Новина:
Після декількох місяців блокування переговорів щодо вступу Туреччини до ЄС та на тлі загострення міграційної кризи Ангела Меркель минулого тижня відвідала Туреччину. Метою її візиту була реанімація переговорів з Анкарою щодо вступу до ЄС в обмін на прийняття Туреччиною якомога більшої кількості біженців.
Коментуючи цю ситуацію, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив:
«Безпека та стабільність Заходу та Європи залежать від нашої безпеки та стабільності. Вони тепер це зрозуміли. У ході переговорів, які я провів у Брюсселі минулого тижня, вони прийняли усе це. Без Туреччини нічого відбутися не може. Ну, а якщо без нашої країни не обійтись, то чому б їм не прийняти Туреччину до ЄС?» (джерело: euronews.com)
Коментар:
Вкрай неприємно дивитись на те, як один із нащадків Османських Халіфів з території колишнього Османського Халіфату торгується питанням турботи щодо біженців для того, щоб виторгувати у країн ЄС вступ до даного союзу, який не має нічого спільного з цінностями турецького мусульманського народу.
Як неприємно дивитись на те, як турецькі правителі, влада яких встановлена над столицею колишнього Халіфату Стамбулом, використовують питання турботи щодо біженців як інструмент у передвиборчій гонці напередодні виборів до парламенту, закликаний видавати неісламські закони, які згодом впроваджуються над мусульманами Туреччини з боку цих правителів.
Як неприємно дивитись на те як правителі, які закликані захищати турецький мусульманський народ від приниження ось вже протягом декількох десятирічь принижуються перед ЄС, прохаючи, щоб їх прийняли до цього союзу. У своєму даному прагненні вони залякують ЄС тим, що у протилежному випадку Туреччина вступить до ШОС, на чолі якої стоїть Росія, відома своїми злочинами проти мусульман всередині країни та на міжнародній арені.
Як неприємно дивитись, що сучасна Туреччина, столиця колишнього Халіфату, є інструментом в американо-європейському суперництві, де Америка бажає створити у ЄС внутрішні економічні та міжнаціональні проблеми за рахунок напливу мігрантів. Адже Туреччина в останні декілька місяців стала крізь пальці дивитись на нелегальні перевезення мігрантів з території Туреччини та чинити перешкоди у наданні сирійським біженцям виду на проживання, який дає їм права легального працевлаштування та отримання медичного обслуговування. З іншого боку Америка прагне впровадити до ЄС Туреччину, свого надійного та покірного партнера, щоб тим самим ввести іще більший розкол до рядів європейських країн.
Як неприємно дивитись на те, що президент країни, населення якої мусульмани, прагне бути форпостом безпеки для немусульманських країн. Від кого повинен захищати цей форпост Європу та Захід у розумінні Ердогана? Від мусульман? Як не соромно Ердогану від того, що він переплутав сторону барикад у даній проблемі? Хіба він не повинен бути форпостом безпеки для Ісламської Умми та її країн від замахувань та злочинів, які чинять західні країни в Ісламському світі, як це робили його пращури протягом багатьох сторічь уособлені Османським халіфатом? Хіба не підтримка Асада з боку західних держав на чолі з Америкою проти сирійського народу є причиною тому, що Асаду дозволили винищувати мусульман у Сирії усілякими способами, а встановлювані червоні лінії зсувалися раз за разом, коли їх перетинав цей злочинець? Хіба не ця підтримка є причиною багатомільйонних хвиль біженців до Туреччини, Йорданії, Лівану та інших країн?
Хіба в Ердогана та його прибічників нема ані краплі політичної свідомості, щоб зрозуміти, що ЄС не візьме Туреччину до своїх рядів при будь-яких обставинах, що ЄС лише бажає послабляти економіку та політичну стабільність заточивши усіх сирійських мігрантів у межах її кордонів? Явним свідоцтвом тому та плювком в обличчя нинішнього турецького керівництва стало те, що турецьку делегацію навіть не забажали запросити до саміту Європейського союзу щодо питання біженців, який відбувся 25 жовтня у Брюсселі.
Замість того, щоб жебрувати біля воріт таких союзів як ЄС та ШОС протягом десятирічь, торгуючи питанням біженців, Ердогану варто повернутись до дотримання Ісламу в усіх зовнішньополітичних питаннях, а саме проголосити істинний ісламський союз, яким є Другий праведний Халіфат за методом пророцтва, згуртувавши усі мусульманські країни в одну державу. Тексти Корану та Сунни вимагають від нього, як від правителя, що має армію та державний апарат, виступити на захист сирійських мусульман. Іслам зобов’язує його мобілізувати хоробру турецьку армію, увійти на територію Сирії, покласти край злочинному режиму Асада – істинній причині хвилі біженців та завершити благородну сирійську революцію встановленням істинної ісламської держави за методом пророцтва. Питання сирійських біженців потребує докорінного вирішення, а не у черговому знеболювальному, закликаному здійснювати зовнішньополітичні інтереси ворожих до мусульман наддержав.
На завершення, мені хотілось би звернутись до спокушених мусульманською риторикою Ердогана мусульманам.
Дорогі брати!
Нам не варто обманюватися такими вчинками Ердогана як його демарш у Давосі, обіцянка не допустити різанини на кшталт різанини у м. Баніяс, і його словами «Якщо б на початку 90-х років Туреччина була б сильною, як зараз, то не було б ніякого нагорно-карабахського конфлікту».
Ці слова та вчинки на захист мусульман заслуховують на похвалу, якщо б вони виходили від звичайного мусульманина, але коли ми говоримо про правителя, що має хоробру мусульманську армію, то гідною реакцією буде мобілізація армії, а не слова та демарш. Саме так вчиняли праведні пращури Ердогана та турецьких мусульман, саме так варто вчиняти їх нащадкам в усі часи аж до Судного дня.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Голова Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні
Фазил Амзаєв
02.11.2015 р.
