Чому виникла Ліга арабських держав і для чого арабські правителі проводіть свої саміти

Новини та коментарі
Друкарня

Новина:

Завершився двадцять п’ятий саміт лідерів арабських країн, який проходив у Кувейті протягом двох днів з 25 по 26/03/2014. Лідери та їх представники виступали зі своїми речами, кожний згідно до своєї залежності від великих держав та їх міжнародної політики. На завершення саміту вони зробили заключну заяву, яка підбиває підсумки усіх їх промов та ступінь прив’язаності до світових держав. Варто відзначити, що усе промовлене та заявлене ними було вже на початку затверджено на міжнародному рівні, а від них вимагалось лише підтвердити свій зв’язок з міжнародними змовами проти ісламської умми.

Коментар:

Стисло викладемо їх слова у ключових пунктах та прокоментуємо їх:

1. У своїй заяві по першому пункту вони сказали: «Ми підтверджуємо свою прихильність тому, про що говориться в Уставі Організації Ліги арабських держав …», яка була утворена Великобританією, а її устав був прийнятий з тією метою, щоб запобігти єдності їх держав та зміцнити розділення між ними згідно з угодами Сайкс - Піко.

2. У другому пункті, ґрунтуючись на першому, вони заявили: «Ми знов підтверджуємо свою прихильність до пошуку необхідних рішень умовам, з якими стикається арабський світ згідно інтересам країн та народів арабського світу». Тобто, вони будуть працювати над постійним існуванням цих країн, які були створені колоніалізмом, і не будуть працювати над їх об’єднанням в одній державі.

3. У третьому пункті говориться: «Заявляємо про свою рішучість зміцнювати кращі стосунки між нашими братськими країнами і шляхом діалогу покласти край арабському розділенню». Ці слова також націлені на підсилення арабського розділення, тому що скеровані на зміцнення стосунків між їх країнами, тобто на збереження існуючих країн, але не об’єднання їх в одній державі на основі ідеології умми.

4. У четвертому пункті вони говорять: «Ми прагнемо надати підтримку та допомогу братським країнам, які стали свідками процесів політичного переходу та соціальних змін з метою перебудови держави, її інститутів, структур, законодавчих та виконавчих систем». Тобто вони зобов’язуються зберігати спадок колоніалізму, щоб ці країни існували згідно з тими основами, які були закладені невірними колонізаторами (ці суперечливі до Ісламу законодавчі системи, а також виконавчі системи, які проводять політику колонізаторів) після того, як революції у цих країнах стали руйнувати їх, прагнучи побудувати нову державу та встановити нові режими, особливо це стосується сирійської революції, яка націлена на встановлення держави на основі Ісламу.

5. У п’ятому пункті вони говорять: «Ми підтверджуємо нашу повну прихильність справі зміцнення національної безпеки арабських держав, яка гарантує їх добробут, їх національну та територіальну цілісність». Тобто вони заявляють, що їх основна турбота – збереження цих немічних суб’єктів, які вони називають державами, у тих кордонах, які визначені колонізаторами як недоторкані національні кордони, щоб підтримувати проект розділення на території арабських країн.

6. Продемонструвавши у п’яти пунктах своє підтвердження, прагнення та готовність зберігати угоду Сайкс-Піко про розділ арабського світу та фундаментальному зміцненні його розділеного стану, вони знайшли час для того,щоб висловитись про проблему Палестини. У шостому пункті вони сказали: «Засуджуючи загрози, які стоять перед нашою арабською нацією, ми повторюємо, що палестинська проблема залишається центральною проблемою для народів нашої нації. Ми присвятимо усі наші зусилля для появи незалежної Палестинської держави зі столицею у Східному Єрусалимі у кордонах четвертого червня і згідно до резолюцій міжнародного права». Вони заявляють, що усі їх зусилля зосереджені на створенні Палестинської держави у кордонах 4 червня 1967 року поруч з загарбницькою єврейською державою, а не зосереджені на звільненні Палестини від євреїв. Ці зусилля будуть проходити згідно міжнародному праву, але не ісламському шаріату, який закликає народ Палестини до того,щоб він виконував свій ісламський шаріат. Тобто це буде проходити, як вони згадали у своїй заяві згідно резолюціям Ради Безпеки. У наступному пункті вони сказали: «Ми закликаємо Раду Безпеки виконувати свої зобов’язання, вживати необхідні кроки та розробляти практичні механізми для вирішення арабо-ізраїльського конфліктув усіх його аспектах та досягнення справедливого та всеосяжного миру на основі співіснування двох держав у кордонах 1967 року». Таким чином, вони закликають реалізувати міжнародну змову проти Палестини, щоб зміцнити на її території єврейську країну. Вони передають цю проблему на розгляд Ради Безпеки, яка складається у своїй основі із п’яти його постійних членів, які ворожі до ісламської умми, влаштовують проти неї змови та воюють проти неї. Вони просять у цих ворогів виконувати свої зобов’язання та перейти до реалізації ними своєї змови у виді існування у Палестині двох держав. Вони не відчувають жодної відповідальності за звільнення Палестини та абсолютно не готові підняти які-небудь війська для її звільнення, тому що ці армії призначені лише для захисту їх влади від народних революцій, скерованих на ліквідацію їх влади.

7. Стосовно ситуації у Сирії вони заявили: «Ми підкреслюємо нашу повну солідарність з сирійським народом та виражаємо нашу абсолютну згоду з його законними вимогами у його праві на свободу, демократію, справедливість та рівність. Ми також підтверджуємо нашу незмінну підтримку Національної коаліції революційних та опозиційних сил Сирії як законного представника сирійського народу». У цій заяві вони явно збрехали: сирійський народ не вимагав демократії. Навпаки, він вимагав та продовжує вимагати встановлення ісламського Халіфату для втілення у життя законів Аллаха, а не законів західних народів, які представляються у демократії та свободі. Вони також збрехали, сказавши, що Національна коаліція представляє сирійський народ. Сирійський народ відкидає цю коаліцію та вважає її агентом Америки, яка заснувала її та примусила арабські держави визнавати її. Здається, Америка вважає, що іще не настав час для заміни сирійського режиму цією коаліцією у його вакантному місці у Лізі арабських держав, оскільки розуміє, що коаліція не представляє сирійський народ, а тому працює над набуттям внутрішньої підтримки для згоди людей з представництвом цієї коаліції від їх імені. У своїй заяві вони сказали: «Закликаємо до пошуку політичного рішення сирійської кризи згідно з заявою Женеви 1». Тобто, вони закликають до реалізації американського рішення, яке гарантує захист демократичного світського режиму, встановленого у Сирії французькими колонізаторами, і гарантує недопущення падіння цього режиму з подальшим відновленням ісламської системи правління, яка панувала протягом 13 сторіч на усій землі благословенного Шаму.

8. Вони торкнулись ситуації в Ємені і виступили з вимогою виконання відповідних резолюцій Ради Безпеки з цього питання. Також ними були зачеплені і інші арабські питання, по яким лунали заклики зберігати незалежність кожної держави у кордонах, встановлених колоніальними державами як постійних кордонів, які іменують національними та священними кордонами. Винятком стали ті об’єкти, де колоніалізм вніс змінення, як це відбулось з Суданом, по якому вони закликали дотримуватись нових його кордонів та «реалізовувати усі угоди, досягнуті з Південним Суданом».

Таким чином у двадцять п’ятий раз стає очевидним, що Ліга арабських держав є небезпечним колоніальним проектом. Вона стверджує розділення арабських країн та режимів, які були встановлені колонізаторами. Не допускається змінення державних кордонів між ними за винятком, якщо колонізатори самі не бажають змінити їх шляхом нового розділення. Колонізатори визначили арабським режимам місію по збереженню нині існуючих між ними кордонів та запобіганню будь-якої спроби, скерованої на їх скасування, у тому числі кордонів єврейського утворення у межах окупації 1948 року з появою наряду з ним так званої Палестинської держави у кордонах окупації 1967 року. Те ж саме стосується збереження світського демократичного сирійського режиму та недопустимість створення ісламської держави, яка була заснована Посланцем Аллаха (мир йому та благословення), а потім зберігалось сподвижниками та мусульманами після них на протязі більше 13 сторіч. Сьогодні їх мужні нащадки у Шамі, як і усі народи ісламської умми повинні встановити цю державу.


Для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Асад Мансур
29 Джумада аль-уля 1435
30/03/2014