Новина:
«Учора о п’ятниці американський президент Обама відстоював своє рішення не наносити військового удару по сирійському режиму у відповідь на використання ним хімічної зброї у серпні минулого року, підкреслюючи, що можливості США мають свої межі», - передає aljazeera.net от 29/03/2014.
І перед тим, як вирушити до Саудівської Аравії в інтерв’ю у Римі американському телебаченню CBS Обама заявив: ствердження про те, що США були у змозі не допустити те, що відбувається сьогодні у Сирії, відправив туди декілька цільових крапкових ударів, є помилковим.
Коментар:
Не перестає революція Шаму представляти собою кістку поперек американської горлянки: вона не у змозі проковтнути її, як і не у змозі витягти. Більше того, Америка відчуває сильний біль, і тупикова ситуація підсилюється для неї кожного разу, коли ця благословенна революція проявляє свою стійкість на великому Ісламському шляху, проявляючи волаюче нехтування усім міжнародним порядкам. Несучи на собі насіння великого державного управління, заснованого на справедливості серед людей, на троні якого Другий Праведний Халіфат за методом пророцтва, з дозволу Аллаха.
Спроби Америки розмахувати військовими ударами по своїй маріонетці у Дамаску були нічим іншим як спробою зберегти його, а не викоренити. Вона вважала, що термінові своєчасні крапкові удари зберігають її обличчя перед світовою спільнотою з одного боку, а з другого допоможуть нав’язати свій погляд на політичне рішення, як вихід із військового конфлікту, який, можливо, повинен був стати його складовою частиною у випадку його реалізації крапковими ударами. І це лише з метою зберегти своє політичне панування у Шамі. Після запуску першої партії крилатих ракет із американських авіаносців хрупкість режиму та страх від швидкості його падіння та зникнення став очевидним через масову блискавичну втечу прибічників Асада у бік Бейруту. Це примусило Америку переосмислити доречність подібних ударів. Вона зрозуміла, що це може привести до протилежного результату, який використовують революціонери, щоб одразу заповнити порожнину скинутого режиму. Тому Америка і знайшла у ту мить вихід для себе, зробивши альтернативний хід, який полягає у вилученні хімічної зброї, що здійснило захист єврейського утворення, побоюючись потрапляння цієї зброї до рук повстанців. Це і було черговою відстрочкою для Башара, щоб він міг набратися досвіду у застосуванні іншого виду озброєнь на чолі з вибухонебезпечними бочками, у надії примусити революціонерів прийняти американське політичне рішення.
Стала очевидною стурбованість та безвихідність зовнішньої політики США у цій справі до такого ступеню, що кожний спостерігач за подіями у Сирії зрозумів у той момент відсутність у Америки серйозного наміру викоренити режим. І навіть більше того, стала очевидною її позиція у захисті та тривалості режиму Асада, і що увесь цей час вона барикадувалась за російським вето, потайки працюючи вдень та вночі для збереження для збереження замку секуляризму у Дамаску. Усе це заради запобігання радикальної трансформації замку секуляризму, як заявив Башар, у фортецю Ісламу – центру його дому, як про це сказав господин усіх створінь Мухаммад ﷺ.
Спроби Обами проштовхнути своє рішення про не скерування військових ударів показує справжню брехливість минулих стверджень, і що це була відверта брехня, у яку ніхто не повірив. Тому він втомився проштовхувати це рішення, знаючи, що ніхто не повірить йому навіть після спливання декількох місяців після цього брехливого випадку. Запах змови Америки з режимом Башара вдарив у ніс, і вже нема можливості приховати цю істину від людей.
У ніч початку української кризи Лавров заявив: Америка відкрито стверджує, що причиною поразки рішення у Сирії є сам сирійський режим, а потайки говорить, що озброєні угрупування – як він виразився – є перепоною на шляху рішення. Тобто Лавров намагався розкрити Америку у Сирійському питанні, або, принаймні, пригрозити розкриттям, щоб за допомогою цього досягти успіхів в інших питаннях, як, наприклад, український. Тому ринок політичної работоргівлі залишився відкритим для сторін, що борються, у жорсткій міжнародній системі.
Нема жодних сумнівів, що Саудівський режим у Сирійському питанні нічого, окрім двох речей не цікавить: перше – сприяння запобіганню встановлення держави Халіфат у Шамі; друге – зменшення ролі Ірану, який він вважає своїм суперником у регіоні та загрозою збереження правління Аль-Сауда, особливо в експлуатації східної частини Аравійського півострову, щоб підбурювати шиїтів проти режиму. Ось чому Обама намагався заспокоїти саудівський режим у тому, що Америка не має наміру підтримувати будь-які кроки Ірану проти правління Аль-Сауда. І це спільний знаменник між усіма ними для продовження блокування та зриву проекту Халіфату у Шамі – і це те, про що мріє Сатана.
Вже проявились ознаки перемоги у Шамі, тому усім бойовим батальйонам необхідно обірвати будь-які будь-то регіональні або міжнародні зв’язки, і уповати на Єдиного Аллаха. Їм варто підтримати кампанію, яка закликає до встановлення Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва у центрі дому Ісламу – Шамі. Проект Халіфату залишився єдиним здатним на великий політичний перехід, щоб опрокинути стіл на голови невірних та їх невіглацьку міжнародну систему. Тільки він здатний повернути м’яча на поле битви Ісламської Умми, щоб зайняти престижне місце серед інших народів.
Спеціально для радіо ЦМО Хізб ут-Тахрір 05 Джумада ас-сані 1435х.
Абу Басіл 05/04/2014
