На цьому тижні президент Туреччини Ердоган відвідав Лондон, щоб отримати підтримку у своїй виборчій кампанії.
Як і очікувалось, він чудово продемонстрував свою ісламську приналежність, при цьому зберігаючи прихильність до світськості. Він спробував предстати як великий державний діяч, коментуючи те, як мусульмани страждають від жадібного колоніалізму, що європейські країни не були у дійсності демократичними через свою ксенофобію та вибіркову підтримку прав людини. У нього вистачило нахабності скаржитись на те, що Сирію знищують заради колоніальної, економічної користі, у той час як саме він був тим, хто допомагав американцям у цьому знищенні. Потім він об’явив, що план Америки по переміщенню свого посольства в аль-Кудс не має широкої підтримки і що мусульмани завжди будуть вважати аль-Кудс столицею Палестини.
Ось такими були порожні слова лідера світського турецького уряду. Саме цей лідер фактично співпрацює з сіоністською окупацією в економічному та військовому відношенні. План Америки був відомий йому за декілька місяців, проте він говорить так, нібито вже нічого неможливо зробити, окрім як здатись, обмежившись лише обуренням у наших серцях.
Враховуючи, що за останні тижні більше 60 людей було вбито силами «Ізраїлю», а більше 1200 отримали поранення при тому, що багато постраждалих отримали постріли у спину, стає ясним уся суть цих мирних процесів.
На протязі останніх тижнів насильство відношенні палестинців лише зростало, оскільки їх демонстрації проходили у пам’ять 70-ї річниці з дня звершення британського мандату та передачі Палестини у руки сіоністських окупантів у травні 1948 року.
Нам як мусульманам, стурбованим великою несправедливістю на землях Палестини, повинно бути зрозумілим, що проблема Палестини почалась не у 1948 р., а саме тоді, коли Англія окупувала Палестину, стала головувати у ній, а потім врешті решт створила сіоністське утворення. Англія гарантувала продовження цієї огидної окупації через арабські режими, що перебувають під її впливом. Гарантія полягала у тому, що вони не здійснять яких-небудь серйозних дій, щоб покласти край цій великій несправедливості. Тепер, коли вже Америка увійшла у регіон, нікчемні правителі продовжили бездіяльність, більше того, вони визнали «Ізраїль» та підтримали з ним мирний процес. Даний процес скерований на створення палестинської автономії поруч з сіоністським утворенням «Ізраїль».
Що стосується уявного палестинського утворення, то воно буде настільки слабким, що навіть не заслуговує статусу «держава »,адже його безпека, економіка, політика повністю підконтрольні «Ізраїлю», тому неможна вважати таке утворення незалежним та здатним забезпечити безпеку людей на землях Палестини.
Американська делегація пишається тим, що визнала аль-Кудс столицею «Ізраїлю». Британський же уряд заявляє, що він «твердо прихильний політичному проекту «дві держави для двох народів», де аль-Кудс виступає у якості загальної столиці».
Що стосується проекту двох держав, то він нічого не пропонує, окрім страждань та триваючого пригноблення.
Єдине, що змогли протиставити п’ятдесят сім членів Організації Ісламської конференції американському рішенню, так це заява про те, що стався «напад на історичні, законні, національні права палестинського народу і що подібне рішення підриває позиції ООН та головування міжнародного права». При цьому вони не змогли знати у собі сміливості послатись на закони Всевишнього Аллаха у цьому питанні.
Прийняття мусульманами такої капітуляції є великим гріхом, здійснення якого відбувається за допомогою таких людей, як Ердоган та йому подібні, які увібрались у вбрання Ісламу з метою обдурити людей. Вони заявляють, що переживають за мусульман та Палестину, але у той же час роблять усе, щоб переконати людей у тому, що капітуляція — єдиний вихід із ситуації, що склалася.
وَمِنَ ٱلنَّاسِ مَن يُعۡجِبُكَ قَوۡلُهُۥ فِي ٱلۡحَيَوٰةِ ٱلدُّنۡيَا وَيُشۡهِدُ ٱللَّهَ عَلَىٰ مَا فِي قَلۡبِهِۦ وَهُوَ أَلَدُّ ٱلۡخِصَامِ
«Серед людей є такий, чиї промови захоплюють тебе у мирському житті. Він закликає Аллаха засвідчити те, що у нього у душі, хоча сам є непримиренним сперечальником» (2:204).
Іслам забороняє відмовлятись навіть від п’яді земель мусульман, незалежно від того, чи знаходиться ця земля на території аль-Кудса, або у його околицях, чи в іншій частині мусульманського світу. І щоб не пропонували мусульманам в обмін на їх територій, будь то мирний процес або статус незалежної держави, нам необхідно відкинути усі ці пропозиції як хитрі виверти, скеровані на офіційне визнання окупації наших земель.
Мусульмани повинні продовжувати вести діяльність для втілення у життя лише одного проекту, який покладе край окупації земель Палестини. Цим проектом є Другий Праведний Халіфат, правління у якому буде здійснюватись за методом пророцтва.
Яхъя Нисбат
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір у Британії
Вівторок, 29 Шабана 1439 р.х.
15.05.2018 р.
