Перської затоки. Китай хоче донести Заходу, що він є однією із країн «цивілізованого світу» і відкидає варварську політику деяких. У найближчі дні ми можемо стати свідками підсилення цієї риторики, а також відмови від будь-якої військової ескалації з Тайванем і звернення до Америки з проханням не накаляти обстановку. Більше того, Китай, ймовірно, надасть допомогу у вирішенні ядерної кризи, пов’язаної з Північною Кореєю. І усе це буде скеровано на те, щоб зупинити американсько-європейську політику відключення промислових ланцюжків поставок із Китаю.
в) Підвищення інтересу до економічних альтернатив. Китай розглядає ринки арабських країн як альтернативу, хоча порівняно з західними ринками вони не становлять якої-небудь ваги. Проте у випадку послаблення китайських ланцюжків поставок в Америку і Европу арабські ринки можуть становити собою деяку альтернативу, хоча і незначну порівняно з американськими і західними ринками. А якщо арабські ринки об’єднати з ринками Африки і Латинської Америки, тоді китайська економіка створить віддушину на випадок удушшя, тому що в Америці і Європі спостерігаються нові тенденції по зниженню залежності від Китаю.

7 — Що стосується економічного складника для арабських країн, то ці саміти, будь то з країнами Перської затоки або арабськими країнами, можна розглядати наступним чином:

а) Після десятиріч невдалого правління арабські країни перетворились на сухий ліс, і тепер залишається чекати, коли хто-небудь запалить в ньому сірник. Деякі із цих країн більше половини зібраних з людей податків виплачують у виді відсотків по кредитам. Місцеві гроші невпинно знецінювались, а ціни різко злетіли внаслідок невдалої економічної політики і глибокої залежності від Заходу. Усе це загрожує масовими протестами. Майже усі арабські країни, за винятком країн Перської затоки, страждають від серйозних економічних проблем. Цей факт примушує арабських правителів розглядати арабських правителів як потенційного економічного рятівника. У Китаю можна взяти більше кредитів і уникнути деяких жорстких умов Міжнародного валютного фонду, а завдяки крупним китайським зарубіжним проектам можна привабити величезні інвестиції в свої країни. При цьому увесь прибуток і вигода підуть на користь правителів та їх помічників через величезну корупцію.

б) Що стосується Америки, то через економічні проблеми вона стала більш залежною від своїх агентів. Тому ми були свідками контракту на поставку зброї, який адміністрація Трампа підписала з Саудівською Аравією. Більше того, вона тисне на агентів інших держав заради своєї економічної вигоди, наприклад, тиск американських агентів на Катар, агента англійців, так, що катарські гроші, вкладені в Америку, стали для його правителів рятівним кругом, і вони змогли залишитись при владі. До того ж, будучи на ту мить президентом США Трамп почав вимагати, щоб правителі регіону платили за американський захист. І оскільки правителі арабського світу страждають від великих проблем, Америка або сама штовхає їх до Китаю,або не заперечує проти їх економічної орієнтації на нього. Америка, можливо, у межах політики по стримуванню підйому Китаю планує обтяжити китайську економіку допомогою, яка буде надаватись Китаєм американським агентам в арабському регіоні. Таким чином, китайсько-арабська економічна співпраця і партнерство ніяким чином не становлять загрозу чиннику лояльності цих правителів.

8 — Виходячи із вищесказаного, для нас ясні цілі китайсько-арабських самітів. У першу чергу, це економічні цілі. Китай не конкурує з Америкою і Європою за політичний вплив в арабському регіоні, тому що йому для цього не вистачає можливостей і волі. Китай навіть не здатен вирішити політичні питання на свою користь у безпосередній близькості від своїх кордонів — у Східній Азії. За допомогою цих самітів і підписаних угод про економічне партнерство Китай хоче, щоб артерії арабського регіону підживлювали його економіку, будь то енергетичними ресурсами із Перської затоки чи ринками арабських країн для китайської промисловості. І, користуючись цими та іншими випадками, Китай говорить, що він є частиною «цивілізованого світу». І також він говорить, що не входить в коло країн, які Захід називає «державами-ізгоями», таких як Північна Корея та Іран, і що він не хоче опинитись в міжнародній ізоляції, як це трапилось з Росією. Китай також хоче мати міцні економічні відносини з арабським регіоном, Африкою і Латинською Америкою у цілому у якості альтернативи західним ринкам. Але це в тому випадку, якщо західний тиск на Китай підсилиться і західні країни переріжуть китайські промислові ланцюжки поставок. Китай намагається уникнути цього чи пом’якшити за допомогою політики підлещування у Заходу і дистанціювання від Росії.

9 — Важливо зазначити, що «арабським лідерам» в ході цих самітів не спадало на думку підняти питання жорстокого обходження Китаю з мусульманами в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (Східному Туркестані). В своїх дружніх бесідах з китайським президентом вони не обговорювали питання уйгурських мусульман, як нібито їх не існує взагалі. І це вказує лише на зрадництво і слабкість арабських правителів, а також на те, що їх не турбують проблеми мусульман. Головною турботою цих правителів є збереження свого престолу. Мусульманські народи вже відкрито проявили своє невдоволення ними на тлі повної поразки їх політики і їх нездатності вирішувати які-небудь проблеми людей. Тому на самітах розмова йшла про економічні відносини і міжнародну торгівлю, як нібито злочини Китаю проти мусульман-уйгурів кояться в якому-небудь іншому вимірі.

10 — Сьогодні арабські (і навіть мусульманські правителі у цілому) займають найгірше положення з часів скасування Халіфату. І це говорить про їх швидке падіння. Масштаби спустошення, яке вони принесли разом з Америкою, Європою і навіть з Китаєм, настільки величезні, що, навіть з усіх сил намагаючись справитись з ними, вони далекі від досягнення якого-небудь успіху. Тому більше не залишилось виправдання для їх подальшого перебування при владі. А ступінь поразки — це єдине, що відрізняє одного правителя від іншого. І це не говорячи вже про гнів Аллаха. Вони залишили Іслам без уваги і усіма силами борються з тими, хто хоче відновити ісламський образ життя. Вони покірно виконують кожне веління невірного колонізатора,як нібито душі покинули їх тіла. Аллах говорить:

أَمۡوَٰتٌ غَيۡرُ أَحۡيَآءٖۖ وَمَا يَشۡعُرُونَ أَيَّانَ يُبۡعَثُونَ

«Вони мертві, а не живі, і не знають вони, коли будуть воскрешені» (16:21).

22 Джумада аль-уля 1444 р.х.
16.12.2022 р.