بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ
Після свого візиту до Росії у липні 2012р. в ефірі однієї з телевізійних програм прем’єр-міністр Ердоган, посилаючись на свій візит, заявив про те, що він звернувся до президента Росії Володимира Путіна з наступними словами: «Прийміть нас до ШОС, і ми переглянемо наше прагнення до ЄС». На днях під час виступу на цьому ж каналі у відповідь на задане питання він знов повторив, що звернувся до Путіна з наступними словами : «Прийміть нас до ШОС, щоб ми сказали ЄС «до побачення», і відсторонилися від них. Скільки можна водити нас за носа?» Не зважаючи на те, що дані слова Ердогана далекі від реальності і ставлять на меті дати посил ЄС, у країні вони утворили певне обговорення. У той час як прес-секретар держдепартаменту США Вікторія Нуланд сказала стосовно цього: «Безперечно, дана пропозиція Туреччини виглядає цікавою на тлі того, що вона є членом НАТО», генеральний секретар НАТО Расмуссен сказав: «У плані членства у НАТО у цьому нема жодних протиріч». Дані їх заяви вказують на те, що Європа та Америка не сприймають серйозно слова прем’єр-міністра.
Як відомо, Турецька республіка услід за скасуванням Халіфату після Лозаннської Конференції повністю звернулась до Заходу. Після цього дня республіка шукала сучасність, велич та міць поруч із Заходом і протягом довгих років дозволяла грати Заходу з собою так, як кішка грає з мишкою. Усі уряди республіки змагалися один з одним у тому, щоб досягти встановленої для них мети – вступ до ЄС. Уряд Партії справедливості та розвитку більше інших проявляє прагнення досягти даної мети. У своєму прагненні вони обійшли попередників і, навіть, заснували Міністерство з питання вступу до ЄС у своєму уряді. Досягнувши за 50 років лише статусу кандидату для вступу, прем’єр-міністр Ердоган назвав цю подію «Відкриттям (Підкоренням) Європи». Ці сп’янілі Заходом правителі, не зважаючи на обізнаність у тому, що ЄС є християнським союзом і Туреччину ніколи не приймуть до нього, ніяк не можуть відмовитись від своєї платонічної любові до ЄС. Причина цього у тому, що дані правителі відчувають себе слабкими та вірять у те, що єдиний шлях стати сильними, це бути разом із кяфірами, які і є істинною причиною їх слабкості.
Зараз же прем’єр-міністр Ердоган знайшов заміну ЄС, і своєю заявою вказує на ШОС, як на альтернативу ЄС і відкрито заявляє про те, що тепер молить Росію прийняти Туреччину до ШОС, подібно до того, як він протягом довгих років молив про аналогічне країни Європи. Але його дії адже подібні тому, хто, рятуючись від дощу, потрапив в обійми граду. Тому що члени ШОС, на чолі яких Росія та Китай, не відстали від європейців у своїй ворожнечі до Ісламу та мусульман. Прем’єр – міністр, який у кожній речі вихваляє своїх прославлених предків та стверджує, що бере з них приклад. Невже він не знає, що його пращури були проти кяфірів, що докучали мусульманам, і тому сьогодні нерозважно намагається бути разом з пригноблюючими мусульман кяфірами?
Хіба не безбожна Росія – найсильніший прибічник Асада, який проливає сьогодні у Сирії кров мусульман? Хіба не Росія вбила десятки тисяч мусульман у Чечні та Афганістані? Хіба не комуністичний Китай чинить справжній геноцид стосовно наших братів у Західному Туркестані, перешкоджаючи їм здійснювати навіть обряди поклоніння? Хіба не деспотичний Таджикистан забороняє здійснювати намаз мусульманам молодше 18 років та об’явив полювання на віруючих за допомогою камер у мечетях? Хіба не злочинний Казахстан забороняє здійснювати намаз у громадських місцях? Хіба не в Узбекистані при диктатурі Карімова, який не знає кордонів у своїй боротьбі проти нашого Господа, піддають мусульман немислимим тортурам, а в’язниці перетворились на табори смерті? Якщо так, то хіба бажання бути разом з цими кяфірами та несправедливими диктаторами, на руках яких кров мусульман, не є зрадою по відношенню до віруючих? Як ви можете докладати стільки зусиль для того, щоб бути в одному ряду з кяфірами, чи вони із заходу чи зі сходу, у той час як ви бачите та чуєте про їх плани проти мусульман? Хіба не настав час відвернутися від невірних Європи та Росії та обернутись до Істини?
الَّذِينَ يَتَّخِذُونَ الْكَافِرِينَ أَوْلِيَاءَ مِن دُونِ الْمُؤْمِنِينَ ۚ أَيَبْتَغُونَ عِندَهُمُ الْعِزَّةَ فَإِنَّ الْعِزَّةَ لِلَّهِ جَمِيعًا
«Ті, які беруть своїми помічниками та друзями невіруючих замість віруючих… Невже вони хочуть набути могутності з ними, якщо могутність цілком притаманна Аллаху?» (4:139)
Істинна міць та велич ані у Америки, ані у ЄС, що перебуває на межі краху, ані у жалюгідної ШОС. ЦУ найближчому майбутньому найпотужнішою силою у світі стане держава Праведний Халіфат і мусульмани знов за допомогою неї набудуть сили, яка буде вселяти страх у серця тиранів. Саме це є істинною альтернативою для усіх мусульман. Ті ж, хто виступає проти мусульман, які працюють заради встановлення Халіфату, та шукають величі біля невірних, безперечно, дуже скоро дізнаються, з ким істинна велич.
Хізб ут-Тахрір
Вілаят Туреччина
21 Рабі уль-Авваль 1434
2013/02/02
