Відповідь на питання
Питання:
13 серпня 2024 року агентство «Аль-Арабия» повідомило: «У вівторок уряд «Талібану» звинуватив пакистанські війська в загибелі трьох мирних жителів — жінки і двох дітей — в ході прикордонних зіткнень між двома країнами. Пакистанський представник на кордоні в Торхамі повідомив, що в ході зіткнення троє пакистанських солдатів отримали поранення...». Раніше, 13 липня 2024 року, «Sky News Arabia» повідомила: «Міжнародний валютний фонд у п’яницю уклав угоду з урядом Пакистану про створення програми допомоги, розрахованої на три роки, на суму сім мільярдів доларів». Що стоїть за цими зіткненнями, враховуючи, що це вже не перший випадок подібних зіткнень? Чи є зв’язок між програмою допомоги від МВФ, інструменту США, і втягненням Пакистану до конфлікту з Афганістаном, щоб відволікти його від Індії, щоб вона могла зосередитись на протидії Китаю для реалізації американських цілей? Чи у цього є інші причини?
Відповідь:
Щоб відповісти на вищевказані питання, розглянемо наступні моменти:
1. У відповіді на питання від 28 січня 2023 року ми згадували про кордони, встановлені британськими колонізаторами між Пакистаном і Афганістаном, наступне: «В 1893 році між тодішнім міністром іноземних справ Великобританії Мортімером Дюрандом і правителем Афганістану Абдурахманом Ханом була укладена угода про демаркацію сухопутного кордону, який розділяє сучасний Пакистан і Афганістан. Цей кордон називається «лінією Дюранда». Її протяжність складає 2640 км. Вона тягнеться з північного сходу на південний захід. Цей кордон у майбутньому став офіційним кордоном між Пакистаном і Афганістаном, поділивши прикордонні райони, населені мусульманами, які відносяться до одних і тих же племен пуштунів. В Афганістані пуштуни складають відносну більшість населення (біля 40%). Останні 200 років правителями цієї країни були тільки пуштуни. В Пакистані пуштуни складають другий за чисельністю народ після пенджабців. Афганістан відмовився визнавати цей кордон, зокрема, через те, що Англія, проводячи її, не враховувала демографічних, етнічних і племінних особливостей регіону. Лінія Дюранда цілком штучна, адже була накреслена англійцями від руки в своїх колоніальних інтересах 12 листопада 1893 року. Британці, як і багато інших до них, з усіх сил намагались взяти під контроль прикордонні гірські райони, в яких проживали племена, які відкидали владу англійців над собою так само, як до них відкидали владу персів і індусів, так само бажаючих поширити свій вплив в їх краях. У спробах завоювати Афганістан в 1839 і 1842 роках Британія зазнала військової поразки. Потім вона вирішила повторити цю спробу в 1878 році, але через два роки була вимушена вивести свій війська. Проте, за час свого перебування, вона змогла налагодити політичний вплив в Афганістані за допомогою місцевих правителів, як підписали з нею в 1879 році Гандамакський договір, згідно якому Афганістан уступав величезні землі Британії, яка приєднала їх до своєї колонії в мусульманській Індії.... Як тільки «Талібан» прийшов до влади в Кабулі після уходу США у серпні 2021 року згідно з угодами, досягнутими в Досі, він почав гучно заявляти про протест проти прикордонних заходів, які практикує Пакистан. Прикордонні провокації стали нормою між двома сторонами. Кордон між країнами інколи спалахував у зв’язку з переселеннями афганських біженців і обмеженнями пересування пуштунських родин, які раніше мали можливість спокійно, без усіляких перешкод перетинати кордон. Перекриття кордонів призвело до напруженню відносин, які вилились у перестрілки, внаслідок яких очікувано були жертви...» Кінець цитати.
2. Конфлікт між двома країнами на цьому кордоні (лінії Дюранда) вщухав у важкі періоди, які переживав Афганістан, починаючи з вторгнення Радянського Союзу в 1979 році і закінчуючи американською окупацією в 2001 році. Проте в наші дні конфлікт знов загострився на тлі нових реалій американської політики після її принизливого уходу із Афганістану в 2021 році. Необхідно зазначити, що у часи радянської окупації Афганістану цей кордон був слабо охороняємий, що дозволило муджахідам, які навчались в Пакистані, безперешкодно перетинати його для ведення бойових дій проти СРСР в Афганістані. Ця слабкість кордону також була обумовлена тісними зв’язками між пуштунськими родинами по обидві сторони кордону. Більше того, це відповідало тодішнім інтересам США, скерованим проти радянської присутності в Афганістані. Проте після того, як країна була окупована Сполученими Штатами, їх політика змінилась: вони вимагали від Пакистану підсилити контроль на кордоні і запобігти прохід муджахідів, які чинять опір американській окупації. Після цього пакистанська армія почала запеклу війну в цих прикордонних районах.
3. У травні 2018 року Пакистан включив прикордонні племінні території, які примикають до Афганістану, до складу провінції Хайбер-Пахтунхва, тим самим поклавши край періоду невизначеності і відсутності дії пакистанських законів, поліції і судової системи в цих районах. Пакистан розглядає питання кордону з Афганістаном як остаточно вирішений, це підтвердив прем’єр-міністр Пакистану Анвар-уль-Хак Какар в інтерв’ю афганської мережі «Толо Ньюс», де він заявив: «Лінія Дюранда — це офіційний міжнародний кордон між Пакистаном і Афганістаном. Для нас і для усього світу питання кордону з Афганістаном вирішено» (aljazeera.net, 14 березня 2024 року). Проте усі афганські уряди, незалежно від їх політичних і ідеологічних переконань, відмовлялись визнавати лінію Дюранда у якості офіційного міжнародного кордону. Останню заяву по цьому питанню зробив мулла Нуреддін Турабі, міністр по справам кордонів і племен в уряді «Талібану», заявивши: «У Афганістану немає офіційного кордону з Пакистаном». Конфлікт уздовж цього кордону, протяжністю понад 2600 кілометрів, загострився. В нашій відповіді від 28 січня 2023 року ми зазначали, що: «Пакистан іще більше підсилив обмеження і уперше в історії почав вимагати від афганців в’їзної візи. Масла у вогонь підлило рішення Пакистану побудувати триметровий паркан уздовж кордону. Сотні мільйонів доларів були витрачені на зведення сотень кілометрів паркану. Усе це було зроблено під приводом контролю переміщення товарів і людей, а також захисту Пакистану від проникнення терористів. Таким чином, роздільна стіна стала однією із причин напруженої обстановки і виникнення зіткнень на кордоні між двома країнами. Потів у відповідь уряд «Талібану» вирішив не дати уряду Пакистану продовжувати будівництво паркану після того, як він вже був завершений на 90%. Попередній уряд Афганістану під керівництвом Ашрафа Гані підписав угоду з Пакистаном про будівництво паркану. Проте «Талібан» скинув уряд Ашрафа Гані і почав чинити опір зведенню паркану кожного разу, коли Пакистан намагався продовжити будівництво, що і приводило озброєні сили обох сторін до сутичок на кордоні, в результаті чого з обох сторін були вбиті і поранені. В результаті ситуація загострилась, особливо коли Пакистан звинуватив «Талібан» в тому, що вони не перешкоджають діям руху «Талібан-Пакистан». Пакистан почав завдавати удари по цілям всередині Афганістану, стверджуючи, що атакує бойовиків «Талібан-Пакистан»...» Кінець цитати.
4. Таким чином, сутички і зіткнення між пакистанською армією і силами «Талібану» стали новою реальністю у відносинах між двома країнами. Ці сутички і зіткнення підсилювались, як через прикордонне питання, так і через зіткнення між «Талібан-Пакистаном» і пакистанською армією. «В минулому році число жертв досягло максимального рівня за останні 6 років, за даними Центру досліджень і безпеки, який базується в Ісламабаді, на кордоні загинуло 1500 людей, серед яких були мирні жителі, співробітники сил безпеки і бойовики» (aljazeera.net, 17 липня 2024 року). В умовах того, що пакистанська армія звинувачує Афганістан в тому, що він укриває бойовиків «Талібану-Пакистану», Ісламабад підсилив тиск на Афганістан: «Як повідомив Карі Юсуф Ахмаді, представник комітету «Талібану» з питань допомоги тим, хто повертається до рідних регіонів: «Дві сусідні країни — Пакистан та Іран — з початку 2024 року насильно депортували понад 400 тисяч біженців, при цьому на Пакистані лежить відповідальність за депортацію 75% від загальної кількості усіх депортованих» («Аль-Хурра», 11 червня 2024 року).
5. Із усього цього стає ясно, що лояльний Америці уряд Пакистану веде політику тиску і провокацій у відношенні руху «Талібан» в Афганістані. Він обмежує свободу пересування афганців через кордон, вимагаючи візи для відвідування родичів, будує прикордонний паркан просто ставлячи афганців перед фактом, а також зсуває кордон у бік Афганістану. Окрім цього, Пакистан видворяє їх із країни і підсилює заходи по відношенню до афганських біженців, чисельність яких, за даними «Аль-Хурра» від 1 листопада 2023 року, перевищує два мільйони, включаючи 600 тисяч, які втекли після виведення американських військ в 2021 році. В 2022 році Пакистан дозволив американським літакам перетнути свій повітряний простір для завдання ударів по Афганістану, внаслідок яких був вбитий лідер «Аль-Каїди» Айман аз-Завахірі. Також пакистанська розвідка проводить операції в афганських прикордонних містах по усуненню впливових діячів руху «Талібан-Пакистан».
6. Усі дії, які вживає Пакистан, вписуються у межі американської політики, скерованої на послаблення руху Талібан в Афганістані з метою його повного підкорення. Ці дії також відповідають планам Вашингтону втягнути пакистанську армію до громадянської війни і конфлікт з Афганістаном, що полегшило б Індії слідування американській політиці проти Китаю. Більше того, ці дії скеровані на те, щоб завадити Китаю скористатись мінеральними багатствами Афганістану.
Ворожі відносини між США і рухом «Талібан», які тривають вже понад два десятиріччя, зміцнили надії Китаю, який потребує сировини для своєї промисловості, на можливість експлуатації ресурсів Афганістану після виведення американських військ в 2021 році. Проте конфлікт між Пакистаном і Афганістаном з питання кордону заважає реалізації планів Китаю, який вже вклав мільярди доларів в проект свого торгового шляху в Пакистані.
Такою є загальна політика Пакистану у відношенні Афганістану, із якої ясно, що основним ініціатором конфлікту між ними є Америка. Ця політика включає до себе розпалювання ворожнечі, озброєні прикордонні сутички, підсилення напруженості в різних сферах, а також авіаудари Пакистану по Афганістану. «Міністр оборони Афганістану заявив, що пакистанські літаки завдали ударів по густонаселеним районам в провінціях Хост і Пактика на кордоні з Пакистаном, внаслідок чого, за його словами, загинули невинні жінки і діти. Пакистанська армія і уряд не зробили ніяких заяв щодо цього. Ці удари були завдані після загибелі шістьох пакистанських солдатів при атаці двох смертників на контрольно-пропускний пункт на пакистансько-афганському кордоні, а також після загибелі семи пакистанських солдатів у суботу на північному заході Пакистану, в провінції Північний Вазірістан, поряд з кордоном з Афганістаном» («Аль-Шарк аль-Аусат», 18 березня 2024 року).
7. Напруження у відносинах між Пакистаном і Афганістаном з 2021 року продовжує лише наростати, оскільки причини цього конфлікту (пов’язані з США) залишаються актуальними і ведуть до подальшої ескалації, незалежно від того, чи отримує Пакистан кредити від МВФ чи ні. Хоча умови МВФ і угоди про кредити офіційно не стосуються відносин Пакистану з Афганістаном, оскільки вони охоплюють такі сфери, як внутрішня валюта, обмінний курс, торгівля, енергетика і податки. Але тим не менш не можна виключати те, що підступні американці використають обіцянки видати кредити для мотивації пакистанських чиновників іще активніше служити інтересам Америки, включаючи ріст напруженості з Афганістаном. Влітку 2023 року Пакистан отримав кредит у розмірі 3 мільярдів доларів від МВФ, який знаходиться під контролем США, і окрім цього йому обіцяно подальше кредитування. «Міжнародний валютний фонд у п’ятницю підписав угоду з пакистанським урядом про трирічну програму допомоги на суму 7 мільярдів доларів.» (Sky News Arabia, 13 липня 2024 року). Це підштовхує Пакистан до виконанню американських вимог.
8. У зв’язку з усім цим, заяви нинішнього пакистанського уряду, який лояльний Америці, вказують на зростання напруженості між двома країнами, що стало особливо очевидно після інциденту в середині липня 2024 року, коли були вбиті пакистанські солдати:
А. «Міністр оборони Пакистану в інтерв’ю BBC заявив, що Пакистан продовжить завдавати ударів по Афганістану у межах нової військової операції, скерованої на боротьбу з тероризмом...» (BBC English, 2 липня 2024 року). Згідно тому ж джерелу, «Рух «Талібан» назвав цю заяву «безвідповідальною», попередивши Пакистан, що напади, які порушують кордон, будуть мати «наслідки»».
Б. Виклик посла: «Міністерство іноземних справ Пакистану у середу викликало заступника голови афганської місії, очолюваної рухом «Талібан», і наполегливо закликало рух вжити заходів проти озброєних угрупувань, що базуються в Афганістані, які, за словами Ісламабада, скоїли напад на військову базу на цьому тижні» (aljazeera.net, 17 липня 2024 року).
В. «Пакистан почав вимагати від афганського уряду вжити «негайних і ефективних» заходів проти виконавців нападу, внаслідок якого у вівторок, під час зіткнень з «терористами» в провінції Хайбер-Пахтунхва, загинуло 8 солдатів... В заяві вказується, що напад скоїло угрупування «Хафіз Гул Бахадур», пов’язана з рухом «Талібан-Пакистан», який базується в Афганістані, що призвело до загибелі 8 солдатів» («Анадолу», 17 липня 2024 року).
Г. «Аль-Арабія.нет» повідомила 13 серпня 2024 року: «Уряд «Талібану» звинуватив пакистанські сили у вбивстві трьох мирних жителів — жінки і двох дітей — під час зіткнень на кордоні між двома країнами. Представник пакистанської сторони на кордоні в Торхамі повідомив, що троє пакистанських солдатів були поранені в цьому зіткненні».
9. На завершення: прикордонні сутички, напруженість навколо афганських біженців в Пакистані, а також постійні звинувачення з боку Пакистану в тому, що афганський уряд надає притулок бойовикам руху «Талібан-Пакистан», і що напади відбуваються з території Афганістану, усе це підсилює напруженість між сторонами. Це створює підґрунтя для зіткнень на кордоні і для пакистанських обстрілів афганських міст і прикордонних районів. Швидше за усе, цей конфлікт, який триває з 2021 року, коли адміністрація Байдена вивела свої війська із Афганістану, буде тільки підсилюватись. Причини цього напруження пов’язані, у першу чергу, з політикою США, як ми вже про це говорили. Америка підштовхує до подальшої ескалації, щоб досягти своїх стратегічних цілей в регіоні і у відносинах з Китаєм. Хоча в умовах кредитів МВФ це не згадується напряму, США використовують ці кредити як стимул для своїх лакеїв в Пакистані, щоб підсилити напруженість і конфлікт з Афганістаном. В умовах гострої політичної конкуренції в США і звинувачень Трампа на адресу адміністрації Байдена за принизливе виведення військ в 2021 році, Байден може підштовхнути Пакистан до активних дій проти руху «Талібан» в Афганістані, щоб продемонструвати виборцям, що Пакистан продовжує боротьбу з «Талібаном» від імені США. У зв’язку з цим пакистанські чиновники, лояльні Америці, роблять заяви, які прямо вказують на ескалацію і погрози. Локальні зіткнення можуть перерости в прикордонні бої, але малоймовірно, що це призведе до повноцінної війни, особливо враховуючи, що Пакистан, як більш сильна сторона, не має територіальних претензій до Афганістану.
10. Таким є положення мусульман в реальності відсутності законів Ісламу, які вимагають скасування кордонів між мусульманами і об’єднання їх земель під владою одного Халіфа. Це положення буде зберігатись доти, доки Умма, особливо володарі сили, не встануть заради захисту своєї релігії і свого народу і не скинуть цих зрадників-правителів, які кожної ночі плетуть підступи проти своєї Умми, а вранці виконують їх заради довольства ворогів Аллаха, таких як Америка та інші. Ситуація мусульман зміниться тільки тоді, коли вони будуть правити згідно тому, що ниспослав Аллах, за допомогою Халіфату за методом пророцтва, який буде устрашати невіруючих. Як про це сказав Аллах:
فَإِمَّا تَثْقَفَنَّهُمْ فِي الْحَرْبِ فَشَرِّدْ بِهِمْ مَنْ خَلْفَهُمْ لَعَلَّهُمْ يَذَّكَّرُونَ
«Якщо ти зустрінешся з ними в битві, то покарай їх суворо, щоб розсіяти тих, хто позаду них — можливо, вони пом’януть назидання» (8:57).
Це буде Халіфат, чия конституція заснована на Книзі Аллаха і Сунні Його Посланця, а також на одностайності сподвижників і шаріатському киясі, а не на світських принципах, як конституція 1964 року в Афганістані, прийнята Мухаммадом Захір-шахом, який правив до 1973 року. Ця конституція була визнана «Талібаном» діючою, як про це у вересні 2021 року заявив міністр юстиції, про що передали «Аль-Джазіра» і «Анадолу». Також конституція Халіфату не буде подібною іншим світським конституціям в мусульманських країнах. Усе це суперечить тому, що велів Аллах:
وَأَنِ احْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللهُ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَنْ يَفْتِنُوكَ عَنْ بَعْضِ مَا أَنْزَلَ اللهُ إِلَيْكَ فَإِنْ تَوَلَّوْا فَاعْلَمْ أَنَّمَا يُرِيدُ اللهُ أَنْ يُصِيبَهُمْ بِبَعْضِ ذُنُوبِهِمْ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах. Якщо ж вони відвернуться, то знай, що Аллах бажає покарати їх за деякі із їх гріхів» (5:49).
Афганістан і Пакистан повинні усвідомити, що вони — мусульманські країни, яким заборонено воювати одна з одною. Їм слід зміцнювати братські відносини і розірвати усі зв’язки з колонізаторами, особливо з Америкою, і підтримати Хізб ут-Тахрір, який прагне встановити Халіфат. Тоді мусульмани набудуть сили, а невірні будуть принижені:
وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللهِ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ
«В той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).
22 Сафар 1446 р.х.
27.08.2024 р.
