Західні країни продовжують нападати на мусульман у цілому і зокрема. У глобальному плані вони упираються у військову окупацію, підтримуючи диктаторів, експлуатують природні багатства та закріплюють жорстоке домінування в ісламському світі.
На локальному рівні західні нації втілюють політику, яка скерована на інтеграцію мусульманської молоді у західну культуру та її спосіб життя, примушуючи їх приймати далекі від Ісламу західні цінності, які відокремлюють їх від своєї Умми та її проблем. Також вони під тиском залякування примушують мусульман відмовитися від вимоги звіту від своїх західних урядів за їх зовнішню політику та злочини, які вони чинять по відношенню до ісламського світу.
На тлі вищевикладеного, австралійський уряд безупинно працював для здійснення цих завдань, витрачаючи купу зусиль та засобів, намагаючись побудувати зручні для себе зв’язки всередині мусульманської спільноти. Не зважаючи на це, ці зусилля, поза сумнівів, провалилися, дивлячись на те, як мусульманська молодь вирішила міцно триматися за Іслам, його цінності та свою Умму з усією щирістю та силою.
Природною є лють мусульман у всьому світі, коли нападають на ображають їх улюбленого Пророка (с.а.в.). Так само як природним є те, що мусульмани виразили потужне послання ворогам Ісламу про те, що вони ніколи не змиряться з кривдженням їх святинь та їх улюбленого Пророка (с.а.в.), навіть у ту мить, коли вони зайняті благородними протестами проти тиранів, які коштують їм чистою кров’ю тисяч мучеників, зокрема у Сирії. Тому ми стали свідками демонстрацій та протестів мусульман по усьому світу.
Протести у Сіднеї останньої суботи 15 вересня 2012р. відбулися саме у цьому контексті. Вони не були спланованими. Молодь була розлючена і варто зазначити, що з боку поліції мали місце провокації та жорстке поводження , що підтверджується багатьма свідками та повідомленнями ЗМІ. Усе це стало причиною насильства, з яким, тим не менше, не можна миритися.
Австралійський уряд та його ставленики у ЗМІ почали експлуатувати ці протести, у той час як подібні до них акції не поодинокі в Австралії, для подальшого тиску на мусульманську спільноту. І все це для того, щоб утворити у ній почуття провини та страху та примусити зайняти певні позиції. Подібно до того, що має місце у т.з. «війні з терором», австралійський уряд використовує насильство як привід для того, щоб очистити мусульманську спільноту від центральних ісламських концепцій, які і так не мають нічого спільного з насильством, таких концепцій як вимагання звіту від правителів, об’єднання Умми, встановлення братських стосунків, збереження відданості Аллаху ﷻ та Його Посланцю (с.а.в.), а також необхідність заміни тиранії та диктатури благородним Халіфатом. Уряд продовжує використовувати насильство як привід задля припинення будь-яких майбутніх законних вимог та незгод мусульманської спільноти.
Варто вказати, що у ніч протестів у Сіднеї відбувся подібний інцидент на вулицях м. Перт. 500 молодиків із числа відвідувачів вечірок у передмісті Piara Waters вчинили безлади. Вони кидали у полісменів каміння, пляшки та цеглини. Для розгону натовпу були задіяні додаткові сили, включаючи кінну поліцію, підрозділ з собаками та поліцейський гелікоптер. Ножем був поранений 19-річний хлопець, також було розбито скло карети швидкої допомоги. Якщо судити по об’єктивним фактам, то цей інцидент, поза сумнівів, ідентичний, якщо не більш значний аніж протести у Сіднеї. Але він не отримав такого величезного розголошення у ЗМІ як протести у Сіднеї. Ніхто не казав про «масові безлади у Перті». Політики не стали критикувати один одного, засуджуючи насильство. Федеральний парламент не побачив необхідності у розгляданні цього питання та спільного засудження того, що відбулося, від імені обох партій. Від батьків та лідерів спільноти не почали вимагати засудити таку поведінку, і вони самі не старалися як-небудь це зробити. Порушників не лаяли, називаючи їх «не австралійцями», а їх лояльність не була поставлена під сумнів.
Саме тому лицемірні заклики, що засуджують насильство, не можуть бути сприйнятими серйозно, бо якщо б австралійський уряд і справді був би стурбований питанням насильства, воно застосовувало б аналогічні заходи під час кожних вихідних і у кожному місті Австралії, бо поліція, карети швидкої допомоги та люди у цілому є постійними його жертвами.
У вищевикладеному містяться великі уроки для усвідомленого прошарку у мусульманській спільноті і у всьому суспільстві в загалом. Це є ясним доказом того, що головною проблемою у справі щодо протестів у Сіднеї є не насильство, а антиісламські плани, які втілюються брудними руками ЗМІ та політиків. У них є один закон для мусульман, і зовсім інший закон для решти громадян. Вони постійно коять нападки на Іслам та мусульман словами та вчинками, утворюючи атмосферу напруженості, у якій відбуваються події, подібні до цього. Тому ми повинні сконцентруватися на обговоренні цих подій у даному контексті, замість того, щоб дозволити ЗМІ та політикам безвідповідально та невірно задавати тон дискусії.
Треба сконцентруватися на насильстві політичного істеблішменту та його лицемірстві. Міністр закордонних справ Боб Карр звинуватив протестуючих у провокуванні «зіткнення цивілізацій». Прем’єр – міністр Джулія Гіллард виразила невдоволеність насильством. Тут ми маємо справу з політиками, які відправили військові літаки, танки та війська за тисячі міль, щоб вони вбивали, калічили людей та руйнували Афганістан, і у той же час вони виражають невдоволеність насильством, яке мало місце під час протестів у Сіднеї, у той час як вони не ідуть ні в яке порівняння. Хіба можна сприймати серйозно їх заяви?
О, мусульмани!
Австралійський уряд схвильований рішучою силою ісламських почуттів у мусульманській спільноті, особливо в оточенні і молоді, бо розуміє, що це є серйозною перепоною перед його триваючим втручанням у справи мусульман як всередині країни, та ї за її межами. Відгук молоді на народні хвилювання в ісламському світі, зокрема у Сирії, а також особливо відгук Умми на новини щодо мучеників, приголомшив уряд. Тому уряд Австралії намагається посіяти страх у мусульманській спільноті, розпорошити її рівні ряди, протиставляючи мусульман один проти одного, а також ізолювати молодь та почати нападки на неї. Тому почуття та усвідомлення молоді є важливим питанням. Навіть, якщо вони помилкові. Ми можемо стикнутися з потенційно небезпечними наслідками, якщо зрадимо свою молодь та залишимо їх одних перед лицем нападок.
О, мусульмани!
Завдання щирого вчителя та лідера – це давати поради мусульманам та їх молоді, зокрема, а також підвищувати їх усвідомленість, виправляти їх невірне розуміння, розповсюджуючи у їх оточенні усвідомлення та знання та утримувати їх від вчинків та реакції, яка не санкціонована Ісламом. Усе це не може здійснитися, окрім як в атмосфері взаємної довіри та поваги. Мусульманська молодь є цінним потенціалом для Умми. Вони – герої, які віддані своїй релігії та Уммі. Завдяки їх зусиллям та важкої праці, здійснювалися перемоги та революції. Беззастережним є те, що їй необхідно приділяти величезну турботу.
О, мусульмани!
Ми спонукаємо вас старатися у вашій благородній боротьбі по протистоянню нападкам Заходу, а також вимагати звіту від політичного істеблішменту та ЗМІ. Подвійте свої зусилля у встановленні Ісламу та Халіфату в ісламському світі. Ми спонукаємо благородну молодь цієї Умми, яка є її прапороносцем, її цінним потенціалом та її майбутнім, стійко продовжувати працювати. Ви не слабкі. Ви сильні, завдяки Ісламу. Ви не меншість. Ви частина величезної та потужної Умми. Не впадайте у відчай від нападок ЗМІ та політиків. Ми не чекаємо від них нічого доброго. Ми чекаємо доброго від вас. Виступайте заради Ісламу та працюйте заради його установлення.
Знайте, що Пророка (с.а.в.) у Мецці ображали словами та діями. Сахаби, незважаючи на величезну любов до нього, не були у змозі запобігти цій шкоді, доки Аллах не вшанував віруючих ісламською державою у Медині, яка поєднала воєдино істину Ісламу і міць та силу держави. Ця держава примусила невіруючих забути намовляння шайтана та примусила замовкнути тих, хто нападав на честь Пророка (с.а.в.). Тому ми закликаємо вас до найбільш гідної відповіді на кривдження Пророка (с.а.в.) – працювати над появою Халіфату, чиє встановлення наближується день за днем.
وَالْمُؤْمِنُونَ وَالْمُؤْمِنَاتُ بَعْضُهُمْ أَوْلِيَاءُ بَعْضٍ ۚ يَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَيُقِيمُونَ الصَّلَاةَ وَيُؤْتُونَ الزَّكَاةَ وَيُطِيعُونَ اللَّهَ وَرَسُولَهُ
«Віруючі чоловіки та жінки є помічниками та друзями один одному. Вони наказують робити схвалене та забороняють заборонене, роблять намаз, сплачують закят, підкоряються Аллаху та Його Посланцю». (9:71)
Хізб ут-Тахрір / Австралія
04 Зуль Къада 1433 р.х.
21 вересня 2012
