«Аль-Джазіра Net» з посиланням на Хьюман Райтс Вотч передало 29 серпня 2013 року новину про те, що тисячі дітей у Танзанії, деякі із яких у віці не старше восьми років, займаються бурінням в аварійних глибоких шахтах у декілька змін до 24 годин на сутки. Вони таскають важкі мішки з золотою рудою. Про це говориться у доповіді правозахисної організації під заголовком «Шкідлива праця: дитяча праця та отруйний вплив ртуті у невеликих золотих копальнях у Танзанії».
Організація засудила факти постійної експлуатації дітей у небезпечній праці, де вони наражаються на різноманітні ризики, таким як робота з ртуттю, високотоксичним матеріалом, який накопичується у мозку і може призводити до руйнування нервової системи. Вони також наражаються на потенційні травми, які можуть траплятися внаслідок раптових обвалів. Не кажучи вже про стан дівчат, які працюють у рудо добувній сфері, яких заманюють та експлуатують у найогидніший спосіб.
Організація закликала уряд Танзанії скоротити дитячу працю у невеликих золотих копальнях та закликала країни-донори підтримати зусилля по її скороченню. Якщо великі копальні, які належать глобальним кампаніям, хоч якось контролюються, то у дрібних та нелегальних копальнях Танзанії (четвертого по розміру експортера золота в Африці) відбувається багато порушень, і уряд країни затуляє на це очі. Уряд Танзанії визнав свої недоліки і , за словами прес-секретаря Міністерства енергетики та металургії Вероніки Сімба, уряд працює з Всесвітнім банком для підвищення вимог безпеки та праці у шахтах, і що уряд вдався до освітянських програм для навчання працівників їх правам та обов’язкам, а також охороні здоров’я і т. д.
Вона сказала, що освіта призведе до реальних змін у гірськодобувній сфері як в економічному так і в соціальному плані. У той час як уряд Танзанії зобов’язується просвіщати дітей, які працюють у шахтах, він не згадує про проблему крайнього зубожіння, яку відчуває більшість жителів цієї країни. Ці хлопчики працюють не заради розкоші, а для того, щоб прокормити себе та свої родини від голоду у бідних районах, де прибутки на душу населення не перевищують 100 доларів на місяць. Ці родини не бачать іншого виходу, окрім як роботи дітей для покриття життєвих витрат . Рішення проблеми полягає не у заклику держави встановити кримінальну відповідальність за дитячу працю, а в застосування економічної системи, яка гарантує задоволення основних потреб усіх громадян держави індивідуально.
Як і інші подібні доповіді, які публікуються час від часу для надання політичного тиску на держави, дана доповідь також залишила непоміченим корінь проблеми або , вірніше, вона не згадала про нього, не надала рішення для озвучених нею експлуатації та несправедливості стосовно безпорадних дітей. У доповіді детально обговорювалась проблема, але не було сказано про те, що капіталістична система економіки не здатна захистити людину, і зосереджена на розвитку багатств при повному ігноруванні справедливого принципу їх розподілення, який забезпечує задоволення основних потреб усіх людей без якої-небудь дискримінації. Капіталізм не проявляв жодної турботи про робочих, не захищав їх права та гідність.
У будь-якій країні світу ці права не надаються своїм власникам добровільно, вони буквально виривають їх із пащі голодного лева. Ми бачимо різноманітні транснаціональні капіталістичні кампанії, які проникають у бідні країни та контролюють багатства цих країн, щоб вивозити їх за межі країни. Після цього залишаються крихти, які ділять між собою менші капіталісти, які експлуатують страждання та зубожіння бідних родин, неосвіченість та безпорадність працюючих дітей. Ми не забуваємо про роль Всесвітнього банку, який втручається до економіки бідних країн та переобтяжує їх боргами, які підсилюють бідність та залежність цих країн. Після цього Захід стверджує про моральність, критикує результати цієї бідності та безуспішність підконтрольних йому країн.
Економічна система в Ісламі гарантує людям безпеку від цієї гонитви за викрадання природних багатств землі. Іслам визначив людей співучасниками у водяних ресурсах, пасовиськах, паливі, корисних копалинах. Усе це відноситься до громадської власності, яка регулюється державою на благо своїх громадян. Держава ніяк не може надати це багатство для користування іноземцю, як і не може передати його у приватну власність людям.
У людства нема іншого вибору, окрім як звернутися до закону вірного керівника, який вказує правильний шлях, який посланий до усіх людей, щоб вивести їх із гніту встановлених людьми систем до багатства та милості божественної системи. Ви жителі Танзанії, як і жителі інших країн, вже натерпілися лих від слідування за країнами Заходу, від їх капіталістичної системи та вказівок їх Всесвітнього банку, який підсилив вашу бідність та залежність, і приніс нещастя вашим дітям. Хіба не настав час прислухатися до Нагадування Господа людства та ниспосланої Ним милості?
وَمَا أَرْسَلْنَاكَ إِلا رَحْمَةً لِلْعَالَمِينَ قُلْ إِنَّمَا يُوحَى إِلَيَّ أَنَّمَا إِلَهُكُمْ إِلَهٌ وَاحِدٌ فَهَلْ أَنْتُمْ مُسْلِمُونَ
«Ми відправили тебе у якості милості до світів. Скажи: «Мені навіяно в одкровенні, що ваш Бог - Бог Єдиній. Чи не станете ви мусульманами?» (21:107,108).
Центральний інформаційний офіс ХТ, відділ жінок
П’ятниця, 30 Шавваль 1434 г.х.
06/09/2013
№ 86/1434h
