(відповідь на статтю Жана Шішізола)
Жіночий відділ Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір провів 09.11.2022 відеоконференцію під назвою «Нападки на хіджаб в Європі». В ході конференції учасниці обговорювали труднощі мусульманок на Заході у зв’язку з обмеженнями на носіння хіджабу. Проведення даної конференції викликало обурення у журналіста Жана Шішізола (Jean Chichizola), який написав статтю, опубліковану 19.10.2022 в газеті «Le Figaro» під назвою «Францію звинуватили у бажанні деісламізувати молодих мусульман». В своїй статті автор піддав критиці проведення подібних конференцій і порахував їх зміст ворожим «державі Вольтера» при тому, що філософ і письменник Вольтер славився своїм захистом свобод, особливо свободи переконань. В статті продемонстровано повна зневага до достовірності повідомлень, новин і інформації, що вимагається професією журналіста, а також до найважливіших принципів журналістики — неупередженості і об’єктивності, — від заголовка до останнього речення.
Ми, Жіночий відділ Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, відповімо автору статті наступним чином:
1) Заголовок статті вже повний упередженості і звинувачення: упередженості до держави Франція, яка, на його думку, невинна в тому, що їй було приписано; і звинувачення на адресу учасниць конференції із Жіночого відділу Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір — нібито вони та їх партія напали на «державу Вольтера», яка гарантує свободи, а також звинуватили Францію в бажанні деісламізувати молодих мусульман і нав’язати їм свої світські погляди, щоб розчинити в західній культурі. Чи насправді Франція невинна в тому, що їй було приписано?
Хіба Франція в 2004 році не заборонила носіння хіджабу в дошкільних, початкових і середніх навчальних закладах, а також співробітницям державних закладів?! Хіба в 2010 році Франція не заборонила носіння нікабу в громадських місцях?! Хіба кордони закону, прийнятого в 2004 році, не стали штучно розширятись, що призвело до багатьох порушень, таким як заборона батькам учнів входити в начальні заклади і заборона особам, які носять хіджаб, займати посади в деяких державних закладах?! Хіба справа не дійшла до неодноразових випадків відрахування із шкіл деяких дівчаток-мусульманок, які носять довгу сукню чи довгу спідницю, яка закриває ноги?! Стало ясно, що «закон про заборону носіння релігійної символіки» скерований перш за усе на обмеження прав мусульман, а не усіх релігійних груп, як стверджують прийнявші закон сторони . Більше того, час від часу висуваються законопроекти про заборону носіння хіджабу в університетах і про заборону матерям, які носять хіджаб, супроводжувати своїх дітей в шкільних поїздках, не говорячи вже про спроби ввести заборону в приватному секторі, як зовсім нещодавно був прийнятий законопроект про заборону хіджабу на спортивних змаганнях. Навіть вбрання, яке за нормами Шаріату не є ісламським, на кшталт спортивного одягу чи буркіні, теж було розцінено як «виклик французьким цінностям». І в той же час на тлі газової кризи у Франції через відключення опалення у плавальних басейнах був введений вид спортивного одягу, повністю закриваючий усе тіло, щось на кшталт буркіні, щоб зменшити загрози здоров’ю!
Ми бачимо лише верхівку айсберга політики «держави Вольтера» по відношенню до жінок-мусульманок. Такі практики у багато чому сприяли росту ісламофобії і збільшенню кількості нападів на мусульман. Деякі користувачі «Твіттера» навіть почали писати, що «країна свобод» Франція стала «країною загашеного світла». В заяві від 29 січня 2021 р. голова Національного центру моніторингу по боротьбі з ісламофобією у Франції Абдуллах Закрі зазначив, що в 2020 р. в країні зареєстровано 235 випадків нападу на мусульман порівняно з 154 випадками в 2019 р., що представляє собою ріст цього явища приблизно на 53%.
Хіба «країна свобод» не закриває мечеті і мусульманські асоціації?! Хіба вона не ускладнює життя мусульманам?! Хіба закон про боротьбу з так званим «ісламським сепаратизмом» не був розроблений для того, щоб молоді мусульмани відмовились від свого Ісламу або жили з комплексом вини через те, що сповідують цю релігію?! Незважаючи на усе вищесказане, журналіст доходить висновку, що Франція була несправедливо звинувачена, хоча Макрон прямо сказав, що закон був прийнятий як «зміцнення республіканських цінностей» і скерований проти побудови системи, яку він назвав «паралельною». Автор в своїй статті дивується та виражає подив, чому дискурс ісламських угрупувань зосереджений на протиріччях секуляризму і Ісламу. Автор збентежений тим, що чотири жінки в хіджабах ведуть пряму трансляцію, в якій різко засуджують рекомендацію комітету, який спеціалізується на забороні носіння хіджабу в датських початкових школах, а потім робить висновок, що Франція так само є мішенню «Хізб ут-Тахрір». Потім він перераховує ворожі позиції партії по відношенню до Франції, незважаючи на перешкоди влади цій партії вести свою діяльність в країні, в тому числі автор засуджує одну із учасниць конференції, яка назвала політику Франції диктаторською, і критикувала фашистський характер світського режиму. Цей журналіст хизується тим, що його країна перешкоджає діяльності «Хізб ут-Тахрір» через екстремістські погляди, і у той же час відкрито говорить про заходи придушення, які проводяться «державою Вольтера» по відношенню до тих, чиї ідеї неприйнятні і становлять загрозу ідеології держави.
2) Обов’язком чесного журналіста є дослідження фактів і передача правильних і точних новин і інформації. Він не повинен висловлювати поспішних чи упереджених суджень і займати необ’єктивні позиції, які змушують засумніватись в його правдивості і значущості його професії. Цей журналіст нахабно зробив наклеп на партію «Хізб ут-Тахрір». Ця партія не відкололась від «Братів-мусульман». «Хізб ут-Тахрір» — це ідеологічна партія, яка з’явилась в п’ятдесятих роках минулого сторіччя, і у неї є незмінна ціль,яка полягає в створенні Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва і об’єднанні мусульман під стягом Посланця Аллаха ﷺ. Партія «Хізб ут-Тахрір» не змінювалась, не змінювала свої погляди і продовжує рухатись згідно непохитному методу. Тому багато із тих, хто відчайдушно захищає західну культуру, порахували її ідею екстремістською. Деякі навіть порахували її терористичною організацією, незважаючи на упевненість в тому, що вона ніколи не вдавалась до насильницьких методів. Швидше, це політична партія, яка бореться з порочними ідеями і зловмисною руйнівною політикою. Партія «Хізб ут-Тахрір» також стривожила багатьох із тих, хто працює на пануючу західну культуру, що рухається згідно з інтересами світської капіталістичної системи. Партія «Хізб ут-Тахрір» не дає спокійно спати подібним журналістам і тим, хто стоїть на чолі цієї мінливої системи, яка усе оцінює згідно з тим, що продиктовано інтересами і цілями. Автор стверджує, що партія «Хізб ут-Тахрір» є однією із ісламських груп, фінансованих і підтримуваних Європейською комісією. Це брехня і наклеп. «Хізб ут-Тахрір» не заплямований подібними зв’язками. Це чиста партія, яка дала обітницю Аллаху підкорятись Йому, а також щиро і чесно виконувати свій обов’язок. Вона приймає тільки добро і отримує підтримку тільки від прибічників ісламського заклику.
3) Французький історик і філософ Марсель Гоше, автор одного із найважливіших досліджень в області релігійної обстановки у Франції, в своїй книзі «Релігія в демократії» пише: «Секуляризм на Заході взагалі перестав мати прийнятне політичне значення». Пояснюючи причини обурення мусульман, проживаючих у Франції, і причини неодноразових офіційних і неофіційних нападок на хіджаб, Гоше пише, що усе це робиться у спробі надати секуляризму бойового характеру і життєвої сили, яких бракувало французькому секуляризму після втрати усіх своїх духовних джерел і перетворення у неспокійну особистість, одержиму своєю протилежністю, увесь час малюючи ворога і борючись з ним. Отож, перед нами ніщо інше, як боротьба культур. Те, що робить цей журналіст, відчайдушно намагаючись захистити цінності західної культури і борючись з політичним Ісламом, — це лише один із аспектів конфлікту між культурами. Чому вони засуджують нас за ті дії, які роблять самі?! Чому вони ведуть боротьбу за виживання своєї культури і засуджують нашу боротьбу за відродження нашої культури?! Вони пускають в нас отруйні стріли і хочуть, щоб ми зустрічали їх з розпростертими обіймами?! Чому вони засуджують те, що ми захищаємо свою релігію, і хочуть, щоб ми послідували за ними в пастку?! Чому ми повинні мовчки спостерігати за розчиненням наших дітей в світських ідеях і капіталістичній культурі?! Хіба спостерігаєме не є боротьбою культур?! Мустафа Махмуд, нехай змилостивиться над ним Аллах, в своїй книзі «Політичний Іслам і майбутня битва» описав реальність конфлікту між культурами, сказавши: «Політики на Заході заявляють, що вони не ворожі до Ісламу і що вони не проти Ісламу як релігії. В якомусь змісті вони чесні, оскільки вони абсолютно не заперечують проти того, щоб ми молились, постились, робили хадж, проводили свої дні і ночі в поклонінні, прославляння і мольбі, проводили своє життя в упованні на Аллаха, відвідували мечеті, разом прославляли нашого Господа і воздавали Йому хвалу. Вони не ворожі до обрядовому Ісламу, Ісламу ритуалів і поклоніння. Вони не заперечують проти того, щоб усе загробне життя належало нам, оскільки це останнє, що їх турбує. Більше того, вони заохочують поклоніння і усамітнення, заключивши союз з шейхами суфістських тарікатів. Проте вони ворожі до іншому Ісламу. Ісламу, який оскаржує їх право управляти світом і будує світ на інших ідеалах і цінностях. Ісламу, який оскаржує у них цей світ і шукає собі точку опори, щоб почати рух в цьому житті . Ісламу, який хоче розвиватись в знаннях, але не для панування, завоювання, агресії і гегемонії. Ісламу, який переходить від індивідуальних змінень до соціальним, культурним і глобальним. Ось тут і виникає непримиримий конфлікт і жорстока боротьба на винищення. Тут усі будуть стріляти в тебе. І ці кулі можуть випускати навіть деякі сили всередині твоєї країни».
4) Ми — Жіночий відділ Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір — продовжимо робити те, що угодно Аллаху. Ми продовжимо свою діяльність, поки перемога не буде за Ісламом. Ми піднесемо слово Аллаха і піднімемо стяг Ісламу. Ми не боїмось нікого, окрім Аллаха. Нам не нашкодить критика тих, хто в своїх дослідженнях керується тільки користю, а свої позиції будує згідно амбіціям. Ми постійно простежуємо усі новини, які стосуються мусульман і повідомляємо їм про те, чим загрожує цей глобальний світський устрій. Ми вступаємо в ідейну битву з ним та його ідеями, демонструючи невірність його суджень і рішень. Ми ведемо політичну боротьбу, викриваючи усі підступні плани і змови. Немає сумніву в тому, що існує конфлікт між культурами. Ми поклялись Аллаху, що викорінимо капіталістичну світобудову і повернемо до життя Іслам, щоб світ побачив справжні змінення. Ми продовжимо іти своїм шляхом в надії,що Іслам незабаром стане головуючою і пануючою ідеологією. Ми віримо в обіцянку Аллаха, Який говорить:
وَٱللَّهُ مُتِمُّ نُورِهِۦ وَلَوۡ كَرِهَ ٱلۡكَٰفِرُونَ
«Аллах збереже Своє світло, навіть якщо це ненависно невіруючим» (61:8).
Жіночий відділ Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Вторник, 7 Раби ус-сани 1444 г.х.
№ 017/1444 х.
