У В Крайстчерчі 15 березня 2019 року дві мечеті наразились на теракти під час п’ятничної молитви.
Нападники увірвались у мечеті і відкрили вогонь по тим, хто молився, із автоматичної зброї, вбивши 50 мусульман і стільки же поранивши. Серед жертв — жінки, молоді люди і діти. Сміливість одного із прихожан мечеті примусила втікати другого злочинця, що дозволило уникнути іще більших жертв.
Характерною рисою атаки у Крайстчерчі є той факт, що головний зловмисник проявив максимальну демонстрацію. Він публічно об’явив про свої плани, показав своє обличчя і транслював напад у прямому ефірі на своїй сторінці у «Facebook». Також він не приховував своїх мотивів за мутними речами, а виражався ясною мовою, називаючи імена улюблених героїв і ненависних ворогів, слухаючи націоналістичну пісню «Брати по духу» і демонструючи націоналістичну символіку.
Така поведінка вимушує зробити лише один висновок: злочинець був переконаний у тому, що охопив широку аудиторію і що більшість людей на Заході морально підтримує його. Він скоїв теракт у соціально-політичному контексті, звертаючи увагу громадськості на «ісламську загрозу». Іншими словами, зловмисник не діяв згідно зі звичайною стратегією насильства, як це роблять різноманітні групи. Швидше, його дії були ланкою у довгому ланцюгу глобального конфлікту між Заходом та Ісламом.
Ми можемо легко визначити його переконання — це небезпека мусульманської імміграції для європейської ідентичності і культурний конфлікт між двома світоглядами. Теракт у Крайстчерчі можна віднести до ключової події у 2001 році, до «війни з тероризмом», об’явленої адміністрацією Буша, що створило необхідну політичну основу для абсолютно нового погляду на мусульман та їх життя у західних суспільствах. Насправді, «війна з тероризмом» була лише частково пов’язана з заходами безпеки і прямою боротьбою з «тероризмом». Справжня мета війни, публічно проголошеної урядом США та його союзниками, полягала у тому, щоб понести демократію та ідею свободи у мусульманський світ.
Вони почали розуміти, що безпека західних суспільств може бути досягнута лише шляхом поширення свого погляду на життя серед усього людства. Небезпечна мішанина між політикою безпеки і політикою поширення ідеології, якої дотримуються західні уряди, стала причиною того, що усі західні суспільства переглянули свої стосунки з мусульманами. Результатом стала політика примусової інтеграції та асиміляції, яка проводиться урядом у відношенні мусульман. Почалось систематичне переслідування і напад на усе, що пов’язано з ісламською культурою. Політики із різних партій зробили Іслам ворогом і відкрито об’явили про перевагу західної культури.
У Німеччині концепція «домінуючої культури» була сформована і об’явлена колишнім міністром внутрішніх справ Томасом де Мезьєром. У Швейцарії уряд надав громадянам право голосувати за заборону мінаретів. В Австрії канцлер Себастьян Курц назвав боротьбу з «політичним Ісламом» своїм головним пріоритетом.
ЗМІ також взяли участь у цій кампанії, демонізуючи мусульман, спотворюючи їх образ, викликаючи страхи, і заявляючи, що для відбиття ісламізації необхідна боротьба на усіх рівнях. Вони почали надавати ісламофобам платформи та теледискусіях, пропагувати їх підбурювальні твори і робити зі них «експертів по справам Ісламу».
Драматичні наслідки у суспільстві не примусили довго чекати. Школи почали забороняти учням робити молитви на території закладів, університети почали закривати молитовні кімнати, забороняти дівчатам у нікабі бути присутніми на лекціях, компанії почали забороняти своїм співробітницям носити головні платки. Ісламофобія стала публічним явищем у соціальних мережах. Результатом стало поява культури ненависті, підбурювання, демагогії, наклепу, засудження, приниження і ображання. Наслідком так званої «війни з тероризмом» стала поява у західному світі популістських партій та екстремістських правих рухів, які відкрито закликають до створення «дому без Ісламу і мусульман».
Сьогодні світ став свідком появи нового виду терористів, які ідуть по шляху державної доктрини, нав’язаної усім, отримують від неї свою легітимність і ведуть «війну на низькому рівні». Терорист у Крайстчерчі вважав, що мусульмани, які живуть на Заході з їх культурними відмінностями становлять собою екзистенційну загрозу і можуть бути повержені лише військовим шляхом. Його агресивний склад розуму нагадує початок примусової інтеграції і асиміляції, яка виникла у контексті обговорення політики безпеки і, таким чином, була направлена на усунення припускаємих ворогів держави.
Хізб ут-Тахрір закликає західні держави негайно покласти край цьому безвідповідальному змішуванню між двома різними політичними сферами. Доти, доки соціально-політичні питання, такі як ідеологічні і релігійні проблеми суспільства, будуть оцінюватися на тлі зовнішньої політики і політики безпеки, а також будуть публічно обговорюватись у цьому світлі, неконтрольовані потрясіння і спалахи будуть виникати знов і знов. Настав час визнати, що ця кампанія проти Ісламу провалилась як всередині їх країн, так і за їх межами. Замість того, щоб ставити під загрозу своє суспільство з причини сліпої нетерпимості, в інтересах західного світу — переглянути свої відносини з мусульманами і припинити цю кампанію.
Звертаючись до мусульман Крайстчерча та усього світу, ми говоримо, що подібний вид злочину вимагає уваги не лише до злочинців, але і, перш за усе, до особистостей, які надихають і підбурюють їх. Вони відомі нам.
Вони не сидять у таємних кімнатах, плануючи масові вбивства, а обіймають високі пости і вшановані місця у центрі суспільства: у політичному істеблішменті, у головних реакційних офісах ЗМІ та інших місцях, де формується громадська думка.
Ми як мусульмани повинні розуміти, що ця кампанія проти Ісламу іде на усіх рівнях: на культурно-ідеологічному рівні у західних країнах через залякування, підбурювання і політику насильницької асиміляції мусульман, які живуть на Заході. У мусульманських країнах, на додаток до цього, практикується політичний контроль через васальних правителів, економічне розграбування, пряму військову агресію і окупацію.
Цій кампанії можна протистояти лиш шляхом встановлення Ісламу як всеохоплюючої системи життя, як істини, ниспосланої Господом. Лише ця система може покласти край плачевній ситуації мусульман і досягти реального відродження. Мусульмани, включаючи тих, хто живе на Заході, повинні рухатись в єдності і рішучості, щоб добитися всеохоплюючих політичних і громадських змін в ісламських землях за допомогою створення єдиної держави Ісламу — Праведного Халіфату за методом пророцтва. Ця держава застосує Іслам в усіх сферах суспільства як систему життя, милосердя і справедливості. Лише тоді буде покінчено з жалюгідним життям, яким ми живемо, і лише тоді мусульмани відновлять свої сили, щоб перебувати під захистом Халіфату навіть у західних країнах, і лише тоді Аллах буде задоволений нами.
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱسۡتَجِيبُواْ لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمۡ لِمَا يُحۡيِيكُمۡۖ وَٱعۡلَمُوٓاْ أَنَّ ٱللَّهَ يَحُولُ بَيۡنَ ٱلۡمَرۡءِ وَقَلۡبِهِۦ وَأَنَّهُۥٓ إِلَيۡهِ تُحۡشَرُونَ
«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя. Знайте, що Аллах — між людиною та її серцем, і що ви будете зібрані до Нього» (8:24).
Хізб ут-Тахрір, Німеччина
16 Раджаба 1440 р.х.
23.03.2019 р.
