Новина:
У повідомленні телерадіоканалу «Аль-Арабія», оприлюдненому у п’ятницю 14 листопада 2014 року, говорилося, що дві авторитетні благодійні організації – Норвезька рада з біженців (NRC) і Міжнародний комітет надання допомоги (IRC) – заявили, що країни, які межують із Сирією, різко скорочують квоти на число біженців, яких вони готові прийняти з цієї країни, через відсутність можливості прийняти ще більше біженців. У жовтні Сирію залишили менше 18,5 тис осіб. Середньомісячне число біженців з цієї країни у минулому році складало 150 тисяч.
Можливості приймаючих країн досягли максимального рівню. Міжнародна спільнота ж не захотіла дотримуватися найелементарніших зобов’язань перед біженцями. Про це заявив генеральний секретар Норвезької ради зі справ біженців. У повідомленні говориться, що великий приток біженців сприяє приймаючим країнам надавати їм гуманітарні послуги, такі як забезпечення продовольством, житлом та навчальними закладами для дітей, через відсутність необхідних фінансових надходжень. Це спровокувало у цих країнах фінансову кризу, зокрема – в Лівані… Це призвело до різноманітних лих в області освіти, продовольства, охорони здоров’я та житла, особливо – з настанням зими. Наметові поселення не підготовані до зустрічі з холодами та дощами. Як відзначає більшість правозахисників, це може спровокувати етнічні конфлікти між біженцями та мешканцями приймаючих їх регіонів.
Коментар:
Сьогодні Сирія стала – за визначенням комісаріату ООН зі справ біженців – найбільшою гуманітарною трагедією у світі. Більше половини населення було вимушене залишити свої оселі. Кожний восьмий сирієць поїхав за кордон у якості біженця. Іще 6,5 млн. біженців знаходяться всередині Сирії. Усе більше і більше родин прибувають до таборів біженців у сусідніх країнах, опинившись у стані виснаження і страху, адже деякі з них більше року переїжджали від одного селища до другого у межах Сирії.
Про усе це докладно пишеться у доповідях ООН. Як відомо, більшість біженців – це жінки та діти. Багато з них втекло до сусідніх країн (Ліван, Йорданія, Туреччина та Ірак). Лише у Ліван вирушило більше 1,14 млн. осіб. Триваюча у Сирії катастрофа – на тлі змови і міжнародної мовчанки, яка намагається ліквідувати цю революцію усіма шляхами, засобами та хитрощами, а також на тлі стійкості жителів Шаму і їх непіддатливості цим змовам – збільшила сприйняття жахів війни и піддала народ іще більшим труднощам і лихам всередині і за межами Сирії у цих таборах біженців. Навіть та гуманітарна допомога, яку повинні надавати міжнародна спільнота й асоціації ООН, не була надана у належному (з точки зору гуманізму) рівні.
Прибільшене освітлення економічних витрат у зв’язку з притоком цих біженців у сусідні країни (наче це слугує основною причиною погіршення рівню життя!) є іще одним способом спровокувати громадську думку проти них і збільшити напруження ворожості у відношенні до них, наче вони є причиною усіх сьогоднішніх лих. Не кажучи вже про інформаційне роздмухування начебто впливу біженців навіть на соціальні та побутові умови життя населення цих країн. Ситуація дійшла до того, що багато з числа місцевих мешканців стали тікати від біженців і боятися їх замість того, щоб висловити співчуття їм та прихистити їх.
Це яскраво простежується у промовах міністрів закордонних справ деяких з цих країн на конференції по Сирії, яка відбулася у Берліні у кінці листопаду минулого року, за участі 40 представників різних країн та неурядових організацій. Вони обговорювали координацію міжнародної допомоги біженцям. Так, міністр закордонних справ Лівану Джабран Бассіл заявив, що присутність сирійських біженців у Лівані – це щоденна проблема (або трагедія) не лише для них самих, але і для ліванців. Ліван потребує того, щоб інші країни розділили з ним цей нелегкий тягар.
Також міністр закордонних справ Йорданії Насер Джуда заявив, що його країна вичерпала свій потенціал надання допомоги сирійським біженцям. А у своєму інтерв’ю координатор ООН із надання допомоги біженцям Валерія Амос заявила, що умови життя сирійських біженців погіршуються з кожним днем, що слід надавати підтримку сусіднім країнам (які прийняли цих біженців) і що операції з надання допомоги зіштовхуються з багатьма перешкодами, зокрема, за її словами – з розповсюдженням озброєних угрупувань у багатьох регіонах Сирії. Також вона звернула увагу на спад почуттів солідарності та співчуття у приймаючих сторін, що вимагає негайного особливого політичного рішення до настання зими, яка тільки збільшить і без того скрутне положення дітей та жінок.
Використання скрутного положення цих сирійців з боку правлячих режимів і жебракування за їх рахунок, а також спроба продовжити змову проти революції та її вимог – не що інше, як спосіб тиску на них, щоб вони (мешканці Шаму) прийняли рішення змовників, підкорилися західним диктовкам та зберегли минулий режим з деякими косметичними змінами у персоналіях. Адже як відомо, жителі Шаму відкидають ці варіанти на протязі більше трьох років, виказуючи стійкість і терпіння, не дивлячись на усі жертви.
Ми прохаємо Аллаха дати їм стійкість проти усіх підступів Заходу, його приспішників та агентів, щоб вони звільнилися від держав невір’я, покінчили з їх впливом і не дозволили їм втручатися і влаштовувати змови проти їх благословенної революції. Ми прохаємо Аллаха підтримати цю революцію до повного падіння цього безбожного режиму з усіма його структурами, символами та персоналіями, а також надати мешканцям Шаму допомогу у встановленні держави Праведного Халіфату за методом пророкування, іншаАллах. Дай Аллах, щоб в них втілилися наступні слова Посланця Аллаха ﷺ: «Знаєте, що каже Всевишній Аллах про Шам? «Ти – краща земля Моїх володінь. Там (на тобі) живуть кращі Мої раби. Там (на тобі) буде день Воскресіння і Збору»».
Спеціально для центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ум Сухайб аш-Шамій
25 Мухаррам 1436 року
18.11.2014
