О вівторка, 08/13/2013, британські військові кораблі скерувались до Середземного моря для проведення морських навчань, де встановлять док фрегату «HMS Вестмінстера» на Гібралтарі. Це один із чотирьох кораблів, який прийме участь у навчаннях «Cougar 13» у Середземному морі та Перській затоці, які триватимуть протягом чотирьох місяців. Британія звикла використовувати військові маневри у протоці Гібралтар, які завжди викликали гнів та протест Іспанії через конфлікт панування над Гібралтаром.
Також ці навчання прийшлися в атмосфері ескалації суперечки між Великобританією та Іспанією з цього приводу, це після того, як влада Гібралтару кидала каміння на берегу Альхесірас, з метою стимулювання життя морської флори. Іспанія використала це під приводом захисту іспанських рибалок, щоб знов підняти питання про Гібралтар, зробивши більше жорсткою процедуру контролю на кордоні під приводом, що Гібралтар не входить до Шенгенської зони, і його положення таке ж саме, як і положення Великобританії.
Потім, у відповідь на звернення МЗС Британії до посла Іспанії, друга стала накаляти конфлікт, коли її МЗС заявило про намір своєї країни ввести податок у розмірі 50 Євро за кожну людину, яка перетинає кордон із Гібралтару в Іспанії, і пригрозила зачинити повітряний простір країни для усіх рейсів Гібралтару, і ввести податки на майно жителів області у межах іспанського регіону. Суперечка досягала свого апогею між двома боками після слів прес-секретаря прем’єр – міністра Девіда Кемєрона, що іспанські дії мають свої політичні мотиви, будучи безпрецедентним кроком, і що Британія розглядає судове переслідування Іспанії, на що Іспанія негайно пригрозила передати справу до Організації Об’єднаних Націй.
Не уявляється розумним, що через кинуті у море камінці Іспанія звернеться до ООН, проте привід, який вона витягнула для підняття питання Гібралтару, окупованого Великобританією, що надала йому автономію, як маючий найбільше значення регіон – і це у співпраці з британськими навчаннями. Британія звикла їх проводити на підтвердження своєї величі та обережності, щоб не відмовитись від Гібралтару – стратегічно важливого у військовому та розвідувальному плані. Більша частина цього – це військові повітряні та морські британські бази, а також британський розвідувальний центр, на додаток до її міжнародного стану, за допомогою якого вона може перетнути повітряний та водяний простір без дозволу Іспанії та Марокко.
Це контрольна крапка для міжнародного пароплавства, а на півдні знаходяться ісламські країни Північної Африки, які вважаються на Заході становлячим загрозу нестабільним регіоном, що вимагає присутності поблизу військ для втручання. Так, у травні минулого року Америка послала одиниці швидкого реагування до Північної Африки на повітряну базу «Морон» на півдні Іспанії, щоб вони знаходились поблизу від області втручання в Африці, якщо обставини вимагатимуть цього.
Усе це відбувається, і Марокко покрито глибоким сном, не проявляючи жодної уваги до безпеки та інтересів країни. Нібито Британія та Іспанія не змагаються за контроль над стратегічним пунктом, щоб шпигувати за Марокко та регіоном, і контролювати вхід та вихід на Середземне море та прийняти цю крапку плацдармом для військової інтервенції у Південному Середземномор’ї і нібито Марокко не розташований на відстані бачення від Гібралтару.
Марокко завжди стояв з Англією у її конфлікті з Іспанією. У минулому 2012 році британські сили провели маневри у Гібралтарській протоці при сприянні Марокко, де він дозволив використати свій повітряний простір, що дозволило британським літакам літати по усій протоці. І кожного разу, коли Іспанія будоражить питання повернення і свого панування над Гібралтаром, Марокко піднімає питання окупації Іспанією Сеута та Мелілья та Марокканських островів, що послаблює іспанські позиції, представляючи її перед міжнародною спільнотою як окупанта, пов’язуючи положення Гібралтару з ліквідацією окупації марокканських міст та островів – у цьому випадку іспансько-британське питання стає трикутним: іспано-мароккано-британський.
Наприклад, у 2002 році Марокко сприяв у провалі «угоди про загальне головування над Гібралтаром» Іспанії та Великобританії, спустивши війська марокканських сил 11.07.2002 на острів Лейла. Це був неочікуваний крок для Іспанії, який примусив її привести до руху свої бойові лінкори у напрямку регіону, щоб скоїти військове втручання для звільнення острову від марокканських солдатів. Це призвело до того, що Марокко відправило листа до Ради Безпеки з цього приводу, і нагадати про вимоги Марокко стосовно Сеута та Мелілья та решти островів. Вчинок Марокко справив глибокий вплив у зміцненні британських позицій у переговорах з Іспанією про спільне панування над Гібралтаром.
Проте іспанське ставлення цього разу виросло в інтенсивності повного звільнення від будь-якого втручання Марокко. Про це нагадує нам угода, висунута у квітні минулого року Юсефом Амрані, марокканським прем’єр-делегатом по закордонним справам та співпраці, міністру закордонних справ та співпраці Іспанії Хосе Мануель гарсія-Маргальо, що Марокко не стане піднімати якого-небудь обговорення навколо положення окупованих міст Сеута та Мелілья.
Також Марокканський Палац досі переслідує ділемми, в які король Іспанії поставив короля Марокко, попрохавши його про амністію групи ув’язнених іспанців, серед яких був і монстр, звинувачений у зґвалтуванні 11- дітей. Це прохання, на яку відізвався король Мохаммед VI, що спровокувало хвилю невдоволення у Марокко, і сильно похитнувся авторитет короля всередині та ззовні країни.
О, мусульмани в Марокко!
Так Іспанія захищає свій вплив над Гібралтаром, і так мовчить Марокко про окупації Іспанією Сетуа та Мелілья та марокканських островів, не проявляючи жодної уваги для захисту життєво важливих інтересів країни.
Марокко, у контексті іспансько-британської суперечки, на додаток до мовчанки про вимогу звільнення окупованих міст Сеута та Мелілья та островів, цього разу додав мовчанку про існування військово-розвідувальної бази, яка шпигує за ним та загрожує його безпеці.
Назва Гібралтар навічно пов’язана з мусульманським командиром-першовідкривачем земель Андалусії Таріком ібн Зіядом, його ім’я назавжди залишається свідком того, що Ісламські країни Гібралтар та Андалусія жили під затишком світла Ісламу протягом восьми сторіч, нагадуючи нам, що боротьба за панування над ним не повинна пройти мимо нас, вимагаючи від нас підняти прапор Ісламу над ним, взамін іспанського або британського прапорів.
Тільки Держава Халіфат здатна захищати інтереси мусульман, охороняти їх безпеку, звільнити їх землі та зачинити військові шпигунські бази колоніальних країн по своїй країні і на кордонах. Від Абу Зінада, від Араджа, від Абу Хурайри передається, що Пророк ﷺ сказав: «Імам – це щит, яким б’ються і за яким захищаються».
Медіа-офіс Хізб ут-Тахрір,
Марокко
08 Шавваль 1434 г.х.
15.08.2013
