З погіршенням положення кривавого Башара і його прибічників, а також з відсутністю можливості для Америки знайти йому заміну і безпечне вирішення, лідер Сирійської національної коаліції Ахмад Муаз аль-Хатіб неочікувано для мусульман Сирії погодився з ухваленням рішення, яке приймають Америка та Башар.
Цю ініціативу він виклав на своїй сторінці у Фейсбук, у середу 30 січня, де написав: «Я дізнався з інформаційних засобів, що сирійський режим закликає опозицію до діалогу і поклав керівництво цим проектом на прем’єр-міністра. Я дізнався, що міністр внутрішніх справ закликає командування опозиції повернутися до Сирії». Також він написав: «Я заявляю по те, що готовий піти на прямі переговори з представниками сирійського уряду у Каїрі, Тунісі або Стамбулі». Для цього він висунув дві попередні умови. По-перше, визволення з сирійських в’язниць 160 тисяч ув’язнених. І по-друге, видачу сирійськими посольствами за кордоном емігрантам нових паспортів або продовження старих, як мінімум на два роки. Далі він пише, що дана його пропозиція є «ініціативою доброї волі для пошуку політичного рішення кризи і влаштування справ на перехідному етапі, який запобіжить подальшому кровопролиттю». Після цього, 2 лютого у Мюнхені була проведена його зустріч з віце-президентом США Джозефом Байденом, з міністром іноземних справ Росії Сергієм Лавровим і з аль-Ахдаром аль-Ібрахімі. Окрім того, у нього відбулася зустріч з головою МЗС Ірану Алі Акбар Саліхі, на якій він попрохав Саліхі по дипломатичним каналам передати урядові Асада про його ініціативу і готовність провести переговори з віце-президентом країни Фаруком аль-Шараа, як про це було повідомлено 4 лютого. Своє схвалення цій ініціативі висловили Америка, Росія, Іран і послідували різноманітні заяви про «хоробрість» аль-Хатіба…
З цією ініціативою аль-Хатіб приєднався до тих, хто вступив у змову проти мусульман Сирії і поставив себе під підозру. Дана його ініціатива розкриває сенс його вибрання лідером коаліції з боку американського посла Форда. Усі ознаки його ініціативи є головним чином американськими:
згода із залученням Росії та Ірану до рішення конфлікту; заява про готовність до переговорів з Фаруком аль-Шараа;
готовність погодитися з мирною еміграцією представників сирійського режиму;
згода з мирною передачею влади; згода з прийняттям керівництва перехідним етапом американськими людьми в Асадівському режимі і тими, кого вибирає Форд з числа членів коаліції;
його згода – будучи шейхом – з проектом громадянської держави.
Найгіршим у цій ініціативі є те, що вона зафіксувала для коаліції її ухвалення американського погляду у рішенні конфлікту. Тут варто зазначити, що розмова йде про гру, яку повинен буде провести сирійський режим у відношенні Фарук аль-Шараа. Вона полягає у тому, що Башар повинен буде звільнити Фарука аль-Шараа з посади віце-президента під приводом його відходу від політики режиму у силу своєї відданості мирному рішенню, щоб яскраво проявити його образ і тим самим він став прийнятний для мусульман Сирії, і тоді не будуть говорити, що рішення конфлікту є американським за єменським сценарієм. Ймовірно, Фарук аль-Шараа є єдиною картою у руках Америки, і тому в її принципах постійно лунає його ім’я. Ця ініціатива знов викриває безуспішність Америки і показує, що вона й досі не має іншої пропозиції через відсутність у неї заміни. Америка привела шейха аль-Хатіба у якості голови коаліції лише для того, щоб приховати від мусульман ісламське рішення їх проблеми і через нього озвучувати ім’я Фарука аль-Шараа.
Віруючі та стійкі мусульмани у благому Шамі:
Уся Умма вірить у приход Ісламу до влади через вашу благословенну революцію. Боротьба, що відбувається у Сирії – це боротьба між вірою та невір’ям, між істинною та брехнею. Ця боротьба набагато більше, ніж визволення ув’язнених або оновлення паспортів. Це питання перемоги Ісламу над усілякою ідеологією шляхом встановлення держави праведного Халіфату. Це питання, за якого здаються незначними будь-які втрати. Усілякий, хто говорить протилежне цьому, не уявляє Іслам, навіть якщо він проповідує з мінбара або називається Хатібом. Іслам надає значущості істині, а не людям або посадам, які вони займають. Хіба ми не розмірковуємо над словами Всевишнього Аллаха:
قُلْ لَنْ يُصِيبَنَا إِلا مَا كَتَبَ اللَّهُ لَنَا هُوَ مَوْلانَا وَعَلَى اللَّهِ فَلْيَتَوَكَّلِ الْمُؤْمِنُونَ (٥١) قُلْ هَلْ تَرَبَّصُونَ بِنَا إِلا إِحْدَى الْحُسْنَيَيْنِ وَنَحْنُ نَتَرَبَّصُ بِكُمْ أَنْ يُصِيبَكُمُ اللَّهُ بِعَذَابٍ مِنْ عِنْدِهِ أَوْ بِأَيْدِينَا فَتَرَبَّصُوا إِنَّا مَعَكُمْ مُتَرَبِّصُونَ
«Скажи: «Нас спіткає лише те, що приписане нам Аллахом. Він наш Покровитель. І нехай віруючі сподіваються на одного Аллаха». Скажи: «Хіба ви очікуєте, що нам перепаде щось, окрім одного з двох благ? Ми ж чекаємо, що Аллах вразить вас муками від Себе або ж покарає вас нашими руками. Чекайте, і ми почекаємо разом із вами»» (9:51,52).
Хізб ут-Тахрір Сирії
24 Рабі аль-Авваль 1434р.х. 05/02/2013р.
