Яка велика різниця між жінкою, чия праця обкрадається у капіталістичній системі, та жінкою, яка працює для розвитку своєї умми в ісламській державі
Новина:
Дослідження в області трудової діяльності жінок у неформальному секторі «чайних продавців» показало, що вуличною торгівлею займається 13.742 жінок, із яких 11.956 суданські жінки та 1.768 іноземні жінки. У дослідженні говориться, що 441 суданських жінки, які торгують чаєм, мають університетські дипломи, а 73 жінки мають освіту вище університетської. Дослідження було проведено Головним управлінням з питань жінки та родини при міністерстві орієнтації та соціального розвитку з середини 2012 року до кінця 2013 року у семи населених пунктах провінції Хартум.
Згідно дослідженню, вік тих, хто торгує чаєм, іноземних жінок складає від 15 до 20 років, із них 53,6% при в’їзді до країни пройшли експертизу даних, де з’ясувалось відсутність у них медичних карт та робочих ліцензій. Вік більшої частини суданських жінок, які займаються торгівлею чаєм, коливається від 30 до 40 років. Доктор Амаль аль-Бейлі, міністр орієнтації та соціального розвитку, відзначила прагнення її міністерства розширити зону соціального забезпечення та можливостей для заробітку поруч із турботою про програми економічного зміцнення. Вона сказала, що проблеми, з якими стикається жінка, це її довге перебування на роботі, що є виснажливим для неї. Міністр пояснила, що дослідження проводилось з метою покращення умов праці жінок та забезпечення їх захистом. Дослідження закликає задіяти закони та програми для регулювання роботи іноземців у Судані та покращення зовнішньої постаті цієї професії, надавши їй естетичного вигляду.
Коментар:
Жінка почала займатися цією роботою в умовах безглуздих війн, через вимушені обставини, такі як бідність, еміграція та втрата годувальника, які є спадком існуючої політичної системи, позбавленої елементарної турботи про справи громадян. У таких обставинах ця робота стала єдиним притулком для слабкої жінки, яка вийшла на роботу в умовах відсутності предметів першої необхідності для збереження своєї честі та підтримання свого положення. Якщо б не нужда та необхідність, вона нізащо не вийшла б із дому. Доказом тому слугують розказані ними випадки. Ми чули про багатьох цнотливих жінок, які прилюдно ганьбили чоловіків, які намагались розповідати їм те, чого не бажає чути благородна жінка. Скільки разів ми бачили їх робочий інвентар, на якому написані сумні фрази “для моїх дітей”, “життя змушує”.
Зусилля жіночих організацій, візити правозахисних організацій і їх звіти не згадують і не будуть згадувати про страждання цих жінок, для розуміння яких не потрібні жодні дослідження и вивчення, тому що це і так для всіх очевидне явище. Вони свідомо не помічають це явище і акцентують увагу на інших питаннях, просуваючи їх згідно із західним світоглядом, ігноруючи соціально-культурну спадщину, що виходить зі вчень нашої істинної релігії.
Жахаючі цифри кількості жінок, що продають чай на вулицях, свідчить про нездатність держави забезпечити гідне життя для жінки. Цей стан прогнозує соціальні катастрофи, і ми вже бачимо початок цих бід, які пояснюються відсутністю в оселі зранку до вечору матері, яка повинна виховувати своїх дітей. Що буде з дітьми?! Хто буде виховувати їх, дбати про них, годувати? Покоління цих дітей буде асоціюватися з руйнуванням соціального життя і ростом злочинності.
Розширення зони так званого соціального забезпечення — це просто посередництво, де користь вилучать ті, хто буде займатися цим. Усе це буде виглядати не більше ніж спробою відбілити похмуре обличчя режиму, яке незабаром стане іще похмурішим. Що стосується суспільства, то жодного забезпечення і жодної гарантії воно мати не буде під владою режиму, який будується на основі зиску і отримання прибутку від жіночої праці. Міністр говорить, що співчуває жінці, оскільки вона працює тривалий час на протязі всього дня, а це є виснажливим для неї. Потім вона говорить, що дослідження спрямоване на покращення їх умов і забезпечення захисту для них. Але як це розуміти, коли “дослідження закликає покращити зовнішній вигляд професії, надавши їй естетичного вигляду”. Що це за естетичний вигляд, який віддаляє матір від дітей і піддає її спілкуванню з різними чужими чоловіками.
Іслам дозволив жінці працювати поза оселею, займаючись прийнятною для неї роботою, яка відповідає її природі і можливостям, де не знищується її жіночність. У часи праведного Халіфату жінка займала різноманітні посади в державі. Так, наприклад, в епоху праведного халіфа Умара одна відома жінка за ім'ям аш-Шафа займала посаду судді мухтасіба. Жінка брала участь і у військових битвах. У часи Пророка (мир йому і благословіння Аллаха) жінка брала участь у битві Ухуд, захищаючи Посланця Аллаха, надавала допомогу пораненим і виконувала інші дії, відповідні її природі і силам. В історії Ісламу деякі жінки залишили після себе чудові архітектурні споруди, такі як школа “Умм ас-Султан Шабан” матері султана Шабана тощо. Усе це відбувалося в державі праведного Халіфату, яка реалізовує Іслам як систему для життя, де жінка докладає певні зусилля, результатом яких стає підйом і розвиток суспільства, оскільки закони Ісламу виконуються в життя одразу і одночасно, що утворює в суспільстві плідну созидательність. У цій державі немає такої ситуації як вихід жінки на роботу через нужду, оскільки потреби жінки і витрати на її життя повинні забезпечуватися її опікунами. Якщо вони не у змозі забезпечувати її потреби, то цей обов'язок покладається на державу. Існує величезна різниця між тим, коли жінка йде на роботу, будучи захищеною законами свого Господа, і коли вона виходить на роботу у корисливому капіталістичному строї, який розчавлює її і ходить по її рештках допоки для нього є в цьому зиск. Прагніть до життя у затінку законів Ісламу, досягнувши щасливого і приємного життя у цьому світі, а те, що приготовано в Аллаха — краще і є вічним.
Для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Умму Авваб Гада Абд аль-Джаббар
15 Рабі ас-сані 1435
15/02/2014
