Хто змінився: Путін чи Ердоган? Жоден не змінювався, тому що усе стоїть на тому ж місці, що й раніше

Прес-релізи ЦІО
Друкарня

Президент Росії Володимир Путін здійснив раніше відкладений візит до Туреччини 3 грудня 2012р. Під час свого візиту Путін взяв участь у третьому за рахунком засіданні російсько-турецької Ради співпраці на вищому рівні, після якого він спільно з прем’єр-міністром Ердоганом дав прес-конференцію. Під час прес-конференції обидва політики вихваляли тісну співпрацю у політичній та економічній сфері між двома країнами. Це у черговий раз підтвердило, що конфронтація, яка має місце між двома країнами у відношенні сирійського питання, є штучною.

Потискати руки невірним, які на протязі довгих років виконання окупаційної політики в Афганістані проливали кров мусульман, а також вбили десятки тисяч мусульман у Чечні, перш за все є зрадою у відношенні до цієї пролитої крові. Для Туреччини надавати почесті урядові Росії, який підтримує диктаторів у Середній Азії і схвалює їх тиранію, а також у ці дні на своїй території пригноблює та затримує мусульман, які бажають жити згідно з Ісламом і нести його заклик, є найбільшим злочином. Як може російський лідер, який на протязі місяців надає всіляку підтримку баасітському режиму, який вчинив масову бійню в Сирії, з так палко прийматися прем’єр-міністром Ердоганом, який заявляє про те, що стоїть на боці сирійського народу?  Хіба можуть принципи товаришування та ворожнечі так швидко змінюватися у мусульманського правителя?

Під час спільної прес-конференції прем’єр-міністр Ердоган заявив наступне: «Без сумнівів, нам приємно усвідомлювати, що наші зовнішньополітичні принципи у своїй основі співпадають з лінією дружньої Росії». Хіба не варто прем’єр-міністру Ердогану після цих слів заявити, що Туреччина із самого початку у питанні Сирії грала одну і ту саму брудну гру, що й Росія? Прем’єр-міністр замість того, щоб відкрито зізнатися у своїй участі у цій брудній грі і просити пробачення у сирійського народу, пишається укладеними з російським урядом економічними угодами та політичною співпрацею. Окрім цього, міністр іноземних справ Ахмет Давудоглу того ж дня у ефірі однієї з передач заявив буквально наступне: «Турецько-російські відносини важливіше, ніж усі ці хвилювання».

Хіба іще учора ви не заявляли про те, що ви є другом для сирійського народу? Хіба учора ви не говорили про те, що будете протистояти усім державам, які допомагають баасітському режимові, що проливає кров сирійського народу? Як швидко ви змінили свою позицію? Як швидко ви забули те, що говорили ще учора? Або мізерні економічні угоди, які ви укладаєте з Росією, змушують вас зблизитися з цим тиранічним куфарським режимом і витерти крокодилячі сльози, які ви пустили у зв’язку з пролитою кров’ю сирійського народу?
 
Кров мусульман Сирії продовжує проливатися. Сирійський народ проливає її кров заради Ісламу і, хвала Аллаху, з причини цієї пролитої крові він не вірить таким лідерам, як ви, які за допомогою демагогії хочуть підняти собі ціну. Вони вірять віруючим муджахідам та свідомим політичним лідерам, які є їх істинними друзями. Вони відкрито присягнулися на очах усього світу, що не приймуть жодного рішення, окрім рішення Ісламу та його системи правління держави Праведний Халіфат. У той час, як ви шукаєте багатство, велич та пошану у мізерних угодах з Росією, сирійський народ просить усе це виключно у Аллаха. Мы надеемся, что вы одумаетесь. Ми сподіваємось, що ви схаменетеся.   Саме ця політична та культурна відмінність стоїть між сирійським народом та цінностями, які ви сповідуєте.


الَّذِينَ يَتَّخِذُونَ الْكَافِرِينَ أَوْلِيَاءَ مِن دُونِ الْمُؤْمِنِينَ ۚ أَيَبْتَغُونَ عِندَهُمُ الْعِزَّةَ فَإِنَّ الْعِزَّةَ لِلَّهِ جَمِيعًا
 «Ті, які беруть своїми помічниками та друзями невіруючих замість віруючих. Невже вони хочуть набути могутність з ними, якщо могутність цілком належить Аллаху?» (4:139).

Інформаційний офіс
Хізб ут-Тахрір
Вілаят Туреччина
No: TR–BA–2012–MB–TR–021
23 Мухарам 1434 р.х.
07/12/2012

 

Головне меню