З жовтня минулого року швецьке місто Мальме стало свідком декількох випадків з використанням вогнепальної зброї. Як кажуть джерела зі швецької поліції, не менш як 15 іммігрантів, у тому числі жінки та діти, стали жертвами нападів. Поліції вже з весни минулого року стало ясно, що метою нападів є іммігранти.
Офіційний представник правоохоронних органів заявив: «Можливо, той, хто стоїть за цими злочинами, діє на підґрунті расового або національного розбрату».
6 листопада поліція арештувала чоловіка 38 років за підозрою в тому, що він є ініціатором цих злочинів. Але, чи буде цей арешт вирішенням проблеми?
Варто відзначити, що напади на іммігрантів, які трапилися у Швеції,це не перше у своєму роді насильство по відношенню до іммігрантів на Заході.
Загибель Марви Шірбіні від рук одного з членів радикального правого крила у Німеччині є яскравим на те прикладом. До того ж кояться постійні напади на ісламські школи, кладовища та мечеті по всій Європі.
Червоною лінією у всіх випадках насильства займає позиція, якої дотримуються ЗМІ та політичні кола. Вона докорінно змінюється, якщо подібні злочини кояться з боку осіб-іммігрантів. Тоді ЗМІ та політики ніби з глузду сходять. Тут же оприлюднюються заяви з принизливими звинуваченнями на адресу культури іноземців та з вимогами прийняти західні цінності або прибиратися геть з країни!
Політики,у свою чергу, кажуть про необхідність прийняття нових законів, які обмежували б права іноземців. Так, злочин набуває політичного забарвлення, за яким накладаються жорсткі законодавчі санкції.
Не дивлячись на те, що спалахи насильства по відношенню до іноземців, які відбулися у Мальмо, подібні до тих, які постійно кояться на Заході, дана проблема штучно залишається непоміченою та віддається на розсуд все тієї ж самої поліції. Остання,у свою чергу, заявляє про необхідність прийняття більш жорстких заходів,закликає людей залишатися у своїх домівках та бути вкрай пильними у випадку виходу з дому вночі.
Ані політичні кола, ані засоби масової інформації не понесли відповідальності за ту викривлену та лякаючи картину прибулих, і особливо мусульман, яка є плодом їх спільних зусиль. Безперечно, що подібне уявлення про прибулих дало привід для розвитку радикальних правих та насильства на расовому та національному підґрунті. Дії політиків мали не аби який вплив на західні суспільства і це, врешті решт, вилилося у неприязнь та терор проти іммігрантів.
Подібний розвиток подій каже про те, що секуляризовані західні держави більше схожі на диктатуру секуляризму, який не гарантує мусульманам їх прав та безпечного проживання в ісламському світі.
Усе це іще більше вказує на необхідність наявності політичної структури, яка була б здатна постати на захисті загальних потреб мусульман, в тому числі і їх безпеки. Лише система Халіфату в змозі надати безпеку усім своїм підданим. Лише у Халіфаті мусульмани пліч-о-пліч жили з представниками інших конфесій, подалі від терору та насильства.
Справедливе відношення Ісламу до представників інших віросповідань під крилом держави Халіфат є підтвердженням для всього людства, що лише мусульмани володіють системою, яка гарантує дотримання прав усіх людей. Меншості на Заході протягом усієї історії підпадали під напади та недотримання їх прав. Так само як і сьогодні, мусульмани підпадають під переслідування та дискримінації, втративши безпеку, через принижуючи їх гідність та дискримінуючи їх кампанії, які не терплять наявність думок та культур, які ідуть всупереч з ними.
Тому, ми закликаємо мусульман до дій для відновлення правління ісламської системи та сприяння у підтримці тим, хто докладає зусиль для відновлення ісламського способу життя шляхом встановлення ісламської держави.
Шаді Фаріга
Інформаційний представник Хізб ут-Тахрір,
Скандинавія
№ 9-10
Понеділок, 1916 Зуль-хіджа 1431г.х.
22/11/2010
