28.12.2012р. о п’ятниці прем’єр – міністр Ердоган під час однієї з передач у відповідь на поставлене по сирійській тематиці запитання сказав про те, що іде підготовка до постасадівської Сирії і що усі здійснювані зусилля скеровані зараз на це.
Серед промовленого ним зокрема були наступні слова: «Зараз існує потреба у підготовці діючих осіб перехідного періоду, щоб була можливість негайного утворення нового уряду у Сирії після уходу Асада без будь-якої можливості для виникнення вакууму. Коаліція існує саме для цієї мети». Цими слова прем’єр-міністр відкрито показав, що він знаходиться не на боці сирійського народу, а на боці брудних планів США та західних держав. Тому що західні держави, чиї побоювання щодо Сирії зростають деньу день, заходилися шукати альтернативну структуру. Коли перші зусилля у вигляді Сирійської національної ради не виправдали очікувань, була утворена Коаліція та європейські держави разом з Америкою першими визнали її у якості законного представника сирійського народу.
Так ось прем’єр-міністр намагається збути сирійському народу через біженців, що перебувають на території Туреччини, цю коаліцію, нав’язати яку намагаються західні держави та їх слуги. Прем’єр – міністр взяв з собою голову Сирійської національної коаліції Мауз Аль-Хатіба, промовивши перед сирійськими біженцями у Шанлиурфа 30.12.2012г. наступні слова: «Мої брати, на дану мить більше ніж 100 держав визнали лідерство цього нашого брата (Муаз Аль-Хатіба) та його команди. Ви спитаєте, що це означає? Це означає: «Ей, Асаде, ми тебе не визнаємо, давай забирайся геть!»
Якщо так, то чому прем’єр-міністр потребував такої реклами? Тому що він, як і усі, знає, що сирійський народ відкидає цю коаліцію і не вважає її своїм представником. Більше того, він розглядає цю коаліцію як маріонетку Америки. Тому факт визнання коаліції 100 державами за столом переговорів не означає її визнання народом та набуття законності. Це подібно до положення «ізраїлю», визнання якого майже усіма державами світу не дає йому ані права на існування, ані законності.
Якщо ця коаліція нав’язується західними державами, а сирійський народ її не визнає, як можна вирішити цю проблему? Так ось, знайдене ними рішення є прикладом, що показує їх огидну свідомість. Рішення – це часткове відчинення маленької щілини для того, щоб вкрасти співчуття людей до народу, що опинився серед зими голодним, збіднілим та безпорадним, представники якого гинуть від рук Асада навіть у чергах за хлібом. І ця спроба полягає в об’явленні по усій Туреччині кампанії надання допомоги під назвою «Одна буханка хліба та одна ковдра для Сирії». Звертає на себе увагу те, що ця кампанія відбулася після бомбардування пекарень у Сирії. Можливо, від цієї кампанії очікується те, щоб коаліція отримала визнання у народу Сирії. Тому питання про те, куди і до кого буде скерована ця допомога, одразу з’явилась в усіх на вустах. Те, що на цьому тижні під час хутб управління по справам релігії, що мовчало стосовно звірячих вбивств у Сирії протягом 20-ти місяців, згадало про Сирію, свідчить про те, наскільки атрофувалось у нього співчуття по відношенню до мусульманам.
Допомога сирійському народу хлібом та ковдрами є вчинком, гідним кожного мусульманина та людини з совістю. Але якщо братські почуття та співчуття до мусульман експлуатуються у брудному політичному плані, викрити це є таким же важливим вчинком як і надати подібну допомогу. Тому що істинною метою є піддати тих, хто чинить опір заради Ісламу, голоду, і, використовуючи це, примусити сирійський народ визнати коаліцію.
Окрім цього, доволі осмисленими виглядають слова по відношенню до Асада «забирайся геть», які промовив прем’єр-міністр під час своєї промови. Не зважаючи на те, що вже першого дня повстання сирійського народу він сказав вбивці Асаду, який протягом 20-ти місяців не залишив у Сирії каменя на камені, «забирайся», прем’єр-міністр відправив у ті дні своїх представників, щоб вони зробили йому наставляння і таким чином випрацьовував тактику для збереження Асада на посаді. Потім, діючи спільно з ООН, він надав Асаду часу для того, щоб він пролив більше крові мусульман. Але отримавши сигнал від Америки, що вона готова підтягнути Асада за мотузочок, риторика Ердогана одразу ж змінилась у тому ж ключі. Як може згадати кожний, подібна зміна позиції мала місце під час вторгнення НАТО до Лівії. Тоді біло явно видно, що подібні зовнішньополітичні питання прем’єр-міністр не може вирішувати сам.
Після стількох спроб ввести людей в оману цей самий прем’єр-міністр у своєму зверненні до жителів Шанлиурфа сказав наступне: «Не забувайте, ми ясно бачимо наступне: воістину, допомога Аллаха близька. І не забувайте. Ви пережили багато страждань. Будь-яке народження дитини болюче. У цю мить Сирія готується до щасливого народження». Але це народження – це не народження демократичної Сирії, як вважає прем’єр-міністр, а Халіфат, який виникне з волі Аллаха і про який проголошують кожен день на сирійських вулицях. І мусульмани Сирії ніколи не дозволять кяфірам та їх спільникам абортувати це щасливе народження.
Хізб ут-Тахрір
Вілаят Туреччини
18 сафар 1434 р.х.
01/01/2013
