Повторювані вторгнення Британії та Франції до Північної Африки не можуть бути зупинені без держави Ісламський Халіфат

Прес-релізи ЦІО
Друкарня

Нещодавній візит Кемєрона до Північної Африки більше пов’язаний з відчайдушною спробою Британії набути впливу у регіоні, аніж із протистоянням тероризму. В Алжирі він підписав угоду про безпеку з нинішнім автократичним правителем АбдульАзіз Бутефлікой. Згодом, він вирушив до Лівії, обіцяючи від імені Британії допомогу в інструктуванні та навчанні поліції та армії.

На самому початку французького вторгнення до Малі, Кемєрон надав британську військову допомогу, посилаючись на збільшення «ісламістського» екстремізму у регіоні, а звідси і на необхідність втручання у справи регіону протягом «десятиріч».

Коментуючи ці останні події, Таджі Мустафа, офіційний представник Хізб ут-Тахрір у Британії, каже:

«Усе, що ми бачимо – це спроби Британії оволодіти впливом та витягти користь із Африки. Це не пов’язано із покращенням положення звичайних людей в Алжирі, Лівії або Малі, а пов’язано з наповненням кишень регіональних друзів та британських кампаній.

Одне за одним вторгнення колоніальних сил до мусульманських країн в ім’я демократії нічого не дало, але стало причиною більшого кровопролиття та нестабільності для народів цих країн.   

Коли мусульмани бачать прем’єр-міністра Британії у Лівії, вони повинні згадати те, як Британія сильно підтримувала Муаммара Каддафі, його сина Сейф уль-Ісляма, Муссу Коуса та інших злочинних членів режиму.

Коли ж мусульманам пропонують інструктувати поліцію та військових, вони повинні згадати те, як Британія намагалась схильності сина Каддафі Хаміса (командуючого сумно звісною бригадою Хомс) за допомогою Організації по торгівлі, індустрії, обороні та безпеці Об’єднаного  Королівства. Дана організація була закликана просувати експорт британської зброї Хамісу, бо він зарекомендував себе як вигідний покупець.   
 

Проголошувана ними риторика така ж сама, яку ми чули, коли Америка, Британія та Франція вдерлися до Афганістану та Іраку. Мусульмани повинні звернути увагу на таємниці персоналу американських військових спецслужб, які рояться сьогодні у Пакистані, несучи спустошення. Вони повинні звернути увагу на вищі чини афганських та пакистанських озброєних сил, які інструктувалися США і сьогодні втілюють її порядок денний, приносячи у жертву власні країни. Вони повинні згадати, як Британія відправила Глабб-пашу інструктувати йорданських офіцерів, зробивши так, щоб вони були більше відданими Британії, аніж мусульманам Йорданії».    

Коли вони бачать теплі та дружні обійми Кемєроном Бутефліки, вони повинні згадати історію цієї людини, підтримуваної жорсткими алжирськими військовими, які змінили виборче законодавство, щоб продовжити його строк перебування при владі. Також у цьому вони повинні побачити лицемірство прем’єр-міністра, який спочатку засуджує «екстремізм», а потім снідає з одним із найпідліших екстремістів.  

Задача Кемєрона – захистити інтереси Британії, іншими словами, інтереси щодо енергоресурсів та експорт озброєння. Його риторика про «екстремізм»та безпеку є нічим іншим як димовою завісою.

У мусульманського світу від Пакистану до Малі сьогодні нема захисту. Наші країни відкриті для колоніальних сил, таких як Британія, Франція та Америка, які посилають свої війська до наших земель, коли забажають. У них у розпорядженні такі їх приспішники як Бутефліка, Зардарі, Абдуллах, які є їх відданими агентами у справі захисту їх інтересів. Коли Кемєрон та Олланд втілюють зовнішню політику 19 сторіччя, вони не у змозі розпізнати процеси, які відбуваються у регіоні. Бен Алі, Каддафі, Мубарак – стали історією, а Башар Асад на волосинці від цього. Мусульмани по усьому регіону чітко бачать, як ці західні сили використовують риторику тероризму та демократії, щоб сховати свої потворні пожадання на наші ресурси. Мусульмани скрізь усвідомлюють, що мусульманський світ потребує керівництва, заснованого на Ісламі – Ісламському Халіфаті, який об’єднає мусульманські землі, розділені Францією та Британією, а також використають усі свою міць, щоб вигнати іноземне втручання до наших земель.

Лише за допомогою цього народи мусульманських країн набудуть безпеки та стабільності і стануть використовувати ресурси регіону на благо народів таким чином, що вони будуть продаватися по ринковим цінам, а не привласнюватися мародерами.
   

Інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір у Британії