Втягнення США у справи регіону є зверненням до вовка за допомогою
У ході свого візиту до Сполучених Штатів генерал Рахіль Шаріф зустрівся з членами американського уряду, конгресу, сенату і представниками збройних сил США. На зустрічі обговорювалися важливі питання, такі як Афганістан, військова операція у Північному Вазиристані, а також атаки Індії вздовж «Лінії контролю». На превеликий жаль, командувач сьомою за своєю міццю у світі армією, яка володіє ядерною зброєю, відправився з тижневим візитом до Америки, яка є ворогом Ісламу, Ісламської Умми і Пакистану, для обговорення проблем Пакистану і регіону загалом.
Невже історія пакистано-американських відносин не довела, що Америка після здійснення своїх цілей завжди кидає Пакистан напризволяще? У 1965 та 1971рр. вона не підтримала Пакистан у його війні проти Індії, і після виводу радянських військ з Афганістану Пакистан вимушений був наодинці справлятися з наслідками цього. Не дивлячись на те, що пакистанському урядові добре відома така позиція Америки, він усе ж допомагає їй у здійсненні її інтересів у регіоні. Пакистан знову звертається за допомогою до США відносно нападу Індії. Саме тому в очах світової спільноти Пакистан виглядає рабом Америки. Те, що Пакистан прохає США про сприяння у критичних ситуаціях, є нічим іншим як проханням до вовка про допомогу.
Індія загострює ситуацію на «Лінії контролю» за повної підтримки Америки. США прагне зміцнити позицію Індії, захищаючи тим самим свої інтереси і протидіючи посиленню Китаю. Окрім цього, США використовує Індію, щоб протидіяти 500 млн. мусульман у регіоні. І саме для досягнення своїх намічених цілей США повсюдно надає підтримку своєму агентові Нарендрі Моді як у військовому відношенні, так і з боку економіки та політики.
Поряд із цим, США дотримується своєї позиції у відношенні Пакистану, яка полягає в тому, щоб не дати йому можливості становити загрозу для Індії і не створювати перешкоди для її становлення у якості регіональної держави.
Для цього США використовує зрадників у політичному та військовому керівництві, щоб задіяти величну мусульманську армію Пакистану у тривалих і нескінченних конфліктах у Зоні Племен. Генерал Рахіль не повинен забувати, що його брат Шаббір Шаріф був посмертно удостоєний вищої військової нагороди Пакистану, «Нішан-я-Хайдер», тому що загинув у бою при здійсненні опору індійській агресії. А генерал Рахіль Шаріф також був нагороджений – воїнською нагородою Америки на знак визнання того, що заплющував очі на її плани з приводу зміцнення позицій і статусу Індії… Мусульмани і армія Пакистану повинні пам’ятати, що підкорення американській диктатурі буде завжди завдавати шкоду мусульманам Пакистану, а також його армії.
((يَا أَيُّهَا ٱلَّذِينَ آمَنُوۤاْ إِنْ تُطِيعُواْ ٱلَّذِينَ كَفَرُواْ يَرُدُّوكُمْ عَلَىٰ أَعْقَابِكُمْ فَتَنْقَلِبُواْ خَاسِرِينَ))
«О ті, які увірували! Якщо ви підкоритеся невіруючим, то вони звернуть вас назад, і ви повернетеся зазнавшими збитку» (3:149).
Інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір Пакистан
N0: PR14069
27 Мухаррам 1436 р.х.
20/11/2014
