Любий брате! Мир вам, милість і благословення Аллаха!
Тема: відповідь секретарю по відносинам національної партії Умми
Ми прочитали у вашій газеті Akhir Lahdha неділя 29 зуль хіджа 1434 р.х. що відповідає 3 листопаду 2013р. випуск № 2572, заява секретаря іноземних відносин національної партії Умми, під заголовком “Національна Умма: Політичний Іслам не слугує у якості основи для міжнародної дипломатії ”. У якому він заявив: «Наджиб Аль-Хайр Абдель Вахаб, секретар по міжнародним відносинам, сказав учора у своїй заяві для газети Akhir Lahdha, що національний конгрес будує свою дипломатичну стратегію у відносинах з країнами на основі вражень, без урахування професіоналізму, через компетентних співробітників, які управляють міжнародною дипломатичною і закордонними справами. Він додав, що ідея політичного Ісламу не слугує у якості основи для дипломатії з міжнародною спільнотою”.
Нас дуже засмутило те, що подібні слова ми чуємо від мусульманина, який в основі повинен захищати Іслам, а не підривати його. І оскільки ми мусульмани і всі є відповідальними за Іслам :“кожний з вас прикордонник, на одному з кордонів Ісламу, так нехай не пересічуть ваш кордон ”, і я буду вдячний, якщо ви оприлюдните наступну відповідь:
Політика - це дбання про справи Умми внутрішні і зовнішні, з боку держави і Умми. Держава практично виконує це дбання, а Умма відзвітовує державу за її дбання. Те, що цікавить нас у цьому питанні, це дбання про справи Умми зовнішні, державою: це її відносини з іншими країнами, націями і народами й розповсюдження ідеології у світі. Розуміння зовнішньої політики необхідне для захисту Умми і держави, і є основним питанням для захисту обличчя Умми і держави, воно є ключовим моментом у проведенні ісламського заклику до усього світу, а також праці для регулювання відносин Умми з іншими країнами належним чином.
А оскільки ісламська Умма відповідальна за несення ісламського заклику до усього людства, то мусульмани зобов'язані зв'язуватися зі світом, усвідомлюючи його положення, відчуваючи його проблеми, розуміючи цілі держав і народів світу, уважно спостерігаючи за політичними діями, що відбуваються у світі. Ісламський заклик був платформою для зовнішньої політики і на цій основі держава будувала усі свої відносини з іншими країнами. Таким чином, Пророк ﷺ писав листи королям і правителям з вимогою увійти в Іслам, він підготував армії для боротьби з римлянами, він ﷺ настояв на тому, щоб армія вирушила, не дивлячись на його хворобу, після якої він помер.
Відносини ісламської держави з іншими існуючими країнами у світі базуються на чотирьох факторах:
Перший: країни, що існують в ісламському світі, вважається, що вони знаходяться в одній країні. Вони не потрапляють під міжнародні відносини, відносини з ними не вважаються частиною зовнішньої політики і повинна проводитися робота для об'єднання їх в одну державу. Всевишній Аллах говорить:
إِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاعْبُدُونِ
«Воістину, ця ваша релігія єдина. Я ж ваш Господь. Поклоняйтесь же Мені!» (21:92).
Таким чином, ісламська умма є однією нацією, її структура є одною і це держава Халіфат: «Синами Ізраїля керували пророки. Всілякий раз, коли помирав пророк, на зміну йому приходив інший. Після мене ж пророків не буде. В майбутньому з'являться халіфи і їх буде багато... », Сахіх Бухарі.
Другий: країни, з якими у нас існують економічні чи торговельні договори або договір дружнього сусідства або договори стосовно просвіщення, то відносини з ними будуються згідно з цими договорами. Іслам дозволяє договори, Всевишній Аллах говорить:
إِلا الَّذِينَ يَصِلُونَ إِلَى قَوْمٍ بَيْنَكُمْ وَبَيْنَهُمْ مِيثَاقٌ
«Виключенням є ті, хто приєднався до народу, з яким у вас є договір» (04:90).
Пророк Мухаммад ﷺ укладав договори і контракти й виконував їх умови, за виключенням тих умов, які суперечили Ісламу. Посланець Аллаха ﷺ, сказав: «Чому люди висувають такі умови, про які (нічого не говориться) у Книзі Аллаха? Людина, що висуває умови, про які (нічого не говориться) в Книзі Аллаха, (висуває недійсні умови), навіть якщо він зробить це сто разів, а умови Аллаха є найбільш істинними і найнадійнішими...».
Третій: держави, які не мають жодних договорів з нами, фактично колоніальні держави, такі як Англія, Франція і Америка і такі держави, які бажають нашу країну, як Росія, розглядаються як ворожі країни. І повинні прийматися заходи обережності у відношенні цих країн, з ними не дозволяється укладати будь-які дипломатичні відносини. Будь-яка з цих країн може у будь-який момент напасти на мусульманські землі. Ці країни прагнуть розширити свій контроль і вплив у мусульманських країнах, а Всевишній Аллах, Святий він і Великий, попереджає нас від того, щоб ми не дозволили невіруючим мати владу над нами. Всевишній Аллах говорить:
وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلا
«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (04:141).
І хоча аят у формі інформування, але насправді це вимога, не дозволяти невіруючим мати владу над нами.
Четвертий: воюючі країни, такі як “Ізраїль” наприклад, то в основі усіх дій повинні бути у стані війни, немов би ми з ними у справжній війні, не дивлячись на те, є між нами перемир'я або ні. Це країна невіруюча, яка окупувала мусульманські землі і проти неї повинно бути проголошено джихад. Всевишній Аллах говорить:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا قَاتِلُوا الَّذِينَ يَلُونَكُمْ مِنَ الْكُفَّارِ وَلْيَجِدُوا فِيكُمْ غِلْظَةً وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ مَعَ الْمُتَّقِينَ
«О ті, які увірували! Бийтеся з невіруючими, які знаходяться поблизу вас. І нехай вони впевняться у ваші суворості. И знайте, що Аллах – з богобоязливими» (09:123).
А що стосується так званої міжнародної родини, яка знаходиться під контролем небагатьох країн, які є постійними членами Ради Безпеки і мають право “вето”, то мусульманам не можна брати участь у таких організаціях, які не основані на основі Ісламу. Насправді, ця організація була створена на основі боротьби проти ісламської держави і звернення до них — це звернення до тагута, до якого нам суворо заборонено звертатися. Всевишній Аллах говорить:
أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُوا بِمَا أُنْزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنْزِلَ مِنْ قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَنْ يَتَحَاكَمُوا إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُوا أَنْ يَكْفُرُوا بِهِ وَيُرِيدُ الشَّيْطَانُ أَنْ يُضِلَّهُمْ ضَلالا بَعِيدًا
«Хіба ти не бачив тих, хто заявляє, що вони увірували в послане тобі в послане до тебе, але хочуть звертатися на суд до тагута, хоча їм наказано не вірувати в нього? Сатана бажає ввести їх в глибоку оману» (04:60).
Дипломатія, про яку говорить любий брат, є дипломатією шахрайства і брехні, де силою нав'язується ситуація з боку наддержав, зокрема Америки. А що стосується малих країн, таких як Судан та інші мусульманські країни, то дипломатія в них є дипломатією підкорення, покірності і страху перед західними колоніальними державами, слухняність і повне безвідмовне виконання рішень цих країн, навіть якщо ці рішення проти інтересів мусульманської Умми, а вони завжди проти інтересів Умми. Розділення Південного Судану і створення інших регіонів в Судані, що додатково ділить нас, останні економічні рішення один з епізодів змови проти Судану через міжнародний валютний фонд (МВФ), усе це нещодавні приклади, які проти інтересів Умми.
Ісламська зовнішня політика буде тоді, коли незабаром побудується праведна держава Халіфат на основі методу пророкування, з волі Аллаха, і цей тип зовнішньої політики буде виключно оснований на чесності, прозорості і справедливості навіть з нашими ворогами.
І Аллах Всезнаючий, знає про наші наміри, Він є Той, Який веде прями шляхом.
Ібрахім Усман (Абу Халіл)
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір Судан
№ H.T.S. 70/2013
Вівторок, 02 Мухаррам 1435 р.х.
05/11/2013
