У конституційній комісії Установчих зборів при розробці конституції о неділі 23.09.2012 знов спалахнули запеклі суперечки навколо другої статті конституції, а саме: деякі покладають на аль-Азхар відповідальність за розбіжності, які існують навколо інтерпретації висловлювання «принципи Шаріату». За однією думкою, мова йде про положення, де присутня категоричність у походженні та вказуванні самого тексту у Шаріаті, на відміну від думки, що, кажучи про принципи, безпосередньо мається на увазі сам Шаріат.
Засідання Установчих зборів із розробки конституції відбувалося у середу 18.09., яке також стало свідком суперечок навколо інтерпретації питання звернення до ісламського законодавства у новій конституції. Деякі члени комісії висунули пропозицію повернутися до конституції від 1971 року або до 1980, щоб запозичити звідти пояснення значення тексту, який каже про звернення до ісламського законодавства і його принципам. Раніше, на пленарному засіданні комісії аль-Азхар відмовився бути інстанцією звернення з цього приводу, цьому ж передувало знову ж таки згода на цю роль аль-Азхара, коли він знаходився всередині даної комісії.
Байдуже, чи каже друга стаття про принципи або про закони Шаріату, і байдуже слово «принципи» чи пояснюється як сам Шаріат, або лише однозначні речі у ньому. Байдуже, чи послугує аль-Азхар джерелом тлумачення значення висловлювання «звернення до Шаріату» або візьмуть до уваги конституцію від 71 року. Усі ці суперечки доводять, що безсумнівно конституція, яка у теперішній час розроблюється, не може за жодних обставин вважатися ісламською, виведеною із світогляду цієї Умми. Тобто друга стаття передбачає наявність інших джерел законодавства, ніж ісламські, тим самим затверджується співучасть поряд із Всевишнім Аллахом чогось іншого у правлінні. У свою чергу, це неприйнятно перед Всевишнім Аллахом, і мусульманин не має права погоджуватися з подібним. Адже Всевишній Аллах каже:
أَمْ لَهُمْ شُرَكَاءُ شَرَعُوا لَهُم مِّنَ الدِّينِ مَا لَمْ يَأْذَن بِهِ اللَّهُ ۚ وَلَوْلَا كَلِمَةُ الْفَصْلِ لَقُضِيَ بَيْنَهُمْ ۗ وَإِنَّ الظَّالِمِينَ لَهُمْ عَذَابٌ أَلِيمٌ
«Або у них є співтовариші, які узаконили для них у релігії те, чого не дозволив Аллах? Якщо б не вирішальне Слово, то їх суперечка була б уже вирішена. Воістину, беззаконникам приготовані болісні страждання» (42:21).
До того ж, перша стаття каже про те, що система правління в Єгипті є республіканською, тоді як системою правління в Ісламі вважається Халіфат. П’ята стаття встановлює народ джерелом влади, у число яких входить законодавча, тоді як роль законодавця в Ісламі виконує лише Аллах.
Ми кажемо, і з усією впевненістю, що людство не має права та місця встановлювати закони, які регулюють відносини між людьми. Усі люди обмежені межами законів Шаріату. Всевишній
Аллах каже:
إِنِ الْحُكْمُ إِلَّا لِلَّهِ
«Рішення ухвалює лише Аллах» (12:40).
وَأَنِ احْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ
«Суди між ними згідно з тим, що ниспослав Аллах» (5:49).
З цієї причини, конституція повинна брати свій початок із Книги Аллаха та Сунни його Посланця (с.а.в.) , а також спиратися на те, на що вказали ці два джерела – Іджма сподвижників і шаріатський Кияс. Немає місця думці людей у конституції, ані більшості, ані меншості.
Відомо, що переважна більшість єгиптян є мусульманами, вони складають 90% населення. Також відомо, що в Єгипті правив Іслам, і ця країна вважалася однією із матерів мусульманських держав, тому конституція, якою повинне керуватися населення Єгипту повинна бути ісламською, виведеною із ісламського світогляду, у що вірить народ. Неприпустимо керуватися чимось іншим, більше того аж до державних апаратів усе повинно співпадати та виходити зі світогляду цього народу.
Далі, ця ісламська конституція, згідно з якою повинен керуватися єгипетський народ, здатна як для мусульман, так і для не мусульман забезпечити добробут, справедливість та гідне життя. Тому Хізб ут-Тахрір показав вам проект конституції Ісламської держави, щоб ви вивчили його, навколо нього розпочали дебати і почали працювати разом із хізбом, щоб реалізувати його на практиці у майбутній державі Халіфат. Нижче стисле вкладення найголовніших моментів даного проекту:
Стаття 1: Ісламська доктрина (акида) є основою держави. Ніщо не може існувати у державній структурі, формі правління, підзвітному органі або в будь-якій іншій сфері державної діяльності, що не виходить із ісламської акиди у якості джерела. Ісламська акида також є основою конституції і законів шаріату, так що неприпустима наявність чого-небудь, що має відношення до них без того, щоб це не виходило із ісламської акиди.
Стаття 6: Усі громадяни держави мають рівні права, незалежно від релігії, раси, кольору шкіри і тому подібне. Забороняється будь-яка дискримінація громадян держави, незалежно від того, чи пов’язано це з питаннями правління, чи стосується це правосуддя або керування інших справ суспільства.
Стаття 13: Будь-яка особа залишається невинуватою до того часу, доки не буде доведено його провину. Жоден не може бути покараним без судового вироку. Відносно усіх заборонені будь-якого роду катування. Ті ж, хто чинить це – караються.
Стаття 25: Укладення Халіфату – є домовленість з обопільної згоди і вибору. Жоден не може бути примушений до прийняття посади халіфа, і жоден не примушується у виборі тієї або іншої людини на цю посаду. (Халиф обирається на виборах)!
Стаття 97: Органи установ, управлінь та відомств здійснюють свою діяльність на основі принципів простоти та ефективності системи, оперативності у виконанні покладених задач та компетентності працівників, відповідальних за доручену справу.
Стаття 98: Будь-який громадянин держави, чоловік чи жінка, мусульманин чи не мусульманин, який має відповідальну компетенцію може бути назначений головою установи або бути службовцем у них.
Стаття 105: Членами Меджліс-уль-Умма є особи, які виражають інтереси мусульман. До цих осіб звертається Халіф. До складу Меджліс-уль-Вілаят входять особи, які виражають думку жителів вілаятів. Не мусульмани можуть бути членами Меджліс-уль-Умма, які таким чином мають можливість висловлювати свої претензії з приводу несправедливості, яка виходить від правителів, а також з приводу невірного застосування ісламських законів, якщо це має місце.
Стаття 119: Чоловікам та жінкам забороняється по шаріату вчинення будь-яких справ, у яких є загроза моральності або загроза розповсюдження у суспільстві зла та пороку.
Стаття 125: Усі основні потреби кожної людини повинні бути повністю забезпечені. Держава повинна забезпечувати надання можливості прагненню своїх громадян до задоволення своїх основних потреб на максимально можливому найвищому рівні.
Стаття 153: Держава повинна забезпечити працею усіх своїх громадян.
Стаття 164: Усі громадяни у повній мірі забезпечуються з боку уряду безкоштовними медичними послугами. При цьому не чиниться завад найманню лікарів або продажу медикаментів.
Стаття 170: Ісламська доктрина повинна бути основою, на якій будується освітня програма. Таким чином, усі навчальні предмети та методи навчання створюються у суворій відповідності з цією основою без будь-яких розбіжностей.
Стаття 186: До найбільш важливих політичних шляхів відноситься показ величі ісламських ідей у піклуванні про окремих громадян, націй та держав.
Стаття 188: Розповсюдження Ісламу є тією віссю, навколо якої обертається уся зовнішня політика, і на основі розповсюдження Ісламу будується відношення даної держави з усіма іншими державами.
Це деякі статті із конституції, підготованої Хізб ут-Тахрір, яка складається з 191 статті, де мають місце подібні тлумачення і детальні докази. Усі вони виведені із ісламської акиди і немає там місця нічому, окрім Ісламу. Дана конституція готова до негайного виконання.
Ми, Хізб ут-Тахрір попереджуємо кожного, хто прагне встановити конституцію не на основах ісламського світогляду, від гніву Всевишнього Аллаха у цьому світі та Наступному. Будь-яка конституція, яка ґрунтується на західній світській демократії, навіть за «ісламських формальностях» - це система невір’я , яка скерована проти Ісламу.
أَفَحُكْمَ الْجَاهِلِيَّةِ يَبْغُونَ ۚ وَمَنْ أَحْسَنُ مِنَ اللَّهِ حُكْمًا لِّقَوْمٍ يُوقِنُونَ
«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
Шаріф Заїд
Голова медіа-офіса ХТ, Єгипет
Інформаційний офіс
Хізб ут-Тахрір
Єгипет
№ 12/39
Понеділок, 15 Зу аль Каада 1433 р.х.
01/10/2012
